Постанова № 10301598, 29.06.2010, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2010 рокуСправа № 2а-1437/10/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представника позивача Трофімука А.В.,

представників відповідача Гордійчук О.К., Киричика Р.В., Мельника С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньфрукт» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньфрукт» (далі позивач, ТзОВ «Волиньфрукт») звернулося з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач, Ківерцівська МДПІ), в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0000672301/3, яким позивачу визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 725112,70 грн., №0000972301/3, яким товариству визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 163356,00 грн. та №0000692301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 108902,00 грн. та зобовязано сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11251,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем в ході проведення перевірки ТзОВ «Волиньфрукт» безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо неправомірного включення товариством до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, послуг з адміністрування на платформі, послуг з організації просування товарів, наданих ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» згідно додатку №1 від 06.09.2008 року до договору №22849 поставки товарів та надання послуг від цієї ж дати та додатку №7 від 01.01.2009 року до договору №22849 поставки товарів та надання послуг від цієї ж дати, які не були повязані з господарською діяльністю позивача. Позивач вказує, що на підтвердження виконання договірних зобовязань сторони оформляли акти приймання-передачі виконаних робіт та проводили взаєморозрахунки, що в свою чергу підтверджує виконання вказаних договорів. Тому витрати у грошовій формі, здійснені позивачем у вигляді сплати відсотків до обсягу поставлених на адресу ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» товарів, обумовлених у Додатках №7А та №7Б до вищевказаних договорів, є компенсацією за послуги контрагента ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», які були отримані позивачем у звязку та з метою їх використання у власній господарській діяльності, а отже згідно законодавства відносяться до валових витрат підприємства.

Крім того, посилається на неправомірність висновків податкового органу щодо завищення валових витрат по операціях купівлі-продажу грибів лисичок, придбаних товариством у ТзОВ «МКМ Сервіс», оскільки вважає, що позиція Ківерцівської МДПІ щодо нікчемності договору купівлі-продажу №03/08 від 02.09.2008 року, укладеного між ТзОВ «Волиньфрукт» та ТзОВ «МКМ Сервіс», не відповідає фактичним обставинам справи. Факт придбання грибів лисичок підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, а укладений договір купівлі-продажу за своєю суттю і формою відповідає правилам, визначеними нормами цивільного законодавства.

Встановлення податковою інспекцією порушень щодо завищення позивачем податкового кредиту та завищення суми бюджетного відшкодування базується на вищеописаних висновках, викладених у акті перевірки, та прямо повязані з виявленими Ківерцівською МДПІ порушеннями щодо неправомірного включення до складу валових витрат вартості маркетингових послуг, послуг з адміністрування на платформі, послуг з організації просування товарів, наданих ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», та витрат, понесених товариством, у звязку з придбанням у ТзОВ «МКМ Сервіс» грибів лисичок. Відтак, позивач зазначає, що виявлені в ході перевірки порушення норм Закону України «Про податок на додану вартість» також не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки правомірність віднесення ТзОВ «Волиньфрукт» сум ПДВ, сплачених товариством у звязку з придбанням товарів та послуг, до податкового кредиту підтверджена належним чином оформленими податковими накладними.

Позивач оскаржував складені на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення від 27.10.2000 року №0000672301/0, №0000682301/0 та №0000692301/0 в адміністративному порядку до Ківерцівської МДПІ, ДПА у Волинській області та ДПА України. За наслідками адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток залишено без змін, а податкові повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобовязання з ПДВ та зменшення суми бюджетного відшкодування скасовані Ківерцівською МДПІ, направлено нові податкові повідомлення-рішення, у яких донарахована сума ПДВ була зменшена на суму відшкодованого ПДВ з бюджету та застосовано до товариства штрафні санкції на суму отриманого з бюджету ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

В поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 29.06.2010 року №2682/8/10-02 відповідач позов не визнав та вказав, що актом перевірки №21/2301/32196235 від 20.10.2009 року встановлено, зокрема, порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем зайво включено до складу валових витрат витрати в загальній сумі 1066478,00 грн. за маркетингові послуги, послуги з адміністрування на платформі та послуги з організації просування товарів, отримані від ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», які не були повязані з господарською діяльністю позивача та не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Також зазначив, що товариством зайво включено до складу валових витрат вартість придбаної у ТзОВ «МКМ Сервіс» продукції, а саме грибів лисичок, оскільки витрати, понесені ТзОВ «Волиньфрукт» при купівлі грибів, виникли в результаті здійснення нікчемного правочину. В ході перевірки було встановлено, що постачальником продукції на ТзОВ «МКМ Сервіс» є підприємець ОСОБА_7, який працює заступником директора ТзОВ «Волиньфрукт». Постачальниками підприємця ОСОБА_7 були суб'єкти підприємницької діяльності платники єдиного податку (всього 8 осіб), троє з яких заперечують факт взаємовідносин та проведення розрахунків із підприємцем ОСОБА_7 Посилаючись на відсутність документів на підтвердження транспортування товару та його подальшого зберігання, зазначаючи, що наміром таких операцій є неправомірне формування платником валових витрат та податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності, в даному випадку ТзОВ «Волиньфрукт», податкова інспекція вважає укладені між підприємцем ОСОБА_7 та фізичними особами-підприємцями, які є платниками єдиного податку, договори купівлі-продажу товарів такими, що суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а отже в силу ст.228 ЦК України є нікчемними. Відтак, на думку відповідача, подальша поставка товарів до ТзОВ «МКМ Сервіс» та до ТзОВ «Волиньфрукт» також суперечить нормам цивільного законодавства, а укладені договори є нікчемними. Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представники відповідача, кожен зокрема, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та просили в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Волиньфрукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, про що було складено акт перевірки №21/2301/32196235 від 20.10.2009 року. В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем за перевіряємий період, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 523410,00 грн., п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 108904,00 грн., завищено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, на загальну суму 108902,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 173405,00 грн. та зменшено від'ємне значення по податку на додану вартість за червень 2009 року на суму 27516,00 грн.

На підставі акту перевірки з врахуванням процедури адміністративного оскарження були сформовані та надіслані позивачу податкові повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0000672301/3, яким ТзОВ «Волиньфрукт» визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток в сумі 725112,70 грн., №0000972301/3, яким товариству визначено податкове зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в сумі 163356,00 грн. та №0000692301/3, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 108902,00 грн. та зобовязано сплатити суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11251,00 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем (Постачальником) та ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна» (МЕТРО) були укладені договори поставки товарів та надання послуг від від 06.09.2008 року та від 01.01.2009 року за №22849, відповідно до яких Постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією. Крім того, МЕТРО надає Постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до Договору.

Згідно Додатку №1 від 06.09.2008 року до Договору №22849 від 06.09.2008 року та Додатку №7 від 01.01.2009 року до Договору №22849 від 01.01.2009 року Постачальник сплачує МЕТРО Додаткову фіксовану та/чи пропорційну оплату за послуги МЕТРО по збільшенню товарообігу щодо товару Постачальника, що розраховується як певний відсоток від вартості товарів, поставлених Постачальником та фіксується у таблиці, яку вказано у Додатку №7А та/або Додатку №7Б. МЕТРО визначає суму Оплати за послуги по просуванню товарів Постачальника, що належить до сплати Постачальником кожного місяця, і зазначає її в акті приймання наданих послуг (він же рахунок до сплати) (пункт 1.5. Додатку). Сторони узгоджують детальний порядок надання послуг, які вказано в цьому Додатку, а також інших послуг, укладаючи Додаток №7А та/або Додаток №7Б, чи інші додатки до цього Договору (пункт 1.10 Додатку).

Додатком №7А від 22.09.2008 року до Договору №22849 від 06.09.2008 року та Додатком №7А від 01.01.2009 року до Договору №22849 від 01.01.2009 року узгоджено умови надання МЕТРО послуг по організації просування товарів Постачальника та маркетингових послуг стосовно товарів Постачальника. Додатком №7Б від 16.09.2008 року до Договору №22849 від 06.09.2008 року та Додатком №7Б від 01.01.2009 року до Договору №22849 від 01.01.2009 року узгоджено умови надання МЕТРО послуг з адміністрування на платформі.

Оплата маркетингових послуг, послуг з адміністрування на платформі та послуг з організації просування товарів (далі послуг) здійснювалася позивачем відповідно до актів приймання наданих послуг, які в свою чергу є також рахунками до сплати, при цьому, МЕТРО виписувало податкові накладні. На підтвердження здійснених взаєморозрахунків за надані послуги між позивачем та МЕТРО складені акти перевірки розрахунків за відповідний місяць за період з 01.10.2008 року по 30.06.2009 року. ТзОВ «Волиньфрукт» до складу валових витрат та до податкового кредиту за відповідні податкові періоди віднесло витрати, здійснені на придбання вищезгаданих послуг, в загальній сумі 1066478,00 грн. та суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбання послуг, в загальній сумі 213296,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що між ТзОВ «МКМ Сервіс» (продавець) та ТзОВ «Волиньфрукт» (покупець) 02.09.2008 року був укладений Договір купівлі-продажу №03/08, згідно якого продавець повинен передати у власність (повне господарське відання) покупцю продуцію, надалі «товар», а покупець повинен прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Найменування товару: гриби і ягоди (свіжі, охолоджені, заморожені, консервовані, солені) та продукти їх переробки; фрукти і овочі свіжі.

Згідно податкової накладної від 12.09.2008 року №51 та видаткової накладної №РН-0000044 від 12.09.2008 року ТзОВ «МКМ Сервіс» здійснено поставку на ТзОВ «Волиньфрукт» грибів лисичок свіжоохолоджених несортованих в кількості 34057 кг на загальну суму 1232589,60 грн., в тому числі ПДВ в сумі 205431,60 грн. Позивачем до складу валових витрат віднесено вартість товару без ПДВ в сумі 1027158,00 грн. та до податкового кредиту сплачену суму ПДВ в розмірі 205432,00 грн.

Згідно із п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону визначає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, лише у пунктах 5.3 - 5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження щодо включення певних витрат до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відтак, лише повна відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, на суми витрат є підставою для не включення таких сум до складу валових витрат.

Той факт, що на час здійснення перевірки позивач мав документи на підтвердження витрат зі сплати вартості послуг, наданих МЕТРО, та придбаного у ТзОВ «МКМ Сервіс» товару, відповідачем не заперечується.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що акти приймання наданих послуг, оформлені на підтвердження надання таких послуг, не дають змоги встановити зв'язок таких послуг з господарською діяльністю позивача, не містять інформації щодо яких товарів надані такі послуги.

Пунктом 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 року (із змінами і доповненнями) встановлено, що витрати підприємства на збут включають такі витрати, повязані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Як встановлено судом, послуги, передбачені Додатками №1 та №7 до Договорів, які були укладені між позивачем та МЕТРО, пов'язані з продажем та придбанням продукції позивача, та стосуються продукції (товару), постачання якої є господарською діяльністю позивача, що дає підстави віднести їх вартість до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні правила ведення податкового обліку, до яких належать Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995 року, не передбачають вичерпного переліку документів, що підтверджують зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи видно, що послуги, які надавалися МЕТРО та придбавалися позивачем, стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Придбані послуги безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу. Підтвердження того, що на період надання послуг дохід позивача від продажу такого товару зростав, є відомості декларацій з податку на прибуток, наведені в акті перевірки. Оскільки МЕТРО є роздрібною мережею торгівлі, товар, який постачався позивачем (гриби, ягоди) підпадає під сезонні коливання попиту, тому в такі періоди послуги (маркетингові, з просування товару, збуту товару) були направлені також на підтримання обсягів продажу товару у роздрібній мережі на досягнутому рівні, адже укладені договори поставки містять положення про можливість повернення покупцем сезонного товару чи товару, який не користується попитом споживачів/є неходовим (п.2.18 Договору). В протилежному випадку повернення товару покупцем з вищевказаних причин (низький попит) мало б наслідком зниження доходів позивача, повернений товар підлягав би уцінці, оскільки строки придатності на нього спливають, що вимагало б додаткових витрат на проведення заходів зі стимулювання збуту такого товару. Для уникнення цього позивачем оплачувались послуги, направлені на збут товару. Отже, витрати, понесені позивачем на оплату таких послуг, є економічно обґрунтованими.

Так як вказані послуги надавалися на період дії договірних відносин з поставки товару, то послуги мали ознаки регулярних, постійних та, виходячи з досягнутого результату, - суттєвих.

Надання маркетингових та інших послуг з просування товару не суперечить чинному законодавству України, оскільки не існує нормативно-правового акту, який би забороняв або обмежував таку діяльність.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що надані МЕТРО послуги були повязані з господарською діяльністю товариства та обумовлені отриманням економічної вигоди, якою характеризується будь-яка господарська діяльність.

За таких обставин суд приходить до висновку про реальний характер отриманих позивачем послуг від МЕТРО та їх звязок із господарською діяльністю.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про невідповідність актів приймання наданих послуг, складених між позивачем та МЕТРО, вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», оскільки такі акти містять необхідні реквізити, зокрема, назву документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, деталізація змісту і обсягу наданих послуг в актах приймання чи відсутність таких відомостей не впливає на порядок віднесення до складу валових витрат понесених витрат за послуги при реальному характері наданих послуг і підтвердженні їх використання в господарській діяльності.

Крім того, представниками відповідача не спростовані твердження представника позивача про настання економічної вигоди від отриманих послуг, яка виражається в отриманому прибутку в період здійснення договірних відносин мід ТзОВ «Волиньфрукт» та МЕТРО, що підтверджується даними декларацій з податку на прибуток, в звязку з чим суд не бере до уваги заперечення відповідача про відсутність економічної вигоди від наданих послуг та їх непов'язаність із господарською діяльністю позивача.

За таких обставин суд вважає правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат вартість наданих МЕТРО послуг в загальній сумі 1066478,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із ТзОВ «МКМ Сервіс», то суд приходить до таких висновків.

Податковий орган в ході проведення перевірки прийшов до висновку про нікчемність угод, укладених між підприємцем ОСОБА_7 та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9, предметом яких було придбання грибів лисичок, які в подальшому підприємцем ОСОБА_7 були реалізовані по договору комісії на купівлю продукції №01/08-К від 01.07.2008 року на ТзОВ «МКМ Сервіс» в загальній кількості 52276 кг на суму 1152443,20 грн., в результаті чого, на думку Ківерцівської МДПІ, всі подальші угоди, в тому числі, здійснена ТзОВ «МКМ Сервіс» поставка грибів лисичок на ТзОВ «Волиньфрукт» в кількості 34057 кг на загальну суму без ПДВ 1027158,00 грн. суперечить нормам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, а отже є нікчемною.

Однак, суд вважає безпідставним такі твердження відповідача, оскільки, по-перше, поставка грибів лисичок від ТзОВ «МКМ Сервіс» на адресу позивача здійснена 12.09.2008 року, а поставка вказаної продукції від ОСОБА_9 до підприємця ОСОБА_7 мала місце згідно накладної №8 від 18.09.2008 року, тобто товар, який був поставлений ОСОБА_9, не міг увійти до складу товару, поставленого 12.09.2009 року ТзОВ «МКМ Сервіс» на адресу позивача. По-друге, в акті Хмельницької МДПІ від 21.04.2009 року №759/1720/2968604252 про результати документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29.05.2008 року по 31.12.2008 року зазначено, що даний підприємець уповноважив іншу особу ОСОБА_10 вчиняти від імені ОСОБА_8 дії, а саме: здійснювати підприємницьку діяльність, отримувати грошові кошти і т.д., підписавши довіреність, яка була нотаріально посвідчена. Та обставина, чи здійснювалась поставка грибів довіреною особою підприємця ОСОБА_8, податковим органом взагалі не досліджувалась. Будь-яких порушень податкового чи іншого законодавства в ході проведення зустрічних перевірок як ТзОВ «МКМ Сервіс», так і підприємця ОСОБА_7 податковим органом виявлено не було. Таким чином, суд вважає висновок Ківерціської МДПІ про нікчемність договору поставки грибів лисичок від ТзОВ «МКМ Сервіс» на ТзОВ «Волиньфрукт» таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, податковим органом не обгрунтовано той факт, що саме поставлені від підприємця ОСОБА_8 гриби лисички були в подальшому реалізовані позивачу, поскільки підприємець ОСОБА_7 придбавав вказану продукцію також у інших суб'єктів господарської діяльності.

На підтвердження того, що товар з походженням від підприємців ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не міг увійти до партії товару, переданого ТзОВ «Волиньфрукт» згідно видаткової накладної №РН-0000044 від 12.09.2008 року, ТзОВ «МКМ Сервіс» у своєму листі від 17.06.2010 року №42 повідомило, що 12.09.2008 року на адресу позивача було відвантажено продукцію, яка входила до залишку готової несортованої продукції станом на 01.09.2008 року. Операції з придбання грибів лисичок у підприємця ОСОБА_8 мали місце 6, 8, 9, 10 та 11 вересня 2008 року, що підтверджується відповідними накладними, а з підприємцем ОСОБА_9, як вже зазначалось вище, 12 вересня 2008 року.

Разом з тим, суд вважає безпідставними твердження Ківерцівської МДПІ про відсутність товарно-транспортних документів на відвантаження та перевезення продукції від ТзОВ «МКМ Сервіс», оскільки як встановлено в ході перевірки, вказане товариство орендує складські приміщення у ТзОВ «Агрофрукт» ЛТД, яке знаходиться за тією ж адресою, що і позивач.

З огляду на вищевикладене, суд вважає правомірним віднесення ТзОВ «Волиньфрукт» до складу валових витрат вартість придбаних у ТзОВ «МКМ Сервіс» грибів лисичок в загальній сумі 1027158,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, під час судового розгляду справи відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.04.2010 року №0000672301/3, а викладені в акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неправомірного віднесення до складу валових витрат вартості наданих МЕТРО послуг та вартості придбаних у ТзОВ «МКМ Сервіс» грибів лисичок не знайшли свого підтвердження. Відтак, прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Висновки Ківерцівської МДПІ про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» базуються на тих же порушеннях, викладених в акті перевірки, а саме п.3.1.2 акту, щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат вартості наданих МЕТРО послуг та вартості придбаних у ТзОВ «МКМ Сервіс» грибів лисичок, яким суд надав правову оцінку, встановивши, що виявлені податковим органом в ході перевірки порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, податкові повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування також є неправомірними, оскільки правомірність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в складі вартості наданих МЕТРО послуг в загальному розмірі 213296,00 грн. та придбаних у ТзОВ «МКМ Сервіс» грибів лисичок в розмірі 205432,00 грн. підтверджена відповідними податковими накладними.

Згідно із п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону визначає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону, ТзОВ «Волиньфрукт» правомірно включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди суми ПДВ, сплачені товариством у звязку з придбанням послуг згідно Договорів поставки товарів та надання послуг, укладених між позивачем та ТзОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», а також суми ПДВ, сплачені позивачем у звязку з придбанням грибів лисичок у ТзОВ «МКМ Сервіс», оскільки факт сплати податку підтверджується відповідними податковими накладними, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2010 року №0000972301/3 та №0000692301/3 також є неправомірними.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про скасування рішення, попередньо визнавши його протиправним. Тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ківерцівської МДПІ від 28.04.2010 року №0000672301/3, №0000972301/3 та №0000692301/3.

Керуючись ст.ст.11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції від 28 квітня 2010 року №0000672301/3, №0000972301/3 та №0000692301/3.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі з 05 липня 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій