Рішення № 103015491, 25.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року м.Київ № 320/10596/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправним та скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 20.10.2020 у виконавчих провадженнях № 60823980 та № 60824133.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 провадження було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

У зв`язку з недостатнім фінансуванням суду на здійснення витрат на закупівлю поштових марок та оплати послуг відправлення поштової кореспонденції про відкриття провадження справі та про час, дату, місце розгляду справи позивача було повідомлено засобами телефонного зв`язку, про що свідчить телефонограма, а також копія ухвали та копію позовної заяви суду від 09.11.2020 була направлена відповідачу на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », та доставлена до електронних скриньок, про що свідчить звіт про успішне доставлення листа електронною поштою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що виконавчим органом було неправомірно прийнято спірні постанови, а саме про стягнення виконавчого збору у виконавчих провадженнях № 60823980 та № 60824133, оскільки вони повернуті стягувачу у зв`язку з тим, що він відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення та фактично залишились без виконання.

На думку позивача, вказані дії відповідача є протиправними та такими, що порушують його права та законні інтереси, оскільки в даному випадку виконавчий збір не підлягає стягненню.

Відповідач на виконання ухвали суду направив копію виконавчих приводжень та лист в якому просить суд відмовити у задоволенні позову.

Також відповідач просив суд розглядати справу у його відсутності.

У судове засідання учасники справи не з`явились, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, заслухавши пояснення представників позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019 у справі № 262/5029/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк Україна» до ОСОБА_1 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білоцерківський молочний комбінат» про звернення стягнення на предмет іпотеки позов задоволено повністю.

З 09.12.2019 на виконанні Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебували виконавчі провадження, а саме:

виконавче провадження № 60823980 про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 27109Z7, посвідченим 17.03.2009 Коваленко Н.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 232, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" перед ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" за кредитними договорами за Генеральною кредитною угодою № 27109N1 від 17.03.2009 в сумі 7 308 541,13 доларів США, 6758883,71 євро, 120 085 606,66 грн, а саме на: земельну ділянку площею 0,3894 га кадастровий номер: 3221483301:01:020:0033, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 302168-50834 від 16.12.2005, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну для подальшої реалізації 1 396 469 грн;

виконавче провадження № 60824133 про звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечний договором № 27109Z7 посвідченим 17.03.2009 Коваленко Н.Є., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 232, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Білоцерківський молочний комбінат" перед ПАТ "Державний експортно - імпортний банк України" за Кредитними договорами за Генеральною кредитною угодою № 27109N1 від 17.03.2009 в сумі 7 308 541,13 доларів США, 6 758 883,71 євро, 120 085 606,66 грн, а саме на домоволодіння, загальною площею 629,40 кв.м., реєстраційний номер: 1648998, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 24.10.2006, шляхом проведення прилюдних торгів межах процедури виконавчого провадження, визначивши початкову ціну для подальшої реалізації 7 265 021 грн.

20.10.2020 у зв`язку з тим, що стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, виконавцем були винесені спірні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 60823980 та у виконавчому провадженні № 60824133.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та постанови, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

На підставі ст. 26 Закону «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

В той же час, на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При винесенні оскаржуваних постанов виконавець виходив з того, що позивачем добровільно не виконано судове рішення, відтак, він автоматично застосував до нього санкцію у вигляді стягнення виконавчого збору.

Однак, добровільне виконання рішення позивачем було неможливо, зважаючи на те, що резолютивна частина рішення суду передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, відтак, не передбачає можливості добровільного виконання рішення.

Реалізація майна, на яке звернуте стягнення, як на предмет іпотеки, здійснюється виключно державним виконавцем на прилюдних торгах, оскільки саме такий порядок передбачено рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 15.02.2019.

Таким чином позивач не мав змоги виконати судове рішення добровільно, адже законодавством встановлено імперативно, що виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно через прилюдні торги за визначеною початковою вартістю, а стягувач після того, як торги не відбулися, не виявив бажання отримати предмет іпотеки у власність.

Крім того, позивач не є позичальником та боржником банку, а є майновим поручителем, який передав своє майно в якості забезпечення виконання зобов`язань іншої сторони.

Статтею 11 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. Отже, до позивача, як до майнового поручителя, не має жодного відношення загальна сума заборгованості позичальника, за якого він поручився, оскільки позивач, як майновий поручитель - іпотекодавець, несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки та незалежно від того, чи було реалізовано державним виконавцем предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

наявна письмова згода заставодержателя.

Відповідно до ч. 5 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені п. 1 і 2 ч. 1 ст. 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання (ч. 7 ст. 91 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконавчий збір підлягає стягненню виключно в сумі, обрахованій у розмірі 10% відсотків від фактично стягнутої суми, а не від загальної заборгованості позичальника чи вартості оцінки, і цей збір погашається виключно з суми, отриманої від продажу предмету іпотеки, а не додатково. У разі якщо стягнутої з боржника внаслідок реалізації майна суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми, а виконавче провадження закінчується.

Отже, фактичний розмір виконавчого збору за наслідками вчинення виконавчих дій визначається в залежності від стягнутої суми боргу.

Як вбачається з постанов про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 60823980 та у виконавчому провадженні ВП № 60824133 від 20.10.2020, відповідачем предмети іпотеки не реалізовано та не стягнуто жодної суми, проте, обраховано до стягнення з позивача виконавчий збір в розмірі 10 000,00 грн у виконавчому провадженні № 60823980 та 10 000,00 грн у виконавчому провадженні № 60824133.

Виходячи з розміру виконавчого збору, зазначеного в оскаржуваних постановах, вбачається, що при визначенні розміру виконавчого збору відповідачем, як підставу було застосовано ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої, за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Слід зазначити, що у постанові від 11.03.2020 у справі № 2540/3203/18, Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, виконавчий збір стягується з фактично стягнутої суми, розмір виконавчого збору вираховується також з фактично стягнутої суми і розмір виконавчого збору вираховується саме з фактично стягнутої суми.

За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

При стягненні виконавчого збору, без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14 вказано, що відповідно до ст. 45, 46 Закону України «Про виконавче провадженя» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 819/1116/17 та від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду вказані спірні постанови прийняті з порушення норм чиного законодавства, оскільки стягнення виконавчого збору неможливе без фактичного виконання рішення суду або вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність своїх дій та постанови про відкриття провадження щодо стягнення виконавчого збору та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн (квитанція № 61883 від 29.10.2020 та № 61884 від 29.10.2020), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати постанови Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору від 20.10.2020 у виконавчому провадженні № 60823980 в розмірі 10 000,00 грн та виконавчому провадженні № 60824133 в розмірі 10 000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34842289).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Головенко О.Д.