Ухвала суду № 103015387, 25.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

25 січня 2022 року м. Київ 320/9093/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Повх І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Шерстюк В.В., Макаров М.О.,

від відповідача - Волошина Н.Л.,

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню»

до Міністерства юстиції України

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню» з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить суд:

- скасувати повністю рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 2 від 24.05.2021;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню» з вих. № 12/22/8.01/009-21 від 20.04.2021 р. про перевірку діяльності судового експерта ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позову ТОВ «Віді Авеню» зазначило про те, що за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальність «Віді Авеню» (далі - позивач) з вих. № 12/22/8.01/009-21 від 20.04.2021 р. про перевірку діяльності судового експерта ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності Міністерство юстиції України (далі - Відповідач), в особі дисциплінарної палати Центральної експертно- кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції прийняло рішення № 2 від 24.05.2021 р. (далі - рішення), яким встановило, що інформація про можливі допущення судовим експертом ОСОБА_1 порушення під час проведення автотоварознавчого дослідження та складенні висновку експерта з автотоварознавчого дослідження № 24/01 від 24.01.2021 р. підтвердилася, судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягувати.

Позивач категорично не погоджуючись з рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України вважає його протиправним. Позивач вважає, що відповідач неповно з`ясував і надав неналежну оцінку обставинам, викладеним у його скарзі, щодо неправомірних дій судового експерта, та порушення ним норм Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03.03.2015 р. №301/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.03.2015 р. за № 249/26694, з огляду на те, що судовий експерт-автотоварознавець ОСОБА_1 при складенні Експертного висновку всупереч вимогам нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності вирішив питання права, на що він не мав відповідних повноважень. Відповідач, в свою чергу, проігнорував серйозність допущенного судовим експертом порушення під час складання висновку та їх наслідки для судової справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі.

Також суд залучив до участі у справі залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 судовий експерт, свідоцтво № 364 від 10.12.2001, дії якого оскаржувалися до Міністерства юстиції України.

У судове засідання, призначене у справі на 25.01.2022 з`явилися уповноважені представники позивача та представник відповідача. Третя особа в судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи у передбачений законодавством строк.

Водночас, судом встановлено, що 23.10.2021 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідачем зазначено про те, що право позивача на оскарження дій експерта реалізоване та не було порушене. В той же час, у справах, які стосуються оскарження рішень органів, які мають дисциплінарні повноваження, Верховним Судом сформовано загальний підхід, за яким оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення дисциплінарного органу, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких дисциплінарний орган приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження рішень дисциплінарного органу як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.

Такий підхід, зокрема, застосовується у справах стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів (постанови Верховного Суду України від 01.08.2017 у справі № 21-3827а16, від 31.10.2017 у справі № П/800/413/16) та прокурорів (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 у справі № 800/554/17, залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018).

Відповідно до пункту 21 Положення № 301/5 рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Відповідач наголосив, що імперативними приписами пункту 21 Положення № 301/5 законодавцем визначено, що саме «рішення Комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності» може бути оскаржено в установленому законодавством порядку. Порядок оскарження рішення Комісії про відмову в притягненні до дисциплінарної відповідальності чинним законодавством взагалі не передбачений.

З цього приводу, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі № 826/2169/17, зазначив:

«...97. З огляду на загальний підхід Верховного Суду до оскарження рішень у дисциплінарних справах щодо прокурорів та судців, Суд вважає за можливе застосовувати його і щодо судових експертів.

Отже, особа, яка подала скаргу, повідомила про ознаки порушення з боку судового експерта, стала ініціатором дисциплінарного провадження, не може оскаржувати результати такого провадження до суду.

Особа реалізує своє право на звернення зі скаргою з моменту подання такої скарги. Право на скаргу кореспондує обов`язок відповідного органу розглянути скаргу, вирішити її і повідомити заявника про результат. Невиконання цих обов`язків порушує право особи на скаргу, яке може бути захищене в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, право на скаргу не включає в себе «право» на задоволення скарги. Не усі скарги є обґрунтованими і не усі обґрунтовані скарги потребують саме такого реагування, яке вимагає заявник. Характер реагування на скаргу визначається органом, який її розглядає, у межах повноважень, визначених законом.

Заявник може залишитися не задоволений результатом розгляду скарги. Проте, це не свідчить про протиправність дій, пов`язаних із розглядом скарги, і порушення прав та інтересів заявника з боку суб`єкта владних повноважень...».

Також, судом встановлено, що 09.12.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву ТОВ «Віді Авеню», у якій позивачем стосовно доводів відповідача щодо відсутності у позивача права на оскарження рішення відповідача про відмову в притягненні судового експерта до дисциплінарної відповідальності і відсутності процедури оскарження такого рішення, зазначив наступне.

На думку позивача, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, адже наявне в матеріалах оскаржуване рішення є протиправним, необґрунтованим та не свідчить про належний розгляд відповідачем скарги позивача про перевірку діяльності судового експерта та притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому у спірних правовідносинах не вбачається жодних підстав, мотивів або ж аргументів, які б давали можливість відповідачу діяти на власний розсуд (дискреційно). Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Щодо посилання відповідачем на постанову Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 826/2169/17 як на підтвердження правомірності своїх дій, позивач зазначив, що зазначена постанова Верховного Суду, на думку позивача, є спірною і неоднозначною, але в будь-якому разі вона вже втратила свою актуальність, оскільки з цього приводу Верховний Суд сформував іншу правову позицію, яка відображена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі N 208/8402/14-а, від 20.03.2018 р. у справі №461/2579/17, від 29.03.2018 р. у справі №816/303/16, від 23.05.2018 р. у справі №825/602/17, від 10.10.2018 р. у справі № 464/1505/17, від 06.03.2019 р. у справі N200/11311/18-а, від 16.05.2019 р. у справі №818/600/17, від 18.09.2019 р. у справі №520/11598/18, від 21.11.2019 р. у справі №344/8720/16-а, від 11.02.2020 р. у справі №0940/2394/18, від 09.07.2020 р. у справі №826/13881/16, від 30.07.2020 р. у справі № 826/10085/16, від 03.11.2020 р. у справі №398/2843/16-а, від 01.09.2021 р. у справі № 806/2351/18.

Дослідивши матеріали адміністративної справи № 320/9093/321 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд зауважує, що згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду у справі № 826/2169/17 від 10.05.2018: «…У справах, які стосуються оскарження рішень органів, які мають дисциплінарні повноваження, Верховним Судом сформовано загальний підхід, за яким оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення дисциплінарного органу, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких дисциплінарний орган приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження рішень дисциплінарного органу як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття.».

Додатково Верховний Суд у вказаній постанові вказав, що «…З огляду на загальний підхід Верховного Суду до оскарження рішень у дисциплінарних справах щодо прокурорів та суддів, Суд вважає за можливе застосовувати його і щодо судових експертів.

Отже, особа, яка подала скаргу, повідомила про ознаки порушення з боку судового експерта, стала ініціатором дисциплінарного провадження, не може оскаржувати результати такого провадження до суду.

Особа реалізує своє право на звернення зі скаргою з моменту подання такої скарги. Праву на скаргу кореспондує обов`язок відповідного органу розглянути скаргу, вирішити її і повідомити заявника про результат. Невиконання цих обов`язків порушує право особи на скаргу, яке може бути захищене в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, право на скаргу не включає в себе «право» на задоволення скарги. Не усі скарги є обґрунтованими і не усі обґрунтовані скарги потребують саме такого реагування, яке вимагає заявник. Характер реагування на скаргу визначається органом, який її розглядає, у межах повноважень, визначених законом.

Заявник може залишитися не задоволений результатом розгляду скарги. Проте, це не свідчить про протиправність дій, пов`язаних із розглядом скарги, і порушення прав та інтересів заявника з боку суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд України неодноразово викладав позицію про відсутність права на оскарження акту індивідуальної дії в осіб, права та обов`язки яких рішення не регулює, у постановах від 27.05.2017 у справі №21-3658а15, від 03.02.2015, від 19.05.2015, від 01.07.2014, від 07.10.2014.».

Суд зауважує, що предметом спору у справі № 826/2169/17, яку було переглянуто Верховним Судом у касаційному порядку були вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України. зокрема щодо визнання протиправним та скасування повністю рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 № 1; зобов`язання повторно розглянути скаргу від 17.11.2015 та прийняти відповідне рішення про притягнення судового експерта до відповідальності.

Згідно обставин справи № 826/2169/17, суд зазначив, що 17 листопада 2014 року за результатами судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України ОСОБА_2 складено Висновок експерта №1001, який містить, зокрема, відповідь на питання №3: «Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», похідним твором саме від передачі «Ревізор», та чи є передача «Інспектор Фреймут» результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі «Ревізор»?».

17 листопада 2015 року позивач звернувся зі скаргою до відповідача 2 (вх. №321700-33-15 від 18.11.2015) на дії судового експерта (щодо порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу), у якій з огляду на допущені, на думку позивача, порушення судовим експертом ОСОБА_2 під час проведення ним судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у господарській справі №910/19751/14, просив провести перевірку інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та направити за результатами перевірки відповідне подання для розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Так, Верховний Суд зазначив, що за наслідком розгляду питання щодо притягнення судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, здійснене за його участю, дослідивши документи: скарги ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 17 листопада 2015 року, копії висновку судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 17 грудня 2014 року №1001, пояснення судового експерта ОСОБА_2 (вх. від 02 грудня 2015 року №33531-0-33-15), рецензії Київського НДІСЕ від 26 листопада 2015 року, рецензії Центру від 27 листопада 2015 року, подання про винесення на розгляд ЦЕКК відповідного питання, - відповідач прийняв оскаржуване Рішення №1 від 27 травня 2016 року.

03 грудня 2015 року відповідач 2 направив позивачу відповідь, у якій зазначено, що в результаті перевірки виявлено недотримання експертом ОСОБА_2 вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року №53/5, це питання винесено на розгляд Комісії. Також вказується про проведення рецензування Висновку експерта №1001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Науково-дослідним центром судової експертизи інтелектуальної власності, в результаті якого рецензенти встановили недотримання експертом вимог положень Інструкції №53/5.

Резолютивна частина рішення складається із двох пунктів: не притягувати судового експерта ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності; вказати йому на неухильне дотримання положень Інструкції №53/5.

Додатково Верховний Суд вказав, що «…позивач вважає, що відповідачі неповно з`ясували і не врахували обставини, викладені у його скарзі, щодо неправомірних дій судового експерта, та порушення норм Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року №301/5 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 березня 2015 року за №249/26694.

Позивач стверджує, що відповідач 1 проігнорував серйозність допущених експертом порушень під час складання висновку для господарського суду та їх наслідки для судової справи, не взяв до уваги призначення господарським апеляційним судом повторної судової експертизи, а отже встановлену компетентним органом неможливість використання висновку, наданого судовим експертом ОСОБА_2

Спірним рішенням відповідач 1 не притягнув експерта до відповідальності, що, на думку позивача, може спричинити подальше порушення ним законодавства під час проведення судових експертиз.

Позивач зауважує, що оскаржуване рішення не є обґрунтованим, оскільки не конкретизує: чому характер допущених недоліків класифіковано як недостатньо серйозний; які об`єктивні обставини щодо прогалин в регулюванні маються на увазі і чому свідчать на користь експерта; а також не уточнює, які саме результати роботи відповідач 1 врахував як пом`якшувальну обставину.».

Так, Верховний Суд зазначив, що зважаючи на обставини, у зв`язку з якими ТОВ «Телерадіокомпанія « 1+1» звернулося до адміністративного суду із позовом і наведене вище правове регулювання цих правовідносин, Суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю. Водночас Суд роз`яснює, що справу не може бути розглянути і в порядку іншого судочинства, оскільки на правовідносини щодо оскарження результатів дисциплінарного провадження заявником юрисдикція судів не поширюється.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідивши висновки викладені Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі № 826/2169/17 суд зазначає, що предмет спору у даній справі є аналогічним предмету у спорі у справі № 826/2169/17 з огляду на те, що позивач просить суд скасувати повністю рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 2 від 24.05.2021 та зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню» з вих. № 12/22/8.01/009-21 від 20.04.2021 р. про перевірку діяльності судового експерта ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суд зауважує, що ТОВ «Віді Авеню» також було подано скаргу про перевірку діяльності судового експерта ОСОБА_1 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності .

При цьому, рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України № 2 від 24.05.2021 вирішено не притягувати до дисциплінарної відповідальності судового експерта ОСОБА_1 . Порушення своїх прав спірним рішенням позивач обґрунтовує необхідністю забезпечення права на оскарження неправомірних дій судового експерта, який допустив порушення законодавства під час проведення експертизи, а також ускладненням захисту своїх прав у цивільному процесі, тобто доводи позовної заяви свідчать про незгоду позивача з висновком експерта, який є доказом по цивільній справі.

Слід зазначити, що оскільки рішення, яке стало предметом судового оскарження, не регулює правовідносин позивача з відповідачем, відтак воно не впливає на його права, обов`язки чи охоронювані законом інтереси.

Відтак, враховуючи висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 826/2169/17, якими обумовлено, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення дисциплінарного органу, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження і право на таке оскарження має суб`єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарною скаргою яких дисциплінарний орган приймає рішення, не є суб`єктами дисциплінарного провадження і не наділені правом на оскарження рішень дисциплінарного органу як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання про його відкриття, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки на правовідносини щодо оскарження результатів дисциплінарного провадження заявником юрисдикція судів не поширюється.

Щодо посилань позивача на постанови Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 208/8402/14-а, від 20.03.2018 р. у справі №461/2579/17, від 29.03.2018 р. у справі №816/303/16, від 23.05.2018 р. у справі № 825/602/17, від 10.10.2018 р. у справі № 464/1505/17, від 06.03.2019 р. у справі N200/11311/18-а, від 16.05.2019 р. у справі №818/600/17, від 18.09.2019 р. у справі №520/11598/18, від 21.11.2019 р. у справі №344/8720/16-а, від 11.02.2020 р. у справі №0940/2394/18, від 09.07.2020 р. у справі №826/13881/16, від 30.07.2020 р. у справі № 826/10085/16, від 03.11.2020 р. у справі № 398/2843/16-а, від 01.09.2021 р. у справі № 806/2351/18, у яких відображено іншу правову позицію, суд зазначає, що за результатами моніторингу вказаних судових рішень у Єдиному державному реєстрі судових рішень було встановлено, що вказані постанови стосуються іншого предмету спору, зокрема земельних правовідносин, правовідносин щодо присвоєння поштової адреси, питань щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, надання дозволів на розробку родовищ, дозволів на користування надрами, тощо.

З огляду на вказане, суд зазначає, що жодна із зазначених позивачем постанов Верховного Суду, які начебто містять іншу правову позицію щодо аналогічних даним правовідносинам не містить відомостей чи посилань на аналогічні правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому суд дійшов висновку що провадження у справі слід закрити з викладених вище підстав.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у сумі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 09.07.2021 № 21452.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною шостою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» обумовлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, суд дійшов висновку, сплачена сума судового збору підлягає поверненню на користь ТОВ «Віді Авеню».

Керуючись статтями 238, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 320/9093/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню» до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Віді Авеню» (код ЄДРПОУ 35411322) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням від 09.07.2021 № 21452.

3. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя Панова Г. В.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 31.01.2022 року.