Ухвала суду № 103015356, 26.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 січня 2022 року м. Київ 320/672/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши матеріали в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код: 13486010, адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років №103550004560 від 20.12.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту "а" ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 14.12.2021.

Відповідно до вимог частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).

Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.

Як встановлено судом, предметом позову є визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначені позивачеві пенсії за вислугу років.

Відтак, у даному випадку, застосуванню підлягають положення частини 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України (територіальна підсудність справи за вибором позивача).

Так, у реквізитах позовної заяви позивачем зазначено, що адресою його місця проживання є: АДРЕСА_1 .

Однак жодних доказів на підтвердження такого місця реєстрації у встановленому законом порядку матеріали справи не містять.

Разом з цим, як вбачається із наданої позивачем копії паспорту гр. України серії НОМЕР_2 , виданого 19.03.1996 Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області, позивач з 31.10.1998 прописаний Хортяцьким районним відділом Запорізького міського Управління УМВС України в Запорізькій області за адресою: АДРЕСА_2 .

При цьому, заявлені позивачем вимоги звернуті до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адресою реєстрації якого є: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3.

Суд зазначає, що для цілей визначення територіальної підсудності даної справи до уваги слід брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина 1 статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд звертає увагу на те, що 09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №579 “Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання”, якою внесено зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру", а саме виключено в абзаці першому слова "та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи". Вказана постанова набрала з чинності з 16.08.2017.

Отже, з 16.08.2017 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце перебування особи.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд встановлюючи зареєстроване місце проживання позивача, враховує інформацію з паспорту громадянина України – ОСОБА_1 .

Варто також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

Отже, порушення окружним адміністративним судом правил як предметної так і територіальної підсудності є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, які йому територіально не підсудні, і зобов`язує його направити таку справу на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Відповідно до Указу Президента України від 16.11.2004 “Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів”, в системі адміністративних судів діє Київський окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на Київську область.

Таким чином, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази щодо зареєстрованого місця проживання позивача, а саме відомостей, що містяться у паспорті позивача, враховуючи відсутність інших належних доказів на користь вказаного позивачем у позовній заяві місця проживання, а також зважаючи на адресу реєстрації відповідача, суд зазначає, що дана адміністративна справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, а підсудна Донецькому окружному адміністративному суду (за місцезнаходженням відповідача) та Запорізькому окружному адміністративному суду (за зареєстрованим місцем проживання позивача).

Враховуючи підсудність даної справи одночасно як Донецькому окружному адміністративному суду, так і Запорізькому окружному адміністративному суду, суд вважає за необхідне передати дану адміністративну справу за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду у відповідності до зареєстрованого місця проживання позивача.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що у разі незгоди з територіальною підсудністю даної справи, визначеною цією ухвалою, позивач не позбавлений можливості подати до Запорізького окружного адміністративного суду клопотання про передачу справи на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

При цьому, суд вважає також за необхідне зазначити про таке.

Статтею 7 Закону № 1706-VІІ "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VІІ встановлено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (ч.2 ст.5 Закону № 1706-VІІ).

Згідно з пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що заява про взяття на облік повинна серед іншого містити таку інформацію про заявника: відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Зазначені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що відповідно до п. 3 Порядку оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, у заяві про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи зазначається адреса фактичного проживання, повідомлена цією особою. Зазначена інформація має облікове значення і не свідчить про наявність правових підстав використання певного житлового приміщення.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (на відміну від документу, до якого вносяться відомості про місце проживання - в контексті Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207) не посвідчує право користування житлом за адресою, зазначеною у цій довідці.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/319/17.

Відповідно, аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, у разі взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи, зазначена у довідці адреса фактичного місця проживання/перебування позивача не буде вважатися адресою, що у встановленому Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” порядку підтверджує зареєстроване місце проживання або перебування особи-позивача.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з частинами 6 та 8 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 – 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.

Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги – після залишення її без задоволення.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що даний позов не підсудний Київському окружному адміністративному суду та вважає за необхідне передати його за територіальною підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 25, 26, 29, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу №320/672/22 передати за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Панченко Н.Д.