Рішення № 103015348, 25.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року № 320/10756/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське»

про визнання недійсним договору дарування,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське», у якому просить суд:

- визнати недійсним договір дарування від 07.07.2021 № 462 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (код ЄДРПОУ 43008254);

- застосувати наслідки, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України, та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 91997132204), який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2.

ІІ. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом здійснена фактична перевірка ТДВ "Узинський цукровий комбінат", за результатами якої складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.03.2020 №0003873201, №0003863201, №0003853201, №0003843201, №0003833201 на загальну суму 172562939,45 грн. У результаті оскарження платником у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №320/3824/20 задоволено касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області. Рішення судів попередніх інстанцій скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТДВ "Узинський цукровий комбінат" про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень відмовлено. Позивач вказує, що на наступний день після винесення постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.07.2021, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" здійснено відчуження активів нерухомого майна спершу Товариству з обмеженою відповідальністю "Роза-Л", однак у зв`язку з відміною/видаленням даних реєстраційних дій та поверненням майна ТДВ "Узинський цукровий комбінат", вдруге було здійснено відчуження на користь ТОВ "Обухівське" шляхом укладення оскарженого договору дарування. Позивач вказує на те, що укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" завідомо умисно вчинило дані дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань. Зважаючи на викладені обставини, позивач вважає, що вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" повторно звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 №0003873201, №0003863201, №0003853201, №0003843201, №0003833201 з підстав, відмінних від підстав, які були предметом розгляду в справі №320/3824/20. З огляду на викладене, відповідач 1 вказав, що в силу неузгодженості податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 №0003873201, №0003863201, №0003853201, №0003843201, №0003833201, вони не породжують для ТДВ "Узинський цукровий комбінат" жодних обов`язків. Також, відповідач 1 зазначив, що право позивача щодо стягнення податкового боргу за рахунок нерухомого майна ТДВ "Узинський цукровий комбінат" ще не настало, позаяк стягнення коштів за рахунок платника податків здійснюється за рішенням суду, а тому твердження позивача про те, що договір дарування використовується для унеможливлення стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків є виключно припущенням, а тому оскаржуваний договір не може суперечити інтересам держави. Крім того наголосив, що в діях ТДВ "Узинський цукровий комбінат" відсутній умисел під час укладання договору з метою несплати податків.

Відповідач 2 проти позову заперечив, у відзиві на позовну заяву просив відмовити у його задоволенні виходячи з того, що позивачем не доведено недодержання відповідачами вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства при укладенні оспорюваного договору дарування, не доведено умислу в діях осіб, що уклали такий договір, а отже відсутні підстави для застосування наслідків нікчемності правочину, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Позивач надав відповідь на відзиви відповідачів, підстави непогодження з якими в цілому відповідають доводам позивача, які викладені у позовній заяві.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.09.2021 у задоволенні заяви про забезпечення позову Головного управління ДПС у Київській області в адміністративній справі №320/10756/21, відмовлено.

Протокольною ухвалою суду від 30.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони участі повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлялись належним чином. Представником позивача та відповідача 1 подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними доказами в порядку письмового провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання належним чином повідомлених сторін та клопотаннями учасників справи, на підставі частини дев`ятої статті 205, частини четвертої статті 229, частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом проведено судове засідання без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного запису та вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

IV. Обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (ідентифікаційний код: 00372536, місцезнаходження: 09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, місто Узин, вулиця В. Симиренка, буд. 2) з 20.10.2003 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (ідентифікаційний код: 43008254, місцезнаходження: 08700, Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Перше Травня, вул. П. Гудима, буд. 23) з 20.05.2019 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №320/3824/20 касаційну скаргу ГУ ДПС у Київській області задоволено повністю, скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 31 березня 2020 року № 00038733201 щодо застосування до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 34296587,89 грн за платежем - «акцизний збір»; № 0003863201 від 31 березня 2020 року щодо застосування до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 1000000,00 грн за платежем - «акцизний податок на спирт»; № 0003853201 від 31 березня 2020 року щодо застосування до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 80000,00 грн за платежем - «акцизний податок на спирт»; № 0003843201 від 31 березня 2020 року щодо застосування до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 68593175,78 грн за платежем - «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів»; № 0003833201 від 31 березня 2020 року щодо застосування до ТДВ «Узинський цукровий комбінат» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 68593175,78 грн за платежем - «адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів» - відмовлено повністю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №320/8042/21 адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 №0003873201, від 31.03.2020 №0003863201, від 31.03.2020 №0003853201, від 31.03.2020 №0003843201 та від 31.03.2020 №0003833201; стягнуто на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (код ЄДРПОУ 00372536) сплачений судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) (не набрало законної сили).

Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, станом на 06.07.2021 за ТДВ «Узинський цукровий комбінат» було зареєстровано право власності, зокрема на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер №91997132204), який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2.

07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення комплекс, який знаходиться: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2.

Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 462.

19.11.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення, за умовами якого сторони відмовилися від Договору дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 462.

Вважаючи, що укладення договору дарування та відчуження активів нерухомого майна здійснено виключно з метою ухилення від сплати узгоджених грошових зобов`язань за згаданими податковими повідомленнями-рішеннями, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, контролюючий орган звернувся до суду про визнання його недійсним та стягнення на користь держави всього отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» за вказаним договором.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (191.1.1.); звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством (191.1.45.).

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За змістом п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючому органу, серед іншого, надається право: для здійснення функцій, визначених законом, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (пп.20.1.4.); у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів (пп.20.1.14.); визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (20.1.18.); застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (20.1.19.).

Згідно з підпунктом 20.1.30 пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Правовою підставою позову контролюючим органом вказано статтю 215 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі - Постанова Пленуму) зазначено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК.

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України (254к/96-ВР); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вона (вони), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

VI. Оцінка суду

Суд вирішуючи цей спір враховує, що положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2021 Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (дарувальник) укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» (обдаровуваний) договір дарування нежитлового приміщення, за умовами якого дарувальник передає безоплатно у власність, а обдаровуваний приймає як дарунок нежитлове приміщення комплекс, який знаходиться: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2. Вказаний договір дарування нежитлового приміщення посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 462.

В подальшому, 19.11.2021 між Товариством з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обухівське» укладено договір про розірвання договору дарування нежитлового приміщення, за умовами якого сторони відмовилися від Договору дарування нежитлового приміщення посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В. та зареєстрований в Реєстрі за номером 462.

Пунктом 5 договору дарування нежитлового приміщення від 07.07.2021 передбачено, що обдаровуваний набуває право власності на нежитлове приміщення з моменту прийняття дарунку, підписання цього договору, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, у даному випадку обдаровуваний набуває права власності на об`єкт нерухомості за вказаним договором після настання таких обставин: фактичне прийняття обдаровуваним такого дарунку, підписання договору (нотаріальне посвідчення); державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Втім, будь-які належні та допустимі докази, зокрема акти прийому-передачі, які б вказували на факт передачі ТОВ "Обухівське" нежитлового приміщення реєстраційний номер №91997132204, який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2, суду не надано, а отже фактично прийняття дарунку ТОВ «Обухівське» згідно умов Договору не відбулося.

Відтак, позивачем не доведено фактичного виконання умов договору дарування від 07.07.2021 та відчуження об`єкта нерухомого майна на користь ТОВ "Обухівське".

За встановлених обставин, договір дарування є не реалізованим, відповідно ТОВ «Обухівське» не вступило у фактичне володіння нежитлового приміщення, який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2.

Окрім цього, суд зауважує, що договір дарування приміщення від 07 липня 2021 є розірваним, а отже не створює жодних правових наслідків, зобов`язання за ним є припиненим, відповідно такий договір не може бути визнаний недійсним, відтак відсутні підстави вважати про наявність предмета спору у даній справі.

У судому засідання представник позивача наголошував, що укладаючи договір дарування від 07.07.2021 та передаючи основні активи підприємства, ТДВ "Узинський цукровий комбінат" завідомо умисно вчинило дані дії, ухиляючись від сплати узгоджених грошових зобов`язань. Зважаючи на викладені обставини, позивач вважає, що вказаний правочин завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спрямований на корисливі мотиви, а саме з метою недопущення опису майна у податкову заставу та погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" за результатами якої прийнято податкові повідомлення-рішення №0003873201 від 31.03.2020; №0003863201 від 31.03.2020; №0003853201 від 31.03.2020; №0003843201 від 31.03.2020; №0003833201 від 31.03.2020.

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" скористалося своїм правом на оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у судовому порядку.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 у справі №320/3824/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області №0003873201 від 31.03.2020, №0003863201 від 31.03.2020, №0003853201 від 31.03.2020, №0003843201 від 31.03.2020, №0003833201 від 31.03.2020.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №320/3824/20 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №320/3824/20 скасовано. Ухвалено нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено повністю.

Статтею 359 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Відповідно до зазначеної норми, постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.07.2021 у справі №320/3824/20 набрала законної сили 05.07.2021.

За наведеного та враховуючи положення пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України грошові зобов`язання ТДВ "Узинський цукровий комбінат" на суму 172562939,45 грн., визначені зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями, мали бути сплачені протягом десяти робочих днів, тобто до 19 липня 2021 включно, за інакших обставин з 20 липня 2021 грошові зобов`язання набувають статусу податкового боргу.

У зв`язку з цим податковий орган стверджує, що 05 липня 2021 грошові зобов`язання, визначені Товариству з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на підставі прийнятих Головним управлінням ДПС у Київській області податкових повідомлень-рішень від 31.03.2020 №0003873201, №0003863201, №0003853201, №0003843201, №0003833201 на загальну суму 172562939,45 грн., набули статус узгоджених та через несплату у 10-денний термін перетворилися у податковий борг.

Разом з тим, суд встановив, що Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" скористалося своїм правом на повторне звернення до суду щодо оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 №0003873201, №0003863201, №0003853201, №0003843201, №0003833201 з інших підстав та 06 липня 2021 ухвалою Київського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в адміністративній справі №320/8042/21 та у справі постановлено рішення, яким позов ТДВ «Узинський цукровий комбінат» задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 №0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201.

Станом на день прийняття рішення в цій справі, рішення суду у справі №320/8042/21 не набрало законної сили, адміністративна справа перебуває в суді апеляційної інстанції.

Відтак, відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України грошові зобов`язання, визначені у вищезазначених податкових повідомленнях-рішеннях ТДВ «Узинський цукровий комбінат», в силу закону вважаються неузгодженими та, відповідно, не набули статусу податкового боргу.

Право на повторне звернення до суду з інших підстав підтверджено висновком Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі №640/13460/19, відповідно до якого позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №640/5563/19). Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Водночас, визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норми закону позивач просить про захист свого права.

Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що грошові зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на суму 172562939,45 грн. набули статусу податкового боргу 19.07.2021, є необґрунтованими та спростовуються встановленими вище обставинами.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час звернення до суду із даним позовом (03.09.2021) позивачем навіть не розпочато процедуру стягнення податкового боргу на суму 172562939,45 грн., хоча за твердженням позивача укладання спірного договору дарування використовується відповідачем 1 для унеможливлення стягнення такого боргу за рахунок майна платника податків.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем не подано позов про стягнення з ТДВ "Узинський цукровий комбінат" податкового боргу на суму 172562939,45 грн.

Враховуюче встановлені обставини у цій справі, у податкового органу не настало право на стягнення податкового боргу, що унеможливлює і дії податкового органу по погашенню податкового боргу за рахунок майна платника податків, тому на думку суду, стверджувати про суперечність спірного договору дарування при недотриманні передбаченої законодавством процедури стягнення податкового боргу є передчасним.

Суд зазначає, що згідно рішення №6 єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" від 02.07.2021 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьєра Лорена" (країна резиденства Хорватія) надано дозвіл Товариству з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на дарування та укладення договорів дарування нерухомого майна, зокрема й щодо об`єкту нерухомого майна з реєстраційним номером №579356230000, комплекс який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське".

Справжність підпису Ченіч Ольги, єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьєра Лорена" на рішенні №6 від 02.07.2021 засвідчено приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Заставенко А.В.

Наявність рішення єдиного Учасника Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьєра Лорена" №6 від 02.07.2021, прийнятого до ухвалення Верховним Судом постанови від 05.07.2021 у справі №320/3824/20, спростовує твердження податкового органу про наявність умислу у Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" на укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

До того ж право на укладення такого договору дарування передбачено Статутом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (затверджено рішенням №1 Учасника ТДВ "Узинський цукровий комбінат" 01.12.2020), у пункті 9.3 якого вказано, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених Статутом, Товариство має право передавати юридичним та фізичним особам, в тому числі безкоштовно, продавати, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування споруди, обладнання, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, що є на балансі.

Доводи позивача про те, що ТДВ "Узинський цукровий комбінат" відчужило об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлове приміщення реєстраційний номер №91997132204 на користь ТОВ "Роза-Л", суд до уваги не бере, оскільки позивач не надав жодних доказів на підтвердження зазначених обставин. А покликання позивача на записи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд вважає неспроможними, оскільки відповідач 1 заперечує, а позивачем не доведено, що останні вчинені за заявою ТДВ "Узинський цукровий комбінат".

Щодо доводів позивача про те, що балансова вартість ТДВ "Узинський цукровий комбінат" у розмірі 154633 тис. грн. не дозволяє покрити податковий борг відповідача 1 на суму 172562939,45 грн, суд зазначає таке.

Так, відповідно до Балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2021 ТДВ "Узинський цукровий комбінат", балансова вартість активів відповідача-1 становить 154633 тис. грн.

При цьому суд зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі №320/8042/21 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 №0003873201, від 31.03.2020 №0003863201, від 31.03.2020 №0003853201, від 31.03.2020 №0003843201 та від 31.03.2020 №0003833201.

На момент розгляду справи рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 у справі №320/8042/21 не набрало законної сили, відтак грошові зобов`язання на суму 172562939,45 грн., визначені на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень, є неузгодженими, а отже відсутні підстави для визнання за відповідачем 1 податкового боргу за вказаними податковими зобов`язаннями.

Крім того, слід зазначити, що 06.10.2021 податковим органом було складено акт №261/10-36-13-04 опису майна у податкову заставу, відповідно до якого було внесено у податкову заставу майно, що належить відповідачу 1 на загальну суму 200 812 943, 43 грн., що є більше, ніж сума грошових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС у Київській області від 31.03.2020 № 0003873201, від 31.03.2020 № 0003863201, від 31.03.2020 № 0003853201, від 31.03.2020 № 0003843201 та від 31.03.2020 № 0003833201.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що за наявності права звернення контролюючого органу із заявленим позовом, підстави такого звернення у межах спірних правовідносин відсутні, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

VІІІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини п`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги, що судом у задоволенні позову відмовлено, а відповідач не поніс судових витрат, відсутні підстави для стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення повного тексту рішення - 25 січня 2022 року.