Рішення № 103014881, 20.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року м. Київ № 320/12136/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною відмови Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років полковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику управління розкриття злочинів, учинених стосовно поліцейських Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції; зобов`язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України здійснити перерахунок та зарахувати полковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику управління розкриття злочинів, учинених стосовно поліцейських Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та підпункту 4.1.6 пункту 4.1 розділу 4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року № 3720-ХІІ до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні; здійснити перерахунок полковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику управління розкриття злочинів, учинених стосовно поліцейських Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років.

Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача в зарахуванні позивачу пільгової вислуги років до календарної вислуги років, а також встановлення надбавки за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, сформованої за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні та надання додаткової оплачуваної відпустки, оскільки право на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ на посадах оперуповноваженого, оперуповноваженого в особливо важливих справах, начальника сектору, начальника відділення, заступника начальника відділення, на який перебував позивач у період з 23.08.2000 по 10.04.2015, визначається за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, подав до суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами, у якому також просив прийняти рішення у справі на розсуд суду за наявними в матеріалах справи документами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 04.12.2019.

Згідно довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 10.11.2020 №365, виданої полковнику поліції ОСОБА_1 про те, що в матеріалах його особової справи зазначено такі періоди проходження служби в органах МВС України та Національної поліції України, у тому числі, які зараховуються на пільгових умовах, та із зазначенням вислуги в календарному та пільговому обчисленні: з 23.08.2000 по 01.09.2001 – оперуповноважений Краснолуцького відділу по боротьбі з організованою злочинністю при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 01.09.2001 по 05.03.2003 – оперуповноважений відділу по боротьбі з організованими злочинними угрупованнями в пріоритетних напрямках економіки управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 05.03.2003 по 14.12.2005 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення кримінальної розвідки в ІТТ та ДДПВП розвідувально-аналітичного центру при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 14.12.2005 по 10.10.2007 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення розробки організованих злочинних груп в ІТТ та ДДПВП розвідувально-аналітичного центру при управлінні по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 10.10.2007 по 27.06.2008 – оперуповноважений відділення впровадження в установи виконання покарань розвідувального центру управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 27.06.2008 по 30.12.2008 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення впроваджень в установи виконання покарань розвідувально-аналітичного центру управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 30.12.2008 по 24.04.2010 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення впроваджень в установи виконання покарань розвідувально-аналітичного центру управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України в Луганській області; з 24.04.2010 по 18.07.2010 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення впроваджень в установи виконання покарань розвідувально-аналітичного центру управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 18.07.2010 по 24.12.2010 – оперуповноважений в особливо важливих справах відділення кримінальної розвідки в установи виконання покарань центру кримінальної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю в Луганській області УМВС України в Луганській області; з 24.12.2010 по 23.08.2011 – начальник відділення кримінальної розвідки в установи виконання покарань центру кримінальної розвідки управління по боротьбі з організованою злочинністю в Луганській області УМВС України в Луганській області; з 23.08.2011 по 03.02.2012 – начальник сектору кримінальної розвідки в установи виконання покарань управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВС України в Луганській області; з 03.02.2012 по 05.06.2014 – начальник сектору кримінальної розвідки в установах виконання покарань управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України у Луганській області; з 05.06.2014 по 20.10.2014 – заступник начальника відділу боротьби з міжнародними організованими злочинними групами управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУМВС України у Луганській області; з 20.10.2014 по 10.04.2015 – старший оперуповноважений в особливо важливих справах відділу боротьби з етнічними організованими злочинними групами управління боротьби з організованими злочинними групами та міжнародною злочинністю ГУБОЗ МВС України.

Зазначені періоди проходження позивачем служби на відповідних посадах підтверджуються також відомостями із послужного списку позивача №М-107287.

При цьому як убачається з довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 10.11.2020 №365, періоди проходження позивачем служби на посадах оперуповноваженого, начальника відділення, начальника сектору, заступника начальника відділу, старшого оперуповноваженого з 23.08.2000 по 01.09.2001, з 01.09.2001 по 05.03.2003, з 05.03.2003 по 14.12.2005, з 14.12.2005 по 10.10.2007, з 10.10.2007 по 27.06.2008, з 27.06.2008 по 30.12.2008, з 30.12.2008 по 24.04.2010, з 24.04.2010 по 18.07.2010, з 18.07.2010 по 24.12.2010, з 24.12.2010 по 23.08.2011, з 23.08.2011 по 03.02.2012, з 03.02.2012 по 05.06.2014, з 05.06.2014 по 20.10.2014, з 20.10.2014 по 10.04.2015 рахувались позивачу на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.

Відповідно до листа Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 21.10.2020 №У-2410/п/42-02/04-20, наказом Національної поліції України від 07.11.2015 №243 о/с відповідно до статті 78 розділу VII Закону України «Про Національну поліцію» позивачу установлено стаж служби в поліції, яка дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, згідно з яким вказаний стаж служби в поліції станом на 21.10.2020 становить 24 роки 01 місяць 26 днів.

Позивач звернувся до начальника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із рапортом від 23.10.2020, у якому просив зарахувати відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні; здійснити перерахунок відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні; здійснити перерахунок відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, із зарахуванням періоду пільгової вислуги років, сформованої за період з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні та встановити надбавку за стаж служби з урахуванням періоду пільгової вислуги років.

Листом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 11.11.2020 №У-257о/п/42-02/01-20 за результатами розгляду рапорту повідомлено позивачу, що пільгове обчислення вислуги років з розрахунку 1,5 року за кожен рік служби, який в пільговому обчисленні складає 07 років 03 місяці 24 дні, зараховується до вислуги років позивача при звільненні зі служби в поліції лише за наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Водночас, статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено зарахування пільгової вислуги років до стажу служби в поліції. Відтак, вирішити позитивно питання щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення позивачу пенсії, вислуги в пільговому обчисленні, сформованої за період служби з 23.08.2000 до 10.04.2015 загальною кількістю 07 років 03 місяці 24 дні, до стажу служби в поліції та здійснення відповідного перерахунку неможливо.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у зарахуванні пільгової вислуги років до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту – Закон №2262-ХІІ).

Частиною першою статті 1 Закону №2262-ХІІ визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону №2262-ХІІ, законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Приписами пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ визначено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Згідно пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 12 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до частини другої статті 17 Закону №2262-ХІІ, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Статтею 171 Закону №2262-XII визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону №2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

Отже, Законом №2262-XII передбачено пільгові умови саме для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі за текстом – Порядок №393).

Так, Порядком №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказаний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а.

Верховний Суд в постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, враховуючи пільгове нарахування стажу, вважав за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, та зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України, конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищезазначене, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Так, у пункті 10 розділу III Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 №1235, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2016 за №1668/29798, передбачено, що у випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати.

Відповідно до матеріалів справи, позивач, як на час звернення до відповідача, так і на час звернення до суду з позовом в цій справі, по теперішній час перебуває на службі в Національній поліції України.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо здійснення перерахунку календарної вислуги років, яка дає право на пенсію за вислугу років є передчасними, оскільки вони спрямовані на захист ще фактично не порушених прав позивача, з огляду на відсутність обов`язкової передумови такого обрахунку стажу, передбаченої статтею 12 Закону №2262-XII, а саме винесення наказу про звільнення позивача зі служби в поліції.

Також суд зазначає, що приписами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» чітко визначено випадки проходження служби та час роботи, які зараховуються до стажу служби в поліції, який надає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. При цьому під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення, а сам Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Водночас, вислуга років у розумінні Закону №2262-XII враховується саме у її пільговому обчислені лише у випадках визначення права особи на пенсію за вислугу років за цим законом. Втім, стаж служби в поліції, який надає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, визначається саме Законом України «Про Національну поліцію» та не передбачає зарахування до такого стажу пільгової вислуги років. Приписи частини другої статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» є чіткими та не передбачають зарахування до стажу служби в поліції періоду служби на пільгових умовах.

При цьому суд вважає за доцільне наголосити на тому, що у постанові від 19.11.2019 у справі №520/903/19 Верховний Суд, окрім іншого, зазначив, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу службу в поліції, який надає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, слід застосовувати приписи частини другої статті 78 Закону України «Про національну поліцію», у якій встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу в поліції.

Отже, враховуючи наведене вище правове регулювання спірних відносин та встановлені обставини справи, виходячи з встановлених Кодексом адміністративного судочинства України завдань та основних засад адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про правомірність відмови Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України у зарахуванні пільгової вислуги років до календарної вислуги років та до стажу служби в поліції полковнику поліції ОСОБА_1 , начальнику управління розкриття злочинів, учинених стосовно поліцейських Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, відповідно позов не підлягає задоволенню.

Оскільки відповідачем не надано доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач – ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (ідентифікаційний код 40116086, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення – 20 січня 2022 року.