Рішення № 103014873, 20.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року Київ № 320/13558/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Бема Юрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

адвокат Бем Ю.Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 , пред`явивши вимоги Димерській селищній раді Вишгородського району Київської області про визнання протиправними її дій та бездіяльності щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути подане клопотання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту із землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована біля сформованої ділянки АДРЕСА_1 та знаходиться у розпорядженні відповідача згідно із наданою публічною інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права на земельну ділянку.

18.12.2021, позивачем до суду була подана заява про зміну позовних вимог. Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 12.11.2021 №710-12-2-VIII "Про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована біля сформованої ділянки АДРЕСА_1 та знаходиться у розпорядженні відповідача та покладення на відповідача обов`язку розглянути повторно подане клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою відведення вищевказаної земельної ділянки у власність.

На обґрунтування звернення до суду, представник позивача вказав, що ОСОБА_1 було подане клопотання до Димерської селищної ради Вишгородського райну Київської області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку; земельна ділянка розташована біля сформованої земельної ділянки під номером АДРЕСА_1 та знаходиться в розпорядженні відповідача. Натомість, відповідач у наданні дозволу відмовив з мотивів недопустимості передачі у власність землі щодо використання якої, встановлені обмеження відповідним рішенням селищної ради (план зонування території с. Сухолуччя Вишгородського району Київської області).

Вважаючи відмову такою, що порушує право позивача на безоплатне одержання землі у власність, представник озивача звернувся до суду з цим позовом на оскарження рішення про відмову у наданні дозволу.

Ухвалою суду від 20.12.2021 було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провавдження без проведення судового засіданні та виклику для участі у розгляді справи сторін.

Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву.

Встановивши обставини справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті в аспекті аналізу та дослідження представлених заявником доказів, у їх сукупності, суд встановив таке:

28.05.2021, ОСОБА_1 звернувся до голови Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,25 га, в межах Димерської селищної ради в порядку реалізації права особи на безоплатну приватизацію землі. Спірна земельна ділянка розташована біля ділянки з номером АДРЕСА_1 та перебуває у розпорядженні Димерської селищної ради.

12.11.2021, Димерська селищна рада Вишгородського району Київської області на 2 засіданні 12 сесії ради VIII скликання прийняла рішення № 710-12-2-VIII про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність в порядку безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності з підстав невідповідності бажаного місця розташування спірної ділянки вимогам містобудівної документації населеного пункту - плану зонування території с. Сухолуччя Вишгородського району Київської області. Відповідач при цьому повідомив ОСОБА_1 , що це не позбавляє його права повторного звернення на одержання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність в межах розмірів, передбачених відповідним планом зонування теритрорії села Сухолуччя.

Вирішуючи даний спір та, надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходив з такого:

стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти. Пунктом "б" частини першої статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Відповідно до частин першої - третьої статті 116 ЗК України, громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом,- (п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України).

На підставі ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовані розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В частині сьомій статті 118 ЗК України вказано, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо вп

Положеннями ч. 9 ст. 118 ЗК України передбачено, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частинами десятою та одинадцятою статті 118 ЗК України встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Тобто, відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 120/1583/19-а.

При цьому, згідно з абз. 3 ч. 7 ст. 118 ЗК України, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган місцевого самоврядування.

Абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі №826/18649/15.

Проте, цією нормою абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Як зазначалось вище, ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно.

Таким чином, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність (правовий висновок Верховного Суду постанова від 31.01.2018 у справі №814/741/16, постанова від 14.03.2018 справа №804/3703/16).

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 22 Закону України від 22.05.2003 №858-IV "Про землеустрій" землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень. Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Суд зазначає, що надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність. Законний інтерес особи полягає не в отриманні дозволу, а в отриманні земельної ділянки у власність.

Відтак, в судовому порядку підлягає захисту саме право на отримання земельної ділянки у власність. ЗК України не передбачає можливості оскарження відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Оскільки протиправна бездіяльність у вигляді ненадання дозволу на розроблення проекту землустрою не перешкоджає у його розробці то, на переконання суду, і протиправне рішення у вигляді незаконної відмови у наданні дозволу, теж не може утоврювати такої перешкоди.

Аналогічний висновок застосування наведених норм матеріального права сформульовано й у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №818/1010/17, від якого суд, що розглядає справу, не може відступити в милу ст.242 КАСУ.

Ураховуючи наведене, суд стверджує, що оспорюваним рішенням відповідача від 12.11.2021 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення /виготовлення проекту землеустрою не порушено прав та інтересів заявника, оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

За таких умов, суд вважає, що відсутні підстави для задоволенні позову в частині визнання протиправним рішення Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області від 12.11.2021 № 710-12-2-VIII.

Висновки суду обгрунтовані також рішенням Верховного Суду ( постанова від 02 квітня 2020 у справі №308/10004/16-а).

Позаяк вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області повторно розглянути його клопотання та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельної ділянки у власність є похідною вимогою від вимоги про визнання рішення протиправним, то і в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що відмова органу місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою судом не була визнана протиправною, тому у відповідача існує інший варіант поведінки, а саме не надати відповідний дозвіл, відтак у конкретному випадку суд позбавлений права покласти на Димерську селищну раду обов`язок прийняти позитивне рішення на користь позивача, оскільки це створює втручання у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позовної заяви адвоката Бема Юрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області (ЄДРПОУ 04359488, смт. Димер, вул. Соборна, 19) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Копію рішення направити сторонам для відома.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.