Рішення № 103014571, 17.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2022 року № 320/15588/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Леонтовича А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн від 12.10.2021 у ВП №6645624 за невиконання виконавчого листа №320/12088/20.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем рішення суду в частині перерахунку пенсії було виконано у повному обсязі, а виплата пенсії стягувачу відбуватиметься у порядку черговості, в межах наявних бюджетних призначень, про що було повідомлено державного виконавця. Позивач вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум з підстав відсутності бюджетних призначень є поважною причиною невиконання рішення суду, що виключає накладення штрафу державним виконавцем.

Відповідач своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористався; надав суду матеріали виконавчого провадження №6645624.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 09.12.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду 11.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання 17.01.2022.

17.01.2022 сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 КАС України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті у за наявними матеріалами у справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2021 у справі №320/12087/20: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548), яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 до моменту прийняття рішення, доплати до пенсії у визначеному розмірі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.08.2021 відкрито виконавче провадження №6645761 з примусового виконання виконавчого листа №320/12088/20, виданого 02.07.2021 Київським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 до моменту прийняття рішення, доплати до пенсії у визначеному розмірі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

В ході виконавчого провадження №6645761 державним виконавцем було винесено такі постанови: про стягнення виконавчого збору від 10.08.2021; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.08.2021; про накладення штрафу від 15.09.2021 та про накладення штрафу від 12.10.2021 за невиконання вимоги виконавчого документа в повному обсязі, а саме: здійснення перерахування згідно з вимогами виконавчого документа, виплата нарахованих сум не проведена.

Не погоджуючись з винесеною постановою про накладення штрафу від 12.10.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, далі по тексту Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За приписами частини першої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII встановлено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною другою статті 63 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно частини четвертої статті 63 Закону №1404-VIII, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі, встановлено статтею 75 Закону №1404-VIII, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання (частина перша).

Приписами частини шостої статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

VI. Оцінка суду

Аналіз наведених вище положень Закону №1404-VIII свідчить, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі, визначених Законом №1404-VІІІ.

Як убачається із наявних матеріалів виконавчого провадження №66458624, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 10.08.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №320/12088/20, виданого 02.07.2021 Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 до моменту прийняття рішення, доплати до пенсії у визначеному розмірі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.08.2021 повідомлено головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) М. Нікітіну про здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 та про погашення заборгованості перед ОСОБА_1 за умови надходження відповідних бюджетних призначень.

В подальшому постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15.09.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66457612 накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі 5100,00 грн. за невиконання вимог виконавчого документа та невиконання законних вимог державного виконавця.

Докази, що підтверджують скасування в судовому порядку постанови 15.09.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66457612 матеріали справи не містять.

У зв`язку із повторним невиконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області вимог виконавчого документа та невиконання законних вимог державного виконавця постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 12.10.2021 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №66457612 накладено на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області штраф у розмірі 10200,00 грн.

Суд зауважує, що станом на дату винесення відповідачем спірної постанови про накладення штрафу, позивачем не було повідомлено державному виконавцю поважних причин невиконання ним судового рішення в частині проведення відповідних виплат.

При цьому судом не приймаються доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань для виплати нарахованої за судовим рішенням пенсії як на обставину, що звільняє його від відповідальності за невиконання судового рішення, оскільки такі доводи відповідача не підтверджено належними доказами, з яких можливо встановити обсяги відповідних фінансувань, плани їх надходження та графік погашення вказаних виплат.

Аналогічну за змістом правову позицію висловлено Верховним Судом в ухвалі від 20.01.2020 у справі № 420/3705/19.

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої виплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, суд вважає безпідставним, оскільки у листі, надісланому на адресу державного виконавця на виконання рішення суду, не зазначено про відсутність коштів, неможливість їх виплати у зв`язку із недостатнім фінансуванням тощо.

При цьому, у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Відтак, суд дійшов висновку про правомірність винесення відповідачем постанови від 12.10.2021 у виконавчому провадженні №66457612 про накладення на позивача штрафу у розмірі 10200,00 грн. за невиконання виконавчого листа №320/12088/20, виданого 02.07.2021 Київським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) здійснити нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 17.07.2018 до моменту прийняття рішення, доплати до пенсії у визначеному розмірі ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, визначені законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний рік.

Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження виконання рішення суду та факт поважності причин його невиконання, крім посилань на Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, позивачем наведено не було.

Також в матеріалах справи відсутні докази нарахування відповідних сум на виконання виконавчого листа №320/12088/20, виданого 02.07.2021 Київським окружним адміністративним судом.

З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн від 12.10.2021 у ВП №6645624 за невиконання виконавчого листа №320/12088/20.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС Укр Кодексу адміністративного судочинства України аїни визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 17 січня 2022 року.