Рішення № 103014281, 14.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2022 року справа №320/8166/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Димерське лісове господарство" до Головне управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Державного підприємства "Димерське лісове господарство" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №4156/0902 від 15.03.2021.

Зміст позову складає вимога - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №4156/0902 від 15.03.2021.

В позовній заяві позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що, в супереч висновкам фактичної перевірки відповідача, - не порушив будь-яких вимог чинного законодавства, у його діях відсутня об`єктивна і суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Також позивач вказує на надмірний розмір штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням та порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки. Як наслідок, позивач вказує на те, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем вимог ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні та застосуванні норм податкового законодавства та неналежному встановленні фактичних обставин справи, а тому у відповідача, на думку позивача, були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного ППР.

Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову відповідача викладені у відзиві в якому відповідач широко цитуючи норми податкового законодавства вказує на своє право на належність проведення фактичної перевірки та використання податкової інформації при проведенні такої перевірки. Відповідач цитує норми Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», вважаючи що на позивача було правомірно накладено штраф.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач здійснює діяльність у сфері ведення лісового господарства на території Київської області, зокрема, в частині здійснення лісо відновлювальних заходів, заготівлі лісоматеріалів шляхом проведення суцільних та поступових рубок та санітарних рубок лісів та переробки деревини.

Для цілей власної господарської діяльності позивач на постійній основі закуповує пальне для заправки легкових та вантажних автомобілів та спеціалізованої техніки. Станом на 01.04.2020 у позивача на обліку перебувало 9180,48 л. дизельного пального, 336 л. бензину А-92 та 53 л. бензину А-95 (у вигляді паливних карток).

На підприємстві позивача обліковується більше 50 одиниць легкових і вантажних автомобілів, а також спеціалізованої техніки, що постійно використовується для цілей основної господарської діяльності. У позивача наявні власні транспортні засоби, для заправки яких позивачем закуповується дизельне паливо, із загальним об`ємом паливних баків 4700 літрів, а також легкові і вантажні автомобілі, які заправляються бензином А-92, із загальним об`ємом паливних баків 2016 літрів. Також позивач для цілей оперативної заправки власних автомобілів та техніки на підприємстві використовує бензовоз ЗІЛ-131, державних номер 8794КХР, який не є акцизним складом пересувним та не вважається місцем зберігання пального в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Також позивач вказує на те, що в період з березня по червень 2020, позивач за умовами догорів перевезення здійснював заправку транспортних засобів контрагентів пальним, що в подальшому використовувалось для цілей надання контрагентами для позивача послуг з перевезення лісопродукції позивача. з метою забезпечення потреб власної господарської діяльності позивач прийняв рішення, починаючи з 15.03.2020 здійснювати безпосередню заправку автомобілів та техніки придбаним пальним, що було оформлено відповідним наказом позивача №295 від 27.12.2019. Станом на 01.04.2020 пальне, яке обліковувалось у позивача на момент фактичної перевірки, перебувало виключно у паливних баках належних йому легкових та вантажних автомобілів, техніки, а також у бензовозі, що підтверджується довідками від 29.03.2021.

Зазначені вище обставини, зазначені позивачем, відповідачем у справі не заперечуються. При цьому відповідач не надає ніяких пояснень щодо цих обставин, як і не дає, зокрема, пояснень, чи враховувались ці обставини та довідки від 29.03.2021 при проведенні фактичної перевірки позивача та формуванні висновків за наслідками фактичної перевірки.

Позивач також зазначає, а відповідач не спростовує належними та допустимими доказами, що вказані в позовній заяві позивачем транспортні засоби активно використовувались у господарській діяльності позивача у березні-червні 2020, оскільки в даному періоді на підприємстві позивача виконувались численні лісогосподарські роботи. Тому, зокрема, дизельне пальне та бензин А-92 було придбане у ТОВ «Технологічна паливна компанія» виключно для потреб власного споживання та була використана у господарській діяльності – для заправки транспортних засобів і техніки. При цьому пальне отримувалось партіями вказаними у видаткових накладних і не перевищувало загальних об`ємів паливних баків транспортних засобів та бензовоза.

Позивач стверджує, а відповідач не спростовує належними і допустимими доказами, що резервуари, які знаходяться на території позивача у період з 01.04.2020 по дату отримання ліцензії не використовувались, а пальне в них не зберігалось.

Відповідачем було проведено фактичні перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального. За результатами фактичної перевірки ГУ ДПС у Київській області склало Акт про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального від 15.02.2021 №1733/10-36-09-00-10/00992036 (далі – Акт перевірки). З Акта перевірки слідує висновок відповідача, що позивач з 01.04.2020 по 25.06.2020 (до дати отримання ліцензії) здійснював зберігання пального за відсутності ліцензії на право зберігання пального для власних потреб, чим порушив вимоги п.2.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

На підставі Акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення рішення (далі – ППР), яким до позивача на підставі абз.9 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» застосовано штрафні санкції у розмірі 500000 грн. Позивач оскаржив ППР до Державної податкової служби України, однак 22.06.2021 отримав рішення №13659/99-00-06-03-02-06 від 17.06.2021, яким у задоволенні скарги позивачу було відмовлено.

Позивач заперечує проти висновків Акта перевірки, вказує на те, що не допустив порушень ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», оскільки не здійснював у даному періоді зберігання пального у будь-яких стаціонарних ємностях, які відповідають поняттю «місце зберігання пального».

Пальне належить позивачу і у період з 01.04.2020 по 25.06.2020 заправлялось безпосередньо в баки транспортних засобів та бензовоз, які використовуються позивачем під час здійснення господарської діяльності.

У період з 01.04.2020 по 25.06.2020 позивач не здійснював фактичного зберігання пального, оскільки зазначене пальне знаходилось у паливних баках транспортних засобів та техніки позивача та було в подальшому використане у господарській діяльності позивачем, також це пальне не зберігалось на території підприємства у будь-яких стаціонарних ємностях, в тому числі тих, на які в подальшому позивачем було отримано ліцензію на зберігання пального.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Закону №481/95-ВР, зокрема запроваджено ліцензування діяльності усіх суб`єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову і роздрібну торгівлю пальним.

Відповідно до ч.8 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР, - суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до ч.40 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», - Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: 1) документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; 2) акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; 3) дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до визначених понять ст.1 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», - місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суд погоджується з доводами позивача, що під зберіганням слід розуміти триваючий у часі процес постійної та безперервної фізичної наявності певної кількості речей матеріального світу в конкретному місці, корисні властивості якого придатні забезпечити досягнення мети – існування речі у незмінному стані (у будівлі, на земельній ділянці, у сховищі, цистерні тощо).

Відповідно системний аналіз положень норми ч.8 та ч.40 ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» дає підстави висновувати, що отримання ліцензії на право зберігання пального вимагається лише для стаціонарних (нерухомих) об`єктів.

Відповідно до абз.9 ч.2 ст.17 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», - до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального, оскільки таке пальне на момент фактичної перевірки було завантажене у паливні баки транспортних засобів, які не є в розумінні ст.15 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» місцем зберігання пального. Як наслідок, позивач не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст.17 Закону України Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» за відсутністю складу правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7 500,00 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення-рішення №4156/0902 від 15.03.2021.

Стягнути на користь Державного підприємства "Димерське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992036) сплачений судовий збір у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.