Рішення № 103013774, 28.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 січня 2022 року (14:15)Справа № 280/10655/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123, код ЄДРПОУ 08803661) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 8884,36 грн.;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 8884,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що проходив військову службу у ВЧ 3029 НГУ. Наказом від 31.08.2021 № 200 позивача звільнено з військової служби у запас, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, проте не виплачено компенсацію вартості неотриманого речового майна. Вказує, що 22.09.2021 позивачем подано заявою з проханням виплати компенсацію неотриманого речового майна, проте, 06.10.2021 позивачем отримано лист від ВЧ 3029 НГУ, в якому позивачу роз`яснено, що ВЧ відсутні бюджетні призначення для виплати грошової компенсації. Позивач зазначає, що станом на день виключення зі списків особового складу й до сьогодні відповідачем не було виплачено грошову компенсацію замість речового майна у розмірі 8 884,36 грн., чим порушено ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанову Кабінету Міністрів України за №178 від 16.03.2016. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

05.01.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 394), в якому зазначає, що закупівлю майна здійснює центральна база забезпечення Головного управління НГУ, яке потім передається до військових частин. Відповідач зазначає, що у ВЧ 3029 відсутні бюджетні призначення на закупівлю речового майна, а відповідно відповідач не може самостійно здійснювати виплати в рахунок компенсації неотриманого речового майна. Відповідач вказує, що ним у листопаді 2021 року було надіслано лист до Південного територіального управління НГУ про виділення коштів для виплати заборгованості військової частини перед громадянами компенсації вартості речового майна, але на теперішній час такі кошти на рахунки частини не надходили. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ 3029 НГУ.

31.08.2021 командиром військової частини видано наказ №200, яким ОСОБА_1 з 31.08.2021 виключено зі списків особового складу частини та з усіх видів забезпечення та направлено для взяття на військовий облік до Вознесенівського ОРТЦК та СП Миколаївської області.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Аналізуючи вищевказані правові норми, суд дійшов висновку про те, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Відповідно до положень Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.

Суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки №16 про вартість речового майна, що належить до видачі, позивач набув право на отримання компенсації за неотримане речове майно на суму 8884,36 грн.

Разом з тим, кошти належні позивачу на момент розгляду адміністративної справи судом залишаються невиплаченими, що порушує права та законні інтереси позивача.

Посилання ВЧ 3029 НГУ про відсутність коштів для виплати позивачу компенсації суд відхиляє, оскільки відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч.2 ст.6 КАС України).

Європейський суд з прав людини вже неодноразово висловлював позицію стосовно того, що державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «СУК проти України» (Заява №10972/05).

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Для остаточного вирішення спірних правовідносин між сторонами, з урахуванням того, що сума компенсації не є спірною та фактично нарахована позивачу шляхом її відображення у довідці №16 про вартість речового майна, що належить до видачі від 31.08.2021, суд дійшов висновку, що належним способу захисту порушеного права позивача буде досягнуто шляхом стягнення з військової частини 3029 НГУ на користь позивача компенсації вартості речового майна в розмірі 8884,36 грн., у зв`язку з чим виходить за межі позовних вимог.

В свою чергу, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки судом встановлено, що відповідач вживав заходів щодо спрямованих на виплату позивачу заборгованості, зокрема звертався до вищого командування для отримання коштів на виплату заборгованості.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку з тим, що в силу приписів п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, питання щодо стягнення судового збору судом не вирішувалось.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123, код ЄДРПОУ 08803661) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3029 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 суму компенсації вартості речового майна у розмірі 8884,36 грн. (вісім тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні 36 копійок).

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.01.2022.

Суддя Ю.В. Калашник