Рішення № 103013379, 25.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2022 року Справа № 280/10059/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 29, код ЄДРПОУ 43591006) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 засобами системи Електронний суд до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (далі – позивач) до Державної податкової служби України (далі – відповідач), у якій позивач просить суд:

- зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) поновити реєстраційний ліміт ТОВ "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29; код ЄДРПОУ 43591006) шляхом його збільшення на суму 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 коп.;

- стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) на користь ТОВ "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29; код ЄДРПОУ 43591006) суму судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп.;

- стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) на користь ТОВ "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29; код ЄДРПОУ 43591006) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп.

Ухвалою суду від 28.10.2021 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків позовної заяви.

Позивачем усунуті недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою суду від 12.11.2021 відкрито провадження у справі №280/10059/21, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) ( далі – третя особа, ГУ ДПС у Запорізькій області).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що помилково перераховані ТОВ "ВІТА ЮСТ" кошти в розмірі 110000,00 грн. були зараховані на електронний рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ», хоча надійшли з рахунку, іншого ніж поточний рахунок ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ», тобто з порушенням діючого законодавства.

Отже, з огляду на безпідставний характер вказаної грошової суми. її рух не повинен призводити до зміни показників, то враховуються в СЕА ПДВ, тобто як її надходження на рахунок позивача в СЕА ПДВ, так і її повернення з цього рахунку, мають здійснюватися "поза" формулою, визначеною п.2001.3 ст. 2001 Податкового кодексу України.

Таким чином, позивач виконав всі умови, додержання яких необхідно для реалізації права на збільшення в системі електронного адміністрування реєстраційної суми податку на додану вартість відповідно до Податкового кодексу України.

Головне управління ДПС у Запорізькій області та ДПС України позов не визнали, направили на адресу відзив, згідно якого просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

В мотивування вказаного зазначили, що відповідно до п. 2001.4 Податкового кодексу України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу;

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для поповнення реєстраційного ліміту платник податку перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з власного поточного рахунка, при цьому зазначені кошти мають бути зараховані на рахунок платника протягом операційного дня, у день їх отримання.

Кошти у сумі 110000,00 грн., які надійшли на електронний рахунок TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" від TOB «ВІТА ЮСТ» відповідно платіжного доручення від 04.03.2021 з призначенням платежу «Надання безвідсоткової фінансової допомоги за договором позики №2 від 06.01.2021 року» зараховані на електронний рахунок в СЕА TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ", проте зазначена операція не вплинула на показник реєстраційного ліміту. Зарахування коштів на рахунок СЕА ПДВ Позивача повинно було відбутися, хоча й з іншого рахунку (рахунку іншого суб`єкта господарювання), але при цьому збільшення реєстраційного ліміту не відбувається.

TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" подав заяву щодо перерахування з електронного рахунку на поточний рахунок платника, та в складі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року (реєстраційний № 9196000819 від 16.07.2021) подав Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника», внаслідок чого кошти в сумі 110000,00 грн. були повернуті на розрахунковий рахунок платника, та відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу у СЕА ПДВ TOB "РОСТОРГ- ІНВЕСТ" зменшено суму реєстраційного ліміту.

З огляду на зазначене, сума реєстраційного ліміту TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" обрахована правильно в рамках діючого законодавства, зокрема з урахуванням норм статті 2001 Кодексу, в т.ч. пункту 2001.3 статті 2001 Кодексу, п. 2001.6. Кодексу.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити з огляду на таке.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області та є платником податку на додану вартість.

Як убачається із матеріалів справи, 04.03.2021 ТОВ "ВІТА ЮСТ" відповідно до платіжного доручення №261 від 04.03.2021 помилково перераховано кошти в сумі 110 000,00 грн. на електронний податковий рахунок UA 42899980385149000000446947 (Казначейство у м. Києві) ТОВ "РОСТОРГ-ІНВЕСТ".

Кошти у сумі 110 000,0 грн., які надійшли на електронний рахунок TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" від TOB «ВІТА ЮСТ» відповідно платіжного доручення від 04.03.2021 з призначенням платежу «Надання безвідсоткової фінансової допомоги за договором позики №2 від 06.01.2021 року» зараховані на електронний рахунок в СЕА TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ".

Однак, реєстраційний ліміт у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 110000,00 грн. у ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» не збільшився, що підтверджується витягами в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ.

TOB "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" в складі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2021 року (реєстраційний № 9196000819 від 16.07.2021) подав Додаток 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника».

Кошти, що були помилково зараховані на рахунок в СЕА ПДВ ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ», були перераховані на поточний рахунок ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» (повернені на вірний рахунок), за рахунок зареєстрованої податкової накладної ТОВ «Град авто» №9183360618 та реєстраційним лімітом, який був на рахунку позивача на момент подання декларації.

Відповідно, TOB "РОСТОРГ- ІНВЕСТ" зменшено суму реєстраційного ліміту.

Позивач звертався з адвокатським запитом №12/М від 10.09.2021 до Державної податкової служби України та адвокатським запитом №11/М від 10.09.2021 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області з проханням щодо усунення порушення щодо безпідставного зменшення реєстраційного ліміту ТОВ "РОСТОРГ-ІНВЕСТ» шляхом його поновлення, але в поновленні реєстраційного ліміту було відмовлено.

Оскільки відповідачем не збільшено добровільно реєстраційний ліміт ТОВ «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 110000,00грн., позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.1 Податкового кодексу України він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених п.41.1 ст.41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з п.41.1 ст.41 ПКУ контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного податку, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, Державна податкова служба України як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику та його територіальний підрозділ - ГУ ДПС є єдиною системою контролюючих органів.

Відповідно до п. 14.1.178, п.14.1.181 ст. 14 ПКУ податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платниками вказаного податку відповідно до ст. 183 ПКУ є будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, або добровільно зареєстрована особа.

Згідно з п. 200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.200-1.2. ст. 200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Згідно з п. 200-1.3. ст. 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (ЕНакл), обчислену за такою формулою:

EНакл = EНаклОтр + EМитн + EПопРах - EНаклВид - EВідшкод - EПеревищ.

де:

EНаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, податковими накладними, складеними платником податку відповідно до пункту 208.2 статті 208 цього Кодексу та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

EМитн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на мигну територію України;

EПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з поточного рахунку платника;

EНаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунками коригування до таких податкових накладних, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

EВідшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування з урахуванням сум коригувань, проведених за результатами перевірок;

EПеревищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок та строки врахування таких сум у системі електронного адміністрування податку встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 16.10.2014, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.

Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України встановлено, що на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу;

б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу.

Згідно з абз.6 пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, ЕПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах «а» - «в» пункту 200-1.2 цієї статті.

Відповідно до вказаних норм Кодексу, в разі перерахування платником податків коштів для поповнення електронного рахунку з ПДВ з інших рахунків, аніж вказаних в пункті 200-1.4, такі кошти взагалі не можуть зараховуватись на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та, відповідно, не приймають участі при визначенні реєстраційного ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, електронний податковий рахунок позивача поповнено 04.03.2021 шляхом помилкового перерахування ТОВ "ВІТА ЮСТ" згідно платіжного доручення №261 від 04.03.2021 коштів в сумі 110000,00 грн.

Факт зарахування відповідних коштів не є спірним.

Незважаючи на зарахування 04.03.2021 в СЕА ПДВ суми в розмірі 110000,00 грн., зазначена операція не призвела до збільшення реєстраційного ліміту позивача на вказану суму.

У даній справі, помилково сплачені ТОВ "ВІТА ЮСТ" на електронний податковий рахунок позивача, були в подальшому повернуті позивачу шляхом їх перерахування на його поточний рахунок, однак не брали участі у формуванні реєстраційного ліміту.

Пункт 200-1.3 статті 200-1 ПК України встановлює, що не враховуються в обрахунку показника ЕПопРах суми, зараховані на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку з: а) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (крім зернових та технічних культур та продукції тваринництва, визначених у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу); б) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових та технічних культур, визначених у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу; в) рахунків у системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів до Державного бюджету України та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що в разі зарахування на рахунок платника у системі електронного адміністрування податку на додану вартість коштів з рахунків, відмінних від встановлених підпунктами а), б), в) абзацу пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України, відсутні підстави для неврахування суми таких коштів при обрахунку показника ЕПопРах, та, як наслідок, при обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЕНакл), обчисленої за формулою, встановленою пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України.

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що помилково сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб`єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов`язань;

Відповідно до абзаців першого і другого пункту 1.24 частини першої статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно зі ст. 35-1.8 Податкового кодексу України, платник податків має право через електронний кабінет визначити напрям використання суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені, наявних на дату формування Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків, які повинні враховуватися при формуванні такого Реєстру.

Положення цього пункту не позбавляють платника податків права на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань і пені у порядку, визначеному статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 43 Податкового кодексу України зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Отже, з огляду на безпідставний характер вказаної грошової суми, її рух не повинен призводити до зміни показників, що враховуються в СЕА ПДВ, тобто як її надходження на рахунок позивача в СЕА ПДВ, так і її повернення з цього рахунку, мають здійснюватися "поза" формулою, визначеною п.200-1.3 ст. 200-1 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.242 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що технічним адміністратором електронного кабінету є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, що здійснює заходи із розробки, створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення електронного кабінету, відповідає за виконання всіх етапів життєвого циклу такого програмного забезпечення, за його технічне і технологічне забезпечення, впровадження, функціонування, оновлення, модифікацію, усунення помилок, забезпечення цілісності та автентичності вихідного програмного коду; здійснює технічні та технологічні заходи з надання, блокування та анулювання доступу до електронного кабінету, відповідає за збереження та захист даних цих електронних сервісів.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227).

Система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні Державної податкової служби України, яка є її адміністратором, а відтак на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми податку на додану вартість, тобто на ДПС України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. З огляду на зазначене у якості відповідача-1 саме є як Державна податкова служба України.

Система електронного адміністрування податку на додану вартість не працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України та Порядку № 569, і допускає ручне втручання, оскільки протилежне прямо не встановлено діючим законодавством.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 20.03.2018 у справі №819/777/17 та від 20.02.2020 у справі № 820/3375/16, касаційний суд вказав, що перевіряючи правомірність поведінки платника податку, суд фактично надав оцінку обставинам щодо відсутності вини платника податків у випадку, коли державні органи не дотримуються власних процедур, в тому числі пов`язаних із зарахуванням коштів на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Також зазначено, що принцип «належного урядування», який вказаний у рішенні ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти помилки. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків («Лелас проти Хорватії»). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються («Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки»).

Крім цього, суд зауважує, що підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також відповідно до пункт 56.21. статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно- правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (№29979/04) викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Таким стандартам поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо списання реєстраційного ліміту незаконними, а реєстраційний ліміт підлягає поверненню підприємству.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями чи недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Тобто, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, встановлення в ході судового розгляду факту протиправної бездіяльності відповідача зумовлює виникнення потреби в обтяженні податкового органу обов`язком усунути спричинені такою бездіяльністю негативні наслідки для платника податків, тому ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Державної податкової служби України здійснити відповідні коригування в Системі електронного адміністрування податку на додану вартість та поновити реєстраційний ліміт ТОВ "РОСТОРГ-ШВЕСТ" шляхом його збільшення на суму 110 000,00грн.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до п. 3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував її належними доказами.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2270 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням.

Частиною 5 Статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача в позові зазначено про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,0 грн. за наступні послуги:

- надання консультації - 500,00 грн.;

- ознайомлення з документацією - 500,00 грн.;

- підготовка позовної заяви - 3000,00 грн.

Приймаючи рішення щодо судових витрат, суд зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зважуючи, що такі послуги як надання консультації, ознайомлення з документацією є складовою послуги з підготовки позовної заяви, та вважає обґрунтованими витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн. підлягають стягненню з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТОРГ-ІНВЕСТ» (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 29, код ЄДРПОУ 43591006) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, код ЄДРПОУ 43005393), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов`язати Державну податкову службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) поновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість реєстраційний ліміт Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29; код ЄДРПОУ 43591006) шляхом його збільшення на суму 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТОРГ-ІНВЕСТ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 29; код ЄДРПОУ 43591006) суму судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн.

В іншій частини стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 25.01.2022.

Суддя А.В. Сіпака