Рішення № 103010528, 03.02.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Житомир справа № 240/28857/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні ОСОБА_1 з 01.08.2021 перерахунку раніше призначеної за Законом України «Про державну службу» пенсії з 01.08.2021, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 № 15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 №15» працюючий державний службовець на посаді головного державного фінансового інспектора Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області, з якої ОСОБА_1 було звільнено з призначенням пенсії за інвалідністю у 2012 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії державного службовця, виходячи з нових складових заробітної плати працюючого державного службовця на посаді головного державного фінансового інспектора Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.2021 року № 15 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15» у розмірі 89 відсотків від розміру заробітної плати, яка включає в себе: посадовий оклад у розмірі 5 500,00 грн, надбавку за ранг у розмірі 300,00 грн, надбавку за вислугу років у розмірі 2 750,00 грн і врахованих раніше надбавок та премій за 24 календарні місяці роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов`язків зі збереженням індексації;

- перевести ОСОБА_1 з 01.08.2021 на пенсію за законом України «Про державну службу».

В обґрунтування позову вказано, що позивачу у 2012 році була призначена пенсія по інвалідності за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ. На час звільнення вона обіймала посаду головного державного фінансового інспектора Державної фінансової інспекції в Донецькій області у відділі інспектування органів державної влади.

Відповідно до ст. 37-1 Закону України «Дро державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення їй пенсії по інвалідності) позивач сподівалась, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно буде здійснений перерахунок раніше призначеної пенсії за цим Законом.

Стверджує, що враховуючі її стаж роботи на державній службі повних 19 років розмір пенсії повинен бути призначений у розмірі 89% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подав відзив на позовну заяву. По змісту відзиву просив у задоволенні позову відмовити. Вказує, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-7.

Позивач зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою про перерахунок пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом №23194-20428/С-02/8-0600/21 від 04.08.2021 на звернення позивача з питань пенсійного забезпечення повідомило, що вона отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Роз`яснено, що пунктом 5 розділу III Прикінцевих Положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213, з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХИ (далі-Закон № 3723).

Ураховуючи викладене, з 01.06.2015 пенсії, призначені в порядку та на умовах, визначених Законом № 3723, не перераховують.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 № 865 “Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії’, якими вилучено п. 4 постанови, котрим визначався порядок обчислення заробітної плати для проведення перерахунку пенсій державним службовцям у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 № 889-У1И “Про державну службу” (далі - Закон № 889), ст. 90 якого передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стаття 37-1 Закону № 3723, якою визначалися підстави для перерахунку пенсій державним службовцям, втратила чинність.

Закон № 889 не передбачає проведення перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців.

Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому звернувся із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом № 889-VIII.

Відповідно до п.2 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п.10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч.9 ст.37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч.1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Як свідчать матеріали справи, зокрема зі змісту листа Східного офісу Держаудитслужби від 05.07.2021 встановлено, що ОСОБА_1 має стаж державної служби 19 років 18 місяців (20 років 6 місяців).

Сторонами не заперечується факт, що ІІ група інвалідності встановлена позивачу під час перебування на держаній службі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18 вказано, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов`язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII не встановлено.

Окрім того Верховний Суд у вказаній зразковій справі зазначив, що Закон №889-VIII не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку, а тому орган пенсійного фонду, як суб`єкт владних повноважень, наполягаючи на досягненні позивачкою, яка є інвалідом II групи, 60-річного віку, для призначення пенсії по інвалідності державного службовця, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача перевести позивача з 01 серпня 2021 року на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у розмірі, встановленому законом та з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця на момент звільнення.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Вимоги позивача щодо відсоткового значення розміру пенсії від заробітної плати та визначення розміру складових задоволенню не підлягають.

Зі змісту долучених доказів встановлено, що спірним у наявних правовідносинах є право позивача на отримання пенсії по інвалідності за Законом України «Про державну службу». Водночас доказів наявності між сторонами спору щодо розміру і складових такої пенсії позивачем не надано.

Якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Таким чином, право позивача на визначення розміру і складових пенсії на даний час не порушене, а тому позовні вимоги у вказаній частині є передчасними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2021 відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) перевести ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993, починаючи з 01.08.2021.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва