Рішення № 103008587, 26.01.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року м. Житомир справа № 240/30759/21

категорія 111030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діко Україна" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Діко Україна" із позовом, в якому просить:

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 травня 2021 року № 0048101805 (форма «ВЗ»), яким ТОВ «Діко Україна» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за січень 2021 року в розмірі 74 950 грн. (виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період січень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 74 950 грн.).

- Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 травня 2021 року № 0048111805 (форма «В4»), яким ТОВ «Діко Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податного кредиту наступного періоду, за січень 2021 року на суму 1487 грн.

- Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Діко Україна» у розмірі 74 950 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), узгодженої за результатами оскарження податкового повідомлення - рішення від 11 травня 2021 року № 0048101805.

- Стягнути із Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко Україна» понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з висновками акту перевірки, на яких ґрунтуються спірні податкове повідомлення-рішення, позивач не погоджується. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом неправомірно. Також зазначає, що відповідачем здійснено камеральну перевірку в порушення вимог ст.75 ПК України, відповідач вийшов за межі камеральної перевірки.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

29.11.2021 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що перевірка позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діко Україна» проводилась у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних, вважаємо що податковим органом не порушено процедури проведення перевірки, та правомірно викладено висновки в акті камеральної перевірки №3392/06-30- 18/43050767 від 22.03.2021. Під час проведення перевірки не встановлено податкових накладних, зареєстрованих в ЄДРПН, які засвідчують придбання товариством послуг по розпиловці лісоматеріалів, послуг по навантаженню лісопродукції та транспортних послуг для подальшої реалізації нерезиденту, тому на адресу ТОВ «Діко Україна» направлено запит про надання інформації та її документального підтвердження заявленого бюджетного відшкодування згідно декларації за січень 2021р. Станом на 22.03.2021 підприємством не надано жодних документів щодо підтвердження проведення господарської діяльності. Перевіркою встановлено, що у позивача немає відповідних документів на підтвердження будь-яких операцій з обробки деревини, або її поставки кінцевому споживачу. Позивачем не реєструвались податкові накладні щодо вищезазначених дій та послуг, відсутні договори з контрагентами, які б могли провести відповідні операції з деревиною. Враховуючи порушення п.200.4 ст.200 Кодексу, ТОВ «Діко Україна» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за січень 2021 року в розмірі 74950 грн.

13.12.2021 ТОВ «Діко Україна» подано до суду письмову відповідь на відзив, в якому заперечує щодо доводів представника відповідача, зазначених в відзиві. Зазначає, що відповідач, запитуючи первинну документацію щодо господарських операцій для цілей проведення камеральної перевірки, вийшов за межі її предмета, чим перевищив свої повноваження щодо обсягу інформації, яку він може вимагати при такому виді перевірки. Вважає, що відповідач безпідставно зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податного кредиту наступного періоду, за січень 2021 року на суму 1 487 грн., у зв`язку із чим податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2021 року № 0048111805 (форма «В4») підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування за січень 2021 року, результати перевірки викладено в акті камеральної перевірки №3392/06-30-18/43050767 від 22.03.2021, на підставі встановлених даних прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0048101805 від 11.05.2021 (форма ВЗ), відповідно порушення підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за січень 2021 року в розмірі 74950 грн.

№0048111805 від 11.05.2021 (форма В4), відповідно порушення підпункту «в» пункту 200.4 статті 200 ПК України зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, за січень 2021 року.

Згідно висновку Акта встановлено:

- порушення п.200.4 ст.200 Кодексу, ТОВ «Діко Україна» відмовлено в наданні бюджетного відшкодування, заявленого в декларації за січень 2021 року в розмірі 74950 грн.

- порушення п.200.4 ст.200 Кодексу, ТОВ «Діко Україна» завищено від`ємного значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2021 р. на суму 1487 грн. (безпідставно відображено в додатку 2 до декларації залишок від`ємного значення за серпень 2020 р. в розмірі 1487 грн. Перевіркою встановлено, що залишок від`ємного значення за серпень 2020 року в сумі 1487 грн.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.49.1, 49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

З приводу податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2021 року № 0048101805, суд зазначає таке.

Так, камеральною перевіркою встановлено порушення позивачем положень пп. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України, на запит контролюючого органу про надання інформації та її документального підтвердження не надано жодних документів щодо підтвердження проведення господарської діяльності (копії договорів із контрагентами, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, які засвідчують розрахунки за придбаний товар, оборотно-сальдові відомості та інші первинні документи).

Відповідно до п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України).

Пунктом 86.2 ст.86 ПК України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.6 ст.86 ПК України, Відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 N 165, проводиться камеральна перевірка, за наслідками якої складається (формується) у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

З аналізу наведених норм слідує, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

У свою чергу, метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов`язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

За визначенням підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків і зборів є предметом виключно документальної перевірки.

У акті перевірки відповідачем встановлено, що підприємством не надано жодних документів щодо підтвердження проведення господарської діяльності (копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних документів, які засвідчують розрахунки за придбаний товар, оборотно-сальдові відомості та інші первинні документи), що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом саме документальної, а не камеральної перевірки.

З огляду на встановлені обставини та законодавче регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати повноту нарахування і сплати позивачем податків, позаяк камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Даний висновок суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2019 у справі № 804/8228/14, від 23.07.2020 у справі № 805/1584/17-а.

Отже, в даному випадку для суду є очевидним, що відповідач в порушення п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України протиправно вийшов за межі повноважень щодо проведення камеральної перевірки.

Таким чином, відповідач не був наділений правом в межах камеральної перевірки аналізувати окремі операції і документи позивача для перевірки достовірності декларування тих чи інших показників, чим порушив положення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 та Методичних рекомендацій № 165, відтак Акт камеральної перевірки від 22.03.2021 р. № 3392/06-30-18-05/43050767 у розумінні ст. 74 КАС України є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення - рішення від 11.05.2021 року №0048101805. А тому податкове повідомлення - рішення від 11.05.2021 року №0048101805 є неправомірним та підлягає скасуванню.

З приводу податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11.05.2021 року № 0048111805 (форма «В4»), яким ТОВ «Діко Україна» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податного кредиту наступного періоду, за січень 2021 року на суму 1487 грн., суд зазначає наступне.

Так, у пункті 3.1. Акту камеральної перевірки від 22.03.2021 р. зазначено: ТОВ «Діко Україна» в додатку 2 до декларації з ПДВ за січень 2021 р. відображено суму залишку від`ємного значення за серпень 2020 р. в розмірі 1487 грн. Перевіркою встановлено, що залишок від`ємного значення за серпень 2020 року відсутній. Згідно Порядку № 21 сума від`ємного значення, що зараховується до кладу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду відображається у рядку 21 декларації з ПДВ та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду. При заповнені рядка 21 декларації обов`язковим є подання (Д2) (додаток 2). Додатки до декларації є складовою частиною такої декларації, лише правильно заповнені Д2, ДЗ та Д4 до податкової декларації з ПДВ дають право платнику податків претендувати на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за такою податковою декларацією, та вірно заповнений Д2 дає платнику право переносити значення рядка 21 до рядка 16.1 наступного (податкового) періоду.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 200.4 «в» ст.200 Податкового кодексу України завищено від`ємне значення, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2021 р. (додаток 2 період виникнення від`ємного значення - серпень 2020 року) на суму 1 487 грн.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Наказу №21, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. У рядках податкової звітності, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

Згідно ч.4 розділу У Наказу №21, до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1 та 10.2) або без податку на додану вартість (рядок 10.3) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1 та 11.2), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядок 13). При заповненні рядків 10.1 та/або 10.2 обов`язковим є подання (Д5) (додаток 5), що заповнюється в розрізі контрагентів. У рядку 13 також відображаються коригування податкового кредиту за отриманими на митній території України від нерезидента послугами. У рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 також вказується підтверджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 додатка 2) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період). У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".

Відповідно до ч.5 розділу У Наказу №21, якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації. У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації. При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі. З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21). У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється. Сума, обчислена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20; 4) сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації): зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1); підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). Платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість. Значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації; зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні рядка 20.2 обов`язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Залишок від`ємного значення після вирахування суми податкового боргу та суми бюджетного відшкодування (рядок 20 - рядок 20.1 - рядок 20.2) відображається у рядку 20.3; 5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, відповідно до абз.2 пп.5 п.4 розділу У Наказу №21, у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

Так, податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2020 р. містить відомості про залишок від`ємного значення на суму 1487 грн., а з додатку 2 до цієї декларації та декларацій з податку на додану вартість за січень 2020 року та квітень 2020 року слідує, що сума від`ємного значення у розмірі 1 487 грн., яка перенесена до рядка 21 декларації за серпень 2020 року, виникла у попередніх (податкових) періодах, а саме у січні 2020 року вона становила 453,70 грн. та на кінець квітня 2020 року скала 1 487 грн., що відповідає методу наростаючого підсумку.

Матеріалами справи підтверджено, що значення рядка 16.1 декларації з податку на додану вартість за серпень 2020 року відповідає значенню рядка 21 декларації з податку на додану вартість за квітень 2020 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податного кредиту наступного періоду, за січень 2021 року на суму 1 487 грн., у зв`язку із чим податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2021 року № 0048111805 (форма «В4») є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Діко Україна» у розмірі 74 950 грн., суд вказає таке.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. (п.п. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПКУ).

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п 200.7.2 п. 200.7 ст. 200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п. 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

Пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Отже, приписами вищезазначених норм чітко передбачений обов`язок податкового органу внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно із пунктом 60.5 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що у разі скасування податкового повідомлення-рішення, яким, зокрема, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, останнє вважається відкликаним у день набрання законної сили відповідним рішенням суду. При цьому, на наступний робочий день, після отримання відповідного рішення, контролюючий орган зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Наведене свідчить, що задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Житомирській області не дозволить ефективно захистити порушені права позивача, у зв`язку із чим вбачається за необхідне зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Діко Україна» у розмірі 74 950 грн., узгодженої за результатами оскарження податкового повідомлення - рішення від 11 травня 2021 року № 0048101805.

Стосовно клопотання ТОВ «Діко Україна» про стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 19475,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду:

- копію договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2021 року б/н, укладеного між ТОВ «ДІКО УКРАЇНА» та Адвокатським бюро «ТАРАСОВ ТА ПАРТНЕРИ», згідно якого вартість однієї години надання послуг визначено у розмірі 950 грн.;

- копію акта надання правничої допомоги № 1 від 06 вересня 2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2021 року, в якому міститься деталізація наданої правничої допомоги (згідно з яким визначено перелік послуг, їх обсяг (кількість годин), тариф та вартість на загальну суму 14 725,00 грн.);

- копію акта надання правничої допомоги № 2 від 31 грудня 2021 року до Договору про надання правничої допомоги від 09 липня 2021 року, в якому міститься деталізація наданої правничої допомоги (згідно з яким визначено перелік послуг, їх обсяг (кількість годин), тариф та вартість на загальну суму 4 750,00 грн.);

- копію рахунку - фактури № СФ-00000000000000191 від 31.08.2021 р. на суму 14 725,00 грн. (серпень 2021 р.);

- копію рахунку - фактури № СФ-00000000000000296 від 30.12.2021 р. на суму 4 750,00 грн. (грудень 2021 р.);

- копію виписки з поточного рахунку ТОВ «ДІКО Україна» в АТ «Альфа Банк» у м. Києві за 09.09.2021 року;

- копію виписки з поточного рахунку ТОВ «ДІКО Україна» в АТ «Альфа Банк» у м. Києві за 04.01.2022 року;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 9211/10 від 31.07.2020 р.

- копію ордеру на надання правової допомоги серії AI № 1200401 від 19.01.2022 р.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При стягненні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, а також враховуючи обсяг доказів та складність справи, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00грн.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати: судовий збір - 4540,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та пояснення сторін, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність своїх рішень, у зв`язку із чим адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діко Україна" (вул. Бандери Степана, 7, каб. 114, м. Житомир, 10029. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43050767) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 травня 2021 року № 0048101805 (форма «ВЗ»).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 11 травня 2021 року № 0048111805 (форма «В4»).

Зобов`язати Головне управління ДПС України у Житомирській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ТОВ «Діко Україна» у розмірі 74 950 грн. (сімдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок), узгодженої за результатами оскарження податкового повідомлення - рішення від 11 травня 2021 року № 0048101805.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діко Україна" документально підтверджені судові витрати із сплати судового збору у сумі 4540,00 грн (чотири тисячі п"ятсот сорок гривень 00 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діко Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 26.01.2022 року.

Суддя О.Г. Попова