Рішення № 103008281, 31.01.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Житомир справа № 240/32482/21

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2021 №0008920/09-01/2886313892 та №0008917/09-01/2886313892.

В обґрунтування позову вказано, що продаж алкогольних та тютюнових виробів 13.07.2021 відповідно до фіскальних чеків №14802,14803,14804,14805 проводився під час дії ліцензій №0620030820200721 та №06200311202001442, а тому встановлення контролюючим органом порушення вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є безпідставним.

Позивач також заперечує порушення, що полягає у здійсненні реалізації тютюнових та алкогольних напоїв без режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Контролюючим органом не враховано, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність у сільській місцевості, де відсутні будь-які суб`єкти господарювання, що мають право на здійснення попереднього програмування РРО. Крім того, контролюючим органом не враховано, те, що протягом березня-серпня 2020 року відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та постанов Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території Житомирської області діяли жорсткі обмеження щодо заборони міжміського та приміського сполучення.

Зазначені обставини вплинули на внесення змін до попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 було відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Протоколом суду від 22.12.2021 за клопотаннями представників сторін відбувся перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Житомирській області було складено акт фактичної перевірки від 09.09.2021 №877/09-01/2886313892 (а.с.9-10).

Зі змісту акту встановлено, що перевіряючими під час проведення заходу контролю встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без наявності ліцензії та факт порушення п.11 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі виявленого порушення ГУ ДПС у Житомирській області винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0008920/09-01/2886313892 та 0008917/09-01/2886313892 (а.с.11-12).

Вважаючи такі рішення контролюючого органу протиправними та прийнятими в порушення норм чинного законодавства, позивач звернулась до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу (далі - ПК України) визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Положеннями підпункту 75.1.3. пункту 75.1. статті75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підпунктом 21.1.1. пункту 21.1. статті 21 ПК України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з п.80.1. ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п.80.2. ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 86.1. статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Згідно з п.п.20.1.19. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.113.3. ст.113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 481/95-ВР).

Як попередньо встановлено судом, за результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Житомирській області складено акт фактичної перевірки від 09.09.2021 №877/09-01/2886313892, яким зафіксовано факт здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 безліцензійної діяльності, а саме роздрібної торгівлі тютюновими та алкогольними виробами 13.07.2021, про що свідчать фіскальні чеки від 13.07.2021 №14802,14803,14804,14805.

В подальшому контролюючим органом на підставі виявленого порушення прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №0008920/09-01/2886313892, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 34 000,00 грн за реалізацію алкогольних і тютюнових виробів без ліцензії (а.с.12).

Згідно ліцензії №06200311202001442, що зареєстрована 01.07.2020, ФОП ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами з 13.07.2020 по 13.07.2021.

Згідно ліцензії №06200308202001721, що зареєстрована 01.07.2020, ФОП ОСОБА_1 надано право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 13.07.2020 по 13.07.2021.

При цьому у акті перевірки від 09.09.2021 №877/09-01/2886313892 вказано, що термін дії ліцензій №06200311202001442 та №06200308202001721 з 13.07.2020 по 12.07.2021.

Причини та підстави зменшення контролюючим органом терміну дії ліцензій позивача судом не встановлено.

Згідно з частинами 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Частина 2 цієї статті передбачає, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України встановлено, що строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції (частина перша статті 255 ЦК України).

Прийменника "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Таким чином, останнім днем дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями №06200311202001442 та №06200308202001721 був 13.07.2021.

Вказане спростовує виявлене відповідачем порушення, що зафіксовано актом перевірки від 09.09.2021 №877/09-01/ НОМЕР_1 , оскільки у ФОП ОСОБА_1 було наявне право на реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв 13.07.2021.

Відтак, реалізація фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 тютюнових виробів та алкогольних напоїв 13.07.2021 здійснювалась під час дії ліцензій №06200311202001442 та №06200308202001721, а тому доводи відповідача про наявність порушення позивачем вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визнаються судом безпідставними.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункту 36, від 01.07.2003, яке відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

З огляду на те, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 0008920/09-01/2886313892 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2021 №0008917/09-01/2886313892, яким застосовано фінансову санкцію у розмірі 5100,0 грн за реалізацію тютюнових та алкогольних напоїв без режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, слід зазначити наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено за порушення позивачем пункту 11 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким визначено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначено п.2 розділу 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 11.02.2016 за №220/28350 (далі - Положення №13).

Абзацом 8 п.2 розділу 3 Положення №13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).

Слід зазначити, що відповідні зміни внесені до п.11 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95- ВР Законом України від 20.09.2019 №128-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг", який набирає чинності 01.08.2020.

Тобто у суб`єктів господарювання з 01.08.2020 виник обов`язок реалізовувати акцизні товари виключно з використанням режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Проте, Закон України від 20.09.2019 №128-ІХ вимагає зазначення для всіх підакцизних товарів у фіскальних чеках коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД починаючи з 19 квітня 2020 року.

Водночас, п.7 ст.17 Закону №265 визначено, що у разі проведення розрахункових операцій через РРО та/або програмних РРО без використання режиму попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості до суб`єктів господарювання, за рішенням контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

Зі змісту акту фактичної перевірки від 09.09.2021 №877/09-01/2886313892 встановлено, що суб`єктом господарювання проводились розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів з 01.08.2020 по 31.08.2020.

На підтвердження вказаних обставин відповідачем до матеріалів справи надано відомості фіскальних чеків по реалізації суб`єктом господарювання алкогольних напоїв та тютюнових виробів: № 11370, 11434, 11460, 11499, 11461, 11613, 11303, 11526 в період з 01.08.2020 по 31.08.2020.

Слід зауважити, що сам по собі факт порушення норм чинного законодавства позивачем не заперечується.

Водночас в обґрунтування підстав скасування спірного податкового повідомлення-рішення позивач вказує на те, що контролюючим органом не враховано, що ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність у сільській місцевості, де відсутні будь-які суб`єкти господарювання, що мають право на здійснення попереднього програмування РРО.

Крім того не враховано, те, що протягом березня-серпня 2020 року відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та постанов Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території Житомирської області діяли жорсткі обмеження щодо заборони міжміського та приміського сполучення.

Позивач стверджує, що зазначені обставини вплинули на внесення змін до попереднього програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

Суд зауважує, статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Вказана норма спростовує надане позивачем обґрунтування, оскільки суб`єкт господарювання провадить свою діяльність виключно за наявності власної ініціативи та з урахуванням існуючих ризиків.

З огляду на те, що факт порушення норм чинного законодавства сторонами не заперечується, а інших обставин на спростування виявленого порушення судом не встановлено, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2021 №0008917/09-01/2886313892 відсутні.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн, про, що свідчать квитанції від 13.10.2021.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 24.09.2021 № 0008920/09-01/2886313892.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 44096781) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) понесені судові витрати в сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва