Рішення № 103006632, 17.01.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2022 року м. Житомир справа №240/21684/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо не застосування вимог статті 2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при призначенні йому одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи;

- зобов`язати Міністерство оборони України перерахувати йому одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності ІІ групи, відповідно до вимог статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист і військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня календарного року на день встановлення інвалідності ІІ групи - 23.01.2020 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України виплатити йому недоплачену суму одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІ групи (з урахуванням виплачених сум) в розмірі 54300,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у зв`язку з встановленням при повторному огляді вищої групи інвалідності йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 96050,00 гривень - 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2019, яка була визначена як різниця між сумою одноразової грошової допомоги в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2019, отриманої ним при встановлені з 16.04.2019 ІІІ групи інвалідності, та сумою одноразової грошової допомоги в розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2019, нарахованою йому за встановлення з 18.05.2020 ІІ групи інвалідності. Однак, позивач вважає, що отримав одноразову грошову допомогу не у повному обсязі, оскільки ІІ групу інвалідності йому було встановлено у 2020 році, а тому розмір одноразової грошової допомоги мав бути обчислений як 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2020. Відтак, замість одноразової грошової допомоги в розмірі 150350,00 гривень він отримав таку допомогу в розмірі 96050,00 гривень та як наслідок недоотримав кошти в сумі 54300,00 гривень. З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 22 грудня 2020 року відкрито провадження у справі №240/21684/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

22 січня 2021 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених ОСОБА_1 позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необгрунтованістю. Аргументуючи правомірність своїх дії щодо обчислення розміру належної до виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності відповідач зазначив, що відповідно до частини 2 пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Оскільки, ОСОБА_1 вперше було встановлено ІІІ групу інвалідності 16.04.2019, то розрахунок належної йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності був здійснений із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року. Враховуючи вищезазначене, Міністерство оборони України вважає, що при обчисленні одноразової грошової допомоги діяло відповідно до норм чинного законодавства, а тому просило відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Крім того, 22 січня 2021 року до суду надійшла заява Міністерства оборони України, в якій відповідач просив залучити Житомирський обласний військовий комісаріат до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 02 лютого 2021 року клопотання Міністерства оборони України було задоволено та залучено Житомирський обласний військовий комісаріат до участі в адміністративній справі №240/21684/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

08 лютого 2021 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив, що норми Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, не відповідають змісту статті 16-2 Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якою передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи призначається і виплачується у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Відтак, оскільки норми Порядку №975 погіршують становище особи, яку визнано інвалідом, то позивач вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми Закону України від 20.12.1991 №2011-XII.

18 лютого 2021 року на електронну пошту суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, згідно яких Житомирський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки просить у задоволенні позову відмовити з підстав аналогічних тим, що були викладені у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом командувача військ оперативного командування "Північ" (по особовому складу) від 26.04.2019 №93 майора ОСОБА_1 , заступника командира самохідного артилерійського дивізіону з морально-психологічного забезпечення 26 артилерійської бригади, було звільнено з військової служби у запас на підставі пп. "б" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", а наказом командира військової частини А3091 (по стройовій частині) від 08.05.2019 №116 його з 08 травня 2019 року було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.10, 11).

16 квітня 2019 року Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений первинний огляд ОСОБА_1 за наслідками якого йому з 15.03.2019 була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини (а.с.12).

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, ОСОБА_1 на підставі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 05 липня 2019 року №87 було призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2019 року, що склав 480250,00 гривень (а.с.14, 16).

Пізніше, Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений повторний огляд ОСОБА_1 та встановлено йому з 14.05.2020 ІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №015537 (а.с.13).

У зв`язку із встановленням позивачу вищої групи інвалідності, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення, оформлене протоколом від 26 червня 2020 року №93, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2019 року - календарного року, в якому йому вперше була встановлена інвалідність (а.с.15).

Матеріалами справи підтверджується, що розмір виплаченої позивачу різниці між сумою одноразової грошової допомоги в розмірі 250 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2019, отриманої ним при встановлені з 16.04.2019 ІІІ групи інвалідності, та сумою одноразової грошової допомоги в розмірі 300 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на 01.01.2019, нарахованою йому за встановлення з 18.05.2020 ІІ групи інвалідності, становив 96050,00 гривень.

Позивач, не погоджуючись із розміром здійсненої виплати, звернувся до Міністерства оборони України із заявою в якій вказав, що розмір одноразової грошової допомоги виплаченої йому у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності мав бути обчислений як 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01.01.2020, оскільки вказану групу інвалідності йому було встановлено у 2020 році. Відтак, зауважив, що сума виплаченої йому одноразової грошової допомоги мала становити 150350,00 гривень, а не 96050,00 гривень (а.с.18-19).

Розглянувши вказану заяву, Міністерство оборони України надіслало позивачу лист від 11.11.2020 №0290/М-1500/1138, в якому повідомило, що відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності. Відтак, комісією було прийнято рішення про призначення доплати одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (а.с.20-21).

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон України №2232-ХІІІ).

Стаття 41 Закону України №2232-ХІІІ передбачає, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначені в Законі України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини 1 статті 3 Закону № 2011-XII останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.

Статтею 12 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві врегульовано статтею 16 Закону № 2011-XII.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Предметом спору у даній справі є правомірність дій Міністерства оборони України в частині застосування прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2019 року, як розрахункової величини при визначені розміру належної позивачу у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності одноразової грошової допомоги.

Зокрема, позивач вважає, що відповідач під час нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги повинен був застосувати розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2020 року, оскільки саме в 2020 році йому була встановлена вища (друга після третьої) група інвалідності.

Однак, суд вважає помилковими такі доводи позивача, з огляду на наступне.

Згідно положень пункту "б" частини 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.

В свою чергу, частиною 4 статті 16-3 Закону №2011-XII визначено, що у випадку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Відповідно до частини 3 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975).

Згідно підпункту 1 пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи;

300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

При цьому, згідно пункту 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

З наведених норм слідує, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії;

- а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Отже, зазначені правові норми пов`язують право на отримання одноразової грошової допомоги з днем встановлення інвалідності. При цьому, положеннями пункту 3 Порядку № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності при повторному огляді, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за результатами первинного огляду з 15 березня 2019 року було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №548332 від 16.04.2019 (а.с.12).

Натомість, з 14 травня 2020 року позивачу за результатами повторного огляду було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, що пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №015537 (а.с.13).

Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі виникло у позивача у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу упродовж двох років після первинного встановлення йому інвалідності.

Таким чином, днем виникнення у позивача у зв`язку із встановленням вищої групи інвалідності права на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення йому інвалідності, тобто 15 березня 2019 року.

Відтак, з огляду на положення пункту 3 Порядку № 975 одноразова грошова допомога позивачу повинна бути визначена (обчислена), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, а саме на 1 січня 2019 року.

Станом на 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, складав 1921 грн.

Аналізуючи наведені норми права та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідно до законодавства, яке діяло на день повторного огляду позивача та встановлення йому вищої ІІ-ї групи інвалідності, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (1921 грн. х 300 = 576300 грн.), виплата якої повинна проводитись з урахуванням раніше виплаченої у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності суми одноразової грошової допомоги в розмірі 480250 грн. (576300-480250 = 96050 грн.).

Отже, суд приходить до висновку, що після встановлення ІІ групи інвалідності з 14.05.2020 позивач, відповідно до законодавства, яке діяло на вказану дату, мав право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 96050,00 гривень, яку йому й було призначено та виплачено на підставі рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 26 червня 2020 року №93.

Підсумовуючи, звертає увагу, що одноразова грошова допомога за своїм змістом є одноразовою виплатою, що виключає визнання за позивачем права на її повторне отримання у розмірі, визначеному статтею 16-2 Закону №2011-XII. При встановленні вищої групи інвалідності може йтися лише про право на отримання цієї допомоги у більшому розмірі (доплату до виплаченої суми допомоги), що зумовлює обчислення розміру доплати різниці, з урахуванням виплаченої суми в порядку, визначеному п. 3 Порядку №975.

Аналогічна правова позиція висловлена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 08.07.2021 у справі №240/20102/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії відповідача при виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності у розмірі різниці між 300 та 250 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому йому встановлено ІІІ групу інвалідності, тобто, на 01.01.2019 року, є правомірними.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Керуючись статями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволені позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м. Житомир, 10001; код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович