Рішення № 103004419, 24.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 січня 2022 р. Справа № 120/11709/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Махнівської сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Махнівської сільської ради (далі – відповідач 1); приватного підприємства "Земельний центр" (далі – ПП «Земельний центр», відповідач 2).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.08.2021 Махнівська сільська рада винесла рішення про часткове скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2021. Вказаним рішенням визначено, що розглянувши заяви громадян відповідач вирішив скасувати власне рішення від 30.09.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та не надавати позивачу у власність земельні ділянки, якими як зазначає, ОСОБА_1 вона та її сім`я користуюсь близько 25 років.

Вищезазначене рішення Махнівської сільської ради позивач вважає протиправним, оскільки відповідач помилково дійшов висновку про те, що річка Гнилоп`ять відноситься до середніх річок та, як наслідок, що прибережно-захисна смуга повинна становити 50 м. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що після підготовлення проекту землеустрою ПП «Земельний центр» протиправно відмовлено у реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, посилаючись на лист Махнівської сільської ради щодо незгоди з місцем розташування та конфігурацією запроектованих земельних ділянок.

З огляду на зазначене, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області №29-11-08 від 16.08.2021 в частині скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020;

- зобов`язати Махнівську сільську раду погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПП “Земельний центр” зареєструвати земельні ділянки визначені “Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 ” у Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати ПП “Земельний центр” надати позивачеві розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 , а також спеціальний електронний обмінний файл (ХМL-файл), що містить вказаний проект та графічні матеріали до нього;

- зобов`язати Махнівську сільську раду прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.09.2021 вирішено прийняту позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд якої здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Окрім того, даною ухвалою вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 , а також витребувати у Махнівської сільської ради всі належним чином засвідченні копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення від 16.08.2021 №29-11-08 про скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівсьої сільської ради №32-04-07 від 23.12.2020 в частковому порядку.

18.10.2021 до суду надійшов відзив Махнівської сільської ради, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що сільська рада прийняла оскаржуване рішення в межах повноважень, наданих Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». При прийнятті рішення від 16.08.2021 №-29-11-08 депутати сільської ради врахували рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі №7-рп/2009, в якому йдеться, що права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами та Конституцією України. Також при прийнятті оскаржуваного рішення враховано Генеральний плат с. Махнівки та звернення власників сусідніх ділянок, які просили не передавати земельні ділянку ОСОБА_1 так як буде обмежено доступ до їхніх ділянок.

Окрім того, у відзиві зазначено, що в наданому позивачем проекті землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва, запроектовані земельні ділянки розташовані на відстані 25 метрів від водного об`єкту, що є порушенням вимог статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України.

З огляду на зазначене, відповідач 1 вважає позовні вимоги необґрунтованими, а рішення від 16.08.2021 правомірним.

19.10.2021 від ПП "Земельний центр" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та зазначає, що на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в межах населених пунктів, на території Махнівської сільської ради», графічних матеріалів місця розташування земельних ділянок (погоджених Махнівською сільською радою), що розташовані в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , ПП «Земельний центр» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення індивідуального садівництва 0,12 га та 0,08 га відповідно.

Зазначені матеріали містяться в Проекті відведення земельних ділянок. Даний проект відведення отримано позивачем особисто 17.06.2021 для погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами як це передбачено п. «б» ч.2. ст.198 Земельного кодексу України. Однак станом на 18.10.2021 ОСОБА_1 вищевказаний проект відведення з погодженням меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами, розробнику не повертала.

З огляду на зазначене, представник відповідача 2 вказує, що проект відведення можливо подати в Держгеокадастр для внесення земельних ділянок в Державний земельний кадастр з подальшим присвоєнням кадастрових номерів лише після погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами.

25.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив ПП "Земельний центр", у якій ОСОБА_1 заперечує доводи сторони відповідача. Зокрема, зазначено, що спірна земельна ділянка межує лише з земельною ділянкою ОСОБА_3 , кадастровий номер 0521483200:01:007:0004. При цьому позивач звертає увагу, що ОСОБА_3 має вільний доступ до своєї земельної ділянки, так, як облаштований прохід в межах 25 метрової захисної смуги. Водночас, на переконання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заперечує щодо набуття нею у власність спірної земельної ділянки та не надає погодження меж земельних ділянок, з огляду на те, що останній сам бажає заволодіти спірною земельною ділянкою.

26.10.2021 надійшла відповідь на відзив Махнівської сільської ради, у якій позивач вказує про безпідставність доводів відповідача про те, що передання у власність спірної земельної ділянки спричинить іншим особам перешкоди у користуванні своїми земельними ділянками.

09.11.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 10.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

29.11.2021 до суду надійшли пояснення позивача з приводу позову. У таких поясненнях, ОСОБА_1 , серед іншого зазначає про невідповідності, наявні у рішенні Махнівської сільської ради від 16.08.2021 №29-11-08, адже відповідачем зазначено про скасування рішення від 23.12.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак, як вказує позивач, такий дозвіл був наданий їй рішенням від 30.09.2020, а не від 23.12.2020.

Ухвалою суду від 02.12.2021 вирішено залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Махнівської сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Окрім того, даною ухвалою надано третім особам строк для подання пояснень по суті справи.

14.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , у яких зазначається, що вимоги викладені у позовній заяві не визнаються третіми особами. При цьому вказано, що запроектовані земельні ділянки перешкоджають вільному доступу до земельної ділянки ОСОБА_3 та в разі задоволення позовних вимог, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 будуть позбавленні доступу до ставка.

28.12.2021 позивачем подано заперечення на пояснення третіх осіб, у яких ОСОБА_1 вважає доводи ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню судом.

21.01.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову та заява про стягнення понесених судових витрат.

Ухвалою від 24.01.2022 вирішено відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 24.01.2022 закрито провадження в частині позовних вимог до приватного підприємства "Земельний центр" про:

- зобов`язання ПП “Земельний центр” зареєструвати земельні ділянки визначені “Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 ” у Державному земельному кадастрі;

- зобов`язання ПП “Земельний центр” надати позивачеві розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 , а також спеціальний електронний обмінний файл (ХМL-файл), що містить вказаний проект та графічні матеріали до нього.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в межах населених пунктів, на території Махнівської сільської ради» вирішено, серед іншого, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам:

- ОСОБА_1 площею 0,12 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 , із не переданих у власність чи користування земель житлової та громадської забудови;

- ОСОБА_2 площею 0,08 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 , із не переданих у власність чи користування земель житлової та громадської забудови.

Окрім того, даним рішенням рекомендовано громадянам замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в осіб, які мають відповідні дозволи (ліцензії) па виконання землевпорядно-геодезичних видів робіт. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам розробити та погодити згідно чинного законодавства України.

У подальшому ОСОБА_1 звернулась до Махнівської сільської ради із заявою про внесення змін до рішення від 30.09.2020 №32-04-07.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви відповідачем прийнято рішення від 23.12.2020 №48-02-08, який вирішено:

«1. Відмовити громадянці ОСОБА_1 у внесенні змін в рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020, оскільки на підставі даного рішення, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам в частині ОСОБА_1 площею 0.12 га для індивідуального садівництва в АДРЕСА_1 га ОСОБА_2 площею 0.08 га для індивідуального садівництва в

АДРЕСА_2 . Врахувати те, що дані земельні ділянки, по облікових документах Махнівської сільської ради, до 2002 року та до поточного року включно, у власність чи користування не передавались. Тому, дані земельні ділянки, які не були сформовані в Державному земельному кадастрі та не визначені, відповідно до Закону України «Про землеустрій» не можуть оформлятись на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

3. Врахувати те, що рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020 прийняте відповідно до статей 12, 118, 119, 121, 186-1, Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», керуючись п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідає вимогам законодавства, Генеральному плану села Махнівка Козятинського району Вінницької області та підлягає подальшому виконанню на підставі якого, окремо громадянам необхідно замовити розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність».

З метою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, позивач звернулась до ПП «Земельний Центр».

У подальшому, Махнівською сільською радою за результатами розгляду заяв ОСОБА_4 «про залишення земельної ділянки для загального користування», ОСОБА_3 «про надання проїзду до земельної ділянки» та колективного звернення громадян (сусідніх власників присадибних земельних ділянок в АДРЕСА_2 ) «про залишення земельної ділянки для загального користування», керуючись п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сесія Махнівської сільської ради прийняла рішення від 16.08.2021 №29-11-08 «Про скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 23.12.2020 в частковому порядку».

Вищезазначеним рішенням, вирішено:

«1. Скасувати рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 23.12.2020 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність:

- громадянці ОСОБА_1 площею 0,12 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка;

- громадянці ОСОБА_2 площею 0,08 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка.

Не надавати у приватну власність громадян та залишити дану територію земель в селі Махнівка вулиця Кам`янка в землях комунальної власності загального користування Махнівської сільської територіальної громади.

2. Врахувати те, що територія земельних ділянок в селі Махнівка, межує з водосховищем питного водозабору комплексного значення в частині основного русла річки «Гнилоп`ять» із встановленими прибережно-захисними смугами, згідно з затвердженою містобудівною документацією - Генеральним планом села Махнівка Хмільницького району Вінницької області та планом зонування території села Готівка Хмільницького району Вінницької області».

Вважаючи рішення відповідача від 16.08.2021 №29-11-08 протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступних мотивів.

Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до змісту рішення Махнівської сільської ради від 30.09.2020 позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою згідно з КВЦПЗ (01.05). Так, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затвержено Класифікацію видів цільового призначення земель. Відповідно до вищезазначено Класифікації КВЦПЗ 01.05 відповідає вид цільового призначення - «для індивідуального садівництва».

Порядок набуття права на землю визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування, у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу, належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі № 545/808/17.

За приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 59 Закону України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад. Такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Отже, аналізуючи вказані норми права, суд наголошує на тому, що орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж мотивовану відмову в його наданні у формі рішення, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради.

Зі змісту оскаржуваного рішення Махнівської сільської ради №29-11-08 від 16.08.2021 вбачається, що відповідач вирішив скасувати рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 23.12.2020 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність:

- громадянці ОСОБА_1 площею 0,12 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка;

- громадянці ОСОБА_2 площею 0,08 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність був наданий, зокрема позивачу рішенням №32-04-07 від 30.09.2020, а не від 23.12.2020, як помилково зазначив відповідач.

Так, скасовуючи власне рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в межах населених пунктів, на території Махнівської сільської ради» відповідач зазначив, що територія земельних ділянок в селі Махнівка, межує з водосховищем питного водозабору комплексного значення в частині основного русла річки «Гнилоп`ять» із встановленими прибережно-захисними смугами, згідно з затвердженою містобудівною документацією - Генеральним планом села Махнівка Хмільницького району Вінницької області та планом зонування території села Готівка Хмільницького району Вінницької області.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Як встановлено судом, спірна земельна ділянка розташована поблизу річки "Гнилоп`ять".

26.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до Державного агентства водних ресурсів України з метою отримання інформації про класифікаційну приналежність річки Гнилоп`ять.

Листом від 30.07.2021 №4603/3/5/11-21 Державне агентство водних ресурсів України повідомило, що річка Гнилоп`ять обліковується на геопорталі «Водні ресурси України». Площа водозбору становить – 1340 кв. км. Відповідно до ст. 79 Водного кодексу України річка Гнилоп`ять відноситься до малих річок.

Разом із тим, скасовуючи рішення про надання позивачу відповідного дозволу, Махнівська сільська рада обмежилася лише посиланнями на норми Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», без зазначення жодної статті земельного законодавства, яке регулює віднесення тієї чи іншої земельної ділянки до земель прибережно-захисної зони. Також в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на конкретні докази, які підтверджують належність земельної ділянки, яку позивач має намір отримати у власність, до земель водного фонду.

Водночас, у відзиві на позовну заяву сторона відповідача зазначила, що згідно з Генеральним планом с. Махнівка на земельній ділянці, яку позивач має намір приватизувати, розташовані зелені насадження, із визначеною прибережною захисною смугою 50 м. У свою чергу, відповідно до наданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва, запроектовані земельні ділянки розташовані на відстані 25 метрів від водного об`єкту.

Відтак, спірним є питання щодо визначення розміру прибережної захисної смуги вздовш річки Гнилоп`ять, яка на переконання сільської ради становить 50 м., у свою чергу, позивач зазначає, що остання становить 25 м.

Визначаючись із окресленим питанням, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Аналогічні приписи щодо визначення ширини прибережної захисної зони містить ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України.

Відтак, ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України встановлено залежність ширини прибержної захисної зони для річок з огляду на приналежності річки до малої, середньо або ж великої.

У свою чергу, класифікація річок України за розміром визначена ст. 79 Водного кодексу України. При цьому, для річок класифікаційної ознакою є саме площа водозбору басейну річки.

Так, до великих належать річки, які розташовані у кількох географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис. квадратних кілометрів.

До середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2 до 50 тис. квадратних кілометрів.

До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис. квадратних кілометрів.

Отже, оскільки відповідно до листа від 30.07.2021 №4603/3/5/11-21 Державного агенства водних ресурсів України, площа водозбору річки Гнилоп`ять становить – 1340 кв. км, то остання згідно з ч. 4 ст. 79 Водного кодексу України належить до малих річок.

Враховуючи приписи ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України річка Гнилоп`ять з огляду на приналежність до малої річки має прибережну захисну зону 25 м.

У свою чергу, відповідач помилково посилається на нормативи площі, які визначені для встановлення прибережної захисної зони для ставків (в разі площі ставка менш як 3 гектари - 25 метрів, а в разі площі ставка понад 3 гектари - 50 метрів).

Окрім того, суд звертає увагу, що абзацом 2 частини 3 статті 60 ЗК України визначено, що межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Подібні положення наведені й у статті 88 Водного кодексу України, згідно із якими прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про державний земельний кадастр" ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України "Про державний земельний кадастр" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, належать ведення та адміністрування Державного земельного кадастру та внесення до Державного земельного кадастру та надання відомостей про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст.

Таким чином, законодавцем передбачено, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вносяться до Державного земельного кадастру відомості про землі, розташовані у межах державного кордону України, територій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, сіл, селищ, міст.

Отже, у разі віднесення земельної ділянки до тієї чи іншої категорії земель, обмежень у використанні земельних ділянок такі відомості підлягають обов`язковому внесенню до Державного земельного кадастру.

Проте, публічна кадастрова карта України не містить відомостей про те, що бажана позивачем земельна ділянка належить до земель водного фонду із зазначенням меж прибережної захисної смуги.

При цьому, варто врахувати положення статті 50 Закону України "Про землеустрій", якою визначено склад проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність. Зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, в тому числі й перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Водночас, з копії проекту землеустрою, який розроблено ПП «Земельний центр» вбачається, що земельні ділянки не відносяться до земель водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та інших об`єктів, які є складовими екологічної мережі, не межують з такими та не знаходяться у межах червоної лінії містобудівної документації.

Відтак, ані розробником проектної документації, ані судом не встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка містить будь-які обмеження, визначені для прибережної захисної смуги.

Окрім того, приймаючи рішення від 30.09.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадян в межах населених пунктів, на території Махнівської сільської ради» Махнівська сілька рада повинна була встановити неможливість надання такої земельної ділянки в силу законодавчих приписів, генеральному плану населеного пункту, однак остання дійшла висновку про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

У свою чергу, з приводу посилання Махнівської сільської ради та третіх осіб на те, що запроектована земельна ділянки перешкоджає вільному доступу до суміжних земельних ділянок, то суд не бере такі доводи до уваги, адже в разі виникнення спірних правовідносин між позивачем та власниками сусідніх земельних ділянок, такий спір може бути розглянуто в межах цивільного судочинства.

За наведених обставин рішення Махнівської сільської ради від 16.08.2021 №29-11-08 є необґрунтованим та підлягає скасуванню, в частині скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 23.12.2020 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність: громадянці ОСОБА_1 площею 0,12 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка.

Водночас, суд не вбачає підстав для скасування рішення від 16.08.2021 №29-11-08 в частині, що стосується громадянки ОСОБА_2 , оскільки таке рішення нею не оскаржується, адже вона не є позивачем в межах адміністративного позову. При цьому судом, ухвалою від 27.09.2021 залучено останню до участі у справі, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, але ОСОБА_2 жодних пояснень по суті спору не надала.

З приводу позовних вимог зобов`язального характеру щодо зобов`язання Махнівської сільської ради погодити та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 на території АДРЕСА_1 , суд зазначає, що в межах даної справи позивачем не оскаржується рішення (дії або бездіяльність) відповідача щодо відмови у погодженні, затвердженні проекту землеустрою.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.

Таким чином, не можливо констатувати виконання усіх умов для погодження, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В даному випадку, на переконання суду, прийняття рішення про зобов`язання відповідача погодити, затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, без дослідження усіх умов необхідних для його затвердження, може призвести до втручання в дискреційні повноваження.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

При цьому, на переконання суду, відновлення порушених прав позивача шляхом визнання протиправним та скасувати рішення Махнівської сільської ради №29-11-08 від 16.08.2021, в частині скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 є належним та достатнім способом захисту прав позивача, який у повній мірі відновлює порушене право ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Адже в результаті визнання протиправним рішення Махнівської сільської ради №29-11-08 від 16.08.2021 чинним (діючим) залишається рішення Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020, яким позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка.

Відтак, в даному випадку, визнання протиправним рішення є ефективним способом захисту та не потребує задоволення позову шляхом зобов`язання відповідача вчиняти будь-які додаткові дії з метою відновлення прав ОСОБА_1 .

Отже, позивач може відновити процес розроблення проектної документації та подати її на розгляд та затвердження уповноваженого суб`єкта. У свою чергу, в разі відмови у погодженні, затвердженні проектної документації, позивач не позбавлена права звернутись до суду та оскаржити такі дії (рішення) відповідного суб`єкта.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.

Визначаючись з приводу наявності підстав для відшкодування на користь позивача судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання щодо стягнення витрат зі сплати останнього.

Водночас, 21.01.2022 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про відшкодування витрат на відсилання заяв по суті учасникам справи та проїзд до міста Вінниця з міста Києва, у розмірі 1906,33 грн.

Так, позивачем надано реєстри поштових відправлень, відповідно до яких ОСОБА_1 направляла відповідь на відзив двом відповідачам, заперечення на пояснення третіх осіб (вдповідь на відзив), заяви про забезпечення позову, додаткові пояснення суду та учасникам справи.

Водночас, суд зазначає, що направлення заяв по суті справи є процесуальним обов`язком позивача, який покладений на нею законом. Так, відповідно до ч. 2 ст. 163 КАС України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу. У свою чергу, ч. 4 ст. 162 КАС України визначено, що до відзиву додається, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

При цьому, суд наголошує на тому, що позивачем неодноразово подавались заяви, подання яких не передбачено КАС України (додаткові пояснення від 29.11.2021 (без відповідної пропозиції суду щодо надання пояснень з окремого питання), запречення на пояснення третіх осіб (відповідь на відзив) від 28.12.2021). Відтак, витрати понесені ОСОБА_1 на відправку таких заяв не можуть покладатись на сторону відповідача.

З приводу витрат на купівлю білетів на поїзд, суд зазначає, що відповідно до ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду. Водночас, розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без проведення судових засідань, що виключає необхідність прибуття ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду у зв`язку з розглядом справи.

Щодо витрат на копіювання та друк, суд зазначає, що зі змісту наданих документів неможливо встановити, що друк здійснено саме документів, які пов`язані з розглядом даної справи.

З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для відшкодування позивачу витрат пов`язаних з розглядом даної справи.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Махнівської сільської ради №29-11-08 від 16.08.2021 в частині скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 площею 0,12 га для індивідуального садівництва в селі Махнівка вулиця Кам`янка.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Махнівська сільська рада (вул. Нікольського, 15, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, 22133; код ЄДРПОУ 04328298).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ).

Рішення в повному обсязі сформовано: 24.01.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна