Ухвала суду № 103004382, 24.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

24 січня 2022 р. Справа № 120/11709/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради; приватного підприємства "Земельний центр"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Махнівської сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Махнівської сільської ради; приватного підприємства "Земельний центр"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні Махнівської сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

За змістом позовних вимог позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення №29-11-08 Махнівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 16.08.2021 в частині скасування рішення 4 сесії 7 скликання Махнівської сільської ради №32-04-07 від 30.09.2020;

- зобов`язати Махнівську сільську раду погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ПП «Земельний центр» зареєструвати земельні ділянки визначені «Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 » у Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати ПП «Земельний центр» надати позивачеві розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на території АДРЕСА_1 , а також спеціальний електронний обмінний файл (ХМL-файл), що містить вказаний проект та графічні матеріали до нього;

- зобов`язати Махнівську сільську раду прийняти рішення яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 27.09.2021 вирішено прийняту позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

18.10.2021 до суду надійшов відзив Махнівської сільської ради, за змістом якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення враховано рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009, Генеральний план с. Махнівка та звернення власників сусідніх ділянок, які просили не передавати земельну ділянки ОСОБА_1 , оскільки таким чином буде обмежено доступ до їхніх земельних ділянок.

19.10.2021 від ПП "Земельний центр" також надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги заперечує та, серед іншого вказує, що позивач помилково вказує про не отримання нею проекту відведення земельної ділянки, оскільки останній вручено ОСОБА_1 особисто 17.06.2021 для погодження меж земельних ділянок з суміжними власниками та землекористувачами.

25.10.2021 позивачем подано відповідь на відзив ПП "Земельний центр", у якій ОСОБА_1 заперечує доводи сторони відповідача.

26.10.2021 надійшла відповідь на відзив Махнівської сільської ради, у якій позивач вказує про безпідставність доводів відповідача про те, що передання у власність спірної земельної ділянки спричинить іншим особам перешкоди у користуванні земельними ділянками.

09.11.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою суду від 10.11.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

29.11.2021 до суду надійшли пояснення позивача з приводу позову. У таких поясненнях, ОСОБА_1 , серед іншого зазначає про невідповідності, наявні у рішенні Махнівської сілької ради від 16.08.2021 №29-11-08, адже відповідачем зазначено про скасування рішення від 23.12.2020 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, однак, як вказує позивач, такий дозвіл бу наданий їй рішенням від 30.09.2020, а не від 23.12.2020.

Ухвалою суду від 02.12.2021 вирішено залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Махнівської сільської ради - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Окрім того, даною ухвалою надано третім особам строк для подання пояснень по суті справи.

14.12.2021 на адресу суду надійшли пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , у яких зазначається, що вимоги викладені у позовній заяві не визнаються третіми особами. При цьому вказано, що запроектовані земельні ділянки перешкоджають вільному доступу до земельної ділянки ОСОБА_3 та в разі заволення позовних вимог, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 будуть позбавленні доступу до ставка.

28.12.2021 позивачем подано заперечення на пояснення третіх осіб, у яких ОСОБА_1 вважає доводи ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 безпідставними та такими, що не підлягають врахуванню судом.

21.01.2022 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову та заява про стягнення понесених судових витрат.

За змістом заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить заборонити ОСОБА_3 та/або будь-яким особам вчиняти дії, а саме: проводити будь-які роботи, змінювати ландшафт, руйнувати, знімати родючий ґрунт, використовувати дерева і насадження на земельній ділянці площею 0,12 га з цільовим призначенням – для індивідуального садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви вказано, що за мовчазною згодою Махнівської сільської ради власник суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 пошкодив і частково знищив спірну земельну ділянку, а також культурні насадження на її власній і спірній земельній ділянці.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно пунктами 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2, 4, 5 частини 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 року у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 року у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 року у справі № 640/18007/18.

У свою чергу, зі змісту заяви представника позивача про забезпечення позову вбачається, що остання обґрунтована необхідністю вжиття таких заходів у зв`язку з тим, що земельна ділянка ОСОБА_1 та спірна земельна ділянка можуть бути зруйновані за відсутності відповідної судової заборони.

На думку суду, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних дій фізичних та юридичних осіб, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними діями, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено.

При цьому, на даний час спірна земельна ділянка знаходиться у власності територіальної громади, відтак, остання на власний розсуд має право нею розпоряджатись. Водночас, у суду відсутні докази на підтвердження того, що дії щодо зміни ландшафту земельної ділянки вчинені саме ОСОБА_3 та щодо того, що такі зміни спричинять непридатність такої земельної ділянки для її подальшого використання.

Із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 50 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки заявником не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна