Рішення № 103004206, 26.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 січня 2022 р. Справа № 120/16292/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, (далі – відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві (далі-відповідач2), під час розгляду уточнив позовні вимоги та просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024650000957 від 20.05.2021 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію позивачу, з врахуванням заробітної плати за період з 19.12.1985 по 15.12.1994 згідно довідки №655 від 01.04.2021 р., також виплатити різницю між максимально виплаченою та нарахованою з урахуванням вказаного перерахунку пенсії починаючи з 11.10.2018 та по день набрання судовим рішенням законної сили;

стягнути на його користь понесені ним витрати на судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) та на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024650000957 від 20.05.2021 року відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

Позивач вважає таке рішення протиправним, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року даний адміністративний позов залишено без руху та встановлено строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

У зазначений строк позивач вимоги вказаної ухвали суду про залишення позовної заяви без руху виконав.

Ухвалою суду від 17.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

17.01.2022 року представником відповідача1 подано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024650000957 від 20.05.2021 року відмовлено у перерахунку пенсії позивачу.

Відділом перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були розглянуті документи, додані до заяви. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.05.2021 № 0200-0215-10/30049 направлено запит до Управління Пенсійного Російської Федерації в м. Салехард щодо проведення перевірки достовірності видачі довідки від 01.04.2021 № 665. Копії первинних документів, на підставі яких складена ця довідка про заробітну плату не надані.

Враховуючи викладене вище, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії в частині врахування заробітної плати за період роботи з 19.12.1985 по 15.12.1994 у зв`язку з відсутністю копій первинних документів на підставі яких складена довідка про заробітну плату від 01.04.2021 №665.

На підставі наведеного вище, Головне управління вважає, що діяло правомірно та в межах чинного законодавства.

Позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 18.05.2021 року, рішенням від 20.05.2021 року йому було відмовлено в перерахунку пенсії, а тому, відповідач вважає що позивач пропустив строк для звернення до суду в частині проведення перерахунку його пенсії з 11.10.2018.

За таких обставин, відповідач вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши інші докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач отримує пенсію за віком на підставі ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

18.05.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку пенсії в частині врахування заробітної плати за період роботи до 01.07.2000 відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У заяві просив провести перерахунок пенсії із врахуванням заробітної плати за період з 19.12.1985 по 15.12.1994.

На підтвердження відомостей про розмір заробітної плати за вищевказаний період, місця роботи та посади позивачем до заяви про проведення перерахунку пенсії було також додано наступні документи: трудова книжка, архівні довідки про стаж роботи, заробітну плату видані архівним відділом м. Салехард, наказів про прийом на роботу, переведення, звільнення, копію передумови до Опису №2 документів по особистому складу ф.№26, копію листа про перейменування організації, особистої картки за відповідний період роботи.

11.10.2018 позивач звертався з заявою до начальника Могилів-Подільського об`єднаного ПФУ Вінницької області для витребування документів у «Гиданської нафторозвідувальної експедиції глибокого буріння» про його стаж та заробітну плату за період з 19.12.1985 по 15.12.1994 для врахування їх при перерахунку пенсії

Однак, відповідь від Гиданської нафторозвідувальної експедиції глибокого буріння на запит управління Пенсійного фонду так і не надійшла.

В подальшому, при розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії, відповідач поставив під сумнів надані позивачем документи та звертався до органу пенсійного забезпечення на території РФ для проведення перевірки достовірності наданих документів.

Листом № 69765/21 від 19.07.2021 управління Пенсійного фонду РФ на запит щодо достовірності відповідача повідомив, що в архівних довідках інформація викладається так, як вона викладена в документах; в архівних довідках не допускаються, зміни, виправлення, сумування даних, коментарі, власні висновки виконавця по змісту документів на основі яких складено архівну довідку. Також, управління Пенсійного фонду РФ у такому листі наголосило, що архівні довідки підписуються керівником чи іншою уповноваженою особою та завіряються печаткою установи та, у зв`язку з викладеним, архівні довідки додатковій перевірці не підлягають.

20.05.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 024650000957, у якому, зокрема, зазначено, що Відділом перерахунків пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві були розглянуті документи, додані до заяви. Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.05.2021 № 0200-0215-10/30049 направлено запит до Управління Пенсійного Російської в м. Салехард щодо проведення перевірки достовірності видачі довідки від 01.04.2021 № 665. Копії первинних документів, на підставі яких складена ця довідка про заробітну плату, не надані.

Враховуючи наведене, позивачу відмовлено у перерахунку пенсії в частині врахування заробітної плати за період роботи з 19.12.1985 по 15.12.1994 у зв`язку з відсутністю копій первинних документів на підставі яких складена довідка про заробітну плату від 01.04.2021 №665.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Спірні правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Згідно з ч. 2 ст. 6 Угоди "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення" від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ст. 40 Закону №1058-ІУ для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-ІУ заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Спірним питанням у даній справі є правомірність рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії позивача в частині врахування заробітної плати за період роботи з 19.12.1985 по 15.12.1994, у зв`язку з відсутністю копій первинних документів на підставі яких складена довідка про заробітну плату від 01.04.2021 №665.

Судом оглянуто копію трудової книжки позивача, у якій міститься:

запис за № 1 від 19.12.1985 такого змісту (мовою оригіналу): "Принят трактористом 5 разряда на Гыданская нефтегазоразведочная экспедиция глубокого бурения. Приказ от 20.12.1985 № 308-К.";

запис за № 2 від 26.09.1988 такого змісту (мовою оригіналу): переведен трактористом 6 (шестого) разряда. Приказ от 11.10.1988 № 331-К.";

запис за № 3 від 15.12.1994 такого змісту (мовою оригіналу): Уволен по сокращению численности п.1 ст. 33 КЗоТ РФ. Приказ от 01.11.1994 № 352-К."

Вказані записи завірені чітким відбитком печатки вказаної організації.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 також передбачено, що орган, який призначає пенсію, має право в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі документів для призначення (перерахунку) пенсії. Такі перевірки не є плановими, а тому можуть проводитись Пенсійним фондом в будь-який час. Пенсійний фонд проводить зустрічну перевірку на підставі первинних бухгалтерських документів, за результатами якої складається акт перевірки щодо достовірності довідки про заробітну плату. У разі встановлення розбіжностей у сумах з наданим документом вираховується сума надміру сплачених коштів (переплата) або ж здійснюється перерахунок пенсії з метою її підвищення.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також: за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Виходячи з викладеного, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих позивачем документів. Ці повноваження можуть бути реалізовані шляхом відповідних запитів, витребування первинних документів щодо підтвердження виплаченої заробітної плати, проведення фактичних перевірок тощо.

В той же час, рішення про відмову в перерахунку пенсії було прийнято відповідачем фактично одночасно з направлення запиту на перевірку достовірності довідки про заробітну плату до органу пенсійного забезпечення РФ.

09.07.2021 року органом пенсійного фонду повторно направлено запит щодо достовірності довідки про заробітну плату №665.

09.08.2021 надійшла відповідь на запит, відповідно до якої архівні довідки додаткової перевірки не потребують, оскільки у них інформація відображається у такому ж вигляді як і в документах.

Крім того, суд зазначає, що перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17(адміністративне провадження №К/9901/24469/18).

Доводи відповідача про те, що інформація наведена в довідці №2665 від 01.04.2021 не підтверджена первинними документами, суд вважає неаргументованими, оскільки позивачем надано відповідачу трудову книжку, копії наказів про призначення на посаду, переведення та звільнення та інші документи. Зі змісту яких, чітко підтверджується, що позивач дійсно працював у відповідних організаціях на посадах, що вказані в трудовій книжці та довідці про заробітну плату.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024650000957 від 20.05.2021 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію позивачу, з врахуванням заробітної плати за період з 19.12.1985 по 15.12.1994 згідно довідки №655 від 01.04.2021 р. підлягають до задоволення.

Що стосується строків звернення з приводу оскарження рішення суду про перерахунок пенсії, то суд звертає увагу, що оскаржуване рішення прийнято 20.05.2021. Разом з тим, відповідно до супровідного листа Відділу обслуговування громадян №13 (Могилів-Подільський сервісний центр) таке рішення направлено позивачу 31.05.2021.

Згідно відбитку на конверті та фіскальних чеків поштового відділення позовну заяву направлено 17.11.2021.

Також, з даного приводу, доцільним є врахування висновку Верховного суду викладеного в постанові від 24.04.2018 р. у справі № 646/6250/17, згідно якого, пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Нараховані суми пенсії, на виплату якої пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження шестимісячним строком (в межах загального строку позовної давності) з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про те, що позивачем не порушено строки звернення до суду.

Щодо дати з якого має бути зроблений перерахунок пенсії позивачу, то суд керується наступним.

Відповідно до ч.4 ст.45 Закону 1058 перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 11.10.2018 та мотивує зазначене тим, що саме 11.10.2018 року він звернувся до Могилів-Подільського об`єднаного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою про допомогу в отриманні відповідної довідки про стаж та заробітну плату за 1985-1994 роки. Разом з тим, на думку позивача, в супереч обов`язків визначених законом, відповідачем не вживалися заходи щодо витребування таких документів і відповідні документи були надані на особисті звернення позивача від пенсійних та архівних органів Російської Федерації.

Суд погоджується з такими аргументами позивача та вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок з 11.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, судовий збір підлягають стягненню солідарно з відповідачів.

При вирішенні питання щодо підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд враховує приписи ст. 134 КАС України.

Так, частиною 1 статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 5, 6 статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

01.11.2021 між позивачем та адвокатом Балтаком О.О. укладено договір №05/08/20 про надання правової допомоги №01-01/11/21 від 01.11.2021 року.

Відповідно до п. 2.1.3. вказаного договору в порядку і на умовах договору адвокати беруть на себе зобов`язання надати клієнту наступні юридичні послуги: здійснювати представництво інтересів клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді при розгляді позовної заяви Замовника до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість послуг по договору становить 4500 грн.

Як свідчить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат від 11.11.2021 року, адвокатом надавались позивачу послуги із: юридичний аналіз документів – 1 год.; опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів, аналіз судової практики в спірних правовідносинах – 1 год; підготовка та подання процесуальних документів по справі: позовна заява, відповідь на відзив – 4 год. Згідно із таким розрахунком вартість наданих адвокатом послуг становить 4500 гривень. (750 грн. х 6 год.).

Доказом понесення витрат позивачем на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера № 01 від 01.11.2021, згідно якого на виконання умов договору № №01-01/11/21 від 01.11.2021 року позивач сплатив гонорар у розмірі 4500 грн.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що належить компенсувати позивачу, суд враховує приписи ч. 7 ст. 134 КАС України , згідно із якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Разом з тим, визначаючись щодо вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, беручи до уваги викладені обставини справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд приходить до висновку, що сума правничої допомоги в частині вказаних витрат не є співрозмірною до предмету спору, у зв`язку з чим суд зазначає про застосування принципу співмірності та наявність підстав для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивача в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 024650000957 від 20.05.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , з врахуванням заробітної плати за період з 19.12.1985 по 15.12.1994 згідно довідки №655 від 01.04.2021, та виплатити різницю між отриманою та належною до виплати пенсією з 11.10.2018.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві солідарно по 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривень 00 копійок) з кожного.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві солідарно по 1500 грн. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок) з кожного.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

відповідач1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21050)

відповідач2: Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053)

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.01.2022.

Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна