Рішення № 103003969, 20.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2022 р. Справа № 120/13662/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ФОП ОСОБА_1 про підтвердження обгрунтованості арешту та зупинення видаткових операцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС у Вінницькій області, податковий орган, позивач) із позовом до ФОП ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , відповідач), в якому просить:

- визнати обґрунтованим рішення від 30.09.2021 року про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 ;

- прийняти рішення про зупинення видаткових операцій на розрахункових рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі ст. 20, п.75.1, п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України прийнято наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . Відповідач, ознайомившись з метою та підставами проведення перевірки, відмовився допустити перевіряючих до перевірки. У зв`язку з чим посадовими особами ГУДПС у Вінницькій області складено відповідний акт. ГУ ДПС у Вінницькій області 30.09.2021 року прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з чим в подальшому податковий орган звернувся до суду із позовом про визнання його обґрунтованим та зупинення видаткових операцій.

Ухвалою суду від 23.10.2021 р. відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

05.11.2021 р. надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки, які визначені статтею 80 ПК України. Окремо вказав, що посадові особи податкового органу були без масок, чим порушували карантинні обмеження, також одним із осіб не надано службове посвідчення . Окрім того, відповідач зазначає, що йому не вручено наказ про проведення службової перевірки.

Ухвалою від 13.01.22 р. витребувано додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

На підставі ст. 20, п. 75.1.3 п.75.1 ст. 75, п.п. 80.2.2 п.80.2 ст. 80 , п. 82.3 ст. 82 ПК України, з метою проведення фактичної перевірки СГ ОСОБА_1 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято наказ №3267 к від 28.09.2021 р., та сформовані направлення на перевірку за № 3952 від 28.09.2021 р., № 3951 від 28.09.2021 р.

Після вручення направлення на перевірку податковим органом 29.09.2021 року складено акт № 729/02-32-07-05/ НОМЕР_1 про відмову посадових осіб у допуску до проведення фактичної перевірки контролюючим органом .

На підставі вказаного акту начальником управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області 30.09.2021 р. сформовано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

30.09.2021 року заступником в.о. начальника ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 , необхідність підтвердження обґрунтованості якого стала підставою для звернення з заявою до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог , суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі за текстом - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Положеннями статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Аналізуючи процитовані норми, суд вказує, що законодавець чітко визначив перелік підстав за яких проводиться фактична перевірка (визначені статтею 80 ПК України) та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, певних документів (ст. 81 ПК України).

У зв`язку з чим, суд акцентує увагу на тому, що єдиною підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки є непред`явлення або ненадіслання платнику податків перелічених у статті 81 ПК України документів пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених податковим законодавством. Відмова ж платника податків від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені -, не дозволяється.

Як свідчить направлення на перевірку № 3952 від 28.09.2021 р., відповідач відмовив у допуску представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки саме "в зв`язку з відсутністю підстав та мотиву згідно чинного законодавства, а також в період карантину".

Проте, як зазначалось вище, такі мотиви не є підставою для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

Судом не приймаються до уваги пояснення відповідача викладені у відзиві про ненадання йому копії наказу про перевірку, оскільки про цю обставину не зазначено у направлені. Невиконання умови щодо надання певного документа платнику при проведені перевірки не можна ототожнювати з відсутністю правових підстав для її проведення .

Підсумовуючи викладене, суд констатує, що в ході розгляду справи не встановлено, що позивачем порушено вимоги статті 81 ПК України та, як наслідок, правомірність недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Окремого окреслення потребують й аргументи відповідача стосовно проведення перевірки в період дії карантину.

Так, пунктом 52-2 статті 52 підрозділу 10 Перехідних положень ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу;

фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких введений та продовжений у подальшому карантин.

Так, постановою КМ України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, встановлено карантин з19 грудня 2020 р. до 31.03.22 р.

Отже, суд доходить висновку, що вищезазначені твердження відповідача є необґрунтованими, а призначена перевірка відповідача не порушує встановлений на час карантину мораторій.

В контексті наведеного, визначаючись щодо обґрунтованості рішення про застосування умовного арешту та зупинення видаткових операцій, суд вказує наступне.

Стаття 94 ПК України визначає, що умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення..

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

У відповідності до п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути повним або умовним (п. 94.5 ст. 94 ПК України).

Згідно підпункту 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Окремо суд вказує й на те, що Розділ VII Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №632 від 14.07.2017 року визначає, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду у разі звернення податкового органу до суду. Для застосування арешту коштів на рахунку платника податків податковий орган подає до суду заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Правило, передбачене нормою розглядуваного підзаконного нормативно-правового акта, застосовується в тому разі, якщо податковим органом визнано за необхідне застосувати адміністративний арешт як майна платника податків, відмінного від коштів, так і коштів на рахунку такого платника податків. Арешт майна та арешт коштів на рахунках платника податку за процедурою, визначеною Порядком №632, накладається з підстав, передбачених пунктом 94.2 статті 64 ПК України.

Слід зазначити, що Податковим кодексом України вживаються поняття, які позначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Так, відповідно до частини другої статті 59 Закону України від 7 грудня 2000 року №2121-III "Про банки і банківську діяльність" зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Отже, накладення арешту на кошти на рахунках платника податків є необхідною передумовою для зупинення видаткових операцій на таких рахунках в усіх випадках, крім тих, які випливають з норм Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму".

Із процитованих вище норм видно, що контролюючі органи мають право звернутися до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості арешту майна платника податків у разі, якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу, на підставі відповідного рішення керівника контролюючого органу, що має місце у досліджуваному спорі.

Як встановлено судом, наказ від 28.09.2021 р. № 3267к про проведення фактичної перевірки відповідача прийнятий за наявності для цього підстав, вихід для перевірки мав місце у день, що охоплювався наказом, з метою початку проведення перевірки службовими особами позивача пред`явлено документи, що передбачені п. 81.1. ст. 81 ПК України. Однак, відповідач, без достатніх на це підстав, відмовився від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, факт чого у встановлений ПК України спосіб, задокументований Актом № 729/02-32-07-05/2220205617 від 29.09.21 р.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість арешту майна платника податків - відповідача у справі, адже його застосовано за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п.п. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Отже, підстави для зупинення видаткових операцій є аналогічними із підставами для арешту майна платника податків.

Враховуючи висновок суду про обґрунтованість умовного арешту майна платника податків - відповідача у справі, позовні вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках відповідача теж підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тотожними поняттями для цілей регулювання податкових правовідносин.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про обґрунтованість рішення від 30.09.2021 про застосування умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 та зупинення видаткових операцій платника податку на розрахункових рахунках у банках.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати обґрунтованим рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 30.09.2021 про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) .

Зупинити видаткові операції платника податків на розрахункових рахунках фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у банках.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління ДПС у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, буд 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150).

Відповідач: ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення сформовано: 20.01.2022

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна