Ухвала суду № 103003924, 20.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

м. Вінниця

20 січня 2022 р. Справа № 120/17826/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., розглянувши матеріали позовної заяви Раз Агарон до Могилів – Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов за підписом адвоката Чепіля Олександра Сергійовича в інтересах Раз Агарон до Могилів – Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

У позовній заяві представник просить скасувати постанову від 13.09.2020 про заборону позивачу в`їзду в Україну строком та три роки та зобов`язати відповідача вилучити інформацію з бази даних про заборону в`їзду в Україну строком на три роки Раз Агарону.

Ухвалою від 13.12.2021 позовну заяву залишено без руху та запропоновано у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути її недоліки, шляхом подання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які вказують на поважність причин пропуску строку;

- документу, який підтверджує сплату судового збору у сумі 1816,00 грн.

Копію ухвали від 13.12.2021 представником позивача отримано 04.01.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

13.01.2022 та 19.01.2022 на адресу суду від представника позивача надійшли заяви про усунення недоліків позовної заяви, а саме:

- заява про усунення недоліків позовної заяви шляхом сплати судового збору із долученими до неї квитанціями від 13.01.2022 № 6539-8571-6566-0430 та № 2306-3579-2234-9335;

- заява про поновлення строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав Раз Агарон дізнався тільки після звернення за кваліфікованою правничою допомогою, оскільки спірна постанова всупереч Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оголошувалась йому українською мовою без надання перекладу та без залучення перекладача.

Як наслідок, позивач не мав змоги усвідомити значення дій працівників прикордонної служби, зміст складених документів та процедури, що проводилась відносно нього 13.09.2020.

Надавши оцінку аргументам заяви про поновлення процесуального строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, а вказане право виникає з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. Тому, при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У свою чергу, при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, поважними причинами, що зумовили пропуск процесуального строку визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначив, що про порушення своїх прав Раз Агарон дізнався тільки після звернення за кваліфікованою допомогою, оскільки оскаржувана постанова в супереч п. 3.9 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, оголошувалась українською мовою без надання перекладу та без залучення перекладача.

Як зазначалося судом, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко розмежувати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись", що вживаються у ст. 122 КАС України в цілях визначення моменту із якого починає свій відлік процесуальний строк.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Однак поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

Як встановлено із матеріалів позовної заяви, оскарженою постановою відповідача від 13.09.2020 Раз Агарону заборонено в`їзд в Україну строком на 3 роки. Примірник постанови вручений позивачу у день її прийняття.

Крім цього, 13.09.2020 прийнято рішення про відмову в перетині державного кордону України іноземцю, другий примірник якого позивачем отримано 13.09.2020.

Відповідно до п. 3.9 Інструкції про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України рішень про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства від 05.12.2011 № 946, після отримання в установленому порядку від начальника зміни інформації про прийняте уповноваженою посадовою особою рішення (про заборону в`їзду на певний строк) старший зміни: оголошує рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець; проставляє у паспортному документі іноземця відмітку "Заборонено в`їзд в Україну терміном на ..." , засвідчує її підписом та печаткою; записує рішення про заборону в`їзду в Україну до журналу обліку іноземців, яким заборонено в`їзд в Україну.

Згідно п. 3.10 Інструкції № 946, іноземці, яким заборонено в`їзд в Україну не перетинають державний кордон України та в найкоротший строк повертаються в державу, з якої вони прибули, або в державу, яка видала паспортний документ. Рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону їм відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному статтею 14 Закону України "Про прикордонний контроль".

Аналіз норм пунктів 3.9 та 3.10 Інструкції № 946 дає беззаперечні підстави для висновку, що в день прийняття рішення про заборону в`їзду на певний строк на територію України, щодо іноземця проводяться ряд заходів, що є наслідками прийнятого рішення та спрямовані на його виконання, зокрема:

1) суть прийнятого рішення оголошується іноземцю;

2) у паспорті іноземця проставляється відмітка встановленого взірця;

3) іноземець обмежується у праві перетину державного кордону України та зобов`язується повернутися у державу, з якої вони прибули або в державу, яка видала паспортний документ.

Відтак, суд критично оцінює аргументи представника позивача про те, що Раз Агарон із дня прийняття рішення і до моменту отримання кваліфікованої правничої допомоги не усвідомлював суті та правових наслідків прийнятого рішення, адже такі наслідки застосовані до позивача відразу в день прийняття постанови (13.09.2020), а основний із них полягав у тому, що позивач не перетнув державний кордон України та був змушений повернутися в державу із якої прибув.

Тому, будучи обізнаним із обставинами за яких прийнято спірне рішення, та усвідомлюючи наслідки прийнятого рішення у вигляді неможливості перетину державного кордону України, позивач не лише не міг не знати про прийняте рішення, а й знав про нього ще в день його прийняття - 13.09.2020.

Це дає підстави стверджувати, що саме з 13.09.2020 починає свій відлік строк звернення до суду із позовною заявою.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач усвідомив наслідки постанови значно пізніше після її прийняття коли скористався правничою допомогою як із вказаних вище міркувань, так і з урахуванням того, що позивач міг без зайвих зволікань, в розумний строк після вручення йому рішень від 13.09.2020, демонструючи свою необізнаність звернутись до відповідного органу чи представника з метою отримання необхідної інформації.

Суд зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність протягом певного періоду про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права раніше й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Стосовно доводів представника позивача про порушення відповідачем процедури оголошення прийнятого рішення без надання перекладу та без залучення перекладача, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710, мова контролю під час перетину державного кордону України визначається Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" від 25.04.2019 № 2704-VIII, під час перетину іноземцями або особами без громадянства державного кордону України прикордонний, митний та інші види контролю здійснюються державною мовою або іншою мовою, якою володіє посадова чи службова особа, яка здійснює контроль.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710, однією з засад організації та здійснення прикордонного контролю є забезпечення поваги до людської гідності та рівності осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

При цьому будь-яких спеціальних норм щодо обов`язку перекладу постанови про заборону в`їзду на територію України на мову якою володіє іноземець чи особа без громадянства чи обов`язку забезпечити участь перекладача під час оголошення такої постанови Закон не містить.

Тому, пункт 3.9 Інструкції № 946 про оголошення рішення органу охорони державного кордону, мовою якою володіє іноземець слід тлумачити не як норму, яка зобов`язує відповідача забезпечити участь перекладача при оголошенні рішення чи норму, що покладає обов`язок забезпечити дослівний переклад прийнятого рішення, а як правило, в силу якого відповідач повинен довести до відома іноземця суть та правові наслідки прийнятого рішення.

При цьому, копія постанови вручається іноземцю у день її прийняття, що дає йому можливість невідкладно, без невиправданих зволікань звернутися за отриманням лінгвістичної чи правничої допомоги з метою усвідомлення перспектив її оскарження.

До позовної заяви представником позивача долучено надані позивачем органам національної поліції пояснення від 13.09.2020 щодо обставин перетину державного кордону України у день прийняття спірної постанови та копію постанови про закриття кримінального провадження від 07.07.2021, зареєстрованого за ознаками кримінального правопорушення, що ймовірно мало місце під час перетину кордону.

Із тексту пояснень від 13.09.2020 та постанови від 07.07.2021 судом встановлено, що під час надання пояснень та роз`яснення позивачу правових наслідків його дій пов`язаних із використанням грошових коштів під час перетину кордону, Раз Агарон розумів мову спілкування із службовцями органу охорони державного кордону. Це ставить під сумнів достовірність тверджень представника позивача про повне не усвідомлення позивачем прийнятої щодо нього постанови від 13.09.2020.

Підсумовуючи суд зазначає, що позивач був обізнаний про прийняту постанову у день її прийняття - 13.09.2020, а до суду із позовом про її оскарження звернувся 08.12.2021, тобто із істотним пропуском шестимісячного процесуального строку.

Жодних обставин, які б переконливо вказували на неможливість пред`явлення позову у строк встановлений процесуальним законом чи доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.

Тому суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Щодо посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, то суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд погоджується із твердженнями позивача про те, що право на доступ до суду є однією із гарантій справедливого судочинства та гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Рівень доступу повинен надавати особі можливість оскаржити дії, які вона вважає втручанням у свої права.

Однак, із урахуванням прецедентної практики Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не є абсолютним.

Слід взяти до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 року в справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» та від 13.02.2001 року в справі «Кромбах проти Франції», в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 року в справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

В рішенні «Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини» (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.

У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).

Суд наголошує, що встановлення факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовною заявою і не доведення суду обставин об`єктивно непереборних, які не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення позивачем процесуальної дії, унеможливлює поновлення судом такого процесуального строку.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Відтак, позивачем не виконано вимоги ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 13.12.2021 в частині обґрунтування поважності причин для поновлення строку звернення до суду та не надано суду відповідних доказів.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України,

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви представника Раз ОСОБА_1 – адвоката Чепіля Олександра Сергійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити.

2. Позовну заяву за підписом адвоката Чепіля Олександра Сергійовича в інтересах Раз Агарон до Могилів – Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, разом з доданими до неї документами повернути представнику позивача.

3. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Богоніс Михайло Богданович