Рішення № 103003747, 18.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 січня 2022 р. Справа № 120/12371/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100; код ЄДРПОУ 13322403) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач).

Відповідно до змісту позовних вимог позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у Вінницькій області у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 до страхового стажу;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 період роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 в страховий стаж та здійснити перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу з дня набуття такого права, а саме з 13.04.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що для обрахунку пенсії їй не враховано трудовий стаж за період роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991. У зв`язку з цим вона звернулась до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про врахування періоду роботи в кооперативі «Стімул». Однак, 29.06.2021 відповідачем надано лист, в якому зазначено, що із розрахунку страхового стажу виключено вищезазначений період роботи, оскільки запис про звільнення з роботи має виправлення у даті звільнення. Водночас, сторона позивача вказує, що запис про звільнення здійснено відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 та не має виправлень, помарок, завірений печаткою та підписом підприємства.

З огляду на зазначене, позивач вважає відмову ГУ ПФУ у Вінницькій щодо не зарахування періоду стажу протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси.

Ухвалою суду від 04.10.2021 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

23.09.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. Зокрема, у відзиві зазначено, що згідно з п. 4.2 та п. 4.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій» відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, орган, що призначає пенсію, перевіряє зміст та належність оформлення наданих для призначення пенсії документів.

Так, позивачем надано трудову книжку, проте, період роботи з 03.07.1990 по 09.04.1991 не можливо зарахувати до стажу, з огляду на наявне виправлення в даті звільнення з роботи, що не зафіксоване та не виправлене, згідно встановлених вимог діловодства, що є порушенням Інструкції №58. Окрім того, зазначено, що запис про період роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 здійснено всупереч вимогам Інструкції, а саме: запис про звільнення виконано римськими цифрами, та не завірено належно (відсутній підпис відповідальної особи). При цьому, дата та номер наказу про прийняття на роботу виконано іншим чорнилом.

З огляду на зазначене сторона відповідача вважає, що для зарахування до загального стажу позивача періоду з 03.07.1990 по 09.04.1991 необхідно показання не менше двох свідків.

За таких обставин, ГУ ПФУ у Вінницькій області вважає, що діяло правомірно та в межах чинного законодавства.

18.11.2021 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій сторона позивача не погоджується з доводами ГУ ПФУ у Вінницькій області та просить задовольнити позов у повному обсязі.

Однак, подану відповідь на відзив суд до уваги не бере, оскільки відповідно до частини 3 статті 263 КАС України заявами по суті в даній категорії справ є позов та відзив.

04.01.2022 на адресу суду надійшло клопотання про долучення матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

З 13.04.2020 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком.

15.06.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо врахування до страхового стажу періоду з 03.07.1990 по 09.04.1991 та здійснення перерахунку пенсії.

За результатом розгляду звернення позивача, ГУ ПФУ у Вінницькій області листом від 29.06.2021 №6329-6211/Л-02/8-0200/21 повідомило, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 виключено з розрахунку період роботи з 03.07.1990 по 09.04.1991 у кооперативі «Стимул», оскільки запис про звільнення з роботи містить виправлення в даті звільнення.

Окрім того, зазначено, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.07.1990 по 09.04.2021 необхідно подати заяву на перерахунок пенсії та долучити до неї уточнюючу довідку, а також довідку про зміну назви організації якщо така проводилась.

Позивач не погоджується з такою відмовою ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо врахування спірного періоду її роботи, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України врегульовано, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Закон України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до частини 4 статті 24 вищезазначеного Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, до 01.01.2004 відповідно до статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Водночас, з вище зазначеного вбачається, що страховий стаж, отриманий до впровадження системи персоніфікованого обліку, обчислюється на підставі документів згідно з законодавством, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

З матеріалів справи судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 03.07.1990 по 09.04.1991 згідно записів №15-16 у трудовій книжці, з огляду на наявні виправлення в даті звільнення, які не зафіксовані згідно встановлених вимог діловодства. Окрім того, дата та номер наказу про прийняття на роботу виконано іншим чорнилом.

Так, ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.18 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника, а в разі відсутності трудової книжки або ж якщо в останній відсутні певні записи або вони є неточними, підтвердження трудового стажу здійснюється за допомогою інших даних та документів.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі № 235/805/17, від 06.12.2019 у справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 у справі № 242/2536/16-а.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок у періоди роботи позивача у кооперативі «Стимул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).

Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 162).

Відповідно до п. 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З аналізу вказаних норм сліду, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Водночас із наявних в матеріалах справи копій трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 судом не встановлено явних виправлень у записі №16 щодо дати звільнення позивача із займаної посади або ж у номерах наказів та їх датах.

З приводу доводів позивача про неможливості врахування до стажу позивача періоду його роботи з 03.07.1990 по 09.04.1991 з огляду на те, що дата та номер наказу про прийняття на роботу виконано іншим чорнилом, суд зазначає таке.

По-перше, Інструкцією №162 визначено, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, водночас жодні застереження щодо заборони здійснювати записи чорнилами різного кольору, Інструкція не містить. По-друге, на переконання суду, внесення запису про дату та номер наказу про прийняття на роботу іншим чорнило не може слугувати підставою для наявності сумнівів у достовірності такого запису та позбавляти особу права на зарухування такого періоду роботи до її страхового стажу.

Відтак, доводи відповідача щодо неможливості зарахування періоду роботи позивача з 03.07.1990 по 09.04.1991 є безпідставними.

При цьому, суд звертає увагу, що підтвердження трудового стажу шляхом надання довідок, виписок із наказів, особових рахунків, відомостей на видачу заробітної плати, а також шляхом заслуховування показань свідків є необхідним лише за умовив відсутності трудової книжки, відповідних записів у ній або якщо такі записи містять неправдиві, неточні відомості. Водночас, при дослідженні наявних матеріалах справи копій трудової книжки ОСОБА_1 суд дійшов висновку про належність та достатність записів у ній щодо підтвердження спірного періоду роботи позивача.

Отже, дії ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо відмову у зарахуванні ОСОБА_1 періоду роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 до страхового стажу є протиправними.

Визначаючись щодо дати з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія позивача підлягає перерахунку з моменту її призначення ОСОБА_1 .

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що пенсія позивачу призначена з 13.04.2020, відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991 та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням такого періоду починаючи з 13.04.2020.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст.73-77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 263, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмову у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в кооперативі «Стімул» з 03.07.1990 по 09.04.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 03.07.1990 по 09.04.1991 в кооперативі «Стімул» та здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням такого періоду починаючи з 13.04.2020.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення в повному обсязі сформовано: 18.01.2022.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна