Рішення № 103003413, 17.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2022 р. Справа № 120/17734/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовною заявою до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач) визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до архівної довідки Державного нотаріального архіву Вінницької області від 30.01.2017 №75/01-14 на підставі повідомлення Ленінського районного управління юстиції м. Вінниці від 11.10.1999 №В-8-Л, Першою вінницькою нотаріальною контрою 25.10.1999 накладено заборону відчуження (арешт) на нерухоме майно ОСОБА_1 . В подальшому, позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення обтяження (скасування вищевказаного арешту). Однак, листом від 26.11.2021 відповідач повідомив про відсутність незавершених виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 , разом з тим вказав, що підстави для припинення накладеного на боржника обтяження відсутні.

Не погоджуючись з такими діями органу державної виконавчої служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 29.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву.

У строк встановлений судом, відповідач відзиву на адресу суду не направив, хоча в матеріалах справи наявні докази своєчасного отримання ухвали та позовної заяви з додатками.

В силу частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас дата постановлення рішення суду у цій справі обумовлена перебуванням головуючого суді у відпустці в період з 04.01.2022 по 14.01.2022.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 25.06.1999 ОСОБА_1 засуджено до позбавлення волі з конфіскацією всього належного майна.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №269293522, сформованої відносно ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у розділі відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зазначено: тип обтяження арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 5332853; зареєстровано: 19.07.2007 Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: повідомлення В-8-Л, 11.10.1999, ДВС Ленінського району.

З відомостей довідки Державного нотаріального архіву Вінницької області від 30.01.2017 №75/01-14 вбачається, що на підставі повідомлення Ленінського районного управління юстиції м.Вінниці за №В-8-Л від 11.10.1999, яке надійшло до Першої вінницької державної нотаріальної контори за вх. №1568 від 25.10.1999 накладено заборону цією ж нотаріальною конторою 25.10.1999 за реєстром №10-450 на майно громадян, в тому числі ОСОБА_1 , 1976 р.н., що проживав в АДРЕСА_1 .

У листопаді 2021 року позивач звернувся до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з заявою про скасування арешту (заборони) на належне йому майно.

Листом Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 26.11.2021 №135337/17.26-28/2 позивачу повідомлено, що у відділі дійсно перебувало виконавче провадження відносно гр. ОСОБА_1 , разом з тим в результаті перевірки автоматизованої системи виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень, встановлено, що станом на 26.11.2021 відомості стосовно боржника ОСОБА_1 , 1976 р.н. в системі відсутні та виконавчі провадження відносно останнього на виконанні не перебувають. Разом з тим, відповідач повідомив про неможливість надання відомостей або копій документів виконавчого провадження, що підтверджують факт та підставу для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 та про відсутність підстав для скасування накладеного арешту, зареєстрованого в ДРРПНМ 19.07.2007.

Не погоджуючись з такою відмовою задля скасування арешту на належне позивачу нерухоме майно, останній звернувся до суду з цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 35 КК України, що діяв до 01.09.2001, конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Суд повинен вказати у вироку, чи конфіскується все майно засудженого чи його частина; в останньому разі суд повинен зазначити, яка частина майна конфіскується, або перелічити предмети, які конфіскуються.

Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (далі - Закон №606-XIV), чинним на час накладення арешту на майно, було визначено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ст.2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні виконавці).

Відповідно до цього Закону, серед іншого, підлягають виконанню вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень (п.2 ч. 1 ст.3 Закону № 606-XIV).

Частиною 1 статті 50 Закону №606-XIV (в редакції на час накладення арешту 25.10.1999) встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 55 Закону №606-XIV арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт застосовується, зокрема, для виконання рішення про конфіскацію майна боржника.

Так, статтею 49 Закону №606-XIV (у редакції, чинній станом на 05.01.2017) визначено підстави для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 50 ЗУ №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 40 Закону "Про виконавче провадження" №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Із наведеного слідує, що саме на державного виконавця покладався обов`язок у разі винесення ним постанови про закінчення виконавчого провадження зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження про скасування арешту, накладеного на майно боржника, та вчинити відповідні дії щодо реєстрації припинення такого обтяження.

Згідно з статтею 59 Закону №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд також враховує, що згідно з пунктом 9.9 Порядку роботи з документами в органах держави виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008, чинного до 19.07.2017, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік.

В свою чергу згідно з розділом ІХ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08 червня 2017 р. за № 699/30567, передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином із викладеного вбачається, що знищенню підлягають лише завершені виконавчі провадження.

В межах цього спору, суд зважає на ту обставину, що відповідачем не надано доказів існування незавершених виконавчих проваджень відносно позивача ОСОБА_1 .

Отже, встановлені фактичні обставини є законодавчо встановленою підставою для вчинення саме відповідачем відповідних дій щодо зняття арешту з визначеного позивачем майна.

За наведеного суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для того, щоб продовжувало свою дію обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В той же час, запис про обтяження зберігається в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у розділі Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і на сьогоднішній день позивач позбавлений можливості отримати рішення про припинення такого обтяження.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що існування не знятого арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження порушує права позивача.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-ІV (далі - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, що наведене у п.1 ч. 1ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є:1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Обтяження речових прав на нерухоме майно, зокрема, у вигляді арешту, підлягає державній реєстрації (п.1 ч.1 ст. 4 зазначеного Закону).

В свою чергу, підстави для державної реєстрації прав чітко визначені у ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, за правилами частини другої цієї статті, державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, за змістом п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державним реєстратором є державний, приватний виконавець у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Отже, відповідно до чинного законодавства, державний виконавець у разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження із зазначенням у ній про скасування (зняття) накладеного арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також у разі отримання відповідної обґрунтованої заяви, наділений повноваженнями, діючи як державний реєстратор у розумінні приписів п. 3 ч. 1ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", самостійно вчинити реєстраційні дії щодо внесення до Державного реєстру прав запису про припинення такого обтяження (зняття арешту тощо).

Статтею 41 Конституції України, визначено право кожного вільно володіти користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Положенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України визначено поняття права власності. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково у спосіб визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі від 26.11.2021 №135337/17.26-28/2 щодо скасування зняття арешту майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 та зобов`язання Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження №5332853, зареєстрованого 19.07.2007 Першою вінницькою державною нотаріальною контрою і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), викладену у листі від 26.11.2021 №135337/17.26-28/2, щодо зняття арешту з майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 .

Зобов`язати Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження №5332853, зареєстрований 19.07.2007 Першою вінницькою державною нотаріальною контрою) і вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

В задоволенні решти вимог, - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Перший відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Соборна, 15А, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 40143408)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 17.01.2022

Суддя Томчук Андрій Валерійович