Рішення № 103003232, 20.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 січня 2022 р. Справа №120/4923/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вендичанської селищної ради Могилів-Подільського району про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся його представник.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 09 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вендичанської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0267.

Однак, відповідач всупереч земельному законодавству за наслідками розгляду поданого клопотання не прийняв рішення про надання дозволу або рішення про відмову у наданні такого, що, на думку представника позивача, вказує на протиправну бездіяльність щодо нерозгляду поданого позивачем клопотання.

Відтак, на думку представника позивача, ефективним способом захисту порушеного права його довірителя буде зобов`язання відповідача розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року та прийняти за наслідком такого розгляду відповідне рішення.

Ухвалою від 24 травня 2021 відкрито провадження в адміністративній справ та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачеві запропоновано подати відзив на позовну заяву.

Проте, відзив на позовну заяву від Вендичанської селищної ради на адресу суду в строки, визначені ухвалою від 24 травня 2021 року, не надійшов.

Водночас, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 24 травня 2021 року разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами отримана Вендичанською селищною радою 05 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відтак, копію ухвали від 24 травня 2021 року вручено відповідачу 05 липня 2021 року.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства Україну разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

12 липня 2021 року представником позивача подано до суду додаткові докази в підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

09 квітня 2021 року позивач звернувся до Вендичанської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0267 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Кричанівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області. До клопотання позивач додав викопіювання із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, а також копії паспортного документа та реєстраційного номера облікової картки платника податків. Вказане клопотання отримано та зареєстровано у Вендичанській селищній раді 09 квітня 2021 року (вх. №02-23/421).

27 квітня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо розгляду клопотання, що подане ОСОБА_1 .

На такий запит Вендичанська селищна рада надіслала заявникові копію витягу із протоколу 8-ої сесії Вендичанської селищної ради від 22 квітня 2021 року. Зі змісту такого протоколу слідує, що питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, зокрема і ОСОБА_1 , виносилось на обговорення та голосування. За результатами голосування гролоси депутатів розподілились наступним чином: із 19 депутатів, що були присутні на засіданні, 13 проголосували проти надання відповідного дозволу, а 6 - утрималися, що свідчить про те, що рішення з даного питання не прийнято.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать і землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 розділу IV ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Водночас порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до приписів частини 7 статті 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, у частині сьомій статті 118 ЗК України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки уповноваженого органу в разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати вмотивовану відмову у наданні дозволу.

Таким чином, аналізуючи вказані норми, слід врахувати, що ЗК України встановлено місячний строк для розгляду органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування клопотання громадянина про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

В той же час, за правилами пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відтак, в даному випадку рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою належить до виключних повноважень Вендичанської селищної ради, що реалізується шляхом прийняття відповідних рішень на пленарному засіданні.

Отже, приписами земельного законодавства встановлено, що за наслідками розгляду клопотання заінтересованої особи про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою приймається рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку відповідної документації, що в даному випадку відноситься до виключної компетенції Вендичанської селищної ради.

Проте, із встановлених в ході судового розгляду обставин слідує, що за наслідками розгляду клопотання позивача від 09 квітня 2021 року Вендичанською селищною радою не прийнято жодного рішення, що підтверджується витягом із протоколу 8-ої сесії Вендичанської селищної ради від 22 квітня 2021 року, адже із 19 депутатів, що були присутні на засіданні, 13 проголосували проти надання відповідного дозволу, а 6 - утрималися.

При цьому, загальний склад Вендичанської селищної ради складає 26 депутатів.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 59 "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Тобто, рішення встановленої форми могло бути прийняте Вендичанською селищною радою лише за умови, якщо б проголосувало щонайменше 18 депутатів селищної ради.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду клопотання позивача.

Така бездіяльність органу місцевого самоврядування спричиняє правову невизначеність, оскільки клопотання позивача залишається невирішеним через відсутність будь-якого конкретного рішення уповноваженого органу.

Більше того, такий результат голосування не можна розцінювати як виконання відповідачем свого обов`язку, оскільки відповідач був зобов`язаний прийняти рішення, обираючи з двох можливих та передбачених ЗК України варіантів: або надати дозвіл, або відмовити у наданні такого дозволу, враховуючи при цьому вимоги та обмеження, встановлені законом.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у неприйняті у встановлений частиною 7 статті 118 ЗК України строк рішення як розпорядчого акту за наслідками розгляду клопотання позивача від 09 квітня 2021 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача розглянути клопотання від 09 квітня 2021 року про надання відповідного дозволу, то така вимога є похідною, адже залежить від задоволення основної вимоги (про визнання протиправною бездіяльності), а тому також підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 17 травня 2021 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то слід врахувати наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу йдеться у статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Приписами частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Разом із тим, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу, що належить компенсувати позивачам, суд враховує приписи частини 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Путіліним Є.В. укладено договір про надання правничої допомоги №29 від 09 березня 2021 року.

Відповідно до пункту 3 цього договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутації особи або публічним інтересом до справи, шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт. В склад витрат додатково включаються витрати на відрядження та пальне. Замовник сплачує адвокату аванс в розмірі 5000,00 гривень. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі складеного між сторонами детального опису робіт.

Детальним описом робіт здачі - прийняття (надання послуг) №ПЄ-00001 від 22 червня 2021 року передбачено надання адвокатом таких послуг:

- вивчення судової практики з предмета позову (1 година роботи);

- підготовка та подання адміністративного позову (2 години роботи);

- підготовка заяви про стягнення витрат (15 хвилин роботи).

Загалом адвокатом витрачено 3 години 15 хвилин на надання професійної правничої допомоги позивачеві. Загальна вартість робіт (наданих послуг) становить 3000,00 гривень.

Згідно з квитанції до прибуткового касового ордера №090723 від 09 липня 2021 позивач ОСОБА_1 оплатив гонорар адвоката в сумі 3000,00 гривень за надання правничої допомоги на підставі договору №29 від 09 березня 2021 року.

Дослідивши зміст наданих доказів, суд доходить висновку, що такі витрати пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

Водночас, на переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3000 гривень, є досить завищеними.

Так, згідно з інформацією, що міститься у комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", яка міститься в автоматизованій комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", 18 травня 2021 року адвокатом Путіліним Є.В. до Вінницького окружного адміністративного суду подано ряд позовних заяв щодо оскарження бездіяльності Вендичанської селищної ради зокрема адміністративні справи №120/4920/21-а, №120/4921/21-а, №120/4922/21-а, №120/4924/21-а, №120/4925/21-а).

Вказані позовні заяви за своїм змістом є ідентичними та стосуються бездіяльності Вендичанської селищної ради, яка полягає у нерозгляді клопотань осіб щодо надання їм дозволів на розроблення технічної документації.

На переконання суду, наявність такої кількості однотипних позовних заяв, які подані одним і тим самим адвокатом від різних позивачів, безпосередньо впливає на час, який необхідно витрати на оформлення позовної заяви та відповідно на вартість наданих послуг.

Відтак, обсяг виконаної адвокатом роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із складанням позовної заяви.

Крім того, адміністративна справа №120/4923/21-а розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), що свідчить про те, що така справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Таким чином, наведене вище свідчить про недостатню обґрунтованість розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень, а тому слід дійти висновку, що такий розмір є досить завищеним.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, на переконання суду, розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено у розмірі 1000 гривень, що відповідає вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Таким чином, на користь позивача з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 гривень.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 134, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Вендичанської селищної ради щодо неприйняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0267 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.

Зобов`язати Вендичанську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09 квітня 2021 року про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0522683700:01:000:0267 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га та за результатами розгляду такого прийняти рішення про надання або відмову у наданні відповідного дозволу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Вендичанської селищної ради витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Вендичанська селищна рада (місцезнаходження: 24032, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт. Вендичани; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04326589)

Повний текст рішення суду складено 20.01.2022

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович