Ухвала суду № 103002928, 12.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

12 січня 2022 р. Справа № 120/156/22-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Комар Павло Анатолійович, розглянувши матеріали позовної заяви:

за позовом: ОСОБА_1

до: 24 прикордонного загону (військова частина 21093)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до 24 прикордонного загону (військова частина 21093) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2022 становить 2481,00 грн.

Як видно із позовної заяви, позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати відповідача здіснити нарахунок та виплату грошової компенсації неотриманого речового майна виходячи із закупівельної вартості майна, розрахованого станом на 01 січня 2021 року.

Аналізуючи прохальну частину позову зазначаю, що компенсація вартості неотриманого речового майна за своєю правовою природою не входить у структуру грошового забезпечення військовослужбовця.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 дійшов висновку, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.

Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Тому, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI пільга із сплати судового збору не може бути застосована щодо позовних вимог про нарахування та виплату компенсації вартості речового майна.

Відтак, вимоги позивача є об`єктом сплати судового збору. Тому, позивач повинен сплатити судовий збір за вказану вимогу як немайнову в сумі 992,00 грн. Однак доказів сплати судового збору не надано.

Водночас позивачем зазначено про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за подання цього позову, із посиланням на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI.

Визначаючись щодо процесуального питання пов`язаного із застосуванням пільги із сплати судового збору, враховую таке.

Із долученої до матеріалів позовної заяви копії посвідчення встановлено, що позивач володіє правовим статусом учасника бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі – Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами щодо грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Разом із цим враховую, що право позивача на отримання компенсації вартості речового майна, яке він вважає порушеним, є похідним від його статусу військовослужбовця, а статус позивача як учасника бойових дій не впливає як на підстави виникнення так і на зміст чи обсяг права на отримання оспорюваної компенсації.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 по справі № 855/83/20.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19.

Тому, з метою виконання вимог Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, та приведення позовної заяви у відповідність із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу слід сплатити судовий збір за звернення до суду в розмірі 992,00 грн., а докази оплати надати суду.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.

Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви предметом позову є вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати грошової компенсації за неотримане речове майно та зобов`язання відповідача здійснити таку виплату виходячи із закупівельної вартості майна, розрахованого станом на 01 січня 2021 року.

Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.

Крім того, як зазначалося, у постанові від 30.11.2020 по справі № 480/3105/19 Верховний Суд дійшов висновку, що речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця. Тому судом не застосовується ч. 2 ст. 233 КЗпП України, якою передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з`ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 28.07.2021 його було звільнено з військової служби.

Отже, позивач мав реальну можливість дізнатися про стан своїх прав ще 28.07.2021.

Повний розрахунок з позивачем проведено 30.11.2021. Проте до суду з цим позовом звернувся лише 03.01.2022 шляхом подачі позовної заяви до відділення поштового зв`язку.

Як зазначалося, згідно ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску

При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відтак, позивачу встановлюється десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду;

- надання документу який підтверджує сплату судового збору у сумі 992 грн. 00 коп. Реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Керуючись статтею 169 КАС України, –

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до 24 прикордонного загону (військова частина 21093) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович