Рішення № 103002655, 14.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 січня 2022 р. Справа № 120/2111/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області в собі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області в собі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв`язку із досягненням 45 річного віку звернувся до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, однак у відповідь отримав відмову міграційного органу.

Позивач зазначає, що він не бажає отримувати паспорт нового зразка (ID - картку ), в зв"язку з відмовою від обробки персональних даних. Відтак відмову відповідача у вклеюванні фотокартки вважає протиправною, такою, що порушує його права та законні інтереси, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк до суду надійшла заява позивача, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто, в зв"язку з чим ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами. Також, даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказав, що позивачем не дотримано порядку звернення для вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки, оскільки він звернувся усно, без будь - яких документів, на що йому було надано роз`яснення територіальним підрозділом Управління ДМС України у Вінницькій області щодо порядку вклеювання до паспорта зразка 1994 року нової фотокартки після досягнення 45-річного віку. Враховуючи викладене, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Позивачем відповідь на відзив не подавалась.

З"ясувавши доводи сторін, викладені в заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам, суд встановив наступні фактичні обставини.

У зв`язку з досягненням 45-річного віку ОСОБА_1 28.01.2021 року звернувся до відповідача з заявою щодо вклеювання нової фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, виданий Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.1997 року на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідачем розглянуто заяву позивача як звернення та листом від 20.01.2021 року роз`яснено, що для вклеювання до паспорта зразка 1994 року фотокартки при досягненні 25 або 45 років, особи на ім`я якої оформлений паспорт, заявник зобов`язаний подати заяву про вклеювання фото, паспорт і 2 фотокартки протягом 30 календарних днів після досягнення відповідного віку. Тобто, якщо особа досягла 25 чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 199к року нових фотокарток, то паспорт, до якого не уклеєно таких фотокарток, являється недійсним та підлягає обміну на паспорт у вигляду картки відповідно до п.п. 6 п.6 Порядку №302. Поряд з цим, відповідно до п.2 розділу V тимчасового порядку, для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу тридцяти денного строку заявник подає крім паспорта та фотокарток, відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку.

Позивач не погоджується з відмовою відповідача у вклеюванні фотокартки в його паспорт у формі книжечки в зв"язку з досягненням ним 45 - річного віку, вважає таку відмову протиправною, такою, що порушує його права та законні інтереси, оскільки він не бажає отримувати паспорт нового зразка (ID - картку ), в зв"язку з відмовою від обробки персональних даних.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Єдиний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України (підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492-VI).

Відповідно до пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503-XII (далі - Положення № 2503-XII) бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 8 Положення № 2503-XII визначено термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Водночас, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що:

- прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 р. припиняється;

- паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 р., є чинним протягом строку, на який його було видано.

Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302» (далі - Постанова № 398), до Постанови №302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови № 302, Постанови № 398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).

Згідно з пунктом 1 Порядку №456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п`ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302», Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Пункт 2 розділу V Порядку №456 передбачає, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім`я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток за формою згідно з додатком 4 до цього Тимчасового порядку.

Для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку після спливу тридцятиденного строку заявник подає працівнику територіального підрозділу за місцем проживання заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку, та відповідне рішення суду. Облік заяв про вклеювання фотокартки здійснюється в журналі реєстрації заяв про вклеювання фотокарток.

Отже, за чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25 чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

Як встановлено судом відповідно до наявних матеріалів справи позивач ОСОБА_1 досяг 45 - річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак з вимогою вклеїти фотокартку у зв`язку з досягненням 45-річного віку звернувся до відповідача лише у лютому 2021 році, тобто з порушенням місячного строку, визначеного у постанові № 2503-XII ( а.с. 13, 12 ).

Пунктом 8 Положення № 2503-XII визначено, що до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

При цьому паспорт, в якому не вклеєно фотокартку при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним не має наслідком його вилучення.

Крім того, вище наведеними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

Таким чином, за умови звернення позивача із відповідною заявою та визначеним законом переліком документів (паспорт та фотокартки) міграційний орган повинен був вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.1997 року на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

З наявних матеріалів справи, в тому числі з відповіді 1-го міського відділу у м. Вінниці Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 20.02.2021, вбачається, що позивач дійсно звертався 28.01.2021 року до міграційного органу для вирішення питання щодо вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року (а.с. 2, 12 ).

Проте, міграційним органом розглянуто таку заяву позивача як звернення та роз`яснено, що якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулась в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення вiдповiдного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, то паспорт, до якого не уклеєно таких фотокарток, являється недійсним та підлягає обміну на паспорт у вигляді картки, відповідно до підпункту 6 пункту 6 Порядку оформлення, видачi, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним тa знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302.

Також зазначено, що відповідно до пункту 2 розділу V Тимчасового порядку для вклеювання фотокартки при досягненні відповідного віку особи після спливу 30 - денного строку заявник подає крім паспорта та фотокарток відповідне рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому порядку ( а.с. 12 ).

Надаючи оцінку такій відповіді відповідача суд зауважує таке.

Як вбачається з доводів позовної заяви, позивач звернувся до міграційного органу з заявою щодо вклеювання фотокартки до паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року оскільки не бажає отримувати паспорт нового зразка (ID - картку ), в звязку з відмовою від обробки персональних даних.

Факт відмови позивача від обробки персональних даних підтверджується відомостями, внесеними в паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , зокрема відміткою податкового органу, що позивач має право здійснювати будь - які платежі за серією та номером паспорта ( а.с. 15 ).

Так, порядок обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера та повідомили про це відповідний контролюючий орган, а також процедуру внесення відмітки до паспорта таких осіб визначено у Положенні про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну України від 29.09.2017 № 822, зареєстрованим Мін`юстом України 25.10.2017 за № 1306/31174.

Обліку у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків за спеціальним порядком без присвоєння ідентифікаційного номера підлягають особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, про що у паспорті проставляється відповідна відмітка.

Згідно частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

Відповідно частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 № 2297-VI (далі - Закон № 2297-ІV) обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Проте, норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Перелік інформації, яка вноситься до паспорта громадянина України, визначеної у частині сьомій статті 21 Закону № 5492-VI, у розумінні пункту 2 частини першої статті 3 Закону №5492-VI є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

За таких обставин суд вважає, що застосування відповідачем норми підпункт 6 пункт 6 Порядку № 302, є, по суті, примушуванням позивача до обміну паспорта у формі книжечки на паспорт у формі ID-картки, що суперечить його релігійним переконанням, а, отже, обмежує його права й свободи.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 у справі № 806/3265/17 зазначила, що висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

На переконання Великої Палати Верховного Суду це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто, таке втручання не було "встановлене законом"), не є "необхідним у демократичному суспільстві". Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 указала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID -картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не є необхідним у демократичному суспільстві, і таке втручання є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45 років, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нову фотокартку у зв`язку з досягненням 45 років.

Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05.12.2019 у справі № 420/270/19, від 15.01.2020 у справі № 620/1043/19, від 24.01.2020 у справі № 420/3611/19, від 31.01.2020 у справі № 200/6627/19-а, від 06.02.2020 у справі № 480/1430/19 та 31.03.2020 у справі № 460/842/19. Також наведені вище висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.04.2021 у справі № 620/882/20.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову шляхом визнання протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, оформлену листом № 0511-408/0511.2 - 21 вiд 20.02.2021 та зобов`язання управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.1997 року на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зауважує таке.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 вказаної статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно матеріалів справи за подання позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 15.03.2021 №80600.

Таким чином на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 908 грн судових витрат понесених позивачем на сплату судового збору.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених позивачем на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

При цьому в матеріалах справи наявний лише ордер серії ВН №168788 виданий на підставі договору про надання правової допомоги.

Проте, сам договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання позивачу правничої допомоги в даній справі, до матеріалів справи позивачем та його представником не подані.

При цьому суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таким чином за відсутності опису виконаних адвокатом робіт та відповідно договору, на підставі якого такі роботи виконувалися, та за відсутності доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу відсутні підстави для задоволення клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, оформлену листом № 0511-408/0511.2 - 21 вiд 20.02.2021, щодо вклеювання до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.1997 року на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

Зобов`язати управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вклеїти до паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , зразка 1994 року, виданого Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області 06.03.1997 року на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в особі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області кошти в сумі 908 грн в рахунок понесених судових витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , серія та номер паспорту НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області в собі 1-го міського відділу у м. Вінниця Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. І. Миколайчука, 19, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 37836770).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна