Рішення № 102998135, 07.02.2022, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4556/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", 61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19 до Фізичної особи - підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича, АДРЕСА_1 простягнення 165 940,85 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича про стягнення штрафних санкцій у розмірі 165 940,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 02/05-19-1-МО від 02.05.2019 року в частині своєчасного розрахунку у встановлені договором строки.

Ухвалою суду від 23.11.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (вх. № 4556/21) залишено без руху.

01.12.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 28351) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4556/21. Розгляд справи № 922/4556/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз`яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.

24.12.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30404) у якій останній зазначає, що клопотання про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу з доказами щодо їх розміру буде подано до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

31.01.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2150) про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у якому останній, просить суд, у разі ухвалення рішення про задоволення позовних вимог, стягнути із відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

01.02.2022 року від відповідача, через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 761 електронна пошта) про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній, просить суд, зменшити заявлену суму штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу на 95 %.

07.02.2022 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 2744) на заяву про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Крім того, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 02.05.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (постачальник. Позивач) та Фізичною особою - підприємцем Черсуновим Дмитром Сергійовичем (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 02/05-19-1-МО (а.с. 19-22).

Пунктом 10.8. договору, сторони погодили. Що термін дії договору до 31.12.2019 року, але у любому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (а.с. 22).

Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язується протягом терміну дії цього договору постачати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати у власність та оплачувати товар згідно з умовами цього договору.

Асортимент, кількість, вартість поставки кожної окремої партії товару відображається у видаткових накладних на відвантаження товару (пункт 1.3. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, сторони погодили, що загальна сума договору складається із вартості окремих партій товару (вартість кожної окремої партії відображена у рахунку - фактурі, видаткових накладних та податкових накладних) на кожну окрему партію товару.

Згідно пункту 4.1. договору, за взаємною згодою сторін товар може поставлятись як на умовах попередньої оплати за товар, так і з відстроченням розрахунків. У разі відстрочення розрахунків день сплати за поставлений товар наступає на сьомий робочий день з дня поставки товару (а.с. 19).

Отримання товару покупцем за товарною та/або видатковою накладною. Є доказом того, що він одночасно отримав вимогу про оплату поставленого товару у строки передбачені договором (пункту 4.4. договору).

Як зазначає позивач, останнім на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар відповідно до видаткових накладних, а саме:

- № 563 від 17.11.2020 року на суму 274 486,50 грн.;

- № 588 від 30.11.2020 року на суму 165 486,20 грн. (а.с. 23, 31).

Товарно - транспортними накладними № 563 від 17.11.2020 року та № 588 від 30.11.2020 року, довіреностями на отримання товару 3 21 від 17.11.2020 року та № 22 від 30.11.2020 року, акцизними накладними від 17.11.2020 року та від 30.11.2020 року, та податковими накладними (а.с. 24-38).

Проте відповідач в порушення умов договору поставки, розрахунки за поставлений товар було здійснено не у строки визначені договором, у зв`язку із чим, позивачем було нараховано штрафні санкції у розмірі 165 940, 85 грн.

Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 02/05-19-1-МО від 02.05.2019 року, позивачем було нараховано відповідачу штрафні санкції у загальному розмірі 165 940, 85 грн. відповідно до викладеного у позовній заяві розрахунку суми позовних вимог, а саме:

За видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року із урахуванням часткових оплат за загальний період з 25.01.2021 року по 18.04.2021 року, а саме:

1. на суму боргу 274 486, 50 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 26.11.2020 року по 24.01.2021 року у розмірі 5 414,53 грн.;

- штраф за період з 26.11.2020 року по 24.01.2021 року у розмірі 13 724,33 грн.;

- пеню за період з 26.11.2020 року по 24.01.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 16 243,60 грн.;

2. на суму боргу 257 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 25.01.2021 року по 31.01.2021 року у розмірі 591,48 грн.;

- штраф за період з 25.01.2021 року по 31.01.2021 року у розмірі 12850,52 грн.;

- пеню за період з 25.01.2021 року по 31.01.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 1 774,43 грн.;

3. на суму боргу 207 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 01.02.2021 року по 10.03.2021 року у розмірі 2 620,24 грн.;

- штраф за період з 01.02.2021 року по 10.03.2021 року у розмірі 10 350,52 грн.;

- пеню за період з 01.02.2021 року по 10.03.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 7 758,62 грн.;

4. на суму боргу 157 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 11.03.2021 року по 18.03.2021 року у розмірі 447,34 грн.;

- штраф за період з 11.03.2021 року по 18.03.2021 року у розмірі 7 850,02 грн.;

- пеню за період з 11.02.2021 року по 18.03.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 1 238,79 грн.;

5. на суму боргу 107 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 19.03.2021 року по 07.04.2021 року у розмірі 762,19 грн.;

- штраф за період з 19.03.2021 року по 07.04.2021 року у розмірі 7 350,02 грн.;

- пеню за період з 19.02.2021 року по 07.04.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 2 110,68 грн.;

6. на суму боргу 53 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 08.04.2021 року по 08.04.2021 року у розмірі 18,88 грн.;

- штраф за період з 08.04.2021 року по 08.04.2021 року у розмірі 2 650,02 грн.;

- пеню за період з 08.04.2021 року по 08.04.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 52,57 грн.;

7. на суму боргу 43 010,30 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 09.04.2021 року по 18.04.2021 року у розмірі 160,22 грн.;

- штраф за період з 09.04.2021 року по 18.04.2021 року у розмірі 2 150,02 грн.;

- пеню за період з 09.04.2021 року по 18.04.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 424,11 грн.

Та за видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року із урахуванням часткових оплат за загальний період з 09.12.2020 року по 31.08.2021 року, а саме:

1. на суму боргу 165 486, 20 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 09.12.2020 року по 18.04.2021 року у розмірі 7 358,46 грн.;

- штраф за період з 09.12.2020 року по 18.04.2021 року у розмірі 8 274,30 грн.;

- пеню за період з 09.12.2020 року по 18.04.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 21 381,70 грн.;

2. на суму боргу 163 486, 50 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 19.04.2021 року по 18.05.2021 року у розмірі 2 015,58 грн.;

- штраф за період з 19.04.2021 року по 18.05.2021 року у розмірі 8 174,33 грн.;

- пеню за період з 19.04.2021 року по 18.05.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 4 837,39 грн.;

3. на суму боргу 113 486, 50 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 19.05.2021 року по 08.06.2021 року у розмірі 979,40 грн.;

- штраф за період з 19.05.2021 року по 08.06.2021 року у розмірі 5 674,33 грн.;

- пеню за період з 19.08.2021 року по 08.06.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 2 350,56 грн.;

4. на суму боргу 50 000,00 грн. відповідно до умов пункту 6.3. та 6.4. договору

- пеню за період з 09.06.2021 року по 31.08.2021 року у розмірі 1 758,90 грн.;

- штраф за період з 09.06.2021 року по 31.08.2021 року у розмірі 2 500,00 грн.;

- пеню за період з 09.06.2021 року по 31.08.2021 року відповідно до пункту 6.4. договору, а саме 36 % річних у розмірі 4 093,15 грн. (а.с.2-7).

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

Як вбачається із пункту 6.3. договору сторони погодили, що за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості недоплаченої партії товару за кожен день прострочення поставки та штраф у розмірі 5 % від суми простроченого зобов`язання по оплаті товару (а.с. 20).

Відповідно до вимог статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Окрім того, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4. договору, сторони погодили, що за кожен день прострочення зобов`язання по оплаті товарів покупець сплачує постачальнику 36 % річних за користування чужими грошовими коштами за кожен день прострочення оплати, які нараховуються та сплачуються незалежно від встановлених у договорі штрафних санкцій (а.с. 20).

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення сум за вищевказаним розрахунком, та встановлено, що при здійсненні розрахунку пені, позивачем допущено помилку, а саме за видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року та видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року.

Судом здійснено власний розрахунок пені відповідно до умов договору у онлайн системі «Ліга закон», та встановлено, що до стягнення підлягає пені у сумі 10 005, 92 грн. (за видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року) та 12 108, 85 грн. (за видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року).

В частині стягнення пені у розмірі 12,37 грн. - відмовити.

Судом здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення сум за вищевказаним розрахунком, та встановлено, що при здійсненні розрахунку 36 % річних позивачем допущено помилку, а саме за видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року та видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року.

Судом здійснено власний розрахунок 36 % річних відповідно до умов договору у онлайн системі «Ліга закон», та встановлено, що до стягнення підлягає 36 % річних у сумі 29 575,86 грн. (за видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року) та 32 652,57 грн. (за видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року).

В частині стягнення пені у розмірі 36,87 грн. - відмовити.

Щодо стягнення із відповідача заявлено позивачем штрафу, відповідно до умов пункту 6.3. договору, суд зазначає наступне.

Як вбачається із пункту 6.3. договору сторони зокрема погодили, що за порушення умов договору щодо строків оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 % від суми простроченого зобов`язання по оплаті товару (а.с. 20).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Особливістю пені як штрафної економічної санкції є те, що вона встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми, причому за кожний день прострочення, доки зобов`язання не буде виконане. Тобто це санкція, розмір якої збільшується залежно від продовження правопорушення. Залежністю суми пені від кількості днів (терміну) прострочення виконання вона відрізняється від неустойки як санкції за господарське правопорушення.

Штраф як різновид неустойки може бути у конкретній грошовій сумі; у відсотковому відношенні до суми всього зобов`язання або до невиконаної його частини; у розмірі вартості предмета зобов`язання; у кратному розмірі предмета зобов`язання.

З огляду на викладене, пеня - це безперервно наростаюча сума за кожний день прострочення протягом визначеного часу, штраф - стягується одноразово у формі, визначеній договором.

Як вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку, позивач фактично нараховує штраф за кожен день затримки від суми заборгованості, що не відповідає нормам діючого законодавства, та правовій природі штрафу (яка підлягає до стягненню одноразово у формі, визначеній договором), та фактично зводиться до подвійного стягнення із відповідача штрафних санкцій, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 01.06.2021 року Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12873/19.

Судом здійснено власний розрахунок штрафних санкцій відповідно до умов законодавства та пункту 6.3. договору, та встановлено, що сума яка підлягає до стягнення за видатковою накладною № 563 від 17.11.2020 року складає 13 274,33 грн., та за видатковою накладною № 588 від 30.11.2020 року складає - 8 274,30 грн.

В частині стягнення штрафу у розмірі 59 549,78 грн. - відмовити.

Крім того відповідачем надано до суду заяву (вх. № 761 від 01.02.2022 року електронна пошта) про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній, просить суд, зменшити заявлену суму штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу на 95 %.

В обґрунтування наданої до суду заяви в частині зменшення суми штрафних санкцій, заявник зокрема зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, та посилається на правову позицію викладену і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Також зазначає, що основне зобов`язання виконане повністю. Прострочення оплати не було тривалим (поставки - листопад 2020 року, оплати у січні, лютому, березні, квітні, травні, серпні 2021 року). Загальна ціна поставленого товару 439 972,70 грн., з них нараховані санкції становлять 165 940,85 грн., тобто майже 40% ціни поставленого товару. При цьому договором передбачено 36% річних замість 3%, які передбачені законом, максимальний розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ), додатково ще й штраф 5% від суми боргу, незалежно кількості днів прострочення. Також зазначає, що позивач не поніс збитків, та жодних доказів їх понесення до суду не надано. Неможливість своєчасної оплати по договору виникла внаслідок зменшення обсягів роздрібної реалізації палива, яка є одним з наслідків поширення коронавірусної інфекції. Суттєвий вплив карантинних обмежень на транспортну сферу (й відповідно на сферу роздрібної реалізації пального) є загальновідомим та не потребує окремого доказування.

За твердження відповідача, останній виконує важливу соціальну функцію, оскільки здійснює поставку пального у тому числі і за процедурами публічних закупівель на користь лікарень, навчальних закладів та інших державних установ, у зв`язку із чим, просить суд, зменшити заявлену суму штрафних санкцій на 95 %.

Позивач у наданих до суду запереченнях (вх. № 2744 від 07.02.2022 року) на заяву відповідача в частині зменшення штрафних санкцій зазначає, що зі змісту заяви в частині зменшення штрафних санкцій вбачається, що відповідач фактично викладає свої заперечення проти позову, у зв`язку із чим позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, а клопотання про його поновлення до суду надано не було.

Також зазначає, що позивач від відповідача жодних сертифікатів або свідоцтва ТПП не отримував, а тому вважає, що відповідач не має права посилатись на спалах коронавірусу, як на підставу прострочення виконання зобов`язання.

Також зазначає, що період прострочення відповідачем складає 131 день, тобто більше 4 місяців. Тому, на думку позивача, оскільки між сторонами належним чином було узгоджено усі істотні умови договору поставки, зокрема щодо строків оплати та штрафних санкцій у разі їх пропуску, тому позивачем обґрунтовано заявлено позовні вимоги про стягнення із відповідача нарахованих штрафних санкцій.

Щодо посилання позивача на те, що відповідач фактично викладає свої заперечення проти позову, у зв`язку із чим останнім пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, а клопотання про його поновлення до суду надано не було, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Статтею 169 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідач скористався визначеним Господарським процесуальним кодексом України правом на подання заяви про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку із чим, вищевикладені заперечення позивача не приймаються судом, та є такими що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, та фактично зводяться до оцінки наданої відповідачем заяви, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 року у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18).

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

З аналізу вищевикладеного слідує, що зменшення (за клопотанням сторони) розміру пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши надане відповідачем клопотання (вх. № 761 від 01.02.2022 року) в частині зменшення суми штрафних санкцій, дійшов до висновку, що останнім в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не надано до суду жодного доказу у підтвердження виняткових обставин, які б надавали підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій. Самі лише посилання на винятковість обставин, та виконання відповідачем соціальної функції, без надання до суду відповідних доказів, не може бути підставою для задоволення відповідної заяви.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, відсутність будь-яких документів у підтвердження викладених у клопотанні обставин, заперечення позивача (вх. № 2744 від 07.02.2022 року), суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача (вх. № 761 від 01.02.2022 року електронна пошта) в частині зменшення суми штрафних санкцій.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових клопотань (пояснень), поданих до матеріалів справи документів, були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій у загальному розмірі 106 341,83 грн.

В частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 59 599,02 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем заявлено до стягнення із відповідача судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

31.01.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 2150) про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у якій останній, просить суд, стягнути із відповідача на користь позивача у разі ухвалення рішення суду витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду:

- копію договору про надання правової допомоги від 13.09.2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" та адвокатом Шматько Т.М.;

- оригінал додатку протокол погодження гонорару від 26.10.2021 року;

- оригінал доручення;

- платіжне доручення № 851 від 26.10.2021 року на суму 20 000,00 грн. (призначення платежу оплата за правову допомогу за договором від 13.09.2021 року без ПДВ);

- акт приймання - передачі послуг від 28.01.2022 року за дорученням від 26.10.2021 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 13.09.2021 року.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Позивач в обґрунтування стягнення із відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. у наданій до суду заяві (вх. № 2150 від 31.01.2022 року) зокрема посилається на правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 19.12.2019 року у справі № 818/663/16, постанові Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22.01.2019 рок у справі № 802/1606/17-а, від 10.12.2019 року у справі № 160/2211/19, увід 10.12.2019 року у справі № 160/2211/19, від 19.12.2019 року у справі № 826/17539/15 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, та зазначає, що на даний час у зв`язку із розглядом справи, позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., та на підтвердження надано належні документи, тому, на думку останнього, понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн., є обґрунтованими та підтвердженим належними доказами, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому у разі ухвалення судом рішення на користь позивача, підлягають стягненню із відповідача.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі N 910/906/18.

01.02.2022 року від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 761 електронна пошта) про зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування наданої до суду заяви в частині зменшення штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що розмір заявлених витрат є завищеним, справа не є складною, є типовою та поширеною, такою, що не потребує значних правових навичок для її ведення, розглядається у спрощеному провадженні. Більшість обсягу позовної заяви займає цитування норм права та установленої судової практики, пошук якої не потребує унікальних фахових навичок чи надмірних витрат часу. За відомостями веб-ресурсів "Судова влада", який є відкритим та загальнодоступним, встановлено подання десятки аналогічних позовів з боку позивача, що свідчить про використання підприємством типового бланку позову. У зв`язку із чим, просить суд, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на 95 %.

Позивач у наданих до суду запереченнях (вх. № 2744 від 07.02.2022 року) на заяву відповідача в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема зазначає наступне, що оскільки відповідачем пропущено строк на подання відзиву на позовну заяву, та викладено заперечення у вигляді заяви, то вказані дії відповідача є зловживанням своїми правами, тому за твердженнями позивача, оскільки відповідач зловживає процесуальними правами, тому останній має відшкодувати судові витрати повністю, незалежно від результатів вирішення спору.

Також із посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За твердженнями позивача, та відповідно до процесуального законодавства, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та/або значенням справи для сторони. Крім того, на виконання вищевказаного, позивачем було надано до суду акт приймання - передачі послуг, у якому зазначено, що сумарний час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт складає 18,5 годин. У зв`язку із чим, відповідачем не доведено не співмірності заявлених витрат із складність справи.

Також на думку позивача, останній вважає, що від відповідача надійшла заява про зменшення витрат на правову допомогу, зі змісту якої вбачається, що фактично відповідачем заперечується не обсяг заявлених позивачем судових витрат на предмет їх співмірності та обґрунтованості, а сума витрат на правову допомогу. У зв`язку із чим, на думку останнього, фактично від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, тому втручання суду у даному випадку у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послуга. у зв`язку із чим, просить суд, задовільними позов у повному обсязі.

Суд не приймає посилання позивача, викладених у наданих до суду запереченнях (вх. № 2744 від 07.02.2022 року), в частині фактично від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки останній ґрунтуються на довільному тлумаченні норм права, та зводяться до оцінки позивачем наданих відповідачем заперечень, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши клопотання (вх. № 2150 від 31.01.2022 року) позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, здійснивши перевірку розрахунків зазначених у позивачем у акті приймання - передачі послуг від 28.01.2022 року зазначає наступне.

Як вбачається із наданого позивачем акту приймання - передачі послуг від 28.01.2022 року до договору про надання правової допомоги № б/н від 13.09.2021 року, адвокатом були надані наступні на загальну суму 35 413,20 грн.

Як вбачається із пункту 3.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" та адвокатом Шматько Т.М. договору про надання правової допомоги від 13.09.2021 року, оплата може визначатись і здійснюватися відповідно до протоколу погодження гонорару, правил надання правової допомоги, додаткових угод, додатків за цим договором.

26.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" та адвокатом Шматько Т.М. було підписано додаток протокол погодження гонорару.

Відповідно до пункту 1.1. протоколу погодження гонорару, сторони погодили. що розмір гонорару за виконання доручення становить 20 000,00 грн. Правова допомога надається адвокатом щодо складання позовної заяви до Господарського суду Харківської області про стягнення з фізичної особи - підприємця Черсунова Д.С. заборгованості за договором поставки № 02/05-19-1-МО від 02.05.2019 року та подальшого представництва у суді у розмірі, що не повинен перевищувати розмір фіксованого гонорару, встановленого цим пунктом, у разі відмови клієнта від договору або його розірвання чи припинення, сторони домовились, що фактично надана адвокатом правова допомога розраховується відповідно до пункту 2 цього додатку.

У зв`язку із чим, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача суму у розмірі 20 000,00 грн.

З аналізу вищевикладених документів вбачається, що сторонами у договорі не погоджено суму фіксованого гонорару, у зв`язку із чим, судом здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та встановлено, що як вбачається із наданого позивачем акту приймання - передачі послуг від 28.01.2022 року, адвокатом надані наступні послуги:

- 13.09.2021 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката: обговорення ситуації клієнта, укладання договору (вартість правової допомоги 1 903,20 грн., 1 година);

- 26.10.2021 року зустріч з клієнтом в офісі адвоката: укладання доручення, отримання первинних документів, узгодження правової позиції у справі (вартість правової допомоги 1 903,20 грн., 1 година);

- 27.10.2021 року аналіз отриманих від клієнта документів, у т.ч. договору поставки № 02/05/19-1-МО від 02.05.2019 року, видаткових накладних, платіжних доручень, тощо (вартість правової допомоги 3806,40 грн., 2 години);

- 15.11.2021 року аналіз законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики судів України (усіх інстанцій) у адміністративних справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування (вартість правової допомоги 7 612,80 грн., 4 година);

- 16.11.2021 року складання позовної заяви до господарського суду Харківської області про стягнення з фізичної особи - підприємця Черсунова Д.С. заборгованості у розмірі 165 940,85 грн. (вартість правової допомоги 11 419,20 грн., 6 година);

- 17.11.2021 року друк позовної заяви з додатками, зустріч з клієнтом у офісі адвоката, підписання позовної заяви з додатками та направлення її відповідачу та суду поштою (вартість правової допомоги 1 903,20 грн., 1 година);

- 30.11.2021 року складання клопотання про усунення недоліків позовної заяви, друк додатків, підписання та направлення поштою до суду (вартість правової допомоги 1 903,20 грн., 1 година);

- 23.12.2021 року складання заяви у справі та направлення її поштою до суду (вартість правової допомоги 992,40 грн., 30 хвилин);

- 28.01.2022 року складання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зустріч з клієнтом у офісі адвоката, підписання клієнтом клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, та узгодження подальшої правової позиції у праві № 520/21662/21 (вартість правової допомоги 3969,60 грн., 2 година) всього на 35 413,32 грн.

При цьому як вбачається матеріалів справи, позивач із позовною заявою звернувся до суду 17.11.2022 року, про що свідчить поштовий конверт із відміткою пошти (а.с. 53).

Надані адвокатом послуги 30.11.2021 року, а саме складання клопотання про усунення недоліків позовної заяви, друк додатків, підписання та направлення поштою до суду (вартість правової допомоги 1 903,20 грн., 1 година) не відносяться до витрат позивача, оскільки відповідні недоліки були наслідком невиконання позивачем вимог Господарського процесуального кодексу України, та не можуть бути задоволені за рахунок відповідача.

Також позивачем у пункті 4 акту, а саме - 15.11.2021 року надані послуги з аналізу законодавства України, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Пошук та аналіз судової практики судів України (усіх інстанцій) у адміністративних справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування (вартість правової допомоги 7 612,80 грн., 4 година);

Та у пункті 10 акту приймання - передачі послуг від 28.01.2022 року визначено, що адвокатом були надані послуги саме з складання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зустріч з клієнтом у офісі адвоката, підписання клієнтом клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, та узгодження подальшої правової позиції у праві № 520/21662/21 (вартість правової допомоги 3969,60 грн., 2 година).

З аналізу вищевикладеного слідує, що адвокатом надавались послуги з пошуку та аналіз судової практики судів України (усіх інстанцій) у адміністративних справах з аналогічних правовідносин для подальшого застосування та складання клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, зустріч з клієнтом у справі № 520/21662/21.

Враховуючи вищевикладене, відповідні витрати не можуть бути покладені на відповідача у даній справі № 922/4556/21, оскільки вони були надані в межах справи № 520/21662/21.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тобто витрати на послуги адвоката мають бути фактично понесеними та підтвердженими належними фінансовими документами.

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У постанові від 01.08.2019 року у справі 915/237/18 Верховний суд зазначив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З аналізу вищевикладеного слідує, що чинним законодавством не заборонено права суду присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, за рахунок іншої сторони адвокатські витрати у меншому розмірі, який погоджений у договорі між адвокатом та його клієнтом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви відповідача (вх. № 761 від 01.02.2022 року електронна пошта) в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, суд, зменшує розмір витрат відповідача на правову допомогу на 50 %.

Крім того, відповідно до вимог частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, у позові відмовлено частково.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд", витрати на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог 12 816, 83 грн. (106 341,86 грн. * 20 000,00 / 165 940,85).

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, із урахуванням вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, задоволення судом клопотання відповідача, в частині зменшення розміру понесених позивачем судових витрат (від 01.02.2022 року вх. № 761 електронна пошта), суд дійшов до висновку, про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 408,41,00 грн. (12 816,83 грн.*50 %).

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 591,59 грн. відмовити.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2 489,12 грн.

Проте за розрахунком суду, судовий збір за вимогою про стягнення із відповідача суми у розмірі 165 940,85 грн. складає 2 489,11 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 595,13 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

У клопотанні відповідача (вх. № 761 від 01.02.2022 року електронна пошта) в частині зменшення розміру штрафних санкцій - відмовити.

Клопотання відповідача (вх. № 761 від 01.02.2022 року електронна пошта) в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Черсунова Дмитра Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196) штрафні санкції у розмірі 106 341,83 грн., судовий збір у розмір 1 595,13 грн. та 6 408,41 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 59 599,02 грн. - відмовити.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 591,59 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мітрейд" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, буд. 19, ЄДРПОУ 36624196);

відповідач: Фізична особа - підприємець Черсунов Дмитро Сергійович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "07" лютого 2022 р.

Суддя О.О. Ємельянова