Рішення № 102997773, 07.02.2022, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3378/21Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3378/21

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (вул. Конституційна, № 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029, код ЄДРПОУ 00191329)

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, № 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, № 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200)

про стягнення 14988,09 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1.Позиції учасників справи.

08.11.2021 до Господарського суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 14988,09 грн. вартості недостачі вантажу.

Позивач вказує, що 27.01.2020 між ним та підприємством «DUFERCO SA» було укладено контракт № 2020-DSA-17012020 про поставку продукції (залізної руди) та в межах виконання контракту 03.05.2021 позивачем як відправником на підставі залізничної накладної № 47475280 завантажено вантаж, зокрема, у вагони №№ 55721856, 61247714 та подано його до забирання АТ «Українська залізниця» на ст. Рокутова (м. Кривий Ріг).

Так, як зауважує позивач, маса вантажу визначена відправником на 150-тонному вагонному ваговому пристрої заводський № 14836000008 СВ 150000 В/2 та склала: у вагоні № 61247714 - 70000 кг, у вагоні № 55721856 - 70000 кг. Крім того, вищезгаданий вантаж був навантажений у вагон власності ПАТ «Українська залізниця» та закріплений згідно з п. 3.1. гл. 14 Схема г ТУ Додатка № 3 до СМГС.

За ствердженням позивача, 07.05.2021 на ст. Ізмаїл Од. залізниці було складено комерційні акти: № 404503/42, в описовій частині якого зазначено, що за результатами контрольної перевірки (переважування), яке проводилося двічі на справних 150 тонних залізничних статичних вагонних вагах № 005 (повірка 03.03.2021) встановлено, що фактична маса вантажу менша на 4100 кг, ніж та, що зазначена у залізничній накладній № 47475280 (вагон № 55721856). Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.

А також, № 404503/43, в описовій частині якого зазначено, що за результатами контрольної перевірки (переважування), яке проводилося двічі на справних 150 тонних залізничних статичних вагонних вагах № 005 (повірка 03.03.2021) встановлено, що фактична маса вантажу менша на 1200 кг, ніж та, що зазначена у залізничній накладній № 47475280 (вагон № 61247714). Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.

Відтак, позивач робить висновок, що обставини, зазначені у відповідній описовій частині комерційних актів №№ 404503/43 та 404503/42 свідчать про втрату вантажу саме під час перевезення, а тому вбачається належність передбачених положеннями законодавства України прав для пред`явлення відповідної претензії у ПрАТ «Суха Балка» на підставі відповідного переуступного підпису на накладній № 47475280.

При цьому позивач зазначає, що 02.09.2021 ПрАТ «Суха Балка» направило на адресу AT «Українська залізниця» претензію вих. № 69.1/1779 щодо компенсації грошових коштів за недостачу вантажу, проте 07.10.2021 на адресу ПрАТ «Суха Балка» надійшла відповідь на вищевказану претензію, відповідно до змісту якої відповідач відмовився сплатити вартість недостачі вантажу, що й стало підставою для звернення позивача до суду.

28.12.2021 від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов (вх. № 35174/21), відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, відповідач вказує, що позивачем до позовної заяви не надано належного документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Крім того, відповідач наголошує, що відповідно до накладної від 03.05.2021 № 47475280, вантажовідправником вантажу є позивач, вантажоодержувачем - ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт». На зворотному боці накладної зроблено переуступний напис, засвідчений підписами головного бухгалтера Галини Рачкової та директора Андрія Єрохіна, проте не додано документів для підтвердження повноважень зазначених осіб на здійснення такого переуступного напису від імені одержувача ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».

Відповідач вважає, що вартість вантажу має бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, поставки, податкової накладної тощо, які мають засвідчувати не якусь імовірну вартість вантажу, а саме вартість вантажу - «руда залізна агломераційна (аглоруда)», відправленого у конкретних вагонах №№ 55721856, 61247714 зі станції Роковата на станцію Ізмаїл за накладною від 03.05.2021 № 47475280.

Відтак, на переконання відповідача, позивачем не доведено свого права на звернення до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення 14 988,09 грн.

Також, відповідач додає, що у відповідності до акта №21 та акта №22 про технічний стан вагонів від 07.05.2021, складених вагонним майстром та завіжуючим вантажним двором, у зв`язку з нещільним приляганням 3-го люку до хребтової балки: зазор довжиною 700 мм та 500 мм відповідно, шириною 30 мм - можлива втрата вантажу; не прилягання люку вантажовідправник бачити міг, заходів не прийняв; вагон неякісно підготовлений під навантаження та був завантажений у такому стані.

Так, на підставі складених комерційних актів на станції призначення Ізмаїл була проведена комісійна видача вагонів.

Між тим, відповідач наголошує, що вагони №55721856 та № 61247714 прибули на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані, що підтверджується актами про технічний стан вагонів № 21 та № 22 від 07.05.2021, наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагону для перевезення агломерату, яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні та відмовитися від вагону чи вжити належних заходів для усунення щілин.

З викладеного відповідач робить висновок, що нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог ст. 31, 32 Статуту, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом, п. 7 Технічних умов розміщення та кріплення вантажів Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Окрім цього, на думку відповідача, з матеріалів справи не можливо встановити який час пройшов між навантаженням вагонів та їх відправленням, у зв`язку з чим можна припустити, що нестача вантажу могла мати місце ще до здачі вагонів до перевезення.

Також, регіональна філія «Одеська залізниця» вважає, що ПрАТ «Суха Балка» не надано належних доказів на підтвердження вартості відправленого за накладною від 03.05.2021 № 47475280 вантажу, а надане позивачем Доповнення № 1 Додатку № 6 до Контракту від 27.01.2020 № 2020DSA-17012020 є неналежним доказом на підтвердження вартості вантажу, перевезеного за накладною № 47475280 та інших умов визначення ціни.

04.01.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 151/21), в якій позивач, крім раніше зазначеного, наголосив на тому, що переуступний напис засвідчений директором ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт» Андрієм Єрохіним, та згідно Статуту підприємства дана особа має право вчиняти будь-які дії від імені юридичної особи без обмежень, зокрема і підписувати переуступні написи.

Щодо тверджень відповідача про невжиття вантажовідправником заходів забезпечення схоронності вантажу у процесу перевезення, позивач звертає увагу, що вантаж згідно залізничної накладної № 47475280, був навантажений у вагон власності ПАТ «Українська залізниця» та закріплений згідно з п. 3.1. гл. 14 Схема г Додатка 3 до СМГС, залізниця прийняла до перевезення вагони, поставивши в графі № 38 накладної № 47896428 електронний цифровий підпис, а тому що з боку відповідача були відсутні будь-які нарікання щодо порушення порядку навантаження, оформлення передбачених Статутом документів, а також відомостей зазначених відповідачем у відповідних графах залізничної накладної № 47475280, в тому числі маси вантажу, що перевозиться.

Позивач зауважує, що при огляді вагонів за накладною Л247475280 вантажовідправник не мав приводу відмовитися від поданих залізницею вагонів, а тому вантаж був завантажений та переданий на відправлення залізниці.

Додатково позивач відзначив, що зауважень до технічного та комерційного стану вагонів не виникало і на попутних станціях на шляху слідування поїздів, у зв`язку з чим ПрАТ «Суха Балка» вважає, що втрата вантажу виникла через недбалість залізниці, а тому саме на залізницю покладається відповідальність за незбереження (втратуу нестачу) прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Крім того, позивач вважає, що наявність зазначеного Контракту від 27.01,2020 №2020DSA-17012020 підтверджує відправку вантажу (руди залізної агломераційної (Графа 20 залізничної накладної)) за даним договором, а додане до позовної заяви у якості підтвердження вартості вантажу Доповнення № 1 до Додатку №6 до Контракту від 27.01.2020 №2020DSA-17012020 є належним доказом який підтверджує вартість вантажу.

У запереченнях (вх. № 947/22 від 13.01.2022) відповідач, окрім раніше зазначеного, додає, що відповідно до п. 4 Додатку № 6 до Контракту вантаж (аглоруда), що перевозився в період квітень - червень 2021 року (в тому числі за накладною № 47475280 від 03.05.2021) складався на 92% з дрібних фракцій, розмір яких не перевищував 10 мм, тому відправник повинен був вжити додаткових заходів щодо ущільнення конструктивних зазорів вагону з метою запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення.

Відповідач вважає, що враховуючи те, що вагони № 55721856 та № 61247714 прибули на станцію призначення Ізмаїл у технічно справному стані, що підтверджується актами про технічний стан вагонів № 21 та № 22 від 07.05.2021, наявність щілин свідчить про комерційну непридатність вагону для перевезення агломерату дрібної фракції, яку повинен був та мав можливість встановити відправник вантажу при навантаженні та відмовитися від вагону чи вжити належних заходів для усунення щілин.

Водночас, відповідач вказує, що в даному випадку комерційна непридатність вагону викликана властивостями вантажу - аглорудн, з огляду на її фракційність, шо в процесі перевезення має наслідком просипання дрібних її фракцій через конструктивні щілини кузову вагону у зв`язку з неякісною його підготовкою при навантаженні. Виявити таку комерційну непридатність під час приймання вантажу до перевезення є неможливим, адже вона проявляється лише під час перевезення за результатами вібраційного впливу у русі.

Підсумовуючи, відповідач наголошує, що нестача вантажу виникла виключно з вини вантажовідправника, через невиконання ним вимог ст. 31, 32 Статуту, п. 2.3 Правил перевезення вантажів навалом та насипом та п. 4, п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Інші заяви по суті до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2021 позовна заява вх.№ 3487/21 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

06.12.2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№32736/21), із змісту якої вбачається усунення всіх недоліків, встановлених ухвалою суду від 15.11.2021.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2021 було прийнято позовну заяву (вх.№3487/21) до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3378/21, постановлено справу №916/3378/21 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін від учасників справи до суду не надходило.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

07.02.2022 судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

03.05.2021 за залізничною накладною № 47475280 ПРАТ «Суха Балка» (відправник) зі станції відправлення Роковатая на станцію призначення Ізмаїл (експ.) відвантажено залізну агломераційну руду (аглоруду) на адресу одержувача – ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», окрема, у вагонах № 61247714 з масою ванажу 70000 кг та № 55721856.

У вказаній залізничній накладній, а саме в графі 7 зазначено – згідно контракту № 2020-DSA-17012020 від 27.01.2020. Для вивезення водним транспортом у Сербію: порт Smederevo, Serbia для одержувача HBIS GROUP SERBIA IRON I STEEL D.0.0 BELGRAD, BULEVAR MIHAJLA PUPINA 6, BELGRADE-NEW BELGRADE, 11000 BELGRADE.

У графі 26 вказаної накладної зазначено, що маса вантажу визначена на вагонних вагах (150 т).

Правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника. На станції відправлення вантаж прийнятий до перевезення працівниками залізниці без зауважень, зокрема, не було зроблено зауважень щодо непридатності вагонів для перевезення вантажу навалом у вагонах відкритого типу в комерційному відношенні.

05.05.2021 року вагони, навантажені залізною рудою та відправлені позивачем згідно накладної від 03.05.2021 № 47475280, були видані Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вантажоодержувачу, що підтверджується календарним штемпелем видачі вантажу.

На станції призначення ОСОБА_1 була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній, та здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складені 07.05.2021 комерційні акти № 404503/42 та № 404503/43.

У комерційну акті № 404503/42 зазначено, що вагон № 55721856 технічно справний, а за документом значиться нетто 70000 кг, тара 23000 кг, вага брутто не зазначена; фактично виявилось брутто 88900 кг, тара 23000 кг, нетто 65900 кг, що менше документу на 4100 кг. Навантаження у вагоні холмоподібне, нижче бортів на 600-700 мм. По середині над 3-м люком воронкоподібне заглиблення довжиною 800 мм, шириною 700 мм, глибиною до пола вагона. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течі по ст.Ізмаіл нема. Вагон технічно справний, про що складено тех. акт № 21 від 07.05.2021. В вагоні нещільне прилягання 3-го люку до хребтової балки, зазор довжиною 700 мм, шириною 30 мм. При переважуванні були присутні начальник вантажного району ОСОБА_2 , агент комерційний ОСОБА_3 , представник ДП «Ізм МТП» ОСОБА_4 . Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.

В свою чергу, у комерційну акті № 404503/43 зазначено, що вагон № 61247714 технічно справний та за документом значиться нетто 70000 кг, тара 23600 кг, вага брутто не зазначена; фактично виявилось брутто 92400 кг, тара 23600 кг, нетто 68800 кг, що менше документу на 1200 кг. Навантаження у вагоні холмоподібне, нижче бортів на 600-700 мм. По середині над 3-м люком воронкоподібне заглиблення діаметром 500 мм, глибиною до пола вагона. Маються залишки вантажу на хребтовій та поперечній балках. Течі по ст.Ізмаіл нема. Вагон технічно справний, про що складено тех. акт № 22 від 07.05.2021. В вагоні нещільне прилягання 3-го люку до хребтової балки, зазор довжиною 500 мм, шириною 30 мм. При переважуванні були присутні начальник вантажного району ОСОБА_2 , агент комерційний ОСОБА_3 , представник ДП «Ізм МТП» Чуманенко А.Й. Переважування проводилось двічі, недостача підтвердилась.

02.09.2021 ПрАТ «Суха Балка» складено на ім`я АТ «Українська залізниця» претензію № 69.1/1779 про стягнення шкоди, завданої несхоронністю вантажу на загальну суму 14988,09 грн.

29.09.2021 АТ «Українська залізниця» у відповідь на претензію складено на ім`я ПрАТ «Суха Балка» лист № Н31-102/329, відповідно до якого повідомив про можливу втрату вантажу, проте звернув увагу позивача, що вантажовідправник неприлягання люка до завантаження бачити міг, але відповідних заходів не прийняв. На підстві викладеного відповідач повернув направлені позивачем документи.

За таких обставин, позивачем заявлено до стягнення вартість втраченого вантажу в сумі 14988,09 грн., з урахуванням вартості однієї тони вантажу 3843,10 грн., оскільки при перевезенні залізної руди (аглоруда) у вказаних вагонах перевізником не забезпечено збереження ввіреного йому вантажу.

4.Норми права, застосвовані судом при прийнятті рішення.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В частині 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити /реалізувати/ своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В пунктах 1-10 ч.2 ст.16 ЦК України наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 610, 611 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного Кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Уклавши його у спрощеній формі, сторони набули низку прав та зобов`язань.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст.917 ЦК України перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред`явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 918 Цивільного кодексу України завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України).

Згідно з ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 затверджено Статут залізниць, який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (стаття 2 Статуту).

Відповідно до статті 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ст. 6 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Разом з тим згідно із ст. 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.

Згідно зі ст. 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно зі статтею 32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). Відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами ст. 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Підпунктом «б» ст. 130 Статуту залізниць України встановлено, що право па пред`явлення претензій та позовів до залізниць має вантажоодержувач за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Так, у відповідності з ч. 1, 2 ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Порядок складання комерційних актів встановлено Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 р. за № 567/6855.

Відповідно ст. 4 Правил, комерційні акти складаються:

- на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажу одержувачу;

- при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажу одержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього;

- у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона;

- на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.

У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби. В акті зазначаються номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.

Згідно із ст.ст. 7, 8 Правил, недостача або надлишок вантажу, відвантаженого одним відправником на адресу одного одержувача, який перевозиться навалом, насипом чи наливом з перевалкою чи перевантаженням у дорозі і прибув у непошкоджених вагонах без ознак недостачі, визначається за результатами перевірки усієї партії одночасно виданого вантажу і оформляється одним комерційним актом. Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу.

За приписами ст. 10 вказаних Правил, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Згідно з п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» від 21 листопада 2000 року № 644, відправник зобов`язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об`єднати в більші.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення також встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 р. норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить:

- 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже;

- 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива;

- 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі;

- 0,5% маси всіх інших вантажів.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, у вагонах відкритого типу (на платформах, у напіввагонах і т. ін.) допускається перевезення вантажів, зазначених у додатку. Кам`яне вугілля, кокс, торф, руда і рудні концентрати, мінеральні будівельні матеріали (глина, щебінь тощо) перевозяться, як правило, у напіввагонах. Вантажі, пойменовані та не пойменовані в додатку до цих Правил, можуть перевозитись у вагонах відкритого типу в разі застосування відправниками засобів пакування (м`які контейнери, спеціалізовані контейнери, ящики та інші засоби упаковки або тари, маса брутто яких більше 500 кг) або навалом/насипом з використанням вагонного вкладиша, якщо такий спосіб перевезення допускається стандартом або технічними умовами на продукцію.

Відповідно до п.4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.

Згідно з п.п.1.1,1.2 Правил перевезення вантажів навалом і насипом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, вантажі, які не потребують упакування, в залежності від фракційного складу перевозяться навалом або насипом, без підрахунку місць. У перевізних документах на ці вантажі у графі "Кількість місць проставляється": "Навалом" чи "Насипом". Вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів (руда, вугілля, щебінка тощо), перевозяться у відкритому рухомому складі та у спеціальних вагонах.

У відповідності до п.1.1 згаданих Правил, вантажі, які можуть перевозитись навалом і насипом, зазначаються в додатку 1, згідно якого, насипом перевозяться руда залізна та марганцева (окатиші залізорудні).

Положеннями пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з п. 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996, рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці, і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування. Запобігання появі несправностей і забезпечення встановлених строків служби рухомого складу має бути головним у роботі осіб, відповідальних за його технічне обслуговування і ремонт.

Пунктом 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України передбачено, що забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

При цьому відповідно до п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Так, за приписами п.2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

Відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до залізничної накладної № 47475280 від 03.05.2021 зі ст. Рокувата до ст. Ізмаїл Од. було відправлено залізну руду, зокрема, у вагонах №№ 61247714, 55721856. Одержувачем вантажу є ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт».

Отже, саме в цей час, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу приписів п. 110 Статуту залізниць України, було покладено на залізницю, тобто відповідача.

У залізничній накладній № 47475280 в графі 28 вказано, що завантаження вантажу у вагони здійснювалося вантажовідправником, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 308 ГК України, яка кореспондуються з вимогами ч. 2 ст. 917 ЦК України, вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов`язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, а також у ст. 32 Статуту залізниць України, згідно з якою, навантаження вантажу здійснюється відправником з виконанням Технічних умов.

При цьому згідно ст. 37 Статуту залізниць України, п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення та п. 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, маса вантажу визначається відправником. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф.

Відтак, згідно даних накладної вантаж завантажений у вагони засобами відправника насипом. Маса вантажу визначена на вагонних вагах - відправником. В графі «правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» підпис відправника.

Як встановлено судом, на станції призначення ОСОБА_1 була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на зазначеній станції здійснено комісійне переважування спірних вагонів, за результатами якого складено комерційні акти № 404503/42 та № 404503/43, в яких зафіксована недостача вантажу та зазначено про наявність воронкоподібного поглиблення над 3 люками глибиною до пола вагона.

Судом встановлено, що комерційні акти підписано належними особами згідно з п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855: з боку залізниці начальником станції, комерційним агентом станції, а також представником одержувача. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вищезазначені комерційні акти складено відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, та є належними та допустимими доказами у справі, у розумінні ч.1 ст.76 ГПК України.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи та не спростовано сторонами, що у спірних перевезеннях як вантажовідправником, так і залізницею під час завантаження та після завантаження не було зроблено жодних письмових зауважень, щодо непридатності вагону (в комерційному та технічному відношенні) для перевезення вантажу - залізної руди насипом у вагонах відкритого типу. Не було зауважень залізниці і до якості здійсненого відправником завантаження.

Залізниця, оглянувши подані до перевезення завантажені вагони за спірною залізничною накладною, прийняла їх до перевезення, проставивши календарний штемпель станції Роковатая у спірних залізничних накладних.

Жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо наявності несправностей у вагонах залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до вагонів як комерційному так і технічному відношенні.

Отже, під час прийняття вагонів №№ 61247714, 55721856 відповідачем не було здійснено належного візуального огляду на предмет, зокрема, щільного прилягання 3-го люку до хребтової балки. Крім того, відповідач не був позбавлений можливості здійснити контрольне зважування вагону в порядку ст.24 Статуту залізниць України, а тому, на переконання суду, відповідач після проставлення відповідної відмітки в залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на акти №21, №22 про технічний стан вагона (контейнера) за Формою ГУ-106, складені 07.05.2021, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Крім того, суд відхиляє відомості викладені у вказаних актах про технічний стан, оскільки останні складені не у місті відправлення, а у місті призначення вантажу.

Як вбачається із залізничної накладної № 47475281 від 03.05.2021, одержувачем вантажу в ній значиться ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», а право пред`явлення претензії і позову за переуступним написом у цій накладній надано ПрАТ «Суха Балка» – позивачу у справі. Вказаний переуступний напис засвідчений підписами головного бухгалтера та директора ДП «Ізмаїльський морський торговельний порт», та скріплений печаткою підприємства. Підстави вважати зазначених осіб неуповноваженими на здійснення такого переуступного напису від імені одержувача у суду відсутні, відповідачем належних доказів на спростовуння вказаного не надано, а тому суд відхиляє доводи відповідача в цій частині.

Також, суд приймає в якості належного доказу на підтвердження вартості відправленого вантажу додану до позову копію Доповнення № 1 до Додатку № 6 до контракту № 2020-DSA-17012020 від 27.01.2020, відповідно до п.7.2 якого ціна товару, що надається продавцем в квітні/травні 2021р. до 20 червня 2021 включно становить 138,49 дол.США., оскільки саме на цей контракт здійснено посилання у вищевказаній залізничній накладній.

Відтак, доводи відповідача щодо того, що позивачем не надано належних доказів на засвідчення кількості і вартості відправленого вантажу та не підтверджено належними доказами розмір матеріальної шкоди, завданої втратою вантажу спростовуються наявними у справі матеріалами.

Як унормовано у ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки людини нормою права.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 року зі справи № 3-72гс12).

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відтак, інших підстав та належних доказів відсутності вини залізниці у нестачі вантажу у даних вагонах відповідачем не надано. Отже, суд доходить до висновку про недоведеність залізницею обставин відсутності її вини у нестачі вантажу, а тому доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення залізниці від матеріальної відповідальності за нестачу вантажу у вагоні № 55721856 та у вагоні № 61247714 відповідно до положень ст. 111 Статуту залізниць України є необґрунтованими.

Перевіривши розрахунок вартості недостачі вантажу, здійснений позивачем з урахуванням норми природної втрати, суд вважає правомірними вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі нестачі (втраченого) вантажу в сумі 14988,09 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів відстуності вини у незбереженні вантажу залізницею у період з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі вантажоодержувачу.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, № 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Пантелеймонівська, № 19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (вул. Конституційна, № 5, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50029, код ЄДРПОУ 00191329) збитки, завдані нестачею вантажу, в розмірі 14988 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп. та судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України

Повний текст рішення складено 07 лютого 2022 р.

Суддя О.В. Цісельський