Ухвала суду № 10299763, 24.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3650/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Комісаренко В.Д.

за участю:

представника позивача -

представника відповідача-

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року у справі за позовом Фермерського господарства «Вікос» до Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області про спонукання визнати безнадійним податковий борг та списати його у встановленому законодавством України порядку,

ВСТАНОВИВ:

ФГ «Вікос» звернулися до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про спонукання ДПІ у Христинівському районі визнати безнадійним податковий борг з прибуткового податку з громадян за 2003 - 2004 роки в сумі 164 917 грн. 36 коп. та списати його у встановленому законодавством України порядку.

Постановою господарського суду Черкаської області від 19.07.2006 р., яку залишено без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.02.2007р. у справі №09-07/3053а, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.06.2009 р. ухвалені у справі судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року позов задоволено: зобовязано Державну податкову інспекцію у Христинівському районі Черкаської області визнати безнадійним та списати Фермерському господарству «Вікос» податковий борг з прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня 2003 року по 1 жовтня 2004 року в сумі 164 917 (сто шістдесят чотири тисячі девятсот сімнадцять) грн. 36 коп.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Христинівському районі подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Стаття 198. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду

1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін;

2) змінити постанову суду;

3) скасувати її та прийняти нову постанову суду;

4) скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;

5) визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;

6) скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стаття 202. Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення

1. Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:

1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 квітня 2003 року позивач звернувся до відповідача із заявою за вх. №329/10 та заявою від 26 жовтня 2004 року за вх.1821/10, в яких просив у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, списати безнадійний податковий борг, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати України.

Форс-мажорні обставини обґрунтовані висновком Торгово-промислової палати України від 29.04.2003 року №3714/05-4, відповідно до якого внаслідок несприятливих умов перезимівлі 2002 - 2003 років (тривалий період стійких значних морозів при безсніжжі) на площах позивача загинули посіви озимої пшениці на площі 175 га, озимого ріпаку на площі 20 га, багаторічних трав на площі 30 га, чим нанесені збитки господарству, про що свідчить акт від 01.04.2003 року, затвердженого Управлінням сільського господарства і продовольства Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області та протокол №2 від 04.04.2003 року засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Христинівського району Черкаської області, від 19.10.2004 року №4682/05-4, відповідно до яких внаслідок сильних зливових дощів в період з 30 липня по 11 серпня 2004 року на площах позивача загинули посіви ярого ячменю на площі 188 га, озимого жита та площі 4 га, що підтверджується актом від 25.08.2004 року, затвердженим районним управлінням сільського господарства і продовольства Христинівської районної державної адміністрації та протоколом №7 від 27.08.2004 року засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Христинівського району Черкаської області.

У зазначених висновках вищевказані несприятливі погодні умови визнані форс-мажорними обставинами відповідно до п. 18.2 ст. 18 ЗУ №2181-ІІІ.

Відповідно до розрахунків позивача, доданих до звітів про наслідки стихійного лиха, сума збитків, нанесених внаслідок стихійного лиха станом на квітень 2003 року по озимій пшениці становила 76 083 грн. 53 коп., по озимому ріпаку -7 548 грн. 68 коп. і станом на червень 2004 року по ярому ячменю становила 98 650 грн. 66 коп. по озимому житу - 2 709 грн. 23 коп.

Позивач зареєстрований як юридична особа 12.03.1997р. Христинівською районною державною адміністрацією, види діяльності позивача згідно ЗКГНГ визначені 21110 - вирощування зернових культур, 19211 - борошномельна промисловість, 21220 - свинарство, 71250 - роздрібна торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації, 72200 - зовнішня торгівля недержавних організацій.

Відповідно до довідки про фінансово-економічну діяльність позивача за 2002-2004 роки, при вирощуванні зернових культур у 2002 році збитки складали 11 тисяч гривень, у 2003 році збитки складали 316 тисяч гривень внаслідок загибелі 510 га озимої пшениці під час форс-мажорних обставин, у 2004 році збитки складали 198 тисяч гривень внаслідок загибелі 211 га ярого ячменю під час дії форс-мажорних обставин, свинарство у 2002, 2003, 2004 роках було збитковим через низькі закупівельні ціни на свинину живою вагою (4-6 грн. за кг.), іншими видами діяльності господарство не займалось.

Позивачем використовується земельна ділянка розміром 1837,6 га, під посівами зайнято 1785,5 га, в тому числі під зерновими культурами 961 га, під технічними культурами 400 га, багаторічними травами 100 га, кукурудза на силос 160 га, овочами 2,5 га.

Довідкою відділу Держкомзему у Христинівському районі Черкаської області від 06.08.2009р. №151 підтверджується, що згідно даних форми 6-зем за позивачем рахувалось земель за 2002 рік: орендованих земель - 2006,8 га, з них ріллі 1908,4 га (паї 1762,3 га, державна власність 146,1 га), за 2003 рік: орендованих земель - 1901,04 га, з них ріллі 1802,64 га (паї 1656,54 га, державна власність 146,1 га), за 2004 рік: орендованих земель -1750,84 га, з них ріллі 1652,44 га (паї 1506,34 га, державна власність 146,1 га), що дає можливість зробити висновок про те, що у випадку загибелі зернових культур на площі 510 га та 211 га внаслідок дії форс-мажорних обставин унеможливило отримання позивачем прибутку та як наслідок отримання збитків внаслідок форс-мажорних обставин й призвело до виникнення безнадійного податкового боргу.

Фінансові документи позивача за 2002 - 2005 роки були знищені в звязку з закінченням строку їх зберігання, про що позивачем надано акт в судовому засіданні, з якого вбачається, що податковий розрахунок форми 1ДФ у кількості 12 екземплярів за 2002, 2003, 2004 роки, податковий розрахунок фіксованого податку 4 екземпляри за 2002, 2003, 2004, 2005 роки, звіти про фіксовані результати за 6 місяців і річна форма №2 у кількості 12 екземплярів за 2002, 2003, 2004, 2005 роки, баланси річна форма №1 у кількості 4 екземпляри за 2002, 2003, 2004, 2005 роки знищено шляхом спалювання в присутності членів комісії позивача.

Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку з питань правильності дотримання позивачем податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2003 року по 30.06.2004 року, за результатами якої складений акт від 30.08.2004 року №34/23-001/24416584, у розділі 2.4 якого відображені результати перевірки правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб.

За результатами перевірки встановлено, що позивач в порушення п.3 ст.7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» не утримав прибуткового податку - 600 грн. Залишок коштів по прибутковому податку станом на 01.01.2003 р. - 117 555 грн. 60 коп., утримано прибуткового податку - 90 395 грн. 25 коп., перераховано до бюджету - 73 468 грн. 21 коп. Залишок коштів по даних обліку по прибутковому податку станом на 01.07.2004 року становить - 134 482 грн. 54 коп. Станом на 01.07.2004 р. заборгованість по перерахуванню прибуткового податку до бюджету на фактично видану заробітну плату становить 118812 грн. 50 коп. Довідки по формі №8ДР та по формі №2 платником податків подавались.

Відповідачем розглянуті заяви позивача про списання безнадійного податкового боргу у звязку з форс-мажорними обставинами, за наслідками розгляду прийнято рішення про списання безнадійного податкового боргу від 19 серпня 2003 року №109, за яким на підставі п.18.2. ст.18 Закону України №2181-ІІІ було вирішено списати безнадійний податковий борг ФГ «Вікос», який виник станом на 01.04.2003 року на загальну суму 10 083 грн. 46 коп. з усіх податків у тому числі донарахований за результатами перевірки прибутковий податок з громадян, та від 15 грудня 2004 року №15, за яким на підставі п.18.2 ст.18 Закону України №2181-ІІІ було вирішено списати безнадійний податковий борг, який виник станом на 19.11.2004 року на загальну суму 19 070 грн. 58 коп. Виходячи зі змісту поданих платником податків до податкового органу матеріалів, підставою для прийняття відповідачем вказаних рішень був податковий борг, який виник внаслідок обставин непереборної сили (підпункт г підпункту 18.2.1 п. 18.2 ст. 18 Закону України №2181 -III).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про відсутні правових підстави для списання податкового боргу, що виник внаслідок обставин непереборної сили, оскільки ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2003 рік» та ст. 74 Закону України «Про Державний бюджет на 2004 рік» заборонено списання заборгованості (недоїмки) субєктів господарювання податків за податками і зборами (обовязковими платежами) у 2003 та 2004 роках, а також у 2006 році пунктом 6 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» зупинено дію підпункту 7.1.1 п.7.1 ст.7 та підпунктів «в» і «г» підпункту 18.2.1 п.18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тобто списання податкового боргу, що виник внаслідок форс-мажорних обставин у 2006 році заборонено, окрім цього, прибутковий податок з громадян та податок з доходів фізичних осіб не є самостійно визначеними податковими зобовязаннями, позивач є податковим агентом в розумінні чинного податкового законодавства, а не платником податку, тому вказані суми не є податковим боргом в розумінні Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що пунктом 18.2 статті 18 Закону України №2181-ІІІ передбачено, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції. Під терміном «безнадійний», зокрема, розуміється податковий борг юридичних або фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних).

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України №2181-ІІІ визначено поняття «податкового боргу», яким є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк. Податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2 статті 1 Закону України №2181-ІІІ).

Платниками податку відповідно до пп.1.1 статті 1 Закону України №2181-ІІІ є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно пункту 4 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків.

Порядок узгодження сум податкових зобовязань визначений статтею 5 Закону України №2181-ІІІ шляхом апеляційного узгодження - в разі нарахування суми податкового зобовязання контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2. та 4.3. статті 4 Закону та самостійного узгодження платником податків суми податкового зобовязання в порядку, передбаченому пунктом 5.1. статті 5 Закону.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України №2181-ІІІ строк сплати узгодженої суми податкового зобовязання становить десять днів, за сплином яких у платника податків щодо несплаченої суми виникає податковий борг.

Пунктом 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який був чинний до моменту набрання сили Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV, передбачено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності після закінчення кожного місяця, але не пізніше строку отримання в установах банку для виплати належних громадянам коштів, зобовязані перераховувати в бюджет суми нарахованого і утриманого податку за минулий місяць.

Обовязок підприємств, установ, організацій своєчасно і в повному обсязі нараховувати, утримувати і перераховувати в бюджет податок з доходів громадян та надавати податковим органам відповідні відомості передбачений статтею 19 Декрету KM України від 26.12.1992р. №13-92.

Невиконання вказаного обовязку підприємствами, установами, організаціями податковим органам тягне за собою наслідки передбачені статтею 20 Декрету KM України, якою надано право стягувати з підприємств, установ, організацій, які виплачували доходи громадянам, не утримані (утримані не повністю або несвоєчасно), а також не перераховані в бюджет суми прибуткового податку.

Статтею 9 Декрету KM України від 26.12.1992р. №13-92 передбачено надання особами, які проводять виплати доходів, до податкових органів відомостей про нараховані та виплачені суми доходів і суми утриманих з них податків за формою, встановленою центральним податковим органом протягом 15 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, а також до 1 березня року, наступного за звітним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 року особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є працедавець (самозайнята особа), який виплачує такі доходи на користь платника податку (такої самозайнятої особи). Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент, для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обовязків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, платник податку, отримувач таких доходів, для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. №889-IV, річна декларація про майновий стан і доходи (податкова декларація) (далі - декларація) подається платником податку, який зобовязаний подавати таку декларацію згідно з нормами цього Закону або інших законів та має право подати таку декларацію для отримання податкового кредиту. Для цілей цього Закону обовязок платника податку з подання декларації вважається виконаним, якщо він отримував доходи виключно від податкових агентів, зобовязаних подавати звітність з цього податку у встановленому порядку.

З метою реалізації вимог пункту 18.2. статті 18 Закону України №2181-ІІІ, був розроблений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений Наказом ДПА України 14.03.2001 року №103 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304.

Згідно ст. 2 вказаного Порядку, визначення та списання безнадійного податкового боргу органами державної податкової служби здійснюється щодо податків і зборів (обовязкових платежів), контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування яких покладено на відповідні контролюючі органи згідно з законодавством.

Відповідно до Переліку податків та зборів (обовязкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, оперативний облік яких ведеться органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 09.03.2006р.№112, податок з доходів фізичних осіб найманих працівників нараховується за актами перевірок та враховується платежі в оперативній звітності.

У відповідності до пункту 4.1. Порядку, затвердженого Наказом ДПА України 14.03.2001 р. №103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304, визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами державної податкової служби, здійснюється, зокрема, за даними карток особових рахунків платників податків, що ведуться в органах державної податкової служби в установленому порядку, за станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пункт 3.4. Порядку, затвердженого Наказом ДПА України 14.03.2001 року №103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304 визначає, що необхідно розуміти під терміном «безнадійний» податковий борг, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобовязань.

Наказом ДПА України від 03.11.2004 року №629 підпункт 4.2. пункту 4 Порядку доповнений новим абзацом наступного змісту: «у випадку, визначеному в пункті 3.4 цього Порядку, - наступний день за граничним терміном погашення податкових зобовязань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили».

Вказаним наказом також доповнено пункт 4 підпунктом 4.6, який передбачає, що списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов своє відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Наказом ДПА України від 20.01.2004 року №36 «Про внесення змін до Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків» було виключено абзац шостий підпункту 4.2. пункту 4, в якому мова йшла про те, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається у випадку, визначеному в пункті 3.4. цього Порядку - дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

За таких умов для визначення дати виникнення безнадійного податкового боргу необхідно виходити із буквального визначення терміну «безнадійний», під яким розуміється податковий борг, що виник після виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Обставини непереборної сили мали місце в зимовий період 2002 -2003 років, потім літом з 30 липня по 11 серпня 2004 року, Торгово-промисловою палатою України вказані обставини визнані форс-мажорними, що не заперечується відповідачем. Право на списання безнадійного податкового боргу виникло у 2003 та 2004 роках, яке реалізовано позивачем і задоволено відповідачем, але не в повному обсязі, оскільки відповідач не розглянув списання як безнадійного податкового боргу з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи положення вищенаведених правових норм, списанню підлягає безнадійний податковий борг, визначення суми якого здійснюється за даними карток особових рахунків платника податків, що ведуться в органах державної податкової служби згідно з Інструкцією про порядок ведення державними податковими службами оперативного обліку податків і неподаткових платежів, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.1999 року за №174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.05.1999 року за №30473597 (далі -«Інструкція»).

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції, затвердженою наказом ДПА України від 02.04.1999 року за №174 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.05.1999 року за №30473597, документами, на підставі, яких здійснюється облік платежів до бюджету шляхом занесення інформації про податкові зобовязання платника в базу даних по податкових зобовязаннях, які самостійно визначаються платником, є податкові декларації (розрахунки) та інші документи, що надаються в податкові органи в порядку і строки, встановлені податковим законодавством, на підставі якого здійснюється зарахування платежів; по податкових зобовязаннях, розрахованим органом податкової служби, у числі інших також і акт документальної перевірки з питань повноти нарахування, утримання і сплати прибуткового податку з громадян.

Згідно з приписами підпункту 1.11 статті 1 Закону України №2181-ІІІ, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податку до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування і (або) сплата податку, збору (обовязкового платежу).

Такими документами по прибутковому податку з доходів громадян на час спірних правовідносин був розрахунковий документ форми № 8ДР «Довідка про суми виплачених доходів і утриманих з них податків фізичних осіб», затверджений наказом ДПА України №473 від 30.12.1997 року (в редакції наказу ДПА України від 06.01.1999 року №10).

01.04.2004 року набрав чинності Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року № 451 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, (ф.№ 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2003 р. за № 960/8281), який був прийнятий у звязку з набранням чинності Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Даним Наказом затверджена форма податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1ДФ).

Податковий розрахунок перший раз повинен подаватись за 1-й квартал 2004 року. Інформацію про нараховані та виплачені фізичним особам суми доходів і суми утриманих з них податків за IV-й квартал 2003 року повинен був подаватись за ф. № 8ДР.

В поданих до податкового органу довідках форми №8ДР та податкових розрахунках форми №1ДФ позивач самостійно визначав і вказував суми нарахованого та утриманого прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб, чим узгоджував своє зобовязання перед бюджетом, що передбачено пунктом 5.1 статті 5 Закону України №2181-ІІІ, чим спростовується посилання відповідача на те, що вказані суми не є податковим боргом у розумінні п.18.2 ст. 18 Закону України №2181-ІІІ.

Суми прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб, які виникли в період дії форс-мажорних обставин відповідачем не заперечуються та підтверджуються складеним ним вищезазначеним актом перевірки.

Факт непереборної сили позивачем засвідчений у встановленому чинним законодавством України порядку. Відповідачем не заперечуються наявність форс-мажорних обставин та збитків, що виникли у позивача внаслідок цих обставин. Відповідач здійснив списання податкового боргу позивача з інших податків та прибуткового податку, який нарахував за результатами перевірки, як безнадійного за той же період, у який виник податковий борг з прибуткового податку. До розрахунку прибуткового податку з громадян, який підлягає списанню, позивач включив утримані, але перераховані не в повному обємі, суми податку станом на 01.10.2004 року, тобто в період виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до розрахунку позивача, витягу з документів первинного бухгалтерського обліку позивача, які відповідають даним акту перевірки відповідача, до списання станом на 01.10.2004 року, тобто на час дії форс-мажорних обставин, підлягає 164 917 грн. 36 коп. (155 416 грн. 70 коп. (сальдо на 01.01.2004 року) + 53 206 грн. 14 коп. (нарахована сума за 9 місяців 2004 року) - 43 705 грн. 48 грн. (сума сплачена за 9 місяців 2004 року).

Право позивача на списання, як безнадійного внаслідок форс-мажорних обставин, вказаного податкового боргу з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб, виникло у 2003 -2004 роках. Позивач своєчасно у встановленому порядку звернувся до відповідача із заявами про списання безнадійного податкового боргу. Однак відповідач здійснив списання безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок форс-мажорних обставин, з усіх податків, у тому числі прибуткового податку в сумі в розмірі 1 550 грн., яку визначив за результатами перевірки, що спростовує посилання відповідача на те, що вказаний безнадійний податковий борг не є таким у розумінні вимог п.18.2 ст. 18 Закону України №2181-ІІІ.

Позивач подавав встановлену звітність по прибутковому податку, яка перевірена відповідачем. Відсутність нарахування цього податку не звільняє платників від обовязку сплатити його до бюджету в установленому законом порядку та не обмежує застосування до відносин щодо його сплати положень Закону України №2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування, у тому числі і статті 18 цього Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» зупинена на 2005 рік дія абзацу другого підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 та підпунктів «в» і «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (ст.73), тобто зупинено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі, що виник внаслідок форс-мажорних обставин.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинена на 2006 рік дія абзацу другого підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 та підпунктів «в» і «г» підпункту 18.2.1 пункту 18.2 статті 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (ст.77), тобто зупинено списання безнадійного податкового боргу, у тому числі, що виник внаслідок форс-мажорних обставин.

Посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», як підставі для відмови у списанні безнадійного податкового боргу з прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб, право на яке у позивача виникло у 2003 та 2004 роках, не відповідає чинному законодавству, оскільки Закони України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» та «Про Державний бюджет України на 2004 рік не забороняли списання безнадійного податкового боргу внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та на час розгляду справи у відповідача відсутні обмеження щодо використання свого права на списання безнадійного податкового боргу позивача.

Виконанням позивачем вимог ч.2 ст.19, ст. 20 Декрету KM України від 26.12.1992р. №13-92 та вимог ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» згідно яких позивач є відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку свідчить про належність вказаних сум самому позивачеві, так як в силу названих нормативних актів саме на позивача покладається обовязок сплати (перерахування) до бюджету вказаних податків з метою виконання обовязку платників податку щодо сплати вказаного податку та відповідно до вимог ст. 184 Цивільного кодексу України, гроші - це речі визначені родовими ознаками та є замінними, право власності на гроші визначається за особою у якої вказані гроші перебувають, якщо інше не встановлено законом або рішення суду.

Таким чином, грошові кошти утримані при виплаті (нарахуванні) платникам податку заробітної плати в рахунок сплати податку належать позивачеві та у випадку невиконання ним обовязку щодо перерахування податку до бюджету є зобовязанням позивача, яке підлягає сплаті та визначенню як податковий борг.

Сума безнадійного податкового боргу, на списання якого має право позивач узгоджена в порядку передбаченому п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ з огляду на те, що в поданих до податкового органу довідках форми №8ДР та податкових розрахунках форми №1ДФ позивач самостійно визначав і вказував суми нарахованого та утриманого прибуткового податку та податку з доходів фізичних осіб, які прийняті відповідачем до розрахунків, під час здійснення перевірок позивача відповідачем від 30.08.2004р. Порушень правильності, повноти та своєчасності обрахування вказаних сум не встановлено, а тому сума податкового боргу, який підлягає списанню є узгодженою.

Нормами матеріального права, які регулюють списання безнадійного податкового боргу позивача є вимоги п.18.2 ст. 18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, який визначає загальні підстави визначення та списання безнадійного податкового боргу та п.1.3, п.2, п.3.4, п.4.1, п.4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого Наказом ДПА України 14.03.2001 року №103 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2002 р. за №16/6304 який є спеціальним нормативно-правовим актом по відношенню до спірних правовідносин та підлягає до застосування при вирішенні даного спору.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про зобовязання ДПІ у Христинівському районі Черкаської області визнати безнадійним та списати ФГ «Вікос» податковий борг з прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня 2003 року по 1 жовтня 2004 року

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Христинівському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2009 року - залишити без змін.

Провадження у справі закрити.

Оскарження

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі 25.06.2010 р.