Рішення № 102997582, 01.02.2022, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2022 Справа № 914/3585/21

За позовом: Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Дронишинець Діани Миколаївни , с.Верхня Рожанка, Сколівський район, Львівська область

про: стягнення 7317,74грн заборгованості за договором №КБР-216/10/19-Н від 01.10.2019

Суддя У.І.Ділай

Без участі представників сторін

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021, справу №914/3585/21 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.

04.01.2022 від позивача до суду надійшла заява про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошти за трек-номером 7901414275578 відповідач отримав 07.12.2021 ухвалу про відкриття провадження від 01.12.2021 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 01.02.2022 від відповідача до суду відзив не надходив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Між сторонами укладено договір № КБР-216/10/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.10.2019.

У Договорі Сторони узгодили, що:

-Суміжна організація здійснює розширене колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління;

-Авторська Організація здійснює управління майновими правами суб`єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління;

-ПО УЛАПС виконує допоміжну функцію щодо поділу винагороди (роялті), яку сплачує Користувач - між репрезентативними організаціями колективного управління відповідно до їх сфер діяльності.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, відповідач доручає ПО УЛАПС укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими відповідач отримає одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).

Пунктом 1.2. Договору закріплено, що сторони цим Договором передбачають особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, який при цьому не пов`язаний із жодними додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об`єктів авторського права та суміжних прав.

У пунктах 3.1. - 3.2. Договору сторонами погоджено, що Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав та Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права відповідно укладаються строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і за своєю правовою природою ліцензійними договорами.

За договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що заначений в Додатку № 3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАПС (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»):… ПО УЛАПС може надсилатись Користувачу рахунок-фактура та акт нарахування роялті в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу. Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п. 3.4. цього Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно з пунктом 2 Додатку № 3 до Договору сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 650,00 грн за кожен заклад Користувача. Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.

Механізм розстрочки передбачений цим Договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав, і це право стосується кожного із дозволів; як стосовно авторських прав, та і стосовно суміжних прав). Підставою для сплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього (п. 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору отриманий ПО УЛАПС від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАПС на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАПС завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.

У відповідності до пунктів 5.1.-5.2. Додатку 1 та Додатку 2 до Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до «01» жовтня 2020 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкції та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Умовами розділу 4 Договору визначено структуру договірних відносин між сторонами:

- договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав оформлений у вигляді додатка № 1 до Договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.1 Договору);

- договір про надання дозволу на використання об`єктів авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права оформлений у вигляді додатка № 2 до Договору і є його невід`ємною частиною (пункт 4.2 Договору);

- надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об`єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо у додатках №1 і № 2 до цього Договору. Строк дії Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток № 1 і Додаток № 2 до цього Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких користувач отримує дозволи використовувати об`єкти авторського права та суміжних прав, визначені в Додатку № 3 до Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами як в Додатку № 3 та і в Додатках № 1 і № 2 відповідно щодо суміжних прав та стосовно авторських прав; порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) Користувачем на рахунок ПО УЛАПС встановлений Договором та Додатком № 3 до нього, при цьому порядок сплати винагороди (роялті) ПО УЛАПС (від імені і за рахунок Користувача) на користь Авторської Організації та Суміжної Організації встановлений також відповідно Додатками № 1 і № 2 до цього Договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до Договору (пункт 4.3 Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості Користувача за цим договором (основним договором із додатками до нього) позов (позови) на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо Авторською Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською Організацією та Суміжною Організацією ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.

Як зазначив позивач, відповідач має заборгованість за період з листопада 2020 року по жовтень 2022 року. Відповідно, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає:

-650,00 грн. *10 + 335,48 (кількість місяців у другому році дії договору, за які Відповідач має заборгованість та плюс заборгованість за попередній місяць) = 6 835,48 грн. (сума заборгованості за перший рік дії Договору та плюс борг за попередній місяць);

-650,00 грн. * 12 (кількість місяців у другому році дії договору, за які Відповідач має заборгованість) = 7 800,00 грн. (сума заборгованості за другий рік дії Договору).

Отже, загальна заборгованість за Договором за два роки становить: 6835,48 + 7800,00 = 14635, 48 грн.

Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати винагороди (роялті), враховуючи положення п. 3.5. Договору, ГС «Українська ліга авторських та суміжних прав» звернулася до суду із даним позовом про стягнення 50% заборгованості за Договором, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № КБР-216/10/19-Н про забезпечення правомірного використання об`єктів авторського права та об`єктів суміжних прав в публічних закладах від 01.10.2019, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Так, згідно зі статтею 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до положень статті 1110 Цивільного кодексу України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

У пунктах 3.1. - 3.2. Договору сторонами погоджено, що Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав та Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об`єктів авторського права відповідно укладаються строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і за своєю правовою природою ліцензійними договорами.

Частинами 3-6 статті 1109 ЦК України встановлено, що у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 вищевказаного Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Строк дії Договору погоджений сторонами у пунктах 3.1.-3.2. цього Договору та становить 1 рік (із автоматичною пролонгацією).

За договорами, зазначеними в п. 3.1. та 3.2. Користувач здійснює оплату за 1 (один) рік шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату щомісячними платежами. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що заначений в Додатку № 3 до цього Договору (з урахуванням інших положень Договору) на рахунок ПО УЛАПС (Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»):… ПО УЛАПС може надсилатись Користувачу рахунок-фактура та акт нарахування роялті в електронній формі, підписаний із використанням електронного цифрового підпису за допомогою системи електронного документообігу. Особливості дії механізму розстрочки зазначені в п. 3.4. цього Договору (п. 3.3. Договору).

Згідно з пунктом 2 Додатку № 3 до Договору сторонами погоджено наступний розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права: 650,00 грн за кожен заклад Користувача. Винагорода (Роялті) не може бути меншою ніж встановлено законодавством. Розмір платежів визначений відповідно до інформації, що була надана Користувачем.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», організація колективного управління - громадське об`єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.

Разом з тим, частиною 3 статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей.

Засновниками організації колективного управління можуть бути виключно правовласники. Засновниками і членами організації колективного управління можуть бути фізичні особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи приватного права.

Відповідно до частини 3, 4 статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» правовласники, як суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правовідносини між організаціями колективного управління та правовласниками виникають та здійснюються на підставі договору про управління майновими правами на колективній основі, що укладається в письмовій (електронній) формі із зазначенням конкретних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, права на які передаються в управління, та конкретних способів використання таких об`єктів, або на підставі закону.

Згідно з частиною 9 статті 5 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління здійснюють повноваження щодо колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав від свого імені в інтересах правовласників.

Колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління (ч. 7 ст. 5 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав").

Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Користувач - будь-яка юридична особа, фізична особа, фізична особа - підприємець, яка вчиняє дії, що відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» вимагають отримання згоди від суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, або яка іншим чином повинна виплатити винагороду чи відрахування правовласникам.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.

Розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції.

Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.

За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. Одна організація колективного управління може бути акредитована на здійснення розширеного колективного управління у декількох сферах щодо декількох категорій правовласників, за умови відсутності конфлікту інтересів між різними категоріями правовласників.

Статтею 17 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» встановлено, що установа є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа. На вимогу заявника Установа безоплатно надає витяг з Реєстру організацій колективного управління протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління «право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою» (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03.06.2019.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29.05.2019 № 912 «Про акредитацію організації колективного управління» акредитовано організацію колективного управління Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» у сфері розширеного колективного управління - право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.

Відповідач обставин справи не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відповідач своїх зобов`язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та подані учасниками справи докази, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу за спірні періоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 7317,74 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача 10000,00грн витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

До позову долучено договір №14.620-Н про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2021, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс». Відповідно до п.4.1-.4.1.1 договору стороани погодили, що за надання професійної правничої допомоги клієнт сплачує адвокатським об`єднанню винагороду у наступних розмірах - підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції - 10000,00грн без ПДВ.

04.01.2022 від представника позивача до суду надійшла заява про долучення документів, зокрема, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021, відповідно до якого надана професійна правнича допомога становить 10000,00грн без ПДВ та охоплює наступний перелік робіт: підготовка та складання позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, підготовка процесуальних документів.

До матеріалів справи також долучено необхідні документи, що підтверджують представництво інтересів позивача саме адвокатом.

За змістом ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Верховний Суд у постанові від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і ГПК України.

Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Відповідно до статті 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні.

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За відсутності у тексті договору умов (пунктів) щодо порядку обчислення зазначених витрат, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому суд має оцінювати щодо відповідності зазначеним критеріям поведінку/дії/бездіяльність обох сторін.

Суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, у випадках, визначених положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова КГС ВС від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).

Господарський суд Львівської області враховує, що за час розгляду цієї справи Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс» вчинялись процесуальні дії щодо ведення даної справи - підготовка та складання позовної заяви, роздруківка документів. Тобто фактично послуги правової допомоги позивачу надавались.

Перевіривши поданий розрахунок в сукупності з матеріалами справи, судом встановлено, що заявлені витрати на складання позову є неспівмірними зі складністю справи.

Крім того, згідно із актом приймання-передачі наданих послуг від 17.12.2021, надана професійна правнича допомога охоплює наступний перелік робіт: підготовку та складання позовної заяви, роздруківку, посвідчення копій документів, підготовку процесуальних документів. Зазначений в акті перелік виконаних робіт не відповідає реальному виконанню, оскільки копії документів, які долучені до матеріалів справи є незасвідченими, а також позивач не подавав процесуальних документів, крім позовної заяви. Також не виконано вимог ухвали про відкриття провадження від 01.12.2021 щодо подання для огляду оригіналів документів, копії яких долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в акті відсутнє розмежування вартості кожного переліку робіт, що унеможливлює визначити та провести розподіл судових витрат, відповідно до реально наданих послуг (підготовку та складання позовної заяви, роздруківку документів). Відтак, суд доходить висновку зменшити до 2000,00грн витрати про професійну правничу допомогу. В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.

Зважаючи на вищенаведене, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дронишинець Діани Миколаївни , (82662, Львівська область, Сколівський район, с.Верхня Рожанка, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав», (02002, м.Київ, вул. А. Аболмасова, будинок 5, група приміщень 57, офіс 7; ідентифікаційний код 42502769) 7317,74 грн основної заборгованості, 2000,00грн витрати про професійну правничу допомогу та 2270, грн судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 07.02.2022.

Суддя Ділай У.І.