Рішення № 102994352, 28.01.2022, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" січня 2022 р. Cправа №902/804/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Київ

до фізичної особи-підприємця Шелест Тетяни Миколаївни, м.Вінниця

про стягнення 24756,82 грн заборгованості згідно кредитного договору

За участю:

представника позивача: Поліщук Т.В. - діє на підставі довіреності;

представника відповідача: Балтака О.О. - діє на підставі ордеру

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області 06.08.2021 надійшла позовна заява акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про стягнення з фізичної особи-підприємця Шелест Тетяни Миколаївни заборгованості за Договором б/н від 30.09.2019 в розмірі 24765,82 грн, а саме: 19500,00 грн - заборгованості за кредитом; 500,00 грн - заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість, та 4756,82 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Ухвалою суду від 11.08.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/804/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

25.08.2021 до суду надійшла заява представника відповідача адвоката Балтака О.О. про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

04.10.2021 представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи.

За результатами судового засідання, яке відбулося 05.10.2021, судом постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого судового засідання на 04.11.2021.

25.10.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у позові з огляду на таке.

Фізична особа-підприємець Шелест Тетяна Миколаївна заперечує той факт, що вона ознайомилась з редакцією Витягу з Умов наданою саме позивачем, а також погодилась з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Крім того, підписання заявки на приєднання до умов і правил надання послуг "КУБ" не можна вважати письмовим (в тому числі укладеним в електронній формі).

Застосування позивачем штрафних санкцій, а саме відсотків за прострочення кредиту, на думку відповідача, є незаконним та неправомірним з огляду на обмеження, встановлені на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19.

Відповідач заперечує щодо вимоги позивача про стягнення 4756,82 грн заборгованості по відсотках у вигляді щомісячної комісії з огляду на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду, що викладені у пункті 53 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 у подібних правовідносинах щодо застосування абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України. Так, положення зазначеної норми про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін можуть бути застосовані лише у межах погодженого сторонами строку кредитування та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення стягуються річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. На думку представника відповідача, з 25.09.2020 припиняються нарахування процентів за користування кредитом.

За результатами судового засідання, яке відбулося 04.11.2022, постановлена ухвала про перерву до 30.11.2022.

10.11.2021 до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що підписання відповідачем анкети-заявки засвідчує ознайомлення останнього з умовами кредитування. Крім того відповідачем здійснювалось часткове погашення заборгованості за договором, тому не можна вважати неукладеним договір після його часткового виконання сторонами.

Посилання відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем штрафних санкцій за несвоєчасне повернення кредитних коштів не відповідає обставинам справи, оскільки починаючи з 01.03.2020 банк використовує виключно базову процентну ставку за користування кредитом. Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків у вигляді щомісячної комісії є правомірною, оскільки відповідає вимогам укладеного договору та чинного законодавства.

30.11.2021 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.01.2021.

На визначену судом дату та час (27.01.2022) в судове засідання з`явились представники обох сторін.

Під час судового засідання, 27.01.2022, представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти позову заперечив та просив суд у позові відмовити.

Після закінчення судових дебатів, суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення - 28.01.2022, 10 год. 00 хв.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явились.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Фізичною особою підприємцем Шелест Тетяна Миколаївна 30.09.2019 через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписано, із використанням електронного цифрового підпису, заяву від 25.09.2019 про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб". Відповідно до цієї заявки позичальник приєднався до розділу "1.1. Загальні положення» та підрозділу "3.2.8. Умови та правила надання послуги "Куб" Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на сайті АТ КБ "Приватбанк" pb.ua. на дату укладання договору. Згідно вказаної заяви остання та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.

Підписана відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "Куб" містить істотні умови кредитного договору.

У п.1.1. анкети-заяви встановлено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни.

Відповідно до п.1.2. розмір кредиту: 150000 (сто п`ятдесят тисяч) грн.

Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту (п.1.3. анкети-заяви).

Згідно з п.1.4. заяви проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% від суми простроченої заборгованості (п. 1.5. заяви).

У пункті 1.6. встановлено, що порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом.

Порядок дострокового погашення кредиту: якщо в звітному місяці дата дострокового погашення кредиту передує даті сплати щомісячного платежу, - Клієнт сплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі; якщо дата дострокового погашення слідує за датою погашення щомісячного платежу, Клієнт також оплачує залишок заборгованості та проценти поточного періоду в повному розмірі.

Сторони узгодили, що графік погашення кредиту (Додаток 1 до цієї Заяви) є невід`ємною частиною Договору.

Крім того у п.1.7. заяви сторони узгодили, що в разі:

- порушення строку повернення кредиту, визначеного п.1.3. цієї Заяви, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку,

- настання обставин, передбачених п.3.2.8.3.1.3. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту, визначеного у повідомленні Банку,

- настання обставин, передбачених п.3.2.8.6.2., п.3.2.8.6.6. Умов, починаючи з дня, що є наступним за днем спливу строку повернення кредиту.

Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості.

Згідно до ч.2 заяви Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом "1.1. Загальні положення", а також підрозділом "3.2.8. Умови та правила надання кредиту "Кредит КУБ" умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою://privatbank.ua/temrs , у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.

Пунктом 3.2.8.1 Умов Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват 24 або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

За користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, визначеним в Заяві та Тарифах.

При несплаті процентів у строк, визначений Графіком вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.) (п.3.2.8.3.2. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами (п. 3.2.8.3.3. Умов та Правил надання "Кредит КУБ").

Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі 4% в місяць від простроченої суми заборгованості (п.1.7. Умов та Правил надання "Кредит КУБ").

За умовами п. 3.2.8.4.1. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" банк зобов`язався надати клієнту кредит за умови погодження можливості надання кредиту у відповідності до внутрішньобанківських методик оцінки фінансового стану та методик оцінки ризиків з подальшим перерахуванням коштів відповідно до заяви на поточний рахунок Клієнта або шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги.

Клієнт зобов`язався, зокрема, використовувати кредит на цілі, зазначені в п.3.2.8.1., оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2., повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені Договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2., 3.2.8.5.14., 3.2.8.6.2., а також зазначені в Заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку, сплатити банку проценти згідно з п.п.3.2.8.3.1., 3.2.8.3.2. (п.3.2.8.5. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

Умовами п. 3.2.8.9.1. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п.3.2.8.1., 3.2.8.3. цього Договору Клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в п.3.2.8.3.2.

Нарахування прострочених процентів здійснюється щодня, при цьому проценти розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не враховується (п. 3.2.8.9.2. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

Згідно п.3.2.8.9.3. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" вказано, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється в дати платежів, зазначені у заяві (п.3.2.8.3.1.).

Зобов`язання за цим договором виконуються в такій послідовності: кошти, отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості за цим Договором, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з підрозділом 3.2.8.10. цього Договору, далі - процентів згідно з п.3.2.8.3.4. цього договору, далі - прострочених процентів згідно з п.3.2.8.3.3. цього договору, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості за цим договором проводиться не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.8.9.3. цього договору. У разі несплати процентів у відповідні дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку згідно з п.п.3.2.8.5.14. цього договору за згодою сторін можлива зміна термінів погашення кредиту (п. 3.2.8.9.6. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ").

Умовами п.3.2.8.9.7. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ" передбачено, що розрахунок і нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у терміни, вказані в заяві, кожного місяця, на наступний день після дня отримання Клієнтом кредиту або дня погашення чергової частини боргу і проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на первісну суму кредиту.

Договір, згідно п.3.2.8.11. Умов та Правил надання кредиту "Кредит КУБ", є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта. Строк дії договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

Додатком №1 до Заяви, підписаним позивачем із використанням електронного цифрового підпису, сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом протягом 12 місяців, тобто строку, на який надано кредит, із зазначенням суми кредиту та суми процентів, які підлягають сплаті щомісяця.

Підписання 30.09.2019 відповідачем вказаної заяви та додатку №1 підтверджується витягом електронного документу pdf: "Об`єкт перевірки: заяв про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", який свідчить про накладення АТ КБ "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570) електронного цифрового підпису установи 25.09.2019 та накладення ФОП Шелест Т.М (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 30.09.2019 електронного підпису. За результатами перевірки підтверджено вірність КЕП відповідача, виданого АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк" (а.с.21).

30.09.2019 на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 150000 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника.

З огляду на встановлення судом обставин надання кредитних коштів 30.09.2019, виходячи з умов підписаної сторонами заяви про приєднання, фактично строком повернення кредиту є 30.09.2020.

Доказів зміни умов кредитування, а саме встановлення іншого строку кредиту матеріали справи не містять.

З позовної заяви судом встановлено, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов`язань, не здійснив повернення кредитних коштів в обумовлений в заяві строк, що стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно розрахунку заборгованості, доданого позивачем до позовної заяви, станом на момент звернення до суду з відповідним позовом у відповідача наявна заборгованість по тілу кредиту у сумі 19500,00 грн. Крім того позивач також зазначає про несплату відповідачем 500,00 грн - заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість, та 4756,82 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Доказів повернення кредитних коштів після закінчення строку кредитування та сплати процентів матеріали справи не містять.

З`ясувавши вищевикладені обставини на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надавши їм належну правову оцінку суд дійшов наступних правових висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Відповідно до частини першої ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 10561 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Приписами ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність» банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Положеннями ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст.7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Згідно із ст.8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені положення законодавства, укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до кредитних договорів, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст.204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір, як правочин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

На підставі вказаних норм права, враховуючи встановлені обставини справи, а також те, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису, суд дійшов висновку, що подані до суду позивачем паперові копії електронних доказів (а.с.17-21) свідчать, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП Шелест Т.М. шляхом накладення позивачем та клієнтом їх ЕЦП на документ "Заяви про приєднання до умов та правил надання послуг "Куб", укладено у письмовій формі кредитний договір від 30.09.2019, матеріали справи не містять протилежного, зокрема й іншої редакції Умов та правил надання послуг "Куб", яка на переконання відповідачки, могла б бути чинною на момент підписання нею заявки про приєднання.

Крім того, згідно ч.2 Заяви про приєднання Клієнт підтверджує ознайомлення із розділом "1.1. Загальні положення", а також підрозділом "3.2.8. Умови та правила надання кредиту "Кредит КУБ" умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку за адресою://privatbank.ua/temrs, у редакції, чинній на дату підписання цієї заяви.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано.

Як було встановлено судом, матеріалами справи, а саме випискою по рахунку позичальника, що є належним доказом перерахування банком кредитних коштів відповідачу, в силу вимог ст.74 ГПК України, підтверджено перерахування позивачем відповідачу кредитних коштів у сумі 150000 грн, що підтверджується банківськими виписками щодо руху коштів відповідача по рахунку та розрахунком заборгованості (а.с.24-30).

Однак, погашення відповідачем сум в межах кредитної заборгованості відбувалося з порушенням встановленого графіку, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість за кредитом, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

За таких обставин суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 19500,00 грн правомірною та обґрунтованою, а отже вказана позовна вимога підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розглядаючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4756,82грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.

Так у вказаній постанові Верховного суду викладено наступну правову позицію.

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже враховуючи, що строк кредитування, який складав 12 місяців з дати видачі коштів (30.09.2019), закінчився 30.09.2020, доказів зворотного матеріали справи не містять, банк фактично втратив можливість нарахування процентів на підставі п.1.4. (п.3.2.8.3.2) заяви про приєднання, а отже вимога позивача про стягнення 4756,82 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії задоволенню не підлягає.

При цьому, у разі прострочення боржником порядку повернення кредиту, умова договору про право банку нараховувати проценти за користування кредитом по день повного погашення заборгованості не може бути підставою для нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України.

Щодо заявленої до стягнення 500 грн - заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України, суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України надано можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб, обумовлений у договорі.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний місяць прострочення).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №910/14180/18, від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 11.10.2018 у справі №911/3847/17.

Враховуючи наведені висновки, суд зазначає про наявність у даному випадку правових підстав для стягнення з відповідача 500,00 грн - заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість, оскільки вказана сума, з огляду на спосіб її обчислення, є процентами річних у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, щодо застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій, а саме відсотків за прострочення кредиту, що є незаконним та неправомірним з огляду на обмеження, встановлені на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, суд зазначає, що в межах даного позову позивачем не нараховувалась пеня, також застосовано базову процентну ставку за користування кредитом.

За змістом ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами кредитного договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шелест Тетяни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул.Грушевського, буд.1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) 19500,00 грн - заборгованості за кредитом, 500,00 грн - заборгованості за відсотками, що нараховані на прострочену заборгованість, та 2270,00 грн - витрат зі сплати судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 4756,82 грн - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та позивачу на наступну електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повне рішення складено 07 лютого 2022 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (АДРЕСА_1)