Рішення № 102993071, 02.02.2022, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/882/2022 Справа № 641/8235/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

02 лютого 2022 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді – Богдан М.В.,

за участю секретаря судових засідань – Архипової А.А.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Косінової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою до Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, в якій з урахуванням зменшених позовних вимог просив стягнути з КП «Комуненерго» середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 318,83 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період із 01.08.2015р. по 16.07.2021р. ОСОБА_3 працював на посаді заступника начальника служби збуту Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго». Згідно із наказом відповідача від 16.07.2021р. №164-о/с, позивача було звільнено із посади заступника начальника служби збуту із 16.07.2021р. Під час звільнення позивача, зокрема, не було повідомлено у письмовому вигляді про нараховану суму, належну до виплати при звільненні; також не проведено розрахунків у строки, визначені ст.116 КЗпП України.У зв`язку із наведеним порушенням чинного законодавства позивач звернувся із скаргою адресу голови Харківської районної ради. Листом від 29.09.2021р. на адресу позивача було направлено відповідь КП ХРР «Комуненерго» щодо погашення заборгованості із заробітної плати. Як вбачається з листа відповідача на адресу голови Харківської районної ради від 23.09.2021р., відповідачем визнаний факт наявності заборгованості перед ОСОБА_2 за наслідками звільнення, в розмірі 25 092,98грн. та надані документи щодо погашення існуючої заборгованості - платіжні доручення від 06.09.2021р., 16.09.2021р., на загальну суму 25 092,98грн. Наведене вище свідчить про не проведення відповідачем розрахунків із позивачем із сплати належної йому заробітної плати, у день звільнення та з затримкою, а саме 16.09.2021 року.

Враховуючи вказані обставини, позивач вважав, що із відповідача на його користь має бути стягнутий середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні, витрати на правову допомогу адвоката, та сплачений судовий збір.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те що, позивачем не надано до копії позовної заяви для відповідача, додатки № 11 та 12, а саме ордер на право представництва інтересів ОСОБА_2 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності, що ставить під сумнів правомочність підписання позовної заяви саме представником позивача адвокатом Бігдан О.А.Крім того, у відзиві зазначено, що розрахунок середнього заробітку позивача за період розрахунку при звільненні у розмірі 29631,36 грн. без зазначення, що ця сума включає в себе податки і збори, є таким, що вводить суд в оману, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує права відповідача, призводить до подвійної сплати податків відповідачем. Та посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц щодо зменшення розміру відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпПУ, зазначив, що на день звільнення позивача з займаної посади, КП «Комуненерго» очолював інший керівник ОСОБА_4 , який і допустив несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу. З приходом нового керівника КП «Комуненерго» ОСОБА_5 , була прийнята низка невідкладних заходів, спрямованих на негайне погашення виниклої заборгованості перед працівниками, які були звільнені ще до його призначення та з якими не було здійснено кінцевий розрахунок. Із позивачем ОСОБА_2 , як зі звільненим було в першу чергу здійснено остаточний розрахунок при звільненні на підставі платіжних доручень № 7965 від 06.09.2021р., №7966 від 06.09.2021р. та №7982 від 16.09.2021р. Так, представник відповідача вважає, що позивачем жодним чином не було доведено та встановлено в діях відповідача вини, як обов`язкової ознаки правопорушення, передбаченого ст.117 КЗпП України, оскільки невиплата відповідачем заборгованості по заробітній платі пов`язана з неможливістю здійснити виплату через відсутність коштів та чисельні борги підприємства, зокрема і по загальнообов`язковим платежам (податки, тощо), які були набуті ще за час керівництва ОСОБА_4 . Вважаючи позовні вимоги таким, що не підлягають задоволенню, представник відповідача заперечує проти стягнення з КП «Комуненерго» на користь позивача судових витрат пов`язаних із правовою допомогою адвоката.

У відповіді на відзив, представник позивача заначив, що згідно обставин справи №761/9584/15-ц, що були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, та на які посилається представник відповідача у відзиві, заборгованість роботодавця перед працівником складала 3 443,88грн., яка сформувалася 16.02.2009р. (дата звільнення працівника); із позовом до суду про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, позивач звернувся у квітні 2015р., тобто більш ніж через шість років після звільнення; у зв`язку із чим середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні більш ніж в сто раз перевищував розмір заборгованості по заробітної платні. З наведеної позиції Верховної Палати Верховного суду, вбачається, що суд може, але не зобов`язаний зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника, та зменшення розміру середнього заробітку має бути обґрунтованим відповідними обставинами по справі, які свідчать про очевидну не співмірність між заборгованістю роботодавця із сплати заробітної плати та заявленим розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.На переконання позивача, у спорі із відповідачем такі обставини відсутні, у зв`язку із чим відсутні підстави для зменшення заявленого розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В судовому засіданні представник позивача підтримав зменшені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши думку учасників справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судом встановлено, що Наказом № 46 від 31.07.2015 ОСОБА_6 прийнятий на роботу до Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» (а.с. 6).

Згідно із наказом відповідача від 16.07.2021року №164-о/с, ОСОБА_2 звільнено із посади заступника начальника служби збуту із 16.07.2021року (а.с. 8).

Судом встановлено, що відповідачем проведено повний розрахунок при звільненні із позивачем 16.09.2021 року (а.с. 9-14).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Так, за ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Доводи представника відповідача про відсутність вини відповідача у несвоєчасному розрахунку при звільненні з позивачем суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Згідно ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абз. 1 п. 8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Згідно розрахунку наданого представником відповідача розмір середнього заробітку позивача за весь час затримки розрахунку при звільненні становить 25 318,83 грн.

В день звільнення, як вбачається із матеріалів справи позивачеві, в порушення ст.116 КЗпП України, не виплачені належні суми заробітної плати, вихідної допомоги, що є підставою для стягнення на користь позивача вищевказаної заборгованості, а з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.07.2021 року по 16.09.2021 року у розмірі 25 318,83 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, відповідно до приписів статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Встановлено, що представництво позивача у суді здійснював адвокат Бігдан О.А. на підставі письмового договору про надання правової допомоги від 25.10.2021 року. Додатком № 1 від 28.10.2021 року до договору про надання правової допомоги від 25.10.2021 року було визначено, що сторони домовилися, що гонорар є фіксованим та не залежить від переліку наданих послуг та становить 6 000,00 грн.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Зокрема, на підтвердження витрат сторони на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні письмові докази: Договір про надання правової допомоги від 25.10.2021 року, Додаток № 1 від 28.10.2021 року до договору про надання правової допомоги від 25.10.2021 року.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Крім того, згідно із правовим висновком, що міститься у постанові Верховного суду від 07.09.2021р. по справі №910/5998/20, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг.

Суд вважає, що витрати позивача ОСОБА_2 пов`язані з наданням правничої допомоги є обґрунтованими та такими, що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.

На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрати пов`язані з наданням правничої допомоги у розмір 6 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.116, 117, 233 КЗпП України, ст.ст.12,13, 141,263,264,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Харківської районної ради «Комуненерго» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 25 318,83 грн., витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката у розмірі 6 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн., а всього 32 226 (тридцять дві тисячі двісті двадцять шість) гривень 83 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Комунальне підприємство Харківської районної ради «КОМУНЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 39402730, місцезнаходження: Харківська обл., Харківський р-н, с. Хорошеве, вул. Горького, 1.

Суддя: М. В. Богдан