Рішення № 10299252, 06.07.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.10                                                                                           Справа№ 26/54

Господарський суд Львівської області в складі судді Синчука М.М.

При секретарі Боровець Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Малого приватного підприємства „Всеволод”, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Сервус”, м. Дрогобич Львівської області

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич Львівської області

про: стягнення в сумі 7460,00 грн.

За участю представників:

від позивача: Карпін М.Й. –представник (довіреність б/н від 03.03.2010 р.);

від відповідача: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився.

Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: Позов заявлено Малим приватним підприємством „Всеволод”, м. Дрогобич Львівської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Сервус”, м. Дрогобич Львівської області, про стягнення коштів в сумі 7640,00 грн.

Згідно заяви про збільшення та уточнення позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на нерухоме майно та стягнути з відповідача 7640,00 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2010 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.04.2010 р. Ухвалою суду від 20.04.2010р. розгляд справи відкладався до 11.05.2010 р. Ухвалою суду від 11.05.2010 р. розгляд справи відкладався до 25.05.2010 р. Ухвалою суду від 25.05.2010 р. продовжено строк розгляду спору, залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради та розгляд справи відкладався до 15.06.2010 р. Розпорядженням заступника голови суду Запотічняк О.Д. від 11.06.2010 р. у зв’язку з хворобою судді Деркача Ю.Б. справу № 26/54 передано для подальшого розгляду судді Синчуку М.М.

Ухвалою суду від 15.06.2010 р. розгляд справи було відкладено на 06.07.2010 р. у зв’язку з неявкою сторін у судове засідання та невиконанням сторонами вимог попередніх ухвал суду.

В судове засідання 06.07.2010 р. представник позивача з’явився, підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позові та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 06.07.2010 р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду належним чином не виконав.

Представник третьої особи в судове засідання 06.07.2010 р. не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За наведених обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі представників третьої особи та відповідача за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 06.07.2010 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення в даній справі. Повний текст рішення виготовлений, оформлений і підписаний 08.07.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, 04.01.2010 р. було укладено договір оренди частини нежитлової будівлі загальною площею 95,5 кв. м., що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, вул. М. Грушевського, 16А.

Як стверджується позивачем та не заперечується відповідачем на виконання умов договору оренди позивач передав у користування відповідача майно згідно, що є предметом договору оренди від 04.01.2010 р.

Відповідно до умов договору оренди (п.п. 3.1,3.2) орендна плата за один квадратний метр загальної площі, враховуючи плату за комунальні послуги та електроенергію, складає 40,00 грн. та повинна вноситись орендарем щомісяця не пізніше десятого числа поточного місяця. У зв’язку з невиконанням відповідачем зазначених умов договору виникла заборгованість у розмірі 7640,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що з метою врегулювання спору позивач 11.01.2010 р. та 11.02.2010 р. позивач подавав відповідачу вимоги про оплату заборгованості (копії долучено до матеріалів справи), проте, відповідач не погасив боргу та залишив представлені вимоги без реагування.

Згідно з п. 4.3.3 договору відповідач зобов’язаний своєчасно та у повному обсязі вносити орендну плату.

У відповідності до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, що в свою чергу передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Умовами вказаного вище договору оренди строк виконання зобов'язання відповідачем визначено, а саме: не пізніше десятого дня кожного поточного місяця. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 7640,00 грн., який виник внаслідок невиконання ним умов договору, є підставними та обґрунтованими.

Щодо заперечень на позовні вимоги, викладених відповідачем у відзиві, відповідно до яких відповідач стверджує, що позивач не є власником переданого в оренду майна, чим фактично відповідач не визнає право власності позивача на відповідне нерухоме майно, то суд не приймає такі доводи до уваги, оскільки вони не відповідають нормам ст.ст. 33, 34, 36 ГПК України.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.04.2007 р., виданого на підставі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 79 від 22.03.2007 р., позивач є власником нежитлової будівлі кафе-бару загальною площею 88,8 кв. м., що знаходиться у м. Дрогобичі Львівської області по вул. М.Грушевського, 16А.

Позивач є користувачем земельної ділянки несільськогосподарського призначення (землі комерційного використання) у м. Дрогобичі Львівської області по вул. М. Грушевського, 16А, про що свідчить договір оренди землі, укладений 23.05.2006 р. між Дрогобицькою міською радою та позивачем на строк три роки. Згідно з рішенням Дрогобицької міської ради № 892 від 25.06.2009 р. продовжено строк оренди земельної ділянки на 10 років.

Матеріалами справи, зокрема довідками БТІ, інвентаризаційною справою, підтверджується проведення позивачем самочинної реконструкції належного йому нежитлового приміщення, внаслідок чого загальна площа будівлі збільшилась до 166,1 кв. м. При цьому згідно з технічним висновком «Про стан будівельних конструкцій та внутрішніх інженерних мереж нежитлового приміщення кафе-бару «Шпихлір»на вул. Грушевського, 16А у м. Дрогобич»Дрогобицького відділу Львівського філіалу Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту «НДІ Проектреконструкція»підтверджується відповідність виконання прибудови з дотриманням будівельних норм і правил, санітарних та протипожежних вимог.

Самочинна реконструкція будівлі виконана згідно проекту, погодженого відділом містобудування та архітектури виконавчих органів Дрогобицької міської ради (висновок № 258 від 19.05.2010 р.).

Нормою ст. 376 Цивільного кодексу встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. При цьому право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Аналогічна норма міститься і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що самочинна реконструкція будівлі проведена позивачем на земельній ділянці, яка надана йому в користування з метою комерційного використання, та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи проведення реконструкції відповідно до державних будівельних норм, санітарних та протипожежних вимог, суд прийшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 32, 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2. Визнати за Малим приватним підприємством „Всеволод” (82100, вул. Є. Коновальця, 3, кв. 64, м. Дрогобич Львівської області, код ЄДРПОУ 20822154) право власності на нежитлову будівлю, позначену на плані літ. «А-1», загальною площею 166,1 кв.м., РВПН 16718262, яка знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. М.Грушевського, 16А.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельної компанії „Сервус” (82100, вул. П. Орлика, 24, м. Дрогобич Львівської області, код ЄДРПОУ 33628385) на користь Малого приватного підприємства „Всеволод” (82100, вул. Є. Коновальця, 3, кв. 64, м. Дрогобич Львівської області, код ЄДРПОУ 20822154) заборгованість в сумі 7640,00 грн., сплачене державне мито в сумі 1 322,43 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. Наказ видати згідно ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя