Ухвала суду № 102992518, 07.02.2022, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/281/22

Провадження №1-кс/430/52/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2022 року смт. Станиця Луганська

Слідчий суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю слідчого СВ відділення поліції №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області Охрименка М.С., прокурора Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочого Д.А, секретаря судового засідання Золкіної А.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції Охрименка М.С., погоджене начальником Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12022131570000047 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2022 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Степовий Антрацитівського району Луганської області, українця, громадянина України, не працюючого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2022 року до слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції Охрименка М.С., погоджене начальником Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12022131570000047 від 02.02.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено наступне: приблизно на початку травня 2014 року (більш точний час та дату під час досудового розслідування встановити не надалося можливим) в структурний підрозділ не передбаченого законом збройного формування, діючого на території Луганської області, на добровільній основі увійшов ОСОБА_1 , який мав умисел на активну участь в діяльності даного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування спрямована на: заволодіння окремими територіями та їх утримання, здійснення методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур, придушення організованого опору населення на окупованій території, протистояння Збройним силам України, правоохоронним органам, органам державної влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншого озброєння. ОСОБА_1 було зараховано до одного з підрозділів «Казачья национальная гвардия всевеликого войска донского», який дислокувався на території автошколи у м. Красний Луч Луганської області, на посаду заступника командира по техніці 18 БТрО КНГ. Таким чином, ОСОБА_1 , діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність функціонування вказаного формування, в період з початку травня 2014 року по серпень 2014 року включно, здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі не передбаченого законом збройного формування, разом з іншими учасниками зазначеного формування, будучи одягненими у камуфльований одяг військового зразку, приймав участь у діяльності непередбаченого законом збройного формування, шляхом здійснення ремонту автотранспорту, який перебував у користуванні зазначеного підрозділу, а саме: транспортних засобів марки КАМАЗ, ГАЗ, БТР, технічного обслуговування зазначеної техніки, забезпечення учасників зазначеного формування пальним.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється в участі у діяльності не передбаченого законом збройного формування, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

04.02.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Підозра ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

-протоколом допиту свідка ОСОБА_2 , який пояснив, що у період часу з липня 2014 року по вересень 2014 року, він брав участь у діяльності підрозділу т.зв. «ополчения», в складі третьої окремої роти розвідки «3-го Станично-Луганського батальйону ВДВ ДШБ. Під час проходження служби, під час виконання своїх службових обов`язків, він познайомився з ОСОБА_1 , у той час, як останній заправляв службовий автомобіль ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_1 був одягнутий у військову форму з шевронами «Всевеликого війська Донського»;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що у літку 2014 року він познайомився з ОСОБА_1 під час передачі пального останнім, на прилеглій території до автошколи, яка розташована у м. Хрустальний Луганської області, де дислокувався підрозділ «Всевеликого війська Донського»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_2 , в ході якого останній впізнав на фото ОСОБА_1 , як особу, з якою він познайомився при заправці автомобіля на території автошколи, яка розташована у м. Хрустальний Луганської області, де дислокувався підрозділ «Всевеликого війська Донського»;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_3 , в ході якого останній впізнав на фото ОСОБА_1 , як особу, яка виносила йому бензин, для заправки власного автомобілю, з території автошколи, яка розташована у м. Хрустальний Луганської області;

-іншими матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, і метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 є:

- необхідність запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки тяжкість покарання, яке може бути застосоване до ОСОБА_1 у разі визнання обвинувальним вироком суду його винуватості у вчиненні злочину, а саме позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, може стимулювати останнього переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає на території, яка на даний час тимчасово непідконтрольна Україні;

- необхідність запобігання спробам ОСОБА_1 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки встановлено, що свідками у проваджені допитані особи, які є знайомими ОСОБА_1 та останньому відомі їх анкетні дані. Вищевказане свідчить про те, що ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі, матиме реальну можливість незаконно впливати на свідків, в тому числі шляхом погроз з метою змусити змінити показання.

Враховуючи зазначені обставини, застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може бути достатнім для запобігання зазначених ризиків та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

У зв`язку з існуванням вищезазначених ризиків, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий й звернувся до суду з вказаним клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обставини кримінального правопорушення та особа підозрюваного свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор та слідчий подане клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні, перелічені в клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які дають підставу для застосування саме зазначеного запобіжного заходу, а відтак просили обрати стосовно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний проти клопотання не заперечував.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали провадження, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті - зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Судом встановлено, що СВ ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12022131570000047, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.02.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

04.02.2022 року слідчим СВ ВП №1 Щастинського РВП ГУНП в Луганській області Василенком А.В. в порядку ст. 277, 278 КПК України, складено повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, яке вручене йому у цей же день.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать наступні докази, що містяться в матеріалах справи та досліджені слідчим суддею під розгляду клопотання, а саме: протокол допиту свідка ОСОБА_2 ;

протокол допиту свідка ОСОБА_3 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_2 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за участі свідка ОСОБА_3 ; інші матеріалами кримінального провадження.

Сукупність наведених доказів дозволяє зробити обґрунтований висновок про вірогідність вчинення даного кримінального правопорушення саме підозрюваним та дають підстави зробити висновок про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення саме за ч. 2 ст. 260 КК України.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні слідчого. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення.

Доводи прокурора та слідчого про те, що підозрюваний може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного слідчим запобіжного заходу, а тому при вирішенні клопотання, крім наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров`я підозрюваного, той факт, що ОСОБА_1 , на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, зареєстрований (на тимчасово непідконтрольній території України) та мешкає за різними адресами, неодружений, офіційно не працює, не має утриманців, що в свою чергу свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання.

Таким чином, клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом.

Так, згідно з частиною 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, ч. 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави - та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз`яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

Таким чином відповідно до вище перелічених статей суд вважає за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, а саме 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49 620 грн., яку він має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов`язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов`язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 181, 183,184, 194, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ ВП №1 ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції Охрименка М.С., погоджене начальником Станично-Луганського відділу Щастинської окружної прокуратури Луганської області Рабочим Д.А., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Старобільський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто по 07.04.2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України встановити ОСОБА_1 заставу в розмірі 49 620 гривень, яку необхідно внести на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою. При цьому сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, отримувач коштів - ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ - 26297948, банк отримувач ДКСУ м. Київ, рахунок отримувача - UA208201720355209001000002672; призначення платежу: застава згідно КПК по справі №_від_____(П.І.П.), назва суду.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

В разі внесення застави, вище перелічені обов`язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз`яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

На дану ухвалу у п`ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна