Ухвала суду № 102991109, 07.02.2022, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

№ 2-3719/11

провадження 2-зз/175/4/22

УХВАЛА

07 лютого 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

при секретарі – Сотник Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (01001, м. Київ, вул. Грушевського, будинок 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) та філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “Верус” у Дніпропетровському районі м.Дніпропетровська про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду перебувала вище вказана справа.

20 грудня 2010 року ухвалою судді вжито заходи забезпеченням позову.

Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2011 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”до ОСОБА_3 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) та філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське Фінансове Агенство “Верус”у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська про стягнення заборгованості, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” заборгованість за кредитним договором № DNK0A820875943 від 03.09.2008 року у розмірі 15353,32 гривень, витрати за надання юридичних послуг та витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права в розмірі 500,00 гривень, а всього – 15853,32 гривень. Стягнуто з філії ТОВ “Українське Фінансове Агентство “Верус”у Дніпропетровському районі м. Дніпропетровська, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) солідарно 2000 грн. –заборгованість за договором поруки № 154 від 12.02.2009 року. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН: НОМЕР_1 , що мешкає: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 173 гривні 53 копійки та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 120 гривень. В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 січня 2022 року звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Частиною 1 стаття 158 ЦПК України передбачено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Особи, які брали участь у справі, у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому з урахувань зазначеного суд вважає можливим розглядати питання про скасування заходів забезпечення позову за відсутності цих осіб.

Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно ч. 8 ст. 158 ЦПК України якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи і заяви, надані та добуті докази, суд вважає можливим скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: арешт в межах заявлених позовних вимог – 2185,91 дол. США, що за курсом складає 17353,28 грн.: - на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, що вжито ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2010 року, оскільки згідно довідок з «ПриватБанк» заборгованості перед банком відповідач не має, крім того постановою державного виконавця від 23 грудня 2015 року виконавчий лист повернуто стягувачу, а тому з урахуванням вище викладеного та зазначеного у подальшій наявності цих вжитих заходів забезпечення позову на даний час немає потреби.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що заява є мотивованою та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення інших осіб щодо зазначеного, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об`єктивно нічим не підтверджені.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної заяви, оскільки вона ґрунтується на вимогах закону та є передбачені законом підстави для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скасувати у повному обсязі вжиті заходи забезпечення позову по справі, а саме: арешт в межах заявлених позовних вимог – 2185,91 дол. США, що за курсом складає 17353,28 грн.: - на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, що вжито ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2010 року.

Ухвала набрала законної сили 07 лютого 2022 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя – О.Г. Васюченко