Рішення № 10299053, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/15026.05.10                                         

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Промполіпласт»

До Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Центр»

Простягнення 14235,38 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                     не з’явились

Від відповідача           Однодворець О.В., дов. від 20.05.2010р. б/н

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Промполіпласт»до відкритого акціонерного товариства «Свемон-Центр»про стягнення 14293,18 грн. за поставлений товар згідно з видатковою накладною № 169 від 12.06.2007 р., а саме: 9058,75 грн. основного боргу, 4438,79 грн. інфляційних збитків, 737,84 грн. трьох процентів річних.

На підставі ст. 17 ГПК України позовну заяву та додані до неї документи було направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. порушено провадження у справі № 17/150 та призначено її до розгляду на 12.05.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.05.2010 р., у зв’язку з неявкою відповідача на розгляд справи та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Позивач звернувся до суду з заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача додатково понесені витрати, пов’язані з відрядженням представника позивача в сумі 358,86 грн., та 57,80 грн. витрат, пов’язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, оскільки підставою оплати товару, на його думку, є виставлений позивачем рахунок, в той час як рахунок на оплату коштів в сумі 9058,75грн. позивачем не виставлявся. Крім того, відповідач повідомив, що строк оплати поставленого товару не настав, а тому відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Більш того, відповідач заявив, що листи з вимогою оплатити поставлений товар, на які посилається позивач, відповідачу не направлялись.

Позивач у судове засідання свого повноважного представника не направив, належним чином не повідомив про причини неявки на виклик суду. Про час та місце розгляду справи позивач належним чином був повідомлений судом.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані сторонами документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Позивач на підставі видаткової накладної від 12.06.2007 р. № 169 поставив відповідачеві товар на загальну суму 9058,75 грн.

Відповідач на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯНА № 727833 від 12.06.2007 р. вказаний товар отримав.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, між сторонами спору виникли договірні відносини.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Оскільки виходячи зі змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, то згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України істотними умовами договору поставки є предмет та ціна.

У видатковій накладній, за якою передано товар відповідачеві, визначено предмет (товар) та його ціну.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з суті договору.

Отже, між позивачем та відповідачем укладено договір поставки, за яким позивач зобов’язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов’язався його прийняти та оплатити.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач надсилав відповідачеві листи від 15.04.2008 р. № 15-1/4-2008, від 31.07.2008 р. № 31-1/7-08, від 02.12.2008 р. № 2-1/12-08, від 06.03.2009 р. № 6-3/3-09, доказом відправки якого є чек від 16.03.2009 р., від 16.06.2009 р. № 2-1-16/6-09, який направлений відповідачеві 17.06.2009 р., про що свідчить фіскальний чек від 17.06.2009 р., від 05.03.2010 р. № 5-1/03-10, який направлений 09.03.2010 р., про що свідчить фіскальний чек від 09.03.2010 р., з вимогами про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 9058,75 грн. Однак, вказана вимога позивача залишилися без відповіді та виконання відповідача.

Враховуючи те, що вимога від 06.03.2009 р. № 6-3/3-09 надіслана рекомендованим листом 16.03.2009 р., про що свідчить фіскальний чек від 16.03.2009 р., який міститься в матеріалах справи, то відповідач (боржник) повинен був виконати свій обов’язок до 26.03.2009 р. включно. В зазначений термін відповідач не виконав зобов’язань.

Між позивачем та відповідачем складений акт звірки взаєморозрахунків, складений станом на 31.03.2009 р., підписаний повноважними представниками позивача та відповідача по справі з прикладенням круглих печаток останніх, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 9058,75 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 9058,75 грн. належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу 9058,75 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують, що відповідач допустив прострочення оплати виконаних позивачем робіт починаючи з 27.03.2009 р. (тобто через сім днів з моменту отримання відповідачем вимоги про сплату заборгованості з урахуванням поштового перебігу (4 дні).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги про стягнення збитків від інфляції за період з червня 2007 року по грудень 2009 року, то вони підлягають задоволенню частково, за уточненим розрахунком суду:

квітень 2009 року

9058,75 грн. х 100,90 % –9058,75 грн. = 81,53 грн.

травень 2009 року

9058,75 грн. х 100,50 % –9058,75 грн. = 45,29грн.

червень 2009 року

9058,75 грн. х 101,1 % –9058,75 грн. = 99,65грн.

липень 2009 року не нараховується(99,9%)

серпень 2009 року не нараховується (99,8%)

вересень 2009 року

9058,75 грн. х 100,8 % –9058,75 грн. = 72,47 грн.

жовтень 2009 року

9058,75 грн. х 100,9 % –9058,75 грн. = 81,53 грн.

листопад 2009 року

9058,75 грн. х 101,1 % –9058,75 грн. =99,65 грн.

          грудень 2009 року

9058,75 грн. х 100,9 % –9058,75 грн. =81,53 грн.

Всього 561,65 грн.

Отже, вимоги про стягнення збитків від інфляції в сумі 4438,79 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 561,65 грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволення частково в сумі 252,40 грн. за період з 27.03.2009 року по 28.02.2010 року за розрахунком суду, з урахуванням періоду, заявленого позивачем позовній заяві.

9058,75 грн. х 3/100/365 х 339 днів = 252,40 грн.,

з яких 9058,75 грн. - сума основного боргу,

339 днів –кількість прострочених днів з оплати виконаних робіт, враховуючи момент пред’явлення вимоги позивачем та період, за який позивач нараховує 3 % річних.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 737,84 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 252,40 грн.

Нараховані та заявлені позивачем до стягнення інфляційні витрати та три проценти річних в інший частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість додатково понесених витрат, пов’язаних з відрядженням представника позивача з метою забезпечення явки представника у судові засідання на виклик суду (місцезнаходження –м. Донецьк) в сумі 358,86 грн., які підтверджуються проїздними документами, посвідченнями про відрядження та фіскальними чеками від 11.05.2010 р..

Понесення позивачем витрат, пов’язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача в сумі 57,80 грн., підтверджуються платіжними дорученнями від 14.05.2010 р. № 1342, від 14.05.2010 р. № 1341.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Свемон-Центр»(02152, м. Київ, вул. Бучми, 5, рахунок 26007301302111 у банку «Філія «Старокиївське відділення ПІБ м. Київ», МФО 322227, рахунок 2600030111290 у ПАТ «Промінвестбанк», м. Київ, МФО 300012, код 01190422) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промполіпласт»(83085, м. Донецьк, вул. Баумана, 12; 83015, м. Донецьк, проспект Миру, 8, офіс 205, а/с 6876, рахунок 26002301591589 у банку «Філія «Пролетарське відділення Промінвестбанку в місті Донецьку», МФО 334301, код 31445321) 9058,75 грн. основного боргу, 561,65 грн. збитків від інфляції, 252,40 грн. трьох процентів річних, 98,73 грн. витрат по оплаті державного мита, 163,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 248,88 грн. витрат, пов’язаних з відрядженням представника позивача, 40,09 грн. витрат, пов’язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

          Рішення підписано 08.07.2010 р.