Рішення № 10299026, 07.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/28907.07.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»

До70 управління начальника робіт Міністерства оборони України

Простягнення 84537,02 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Василенко І.В. - директор

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»до 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України про стягнення 42657, 41 грн. основного боргу, 27984, 63 грн. пені, 11594, 98 грн. інфляційних нарахувань та 2300, 00 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за № 25/01-01 від 25.01.2008 р. щодо оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 07.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/289 та призначено її розгляд на 16.06.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 16.06.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали від 07.06.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати документи у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 07.06.2010 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/289 на 07.07.2010 р.

У судовому засіданні 07.07.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав суду витребувані ухвалою документи. Також підтримав заявлене у позовній заяві клопотання про забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу.

Розглянувши дане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП», суд його відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»та не визнає необхідним накладати арешт на майно та грошові кошти відповідача, які знаходяться на рахунку в банківській установі.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка на зворотному боці ухвали від 16.06.2010 р., відповідно до якої ця ухвала була направлена відповідачу службою діловодства суду 30.06.2010 р.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»(продавець) та 70 управлінням начальника робіт Міністерства оборони України (покупець) був укладений договір № 25/01-01 від 25.01.2008 р., відповідно до п. 2.1. якого продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов’язався прийняти товар і оплатити його відповідно до умов даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до пункту 2.2. договору № 25/01-01 від 25.01.2008 р., найменування товару, одиниці виміру, кількість товару, ціна товару зазначені в товарних накладних. Продавець надає покупцеві всі необхідні документи на товар, включаючи товарні накладні, податкові накладні, сертифікати якості, сертифікати радіологічного контролю, гігієнічні сертифікати, а також іншу документацію, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.1., 4.2. зазначеного договору, поставка товару здійснюється по попередньому узгодженню сторін. Прийом товару по якості й кількості проводиться на складі покупця вповноваженими представниками покупця в присутності вповноважених представників продавця відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п.5.2. договору № 25/01-01 від 25.01.2008 р. сторони погодили, що покупець здійснює 100 % оплату за товар відповідно до документації, шляхом безготівкових платежів на розрахунковий рахунок продавця.

Представник позивача пояснив у судовому засіданні, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»поставило 70 управлінню начальника робіт Міністерства оборони України товар (будівельні матеріали) на загальну суму 58257,41 грн., що підтверджується видатковими накладними:

№ РН 0000386 від 16.07.2008 р. на суму 23490,00 грн.,

№ РН 0000425 від 01.08.2008 р. на суму 10234,00 грн.,

№ РН 0000449 від 20.08.2008 р. на суму 24533,41 грн.

Копії зазначених видаткових накладних долучені до матеріалів даної справи.

Відповідач прийняв вищезазначені партії товару, що підтверджується накладними, які підписані представником відповідача. Приймання 70 управлінням начальника робіт Міністерства оборони України товару здійснювалось на підставі довіреностей: № 863191 від 15.07.2008 р., № 863201 від 04.09.2008 р., № 863216 від 11.08.2008 р.

Відповідач свої зобов’язання щодо сплати вартості отриманого товару виконав частково, сплативши лише 15600,00 грн. за товар згідно видаткової накладної № ВН 386 від 16.07.08 Основний борг відповідача перед позивачем на момент подачі позову до суду складає 42657,41 грн.

Зазначений розмір заборгованості відповідача підтверджений актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2009 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач поставлений товар оплатив частково у розмірі 15600,00 грн., у зв’язку з чим заборгованість 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»складає 42657,41 грн., які позивач просить стягнути з відповідача як основний борг. Також позивач просить стягнути з відповідача 27 984 грн. пені, 11594,98 грн. інфляційних нарахувань та 2300,00 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.2. договору № 25/01-01 від 25.01.2008 р. сторони погодили, що покупець виконує 100 % оплату за товар відповідно до документації, шляхом безготівкових платежів на розрахунковий рахунок продавця.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором № 25/01-01 від 25.01.2008 р. строк не здійснив оплату товару.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРА ГРУП»про стягнення з 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України суми основного боргу за договором № 25/01-01 від 25.01.2008 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню у сумі 42657,41 грн. основного боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»також просить суд стягнути з 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України 27984,63 грн. пені, 11594,98 грн. інфляційних нарахувань та 2300,00 грн. річних процентів у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у серпні 2008 р. на рівні 99, 9 %, у липні 2009 р. та серпні 2009 р. на рівні 99, 9 % та 99, 8 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України за період з 01.08.2008 р. до 30.04.2009 р. підлягають 10590,15 грн. інфляційних нарахувань.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання в сумі 42657,41 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 2300,00 грн. річних відсотків.

Також позивач просить стягнути з відповідача 27984,63 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Згідно з п. 5.3 договору № 25/01-01 від 25.01.2008 р. у випадку прострочення платежу покупець виплачує продавцеві пеню в розмірі 0,1 % від суми платежу за кожний день прострочення відповідно до діючої ставки НБУ.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11. 1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

При дослідженні наданих позивачем розрахунків пені Господарським судом міста Києва було виявлено помилки в частині визначення періодів заборгованості, у зв’язку з чим судом виконано власні розрахунки цих вимог.

Розрахунок розміру пені

ДокументСума

заборгованості,

грн.Розмір

облікової

ставки НБУ Період

прострочення Кількість днів

прострочення Сума пені,

грн.

Видаткова накладна № РН-0000425 10234,00 грн. 12 % 01.08.08-31.08.08 184 1235,36 грн.

Видаткова накладна № РН-000044924533,41 грн.12 %21.08.08 - 20.02.091842962,71 грн.

Видаткова накладна № РН-00003867890,00 грн.12 %17.07.08-16.01.08184951,97 17 грн.

Всього5149,67 грн. За таких обставин стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 5149,67 грн.

Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»до 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 614, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з 70 управління начальника робіт Міністерства оборони України (04053, м. Київ, вул. Артема, 59, ідентифікаційний код 07763913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЕРА ГРУП»(03039, м. Київ, пров. Червоноармійський, 14, ідентифікаційний код 34662830) 42 657 (сорок дві тисячі шістсот п’ятдесят сім) грн. 41 коп. основного боргу, 5 149 (п’ять тисяч сто сорок дев’ять) грн. 67 коп. пені, 10590 (десять тисяч п’ятсот дев’яносто) грн. 15 коп. втрат від інфляційних процесів, 2300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп. трьох процентів річних, 606 (шістсот шість) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.