Вирок № 102988304, 07.02.2022, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10009/19

Провадження № 1-кп/750/10/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

головуючого - судді Сапона А.В.

з участю: секретарів Поляха С.В., Корончук І.В., Дорошенко О.В.

прокурорів Гелети О.О., Арутюняна М.В.

захисника Шульги Н.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019270300000018 від 25.02.2019 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2017 року народження, раніше не судимого, мешканця: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду м. Чернігова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019270300000018 від 25.02.2019 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1, 24.07.2019 року, приблизно о 14 годині, поблизу станції метро Либідська, у м. Києві, діючи із корисливих мотивів, надав обіцянку ОСОБА_2 за грошові кошти, для себе, у сумі 600 доларів США, вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_4, щодо вирішення питання про повернення вилученого у ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження №12019270010003230, транспортного засобу марки «Хонда Сівік», за що, під контролем працівників правоохоронного органу, отримав для себе частину неправомірної вигоди у сумі 300 доларів США.

Він же, 15.08.2019 року, близько 20 год. 30 хв., знаходячись поблизу кафе «Сенатор» у м. Чернігові, по вул. Магістратська, 1, діючи з корисним умислом, отримав для себе від ОСОБА_2, другу частину, раніше обумовленої ним неправомірної вигоди у сумі 8 000 грн., що становить еквівалент 300 доларів США, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - старшого слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області ОСОБА_4

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в обіцянці здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, перевіривши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні є недоведеною, а ОСОБА_1 підлягає виправданню, з наступних підстав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що має юридичну освіту, у 2015 році закінчив Національну академію прокуратури України. Працював з серпня 2016 по травень 2018 року директором Чернігівської філії ДП МВС України «Інформ-ресурси». ОСОБА_2 знає дуже давно, оскільки навчалися в одній школі. Підтримували дружні стосунки. З його рідною сестрою підтримує стосунки і по теперішній час. Влітку 2019 року до нього зателефонував ОСОБА_2, повідомив, що необхідно зняти арешт з його автомобіля. По телефону розповів йому, що необхідно підготувати позовну заяву до суду про зняття арешту, це коштуватиме 600 доларів США. Домовилися про зустріч, яка відбулася поблизу станції метро «Лук'янівка». На вказаній зустрічі він повідомив ОСОБА_2 процедуру зняття арешту з автомобіля, зробив копії наданих ОСОБА_2 документів на автомобіль. У подальшому підготував позовну заяву та подав її від імені ОСОБА_2 до Деснянського районного у м. Чернігові суду. З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він також підтримує дружні стосунки, проте за допомогою з вказаного питання до них не звертався. Хоча йому було відомо, що кримінальне провадження за фактом підробки номеру кузова автомобіля «Хонда Сівік» розслідував ОСОБА_4 Під час зустрічей з ОСОБА_2 останній постійно щось говорив про слідчого, хоча ОСОБА_1 зазначав, що він все підготує самостійно. Також ОСОБА_2 просив передати слідчому кошти, але він не надавав цьому значення. Жодних коштів ОСОБА_4 з цієї справи він не передавав, ОСОБА_3 позичав кошти на лікування батька, який знаходився тоді в інфарктному відділенні. Затримано його працівниками СБУ 16.08.2019 близько 10 години ранку біля стоматології по вул. Красносільського, 73-а у місті Чернігові. Також у адміністратора стоматології вилучили кошти, якими він розрахувався за надані послуги. У подальшому, упродовж дня, він перебував у супроводі працівників СБУ, які проводили обшуки у Чернігівському міському відділі поліції та квартирі ОСОБА_4 Під час затримання, зранку, працівники СБУ забрали в нього телефон, потім віддали. До військової прокуратури Деснянського гарнізону його доставили близько 22 години вечора разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 йому стало відомо, що коли обвинувальний акт стосовно нього розглядався у суді, то до них приїздили працівники СБУ та на аркушах А4 надали їм надруковані свідчення, які вони мали надати у суді. Копії цих свідчень він зробив собі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомив, що з 16 березня 2017 року по 21 серпня 2019 року працював на посаді начальника відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СВ ЧВП ГУНП у Чернігівській області. Звільнився з органів поліції за власним бажанням. З обвинуваченим знайомий близько 4 років. 12.08.2019 його батько потрапив до інфарктного відділення лікарні, у зв'язку з чим 15.08.2019 він позичив у ОСОБА_1 6000 грн. на лікування батька. 800 гривень він одразу витратив на медикаменти, 5200 грн зберігав при собі. 16 серпня 2019 року він перебував на лікарняному, однак приїхав до ЧВП, що за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 13, дізнатися про справи на роботі. Біля відділку, близько 11.30-12.00 год. зустрів обвинуваченого, який знаходився у супроводі працівників СБУ. Того ж дня, разом із співробітниками СБУ на їх автомобілі він приїхав до смт. Десна, де добровільно видав кошти у сумі 5200 грн., оскільки йому повідомили, що вони мають значення у кримінальному провадженні. Щодо розслідування кримінального провадження за фактом заміни номерів вузлів та агрегатів автомобіля «Хонда Сівік» зазначив наступне. Слідчий ОСОБА_4 ознайомлював його з ухвалою суду про часткове зняття арешту з вказаного автомобіля. На підставі ухвали суду, він, як начальник, затвердив дозвіл на видачу транспортного засобу. При цьому, слідчий ОСОБА_4 розповідав, що учасник цього провадження дуже настирний, постійно йому телефонує з проханням повернути автомобіль. Фігуранта справи ОСОБА_2 він не знає та ніколи на бачив. За яких обставин слідчий ОСОБА_4 повернув заявнику автомобіль йому невідомо. Щодо порядку видачі дозволів зазначив, що майданчик тимчасового утримання підпорядковується Управлінню матеріально-технічного забезпечення ГУНП у Чернігівській області. На законодавчому рівні бланки постановки та видачі автомобілів не визначені, тому такі були розроблені, враховуючи практику інших областей, та надіслані до ЧМВ у лютому 2019 року. Обвинувачений з будь-якими проханнями щодо повернення автомобіля «Хонда Сівік» до нього не звертався. Хоча в позаробочий час вони зустрічаються, оскільки підтримують дружні стосунки. Також на їх зустрічах міг бути присутній ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомив, що з обвинуваченим підтримує дружні відносини. Станом на травень 2019 року він працював старшим слідчим ЧВП ГУНП у Чернігівській області. Він дійсно розслідував кримінальне провадження за фактом підробки номеру кузова автомобіля «Хонда Сівік» за ст. 290 КК України. У ході розслідування ним підготовлені клопотання про накладення арешту на вказаний автомобіль та призначення експертизи, які були задоволені слідчим суддею. Щодо обставин знайомства з ОСОБА_2 повідомив, що за нього був дзвінок від працівника ГУНП в Чернігівській області. Пізніше йому телефонував сам ОСОБА_2, звідки в нього з'явився його номер йому невідомо. Телефонував він кожні 2 дні. Цікавився, що з його автомобілем, як можна вирішити питання повернення транспортного засобу. Свідок як і всім повідомляв, що на автомобіль накладено арешт, проводиться експертиза, але при цьому ОСОБА_2 був дуже наполегливий, постійно телефонував та ініціював зустрічі, яких було декілька. Пізніше свідок дізнався, що ОСОБА_2 знайомий обвинуваченого. Під час однієї із зустрічей з ОСОБА_2 він запитав у нього, чи знає він ОСОБА_1, на що ОСОБА_2 відповів, що знає, вони товаришують. Свідок порадив звернутися до нього, у який спосіб не пам'ятає, адже ОСОБА_1 має юридичну освіту та працював директором штраф майданчика. Йому було відомо, що ОСОБА_1 допомагає ОСОБА_2, але деталей з обвинуваченим вони не обговорювали. За допомогою ОСОБА_1 не звертався. Свідок зазначив, що 100% він не отримував будь-яких коштів з цієї справи, але враховуючи, що з обвинуваченим вони підтримують дружні стосунки, вони могли позичати одне одному кошти. У ОСОБА_2 неправомірну вигоду він не вимагав. 16 серпня 2019 року біля ЧВП свідка та його начальника ОСОБА_3 затримали працівники СБУ. Обмежили вільне пересування та проводили слідчі дії: обшук автомобіля начальника - вилучили паспорт; обшук службового кабінету свідка - вилучили матеріали кримінального провадження; особистий обшук свідка - вилучили телефон. Гроші, які були при ньому, не вилучали. У подальшому один із співробітників СБУ повідомив, що потрібно їхати до свідка додому за адресою: АДРЕСА_2, на що він повідомив, що це квартира родичів дружини, вони там не проживають, хоча там знаходяться деякі їх особисті речі. У ході обшуку за вказаною адресою було вилучено близько 12 тис грн. їх особистих коштів, які вони з дружиною відкладали на відпустку, а також 50 доларів США однією купюрою, він не розумів, що це за кошти і не пам'ятає, щоб він туди їх клав. Тому адвокат написав зауваження у протоколі. Пізніше працівники СБУ відвезли усіх в смт. Десна, де вони знаходилися до 12 години ночі, начебто добровільно. Допитували, «ты там сядешь…у тебя одалживал ОСОБА_1… ну все так и говори». На запитання адвоката обвинуваченого щодо того, чи намагалися працівники СБУ зв'язатися зі свідком після завершення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1, та чи натякали на конкретні покази, які свідок має дати в суді, він зазначив: «Я не хочу дослівно передавати наші розмови, але зустрічі були. Я на ці зустрічі реагував негативно». На уточнююче запитання, чи схиляли працівники СБУ до надання зручних показів, відповів: «так, але я не схилився».

Свідок ОСОБА_5 повідомила, що 16.08.2019 на 9 год. 30 хв. до неї як лікаря-стоматолога прийшов пацієнт ОСОБА_1 в стоматологію по вул. Красносільського, 73-а. Процедура надання йому послуг тривала близько години, після чого ОСОБА_1 вийшов з кабінету, віддав гроші за лікування адміністратору. У подальшому до приміщення зайшли двоє людей, які пред'явили посвідчення, попросили віддати 800 гривень купюрами номіналом 200 гривень, якими ОСОБА_1 розрахувався за лікування, отримали кошти та вийшли. ОСОБА_1 був перший пацієнт, інших коштів у касі стоматології не було. Документи при цьому ніякі не складалися. У подальшому, свідок вийшла на вулицю та побачила, як ОСОБА_1 перебував в оточенні кількох осіб, близько 5, двоє з яких заходили до них в стоматологію.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що 16.08.2019 близько 9.20-9.30 год. ранку обвинувачений був у клініці її чоловіка на прийомі у лікаря-cтоматолога ОСОБА_5, приблизно одну годину, може півтори, точно не пам'ятає. В цей час до стоматології заходили чоловіки, які цікавилися прейскурантом цін, як виявилося пізніше, це були працівники СБУ. Після процедури ОСОБА_1 вийшов з кабінету ОСОБА_5 та розрахувався з нею (ОСОБА_6), сплатив 800 гривень купюрами по 200 гривень та вийшов на вулицю. У подальшому до стоматології зайшли двоє чи троє осіб, один з них пред'явив посвідчення працівника СБУ та попросив віддати кошти ОСОБА_1 повідомивши, що це необхідно в слідчих чи оперативних цілях. Вона віддала гроші, при цьому ніякі документи не складалися. Оскільки ОСОБА_1 був першим пацієнтом, в касі були тільки кошти, якими розрахувався він.

Свідчення свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд оцінює як достовірні, та вважає за необхідне зазначити, що вони не містять відомостей про вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив, що є фізичною особою-підприємцем. Основний вид діяльності - придбання автомобілів у Європі. Обвинуваченого знає зі школи, ставиться до нього позитивно. У 2019 році у Литві він придбав за довіреністю автомобіль «Хонда Сівік» для ОСОБА_7 на його ім'я. В Україну автомобіль пригнав самостійно, з оформленням митних документів проблем не виникло. При огляді вказаного автомобіля у територіальному сервісному центрі експерти виявили можливі ознаки підробки номера кузову, через що викликали поліцію. Автомобіль був доставлений до штраф майданчика, за даним фактом розпочато розслідування. Через 2 тижні свідок прийшов до чергової частини ЧВП та дізнався, що кримінальне провадження розслідується слідчим ОСОБА_4, якого на місці не було. Свідок приїхав до чергової частини наступного дня, але точно не пам'ятає, та цього разу зустрівся зі слідчим. Під час спілкування слідчий повідомив, що поки що нічого невідомо, буде призначена експертиза, при цьому від слідчого свідок не отримав жодних конкретних відповідей, а тому зробив висновок, що питання повернення його автомобіля нікому нецікаве.

Прямих натяків на вимагання коштів слідчим не було, проте він припустив, що повернення автомобіля потрібно буде вирішувати шляхом надання «хабаря». Після першої зустрічі зі слідчим вирішив звернутися до правоохоронних органів, мама порадила звернутися до СБУ (вона пенсіонер СБУ). В СБУ він повідомив, що в нього є підозра, що будуть вимагати хабар за повернення авто. Тоді йому запропонували написати заяву, а також цього або наступного дня звернутися до військової прокуратури в смт. Десна. На власному автомобілі він поїхав в смт. Десна, у військовій прокуратурі запитав до кого можна звернутися і написав також заяву, зміст якої не пам'ятає. У подальшому повернувся до міста Чернігова і домовився про зустріч з ОСОБА_4 під контролем СБУ.

Під час другої зустрічі зі слідчим, діючи під контролем СБУ, запитав, які є законні методи повернення автомобіля, на що слідчий сказав, що він цим не займається, але є люди, які можуть вирішити це питання. Домовилися зустрітися пізніше, щоб свідок міг отримувати інформацію щодо розслідування.

У ході ще однієї зустрічі з ОСОБА_4 (під контролем СБУ), яка відбулася за ініціативи свідка, слідчий показав на телефоні фотографію ОСОБА_1, запитав чи знає він його та порадив звернутися до нього, як з'ясувалося потім, щоб подати заяву до суду з метою зняття арешту з автомобіля. Після цього у соцмережах фейсбук він знайшов ОСОБА_1, написав йому у месенджері, що потрібно зустрітися, «дай номер телефону», домовилися з ним про зустріч у м. Києві. В телефонному режимі обвинувачений вказав, що вирішення питання буде коштувати 600 доларів, половину одразу, іншу після.

У місті Києві зустрівся з працівниками СБУ, які вдягнули на нього апаратуру для зустрічі з обвинуваченим. У ході зустрічі ОСОБА_1 пояснив, що на даний час обмежене, як право користування, так і розпорядження даним автомобілем. Після проведення експертизи можна буде забрати на відповідальне зберігання або ж звернутися до суду для зняття арешту. ОСОБА_1 пояснив, що це є законно, так «він займався подачею від мого імені заяви до суду про скасування арешту». Але на самому засіданні буде вирішуватися питання чи знімати арешт, і слідчий приймає це рішення. На вказаній зустрічі він передав обвинуваченому 300 доларів, при цьому зазначив: «я усвідомлював, що ці кошти будуть передаватися слідчому». У подальшому, на уточнююче запитання з приводу того, хто говорив йому, що кошти передаватимуться слідчому, вказав «ОСОБА_1 на зустрічі у Києві зазначив, що кошти мають йти слідчому ОСОБА_4 за те, що він на судовому засіданні має вирішальне слово або буде зніматися арешт, або ні».

Десь приблизно через тиждень після зустрічі з обвинуваченим, зустрічався зі слідчим ОСОБА_4 біля магазину «Будматеріали», хто був ініціатором зустрічі не пам'ятає, але діяв на ній під контролем правоохоронних органів. Свідок запитував у слідчого чи зв'язувався обвинувачений з ним, чи одержав ОСОБА_4 гроші у сумі 300 доларів, на що отримав відповідь «так, гроші я отримав, питання вирішується». Проте, оскільки питання щодо зняття арешту з автомобіля в суді не розглядалося через перебування судді на лікарняному, свідок постійно телефонував слідчому щодо отримання інформації про вказаний процес.

У подальшому, коли судом було ухвалено рішення, свідок забрав його самостійно у Деснянському районному суді м. Чернігова. З рішенням суду він поїхав до слідчого ОСОБА_4, який віддав йому дозвіл на видачу автомобіля. Під час цієї зустрічі він запитав у слідчого кому віддати другу частину коштів (300 доларів). ОСОБА_4 зазначив, що відношення до грошей немає. Напередодні обвинувачений зазначав, що без дозволу слідчого автомобіль не повернуть. Коли він забрав автомобіль зі штрафмайданчика, то зв'язався у телефонному режимі з обвинуваченим та домовився про зустріч, у ході якої біля кафе «Сенатор» передав ОСОБА_1 8000 грн., надані йому працівниками СБУ. На уточнюючі запитання свідок відповів, що передав 8000 грн обвинуваченому за попередньою домовленістю, за надані послуги. Доля кримінального провадження щодо автомобіля «Хонда Сівік» не вирішена на день допиту свідка, оскільки в нього немає часу ним займатися.

Надаючи оцінку достовірності показань свідка ОСОБА_2, проводячи аналіз в сукупності з іншими матеріалами, суд вважає його покази недостовірними, та такими, що свідчать про провокацію. Зокрема, покази заявника в частині того, що обвинувачений під час зустрічі у Києві зазначав, що «кошти, які надає заявник, призначені для слідчого ОСОБА_4 за те, що він на судовому засіданні має вирішальне слово щодо зняття арешту з автомобіля» не відповідають дійсності, що підтверджується записом зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що відбулася 24.07.2019 (диск 1594/14/285 від 24.07.2019).

Свідчення заявника про те, що на одній з зустрічей зі слідчим він цікавився чи отримував ОСОБА_4 гроші у сумі 300 доларів, на що отримав відповідь «так, гроші я отримав, питання вирішується», також не знайшло свого підтвердження (запис зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що відбулася 07.08.2019 (диск 1635/14/285 від 16.08.2019).

Таким чином, показання свідка повністю спростовуються результатами досліджених судом негласних слідчих (розшукових) дій.

Причетність обвинуваченого ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона державного обвинувачення доводила в судовому засіданні наступними доказами:

-листом УСБУ у Чернігівській області від 25.02.2019 № 74/3/2-491, відповідно до якого Військову прокуратуру Деснянського гарнізону повідомлено про вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: про вимагання неправомірної вигоди співробітниками Головного управління Національної поліції в Чернігівській області;

- рапортом про виявлення кримінального правопорушення від 25.02.2019 № 3/2-489, відповідно до якого начальник відділення розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 та слідчий вказаного відділу поліції ОСОБА_4 вимагають неправомірну вигоду в розмірі 400 доларів США від громадянина ОСОБА_8 за повернення раніше вилученого автомобіля марки «Шевролє Авео»;

-повідомленням про протиправне діяння, що містить ознаки злочину від 25.02.2019 № 74/3/2-490;

-витягом з ЄРДР № 42019270300000018 від 25.02.2019, відповідно до якого на підставі вищезазначеного повідомлення УСБУ у Чернігівській області 25.02.2019 о 14:09 військовий прокурор Деснянського гарнізону О. Литвиненко вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, зазначивши, що посадові особи правоохоронного органу з місцем дислокації у м. Чернігів, будучи службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, діючи за попередньою змовою групою осіб, вимагають у громадянина С. неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає, дій з використанням наданої їм влади та службового становища. До вказаної протиправної діяльності залучено у якості посередника невстановленого на даний час військовослужбовця військової частини А0665 (сел. Десна Козелецького району). Як орган досудового розслідування визначено територіальне управління ДБР, розташоване у місті Києві.

-листом від 25.02.2019 № 40/994 вих-19, відповідно до якого Військова прокуратура Деснянського гарнізону надсилає матеріали кримінального провадження № 42019270300000018 на 2 аркушах за підслідністю директору територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Марчуку Р.М.;

-дорученням про проведення досудового розслідування від 25.02.2019 № 995 вих19;

- постановою про визначення (заміну) групи прокурорів від 05.03.2019, відповідно до якої Генеральний прокурор України Юрій Луценко доручає здійснення нагляду за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42019270300000018 прокурорам військової прокуратури Центрального регіону України та військової прокуратури Деснянського гарнізону. Постанова містить вхідний номер та штамп Військової прокуратури Деснянського гарнізону;

-заявою ОСОБА_2 від 17.06.2019, адресованою заступнику начальника відділу БКОЗ, відповідно до якої заявник просить провести перевірку за фактом вимагання у нього грошових коштів слідчим Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_4, за повернення раніше вилученого автомобіля;

- супровідним листом від УСБУ у Чернігівській області № 74/3/2-1628 від 17.06.2019 про направлення рапорту та заяви ОСОБА_2 від 17.06.2019;

-рапортом № 3/2-1627 від 17.06.2019, відповідно до якого УСБУ у Чернігівській області повідомляє, що у ході оперативного супроводу кримінального провадження № 42019270300000018 від 25.02.2019 додатково встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою вимагання неправомірної вигоди у громадянина ОСОБА_2 за повернення раніше вилученого автомобіля марки «Хонда Сівік» залучили до своєї протиправної діяльності громадян України ОСОБА_1 та ОСОБА_14;

- заявою ОСОБА_2 від 17.06.2019, адресованою Військовому прокурору Деснянського гарнізону, аналогічною змісту заяви, наданої ним до відділу БКОЗ;

-заявою ОСОБА_2 від 17.06.2019, відповідно до якої заявник не заперечує проти його залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42019270300000018 від 25.02.2019;

- заявою ОСОБА_2 від 19.07.2019, адресованою Військовому прокурору Деснянського гарнізону. В ній заявник просить прийняти до уваги, що грошові кошти слідчому ОСОБА_4, які він вимагає за повернення вилученого авто, заявник має віддати через спільного знайомого ОСОБА_1;

-постановою від 17.08.2019, відповідно до якої заступник військового прокурора Деснянського гарнізону перекваліфікував кримінальне правопорушення в кримінальному провадженні № 42019270300000018 від 25.02.2019 з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв'язку з тим, що у ході досудового розслідування доказів причетності старшого слідчого ОСОБА_4 до протиправної діяльності ОСОБА_1 не отримано;

-витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.08.2019 у кримінальному провадженні № 42019270300000018, відповідно до якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено зміни щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення, її змінено з ч. 3 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, а також внесено зміни щодо обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

-постановою про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.07.2019 № 63/159т, відповідно до якої прокурор військової прокуратури Деснянського гарнізону Похиталюк Є.П. прийняв рішення про проведення у кримінальному провадженні № 42019270300000018 від 25.02.2019 негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину з метою виявлення, фіксації та припинення протиправних дій посадових осіб Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області. Відповідно до описової частини постанови, посадові особи правоохоронного органу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимагають у громадянина ОСОБА_8 та громадянина ОСОБА_13 неправомірну вигоду, залучивши до протиправної діяльності в якості посередника військовослужбовця частини «А0665» ;

-дорученням про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 23.07.2019 № 63/160 т, відповідно до якого проведення контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину на підставі постанови прокурора від 23.07.2019 доручено відділу БКОЗ УСБ України в Чернігівській області;

-протоколом огляду, помічення та вручення грошових коштів від 24.07.2019, відповідно до якого, у період з 12.30 по 12.50 год. у місті Києві старший оперуповноважений ВБКОЗ УСБУ в Чернігівській області капітан Веселий Є.С. у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії, на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину від 23.07.2019, у присутності понятих, оглянув кошти загальною сумою 300 доларів США (дві купюри номіналом 100 доларів США - LG 02786582 C, LF 41470789 J та дві купюри номіналом 50 доларів США - MF 87635646 A, MB 97237622 B ) та передав їх ОСОБА_2 для підтвердження фактичних даних про вимагання у нього неправомірної вигоди слідчим ОСОБА_4;

-протоколом огляду, помічення та вручення грошових коштів від 15.08.2019, відповідно до якого, у період з 19.00 по 19.15 год. у приміщенні управління СБ України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 28, старший оперуповноважений ВБКОЗ УСБУ в Чернігівській області капітан Веселий Є.С. у рамках проведення негласної слідчої (розшукової) дії, на підставі постанови про контроль за вчиненням злочину від 23.07.2019 № 63/159т, у присутності понятих, оглянув 8000 тисяч гривень (40 купюр номінальною вартістю 200 (двісті) гривень кожна - УЗ 1497278, СЕ 4467176, КЄ 8022010, УE 8424677, ХЖ 2386014, СЄ 9179597, ПЕ 3766029, СА 5306966, КА 2393302, ЄД 1117276, ТЗ 1384949, СА 1750676, СМ 6911266, ТД 2862761, ПЄ 8739531, ПИ 3909763, ЄШ 2214229, ПЗ 5101745, КБ 7353926, ПГ 7190503, СВ 3538794, УФ 4350490, УД 7802168, ПГ 5959742, СА1360646, ТГ 7787688, ПД 5565490, СД 0102747, УЗ 0545661, ХЄ 4608956, ПИ 5388719, УК 1446024, ПЄ 5181639, УГ 9136666, ТА 0916606, ПВ 3687396, ТЖ 8747417, КЕ 3870163, КМ 0227106, АЕ 1798936 та передав їх ОСОБА_2 для підтвердження фактичних даних про вимагання у нього неправомірної вигоди співробітником Чернігівського відділу поліції слідчим слідчого відділу ОСОБА_4;

-протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину № 3/2-2822т від 19.08.2019, відповідно до якого 15 серпня 2019 року приблизно о 20 год. 27 хв. в м. Чернігові, поблизу будівлі за адресою: проспект Миру, 20, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 обумовлену раніше ними суму грошових коштів у розмірі 8000 грн.

-ухвалою Чернігівського апеляційного суду № 1761т від 21.05.2019, якою надано дозвіл на аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_4, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими користується ОСОБА_4, спостереження за ОСОБА_4 у публічно доступних місцях, починаючи з 21 травня 2019 року до 19 липня 2019 року;

-дорученням про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21.05.2019 № 63/119т;

-протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2415т від 22.07.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1576/14/285 від 22.07.2019, який є додатком до вищевказаного протоколу. У протоколі зазначено, що телефонний номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 для спілкування використовував ОСОБА_4 Відповідно до стенограм телефонних розмов, які містяться у протоколі, заявник ОСОБА_2 телефонує слідчому ОСОБА_4 11 разів у період з 18.06.2019 по 19.07.2019, цікавиться результатами експертизи, просить зустрітися та тримати його в курсі розслідування факту підробки номера кузова автомобіля «Хонда Сівік», яке перебуває у провадженні слідчого ОСОБА_4;

- протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2416т від 22.07.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1577/14/285 від 22.07.2019, який є додатком до вищевказаного протоколу, із аудіо- та відеозаписом зустрічей ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що відбулись 18.06.2019, 03.07.2019 та 19.07.2019;

-ухвалою слідчого судді Чернігівського апеляційного суду № 2672т від 24.07.2019, якою надано дозвіл на аудіо-, відео контроль ОСОБА_4, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими користується ОСОБА_4, спостереження за ОСОБА_4 у публічно доступних місцях, починаючи з 24 липня 2019 року до 22 серпня 2019 року;

- дорученням про проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.07.2019 № 63/164т;

- протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2817т від 19.08.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1635/14/285 від 16.08.2019. Сторона захисту звернула увагу, що у протоколі № 3/2-2817т від 19.08.2019 є посилання на додаток - диск DVD-R «Kodak» № 1635/14/285 від 16.08.2019, на якому, як зазначено, що у протоколі, міститься аудіо- та відеозапис розмов, що відбулися між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 18.06.2019, 03.07.2019 та 19.07.2019, проте в судовому засіданні встановлено, що на вказаний диск записані зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що відбулися 29.07.2019, 07.08.2019 та 14.08.2019;

-протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2815т від 19.08.2019 (а.с.) та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1632/14/285 від 16.08.2019, який є додатком до вищевказаного протоколу. У протоколі зазначено, що телефонний номер оператора мобільного зв'язку НОМЕР_1 для спілкування використовував ОСОБА_4 У досліджуваному протоколі зазначено дати, час та тривалість 3-х розмов, однак стенограми цих розмов відсутні. На диску, що є додатком до протоколу, виявлено папку, яка містить 3 електронних файли. Відтворивши всі записи, суд констатує, що розмови, зазначені в них не містять в собі доказів винуватості або невинуватості обвинуваченого в інкримінованому злочині. Крім того, враховуючи, що протокол не містить даних про співрозмовників, суд позбавлений можливості по голосам визначити учасників цих розмов;

-протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2816т від 19.08.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1637/14/285 від 16.08.2019, що є додатком до протоколу. У протоколі зазначено, що 25 липня 2019 року на АЗС «WOG», розташованій за адресою: проспект Миру, 231, зафіксована зустріч ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та невстановленої особи. Також у цьому ж протоколі вказано, що 14 серпня 2019 року зафіксовано зустріч ОСОБА_4 з ОСОБА_2 біля будівлі Чернігівського відділу поліції за адресою: вул. Шевченка, 13;

-ухвалою Чернігівського апеляційного суду № 2286т від 20.06.2019, якою надано дозвіл на аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_1, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером +380932701238, яким користується ОСОБА_1, спостереження за ОСОБА_1 у публічно доступних місцях, починаючи з 20 червня 2019 року по 18 серпня 2019 року;

-дорученням прокурора військової прокуратури Деснянського гарнізону Похиталюка Є.П. від 20.06.2019 63/139т.

- протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2820 від 19.08.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1594/14/285 від 24.07.2019 із аудіо- та відеозаписом зустрічі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що відбулась 24.07.2019, та диском DVD-R «Kodak» № 1634/14/285 від 16.08.2019 із аудіо- та відеозаписом зустрічей ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що відбулись 09.08.2019 та 15.08.2019;

- протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2818т від 19.08.2019 та компакт-диском DVD-R «Kodak» № 1633/14/285 від 16.08.2019, який є додатком до вищевказаного протоколу. У протоколі зазначено, що телефонний номер оператора мобільного зв'язку +380932701238 для спілкування використовував ОСОБА_1 У таблиці, яка міститься в досліджуваному протоколі зазначено дати, час та тривалість 6 розмов, однак стенограми цих розмов відсутні. Відтворивши всі записи, суд констатує, що розмови, зазначені в них не містять в собі доказів винуватості або невинуватості обвинуваченого в інкримінованому злочині. Крім того, враховуючи, що протокол не містить даних про співрозмовників, суд позбавлений можливості по голосам визначити учасників цих розмов;

- протоколом за результатами проведення НСРД № 3/2-2819 від 19.08.2019 та компакт-дисками DVD-R «Kodak» № 1595/14/285 від 24.07.2019 та DVD-R «Kodak» № 1638/14/285 від 16.08.2019. У протоколі зазначено, що 25 липня 2019 року на АЗС «WOG», розташованій за адресою: проспект Миру, 231, зафіксована зустріч ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та невстановленої особи. Також у цьому ж протоколі зазначено, що 15 серпня 2019 року зафіксовано зустріч ОСОБА_1 з ОСОБА_2 біля будівлі за адресою: проспект Миру, буд. 20.

- протоколом обшуку від 16.08.2019, відповідно до якого 16.08.2019 прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону Гелетою О.О., в присутності ОСОБА_4, адвоката Селюха А.В., співробітників УСБУ в Чернігівській області, за участі понятих, проведено обшук службового кабінету № 411, розташованого у приміщенні Чернігівського відділу поліції в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 13, 4-й поверх. Обшук розпочато о 10 год. 22 хв., час завершення не вказаний. Будь-який носій інформації з аудіо-, відеозаписом процесуальної дії суду не наданий, посилання на нього в протоколі відсутнє. У ході обшуку виявлено та вилучено матеріали кримінального провадження № 12019270010003230, ухвалу суду від 09.08.2019 у справі № 750/6213/19. У ході особистого обшуку ОСОБА_4 останній добровільно видав чорний телефон Айфон 7;

- ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2019, якою надано дозвіл на проведення обшуку службового кабінету № 411, розташованого у приміщенні Чернігівського відділу поліції в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 13, 4-й поверх;

- протоколом огляду документу від 18.08.2019, а саме ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю. від 09.08.2019, що була вилучена під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_4 Відповідно до її змісту 9 серпня 2019 року слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова задовольнив клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019270010003230 від 31.05.2019, скасував арешт з автомобіля марки «Honda Civic», д.н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_9 Respublika, Saleinibru R. Sav, Jasionu Sen., Jasionu K., яким фактично володіє ОСОБА_2, в частині заборони користування вказаним автомобілем. Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений в судовому засіданні доказ, вважає, що він підтверджує факт звернення ОСОБА_2 до суду з клопотанням про зняття арешту з автомобіля марки «Honda Civic» д.н.з. НОМЕР_3 та задоволення вказаного клопотання судом;

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 18.08.2019, якою ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю. від 09.08.2019 визнано речовим доказом;

-протоколом огляду документу від 18.08.2019, а саме: матеріалів кримінального провадження № 12019270010003230 від 31.05.2019, що були вилучені під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_4 В судовому засіданні були оглянуті матеріали кримінального провадження № 12019270010003230 від 31.05.2019, які являють собою 34 аркуші. Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений в судовому засіданні доказ, вважає, що він підтверджує факт розслідування слідчим Чернігівського відділу поліції ОСОБА_4 кримінального провадження № 12019270010003230 від 31.05.2019;

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 18.08.2019, якою матеріали кримінального провадження № 12019270010003230 від 31.05.2019 визнано речовим доказом;

-протокол огляду речей від 18.08.2019, а саме мобільного телефону чорного кольору марки «iPhone 7» з серійним призначенням Model A1660FCC ID: ІНФОРМАЦІЯ_2 IC:ІНФОРМАЦІЯ_3, добровільно виданого ОСОБА_4;

-протоколом обшуку від 16.08.2019, відповідно до якого прокурором військової прокуратури Деснянського гарнізону Клим'юком С.І., в присутності ОСОБА_4, адвоката Селюха А.В., співробітників УСБУ в Чернігівській області, за участі понятих, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2. Обшук розпочато о 13 год. 13 хв., закінчено о 14 год. 13 хв. Будь-який носій інформації з аудіо-, відеозаписом процесуальної дії суду не наданий, посилання на нього в протоколі відсутнє. У ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти на загальну суму 50 доларів США із серійним позначенням MF87635646A та 12300 гривень, а саме: 20 купюр номіналом 500 гривень, 11 купюр номіналом 200 гривень, 1 купюру номіналом 100 гривень;

-ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2019, якою надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3;

-протоколом огляду речей (предметів) від 18.08.2019, що були вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2, а саме: 1 купюри Національної валюти США номіналом 50 доларів серією та номером MF87635646A.

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 18.08.2019, відповідно до якої купюру Національної валюти США номіналом 50 доларів серією та номером MF87635646A визнано речовим доказом;

- протоколом огляду речей (предметів) від 18.08.2019, відповідно до якого оглянуті грошові кошти у сумі 12300 гривень, що були вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_2;

- постановою про визнання предметів речовими доказами від 18.08.2019, відповідно до якої грошові кошти у сумі 12300 гривень визнано речовим доказом;

- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.08.2019, відповідно до якого прокурор військової прокуратури Деснянського гарнізону Клим'юк С.І. о 23 год. 36 хв. у приміщенні службового кабінету військової прокуратури Деснянського гарнізону (Чернігівська обл., Козелецький район, сел. Десна, вул. Рибалко, 6-а) затримав ОСОБА_1, як підозрюваного у вчиненні злочину. Фактичний час затримання: 22 год. 10 хв.;

- заявою ОСОБА_1 від 16.08.2019, адресованою прокурору військової прокуратури Деснянського гарнізону Клим'юку С.І., відповідно до якої ОСОБА_1 у добровільному порядку видав кошти, а саме: 4 купюри номіналом 200 гривень серії ТЖ 8748417, КМ 0227106, УГ 9136666, АВ 5533096;

- протоколом огляду речей (предметів) від 17.07.2019, а саме: 4 купюр номіналом 200 гривень, які відповідно до вищевказаної заяви ОСОБА_1 добровільно видав під час його затримання;

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 17.08.2019, відповідно до якої купюри номіналом 200 гривень (всього 800 гривень) серії ТЖ 8747417, КМ 0227106, УГ 9136666, АВ 5533096 визнано речовим доказом;

-заявою ОСОБА_3 від 16.08.2019, відповідно до змісту якої останній видав військовому прокурору Деснянського гарнізону 5200 гривень номіналом 200 гривень, які напередодні, а саме 15.08.2019 близько 22 години біля кафе «Сенатор» взяв в борг у ОСОБА_1 для лікування батька, який знаходився в тяжкому стані в інфарктному відділенні Чернігівської міської лікарні № 1;

-протоколом огляду речей (предметів) від 16.07.2019, відповідно до якого заступником військового прокурора Деснянського гарнізону Гелетою О.О. оглянуто 26 купюр номіналом 200 гривень, виданих ОСОБА_3 Сторона захисту звернула увагу, що одна з цих купюр, а саме: ПГ 7190503 не зазначена в протоколі огляду, помічення та вручення коштів від 15.08.2019, як частина коштів, які вручалися ОСОБА_2 для подальшого підтвердження фактичних даних щодо вимагання у нього неправомірної вигоди слідчим ОСОБА_4 Окрім того, протокол огляду коштів у сумі 5200 гривень датований 16 липня 2019 року, тобто складений за місяць до видачі цих коштів. Сторона обвинувачення зауважила, що це є описка і слід рахувати, що протокол складений 16 серпня 2019 року;

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 16.08.2019, якою грошові кошти у сумі 5200 гривень, 26 купюр - СЕ 4467176, КБ 7353926, КЄ 8022010, ХЖ 2386014, УЗ 1497278, СЄ 9179597, ЄД 1117276, СА 1750676, УД 7802168, СВ 3538794, ПГ 7196503, ПГ 5959742, ПЗ 5101745, ЄШ 2214229, ПВ 3687396, СМ 6911266, ТД 2862761, ПИ 3909763, ПЄ 8739531, КА 2393302, ТЗ 1384949, СА 5306966, ПЕ 3766029, УФ 4350490, АЕ 1798936, КЕ 3870163 визнано речовими доказами;

-постановою про визнання предметів речовими доказами від 26.08.2019, відповідно до якої DVD диск № 1510/14/285 від 15.05.2019, DVD диск № 1576/14/285 від 22.07.2019, DVD диск - № 1577/14/285 від 22.07.2019, DVD диск - № 1594/14/285 від 24.07.2019 та DVD дискк - № 1634/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1595/14/285 від 24.07.2019, DVD диск - № 1638/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1632/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1633/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1635/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1636/14/285 від 16.08.2019, DVD диск - № 1637/14/285 від 16.08.2019, на яких міститься інформація з транспортних телекомунікаційних мереж, аудіо-, відеоконтролю особи, контролю за вчиненням злочину та візуального спостереження за особою, визнано речовим доказом;

-ухвалою слідчого судді Чернігівського апеляційного суду № 2673т від 24.07.2019, якою надано дозвіл на аудіо-, відеоконтроль ОСОБА_3, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером +380932869104, якими користується ОСОБА_3, спостереження за ОСОБА_3 у публічно доступних місцях, починаючи з 24 липня 2019 року до 22 серпня 2019 року.

-дорученням про проведення НСРД від 24.07.2019 № 63/163т;

-постановами про розсекречування матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 19.08.2019.

Статтею 62 Конституції України, ч. 2 і ч. 4 ст. 17 КПК України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2021 по справі № 127/4546/16-к зазначив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України).

За приписами пунктів 1 і 2 частини 1 статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора (ст. 92 КПК України).

Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний зі злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Безпосередньо перевіривши зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування докази, та докази сторони захисту, оцінюючи їх згідно з положеннями ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину поза розумним сумнівом не доведена.

Судом встановлено, що у 2019 році ОСОБА_2 придбав у Литві автомобіль «Хонда Сівік». В Україні, при огляді автомобіля у територіальному сервісному центрі, експерти виявили можливі ознаки підробки номера кузову, через що викликали поліцію. 31.05.2019 за цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 290 КК України. Його розслідування 03.06.2019 доручено старшому слідчому ЧВП ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_4 На автомобіль «Хонда Сівік» накладено арешт, його доставлено на штрафмайданчик.

Через 14 днів після прийняття слідчим ОСОБА_4 справи до свого провадження, 17.06.2019, ОСОБА_2 звернувся із заявою до відділу БКОЗ, та у подальшому до Військової прокуратури Деснянського гарнізону, з проханням провести перевірку за фактом вимагання у нього грошових коштів слідчим Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_4 за повернення раніше вилученого автомобіля, проте розмір неправомірної вигоди, яку з нього вимагають не зазначив.

Вказану заяву ОСОБА_2 приєднано до матеріалів кримінального провадження № 42019270300000018 від 25.02.2019, відомості про яке внесено до ЄРДР Військовою прокуратурою Деснянського гарнізону за повідомленням УСБУ у Чернігівській області про факт вимагання співробітниками Чернігівського відділу поліції ГУНП у Чернігівській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 неправомірної вигоди в розмірі 400 доларів США від громадянина ОСОБА_8, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Таким чином, незважаючи на те, що 17.06.2019 до Військової прокуратури Деснянського гарнізону надійшло повідомлення про вчинення злочину, яке не розслідувалося у кримінальному провадженні № 42019270300000018 від 25.02.2019, всупереч ст. 214 КПК України, відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом, на підставі заяви ОСОБА_2, не вносилися.

З огляду на викладене, проведення досудового розслідування стосовно обвинуваченого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України або будь-якого іншого злочину у кримінальному провадженні, без внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тягне за собою не допустимість здобутих у даному провадженні доказів.

При цьому, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що прямих натяків про вимагання коштів за повернення автомобіля від слідчого не було. Проте після першої зустрічі зі слідчим, за порадою мами, яка працювала в СБУ, він звернувся до Служби безпеки України, оскільки припустив, що від нього вимагатимуть хабар.

Втім, зазначене не узгоджується з матеріалами НСРД, з яких слідує, що перша зустріч слідчого та заявника відбулася 18.06.2019, вже після звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів.

Так, відповідно до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 3/2-2415т від 22.07.2019, 18.06.2019 о 16:09:44 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відбулася телефонна розмова, у ході якої ОСОБА_2 представився та зазначив, що він вже телефонував на минулому тижні з приводу автомобіля «Хонда Сівік» та просив про зустріч: «Как с вами можно встретится пообщатся по поводу этой машини?». Слідчий ОСОБА_4 відповів, що співрозмовник може під'їхати до міськвідділу.

В ході розмов, що відбулися між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 18.06.2019 о 17:50:55 та о 18:33:04, ОСОБА_2 зазначив, що він під'їхав до міськвідділу, але йому відповіли, що слідчого немає на місці. Запитав у ОСОБА_4 коли він буде та вказав, що очікуватиме на нього.

З переглянутого в суді -аудіо, відеозапису на диску № 1577/14/285 від 22.07.2019 до протоколу № 3/2-2416т від 22.07.2019 слідує, що 18.06.2019 близько 19 години вечора ОСОБА_4 зайшов до приміщення Чернігівського відділу поліції та поцікавився хто прибув з приводу автомобіля «Хонда Сівік». Вказане свідчить, що фізично слідчий до цього не бачив заявника. Отримавши відповідь від ОСОБА_2 особи вийшли на вулицю. На запитання ОСОБА_4 з якою метою до нього завітав ОСОБА_2, останній розповів, що в сервісному центрі МВС в результаті огляду його автомобіля «Хонда Сівік» помітили сліди, залишені після ремонту неподалік розташування заводського індивідуального номерного знаку, і порадили вирішувати питання із працівниками поліції. Зі стенограми: ОСОБА_4: «Вопросов нет, только я не решаю таких вопросов». ОСОБА_2: «А с кем можно решить этот вопрос?». ОСОБА_4: «Ну звонил же человек с дежурной части, однокласник твой». ОСОБА_2: «Да, ОСОБА_10 звонил, он же и сказал пообщаться напрямую». ОСОБА_4: «Я ему сказал, какой смысл со мной общаться, пускай найдет кого-то». ОСОБА_2: «Но, а кто этим занимается, потомучто мне попадать на семь штук не хочется». ОСОБА_4: «Я понимаю, но я такими вопросами не занимаюсь, я следователь, у меня есть начальник». ОСОБА_2: «А как можно с начальником пообщаться?». ОСОБА_4: «Не, ну с начальником нельзя пообщаться, сейчас не те времена».

Враховуючи викладене, суд вважає, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини, а саме: «03.06.19 ОСОБА_2 прибув до Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, де зустрівся із старшим слідчим ОСОБА_4, який повідомив ОСОБА_2, що процес зняття арешту з автомобіля є доволі тривалим процесом, але він знає людину, яка може, за певну суму грошових коштів, допомогти йому з оформленням документів на зняття арешту з автомобіля та його повернення. Вказаною особою був ОСОБА_1» не відповідають дослідженим судом матеріалам кримінального провадження, як і те, що «ОСОБА_2, вважаючи, що дії слідчого є неправомірними, і в інший спосіб, як надання грошових коштів ОСОБА_1, він автомобіль повернути не зможе, 17.06.19 звернувся до ВБ КОЗ УСБУ в Чернігівській області». Так, перша зустріч слідчого із заявником відбулася не 03.06.2019, а 18.06.2019. В наданих суду матеріалах відсутні докази зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 03.06.2019, у цей день негласні слідчі дії не проводилися. Також в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які підтверджують, що 03.06.2019 слідчий ОСОБА_4 сказав заявнику ОСОБА_2, що з поверненням автомомобіля йому зможе допомогти лише ОСОБА_1

Ненадано суду жодного доказу і на підтвердження того факту, що 17.06.2019 ОСОБА_2 звернувся до ВБ КОЗ УСБУ у Чернігівській області, вже будучи переконаним у тому, що «в інший спосіб, як надання грошових коштів ОСОБА_1, він автомобіль повернути не зможе». Судом встановлено, що заявник повідомив про вимагання слідчим ОСОБА_4 неправомірної вигоди через обвинуваченого не 17.06.2019, а у своїй заяві від 19.07.2019, яка не містить вхідного номеру та штампу Військової прокуратури Деснянського гарнізону про отримання та надійшла більш ніж через місяць після первинного звернення ОСОБА_2 до УСБУ у Чернігівській області.

Водночас, заява ОСОБА_2 від 19.07.2019 не узгоджується зі змістом зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_4, що мала місце 19.07.2019 та зафіксована у відтвореному в судовому засіданні файлі, що міститься на диску № 1577/14/285 від 22.07.2019. На вказаній зустрічі слідчий не вимагав неправомірну вигоду та не вказував на необхідність надання коштів через обвинуваченого, а лише запропонував звернутися до ОСОБА_1 Зі стенограми: ОСОБА_4: «Слышишь, ты его знаешь?», ОСОБА_2: «Да, это с района, старый, добрый школьный знакомый». ОСОБА_4: «Ну так наберешь его, он будет где-то на выходных. Он когда-то заведовал всем этим. Сейчас он в Киеве», ОСОБА_2: «Ага, лутше через него?», ОСОБА_4: «Наберешь ему, если он возьмется, то суды, это, я думаю проблем не будет, он этим занимается по транспорту». ОСОБА_2: «Та мне бы лутше вообще без судов».

Таким чином, суду не надано жодного доказу на підтвердження вимагання слідчим ОСОБА_4, зокрема через обвинуваченого ОСОБА_1, неправомірної вигоди у ОСОБА_2

Крім того, згідно з обвинуваченням: «24.07.2019 ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 зустрітися поблизу станції Либідська та обговорити питання щодо можливості зняття арешту з автомобіля. У ході цієї зустрічі, поблизу станції метро Либідська у м. Києві, ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, запропонував ОСОБА_2 за грошові кошти, у сумі 600 доларів США, вплинути на прийняття рішення старшим слідчим ОСОБА_4 щодо вирішення питання про повернення вилученого у ОСОБА_2 транспортного засобу». Вказане в обвинуваченні не відповідає матеріалам, які досліджені судом, зокрема, ініціатором зустрічі ОСОБА_2 та обвинуваченого, що відбулася 24.07.2019, був ОСОБА_2 У суді він повідомив, що «у соцмережах фейсбук знайшов ОСОБА_1, написав йому у месенджері та домовився з ним про зустріч у м. Києві».

Зустріч обвинуваченого з ОСОБА_2, відповідно до їх показів та протоколу НСРД № 3/2-2820 від 19.08.2019, відбулаcя поблизу станції метро «Лук'янівська», а не біля метро «Либідська», як зазначено в обвинувальному акті.

Із переглянутого у судовому засіданні відеозапису зустрічі ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що відбулася 24.07.2019 (диск 1594/14/285 від 24.07.2019): ОСОБА_2: «Какая вообще процедура?». ОСОБА_1: «Мне нужны копии твоего паспорта, доверености. Я подготовлю все документы, отправляю их на суд. Через три дня тебе позвонят, скажут когда нужно придти. Я скажу, что надо будет говорить. На суд вызовут следователя или начальника следственного отделения. Его мнение будут учитывать при решение вопроса о возвращении машины». ОСОБА_2: «Так.». ОСОБА_1.: «Что?». ОСОБА_2: «Денег хочу дать. Так, 300 это задаток?». ОСОБА_1: «Да, всего 600». ОСОБА_2: «Так, в Чернигове с тобой встречаться или с ОСОБА_4?». ОСОБА_1: «Нет, со мной, все документи сделаю я, все у меня и я сам все отправлю». ОСОБА_2: «Настолько они перепуганые?». ОСОБА_1: «Но все делаю я, они ничего не делают». ОСОБА_2: «Ок».

Суд констатує, що досліджений аудіо-, відеозапис вказаної зустрічі свідчить про наявність розбіжностей зі змістом протоколу НСРД № 3/2-2820 від 19.08.2019, який не містить стенограми вищевикладеного діалогу. Так, із -аудіо, відеозапису розмови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слідує, що обвинувачений отримав 300 доларів США за підготовку документів до суду для зняття арешту з автомобіля, а не «за позитивне вирішення питання», як зазначено у протоколі № 3/2-2820 від 19.08.2019. Вказаний аудіо-, відеозапис узгоджується з показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_2, який повідомив, що «ОСОБА_1 займався подачею від мого імені заяви до суду про скасування арешту», «біля кафе Фольварек передав ОСОБА_1 8000 грн. за попередньою домовленістю, за надані послуги».

Жодних висловлювань обвинуваченого, в яких, як зазначено в обвинувальному акті «ОСОБА_1 запропонував за грошові кошти вплинути на слідчого ОСОБА_4» не було. Питання надання коштів підняте самим заявником («Так, денег хочу дать»). При цьому обвинувачений наголосив, що він сам підготує документи та скерує їх до суду.

Обвинувачення в частині «отримання ОСОБА_1 15.08.2019 другої частини раніше обумовленої ним неправомірної вигоди у сумі 8000 грн. за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення слідчим» також не знайшло свого підтвердження, так як на вказаній зустрічі (15.08.2019), що переглянута в суді (диск № 1634/14/285 від 16.08.2019), будь-яких фраз щодо необхідності отримання неправомірної вигоди з метою здійснення впливу на слідчого ОСОБА_4 обвинуваченим невисловлено. Натомість, ОСОБА_2, будучи під контролем правоохоронних органів, ініціативно переводить розмову на визначення ролі слідчого щодо зняття арешту з автомобіля, висловлює прохання щодо передачі коштів слідчому ОСОБА_4 Зі стенограми: ОСОБА_1: «Давно ждешь?». ОСОБА_2: «Та да». ОСОБА_1: «Слышишь, ну ты вчера паники мне навел. Что он тебе за схему предложил?». ОСОБА_2: «Он сказал, что на машинах специально затирается номер двигателя, делается арест, а потом снимается право пользыванья. Что вы к ОСОБА_11?». ОСОБА_1: «Да, пойдем посидим». ОСОБА_2: «Денюжку давай тебе отдам, я не люблю быть должен. Только у меня гривны» (передає обвинуваченому кошти). «Там 8 (восемь) тысяч, передашь ОСОБА_4, что бы я не был должен». ОСОБА_1: «Не вопрос. Да нормально все будет».

З вказаного слідує, що ОСОБА_2 спонукав обвинуваченого передати кошти слідчому. Про це також свідчить зміст розмови, що відбулася між обвинуваченим та ОСОБА_2 09.08.2019 (диск № 1634/14/285 від 16.08.2019 до протоколу НСРД № 3/2-2820 від 19.08.2019). Зі стенограми: ОСОБА_2: «Ты хоть деньги ему передал?». ОСОБА_1: «Кому? Ну конечно». Так, хоча прізвище ОСОБА_4 у цій розмові взагалі не фігурує, у протоколі № 3/2-2820 від 19.08.2019 зазначено, що 09.08.2019 ОСОБА_2 запитав обвинуваченого чи передав він ОСОБА_4 кошти, ОСОБА_1 запевнив, що він все йому передав. Таким чином, зміст цього протоколу надуманий та не відповідає -аудіо, відеозапису зустрічі.

При цьому, обвинувачений у своїх показаннях, наданих суду, зазначив, що іноді звертав увагу на те, що під час їх зустрічей, ОСОБА_2 щось постійно розповідав про слідчого, просив передати йому кошти, але він не надавав цьому ніякого значення, адже на зустрічі з Коломійцем 24.07.2019 пояснив йому, що він самостійно вирішить його питання шляхом звернення до суду з позовною заявою.

Згідно з обвинуваченням: «16.08.2019 ОСОБА_1 затримано та в останнього вилучено частину грошових коштів у сумі 800 грн., які він отримав напередодні від ОСОБА_2». Обвинувачення у цій частині не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки відповідно до заяви ОСОБА_1 від 16.08.2019 він добровільно видав 4 купюри номіналом 200 гривень серії ТЖ 8747417, КМ 0227106, УГ 9136666, АВ 5533096, всього 800 гривень. Разом з цим, одна з цих 4 купюр, а саме: АВ 5533096 не зазначена в протоколі огляду, помічення та вручення коштів від 15.08.2019 як частина коштів, яка вручалася ОСОБА_2 для подальшого підтвердження фактичних даних щодо вимагання у нього неправомірної вигоди слідчим ОСОБА_4

Суд дійшов висновку, що та версія подій, яка пропонується стороною обвинувачення, не може пояснити всю сукупність фактів, встановлених у суді і не є єдиною і розумною.

Стороною захисту в судових засіданнях звернуто увагу на загальновідомий факт, а саме публікацію від 16 серпня 2019 року, тобто в день затримання обвинуваченого. На офіційній сторінці Управління СБУ у Чернігівській області у Facebook опубліковано новину під назвою «На Чернігівщині СБУ викрила на хабарі слідчих поліції», в якій зазначено, що «співробітники СБ України задокументували факт вимагання керівником слідчого відділення та слідчим Чернігівського відділу поліції 600 доларів за повернення раніше вилученого у межах кримінального провадження майна, на яке накладено арешт. Операція з викриття поліцейських проводилася під процесуальним керівництвом війської прокуратури Деснянського гарнізону».

В даній публікації не йдеться про ОСОБА_1, який обвинувачується у одержанні 600 доларів США за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженю на виконання функцій держави - слідчого ОСОБА_4

Суд вважає, що вказане, а також аналіз зібраних та досліджених судом доказів свідчить про провокацію злочину стосовно обвинуваченого.

Аналіз усталеної судової практики Європейського суду з прав людини дає підстави вважати, що провокацією злочину є умисне створення працівниками правоохоронних органів обставин, які схиляють чи змушують особу вчинити злочинне діяння, якого вона не здійснила б за власною ініціативою.

Для визначення провокації злочину Європейський суд встановив, зокрема, такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні провокації, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої, чи був скоєний злочин без втручання правоохоронних органів, вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані проте, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення злочину була суттєвою.

Визначаючи роль правоохоронних органів при розслідуванні цього кримінального правопорушення, суд вважає, що правоохоронні органи не обмежились пасивним розслідуванням, а штучно створили відповідні умови для вчинення злочину з метою його подальшого викриття, тобто злочин, що розслідувався у кримінальному провадженні № 42019270300000018 був фактично змодельований правоохоронними органами. Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Як зазначалося вище, допитаний свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що на час його звернення до правоохоронних органів у нього ніхто не вимагав хабар. Таким чином, на час звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів мала місце невизначеність у причинах звернення. Самостійність його волевиявлення не перевірена під час отримання заяви, зміст якої фактично надуманий.

У матеріалах кримінального провадження зафіксовано 11 телефонних розмов ОСОБА_4 та ОСОБА_2, ініціатором яких був саме заявник (диск № 1576/14/285 від 22.07.2019 до протоколу № 3/2-2415т від 22.07.2019), а відповідно до рішень Європейського суду прояв ініціативи у контактах з особою є ознаками провокації.

Незважаючи на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 18.06.2019 відбулася зустріч (диск № 1577/14/285 від 22.07.2019), у ході якої слідчий повідомив ОСОБА_2, що потрібно дочекатись результатів експертизи і він питань щодо повернення автомобілів не вирішує («Вопросов нет, только я не решаю таких вопросов», «Я понимаю, но я такими вопросами не занимаюсь, я следователь, у меня есть начальник»), 03.07.2019 ОСОБА_2 знову двічі телефонує до слідчого (о 14:35 та 16:37) та просить зустрітися.

12.07.2019 ОСОБА_2 телефонує слідчому та цікавиться результатами експертизи, при цьому зазначає («Это мой номер. Если не тяжело, сохраните его. Хотя бы перенабрать. Потому что я на нервах весь уже»).

У розмові між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка відбулась 12.07.2019 о 17:18:19, ОСОБА_2 запитує слідчого за результати експертизи. Слідчий ОСОБА_4 відповідає.: «Смотрите, ОСОБА_2, то есть експерт, он передо мной не отчитывается. Он выполняет решение суда и все. Он присылает заключение экспертное с печатями, с подписями о том, что он обнаружил. Будет решение, я набираю. Вы подъезжаете для ознакомления».

У розмові, що відбулася між тими ж абонентами 18.07.2019: ОСОБА_2: «Подскажите там что-то известно, не известно?». ОСОБА_4: «Делают они, печатают. Я помню про этот материал. Они как только напечатают, я сразу же наберу, как он даст заключение. Или что?». ОСОБА_2: «Ну, я понимаю. Просто хотел подъехать пообщаться, потому что я на нервах. Уже два месяца машины нет. У меня крышу срывает с этой машиной». ОСОБА_4: «Ну давай».

Таким чином, прояв ініціативи ОСОБА_2 у контактах зі слідчим ОСОБА_4, повторні провокації, незважаючи на відмову слідчого, системні дзвінки та наполегливі прохання щодо неодноразових зустрічей, фрази ОСОБА_2 «А скем можно решить этот вопрос», «А как можно с начальником пообщаться», «Но, а кто этим занимается, потому что мне попадать на 7 штук не хочется», «Та мне бы лутше вообще без судов», свідчать, що ОСОБА_2, діючи під контролем правоохоронних органів, провокував слідчого на одержання неправомірної вигоди.

Незважаючи на пояснення обвинуваченого на зустрічі з ОСОБА_2 24.07.2019, що всі документи до суду підготує він особисто, заявник продовжував ініціювати зустрічі зі слідчим, які відбулися 29.07.2019, 07.08.2019 та 14.08.2019.

Окрім того, свідок ОСОБА_4 в суді на запитання адвоката обвинуваченого: «Чи намагалися працівники СБУ зв'язатися зі свідком після завершення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1, та чи натякали на конкретні покази, які свідок має надати в суді?», зазначив: «Я не хочу дослівно передавати наші розмови, але зустрічі були. Я на ці зустрічі реагував негативно». На уточнююче запитання, чи схиляли працівники СБУ до надання зручних показів, відповів: «так, але я не схилився». Вказане у своїх показах підтвердив і обвинувачений, повідомивши, що від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 йому стало відомо, що під час судового розгляду обвинувального акту, до свідків приїжджали працівники СБУ та надавали їм надруковані покази, які вони мали надати в суді по обвинуваченню ОСОБА_1

Таким чином, усі матеріали кримінального провадження свідчать про провокацію у ньому, чітке планування та контроль дій заявника ОСОБА_2 працівниками СБУ з метою викриття слідчого на вчиненні корупційного злочину, а викладене обвинувачення стосовно ОСОБА_1 є надуманим.

Постановою від 17.08.2019 кримінальне правопорушення в кримінальному провадженні № 42019270300000018 від 25.02.2019 з ч. 3 ст. 368 КК України перекваліфіковане на ч. 2 ст. 369-2 КК України. За вказаною статтею обвинуваченому повідомлено про підозру та у подальшому пред'явлено обвинувачення.

Водночас, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Так, однією з обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України є те, що особа одержує неправомірну вигоду. Визначення поняття неправомірної вигоди надано в примітці до ст. 364-1 КК України, де вказано, що під неправомірною вигодою у статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2 та 370 КК України необхідно розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав.

З показань обвинуваченого вбачається, що гроші у заявника він отримав за складання позовної заяви до суду про зняття арешту з автомобіля. Заявник в свою чергу на початку підтвердив покази обвинуваченого, зазначивши, що у ході першої зустрічі з обвинуваченим останній повідомив, що автомобіль можна буде отримати після проведення експертизи, для цього потрібно звернутися із заявою до суду про скасування арешту, після чого свідок передав обвинуваченому 300 доларів США. У подальшому заявник змінив свої покази, вказав, що вважав, що надає кошти обвинуваченому для передачі їх слідчому ОСОБА_4 Так, на одній із зустрічей обвинуваченого та ОСОБА_2, що відбулася 15.08.2019, останній зазначає: «Там 8 тысяч, передашь ОСОБА_4, что бы я не был должен».

Таким чином, обидві особи по різному усвідомлювали мету передачі та отримання грошових коштів, при цьому суд вважає, що заявник, діючи під контролем правоохоронних органів, мав на меті передати кошти через обвинуваченого слідчому ОСОБА_4 з метою подальшого його викриття на одержанні неправомірної вигоди.

За ст. 369-2 КК України отримання неправомірної вигоди відбувається виключно за вчинення протиправного впливу, наслідком якого може бути прийняття відповідного рішення іншою особою, яка уповноважена на виконання функцій держави. У статті 369-2 КК України йдеться про вплив на прийняття того рішення, яке належить не до компетенції особи, що отримує неправомірну вигоду, а до компетенції третьої сторони - особи, уповноваженої на виконання функцій держави, яке відповідно до законодавства вона повинна приймати шляхом самостійної оцінки наявності фактичних і юридичних підстав. Тому під впливом розуміється прямий вплив на вольовий процес прийняття особою, уповноваженої на виконання функцій держави, конкретного рішення, яке входить до її повноважень.

Водночас, із пред'явленого обвинувачення та наявних у матеріалах кримінального провадження доказів, неможливо установити конкретного рішення, яке мав прийняти слідчий ОСОБА_4

В обвинувальному акті зазначено що: «ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_2 за грошові кошти вплинути на прийняття рішення старшим слідчим ОСОБА_4 щодо вирішення питання про повернення вилученого у ОСОБА_2 транспортного засобу».

Проте, слідчий ОСОБА_4 не уповноважений був приймати рішення про повернення автомобіля ОСОБА_2, і не приймав такого. Рішення про повернення автомобіля ОСОБА_2 прийняте слідчим суддею Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіною Н.Ю. та викладене в ухвалі слідчого судді від 09.08.2019 за результатами розгляду клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту на автомобіль, яке підготовлене та надане до суду від імені заявника обвинуваченим. Окрім того, на зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_12., яка відбулася 07.08.2019, останній чітко вказав заявнику, що не зможе віддати йому автомобіль без рішення суду. Зі стенограми: ОСОБА_2: А можно ее хоть как-то до ожидания суда забрать». ОСОБА_4: «Не получится, без разрешения суда не отдадут». ОСОБА_2: «А то что мы расговаривали тогда, на счет ответсвенного хранения». ОСОБА_4: «Нет, без разрешения суда нельзя». ОСОБА_2: «Та я бы просто поставил ее в гараж». ОСОБА_4: «Ну, а что такое ответственное хранение, ты все равно не сможешь на ней ездить». ОСОБА_2: «Но, а кто будет знать, что на ней арест, если меня остановят, если техпаспорт на руках предположим?». ОСОБА_4: «Нет, это ж не шутки, это неисполнение решения суда».

Системний аналіз ст. 369-2 КК України із іншими статтями КК України, а також ст. 12 «Зловживання впливом» Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією, підписаної від імені України 27 січня 1999 року і ратифікованої Законом України від 18.10.2006 року № 252-V, а також ст. 18 «Зловживання впливом» Конвенції ООН проти корупції, підписаної від імені України 11 грудня 2003 року і ратифікованої Законом України від 18.10.2006 року № 251- V, а також Закон України «Про запобігання корупції» вказує на те, що суб`єктом зловживання впливом може виступати лише та службова особа або особа, яка надає публічні послуги, яка завдяки можливостям, пов`язаним із службовими (у широкому розумінні) повноваженнями, або обумовлених такими повноваженнями, має вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави.

При цьому, обвинувачений не мав таких повноважень, які обумовлювали можливість його впливу на особу, яка виконувала функції держави - слідчого ОСОБА_4

Судом також не встановлено, а стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті спосіб, у який міг обвинувачений впливати на слідчого Чернігівського відділу поліції ОСОБА_4 Суду не надані докази, які підтверджують тиск або іншу форму впливу обвинуваченого на слідчого.

Усі інші докази, у тому числі матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, не містять прямих даних про те, що обвинувачений спілкувався із ОСОБА_2 та висловлював пропозицію про одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб за вплив на прийняття відповідного рішення слідчим ОСОБА_4

За таких обставин, жодним доказом, що міститься у матеріалах кримінального провадження, не підтверджується та обставина, що обвинувачений отримав грошові кошти для себе за вплив на прийняття певного рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Незважаючи на те, що суд прийшов до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 369-2 КК України є таким, що не знайшло свого підтвердження та не випливає зі змісту самих доказів (відомостей, що містяться в них), суд окремо надає оцінку допустимості доказів, про визнання недопустимими яких, під час судового розгляду наполягала сторона захисту.

Відповідно до протоколу огляду, помічення та вручення грошових коштів від 24.07.2019, заявнику ОСОБА_2, 24.07.2019, у місті Києві надано кошти загальною сумою 300 доларів США для підтвердження фактичних даних про вимагання у нього неправомірної вигоди співробітником Чернігівського відділу поліції слідчим слідчого відділення ОСОБА_4 Однак у протоколі не вказано яким чином проходила помітка (ідентифікація) грошових коштів, в чому вона полягала і які спецзасоби застосовувалися для її проведення. Так, вказані кошти не були ідентифіковані, що свідчить про порушення вимог ст.ст. 252, 104-107 КПК України щодо порядку проведення та оформлення негласних слідчих (розшукових) дій.

Викладена вище обставина ставить під сумнів надання працівниками СБУ заявнику ОСОБА_2 саме тих грошових коштів, серії та номери яких зазначені у протоколі, у зв`язку з чим суд вважає дані обставини недоведеними. На відміну від протоколу огляду, помічення та вручення грошових коштів від 24.07.2019, протокол огляду, помічення та вручення грошових коштів від 15.08.2019 містить як додаток фототаблицю оглянутих грошових коштів.

Також обидва протоколи огляду, помічення та вручення грошових коштів свідчать, що кошти ОСОБА_2 вручалися для підтвердження та документування протиправної діяльності ОСОБА_4, а не ОСОБА_1

Відповідно до частини 4 ст. 246 КПК України виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину.

За приписами ст. 251 КПК України, прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину зобов'язаний зазначити, окрім іншог о, відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких проводитиметься негласна слідча (розшукова) дія; початок, тривалість і мету негласної слідчої (розшукової) дії; вказівку на вид негласної слідчої (розшукової) дії, що проводиться.

Постанова прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.07.2019 № 63/159т містить дані щодо вимагання грошових коштів працівниками Чернігівського відділу поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_13 В даній постанові відсутні відомості щодо вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_1 та залучення до проведення вказаної дії ОСОБА_2

В той же час постанова від 23.07.2019 № 63/159т не містить будь-яких даних щодо застосування під час контролю за вчиненням злочину аудіо-, відеоконтролю особи або зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст.ст. 260, 263 КПК України).

Таким чином, результати проведення контролю за вчиненням злочину отримані з порушенням ст.ст. 246, 249 251 КПК України та є недопустимим доказом.

На підтвердження результатів проведення НСРД - контролю за вчиненням злочину суду надано протокол № 3/2-2822т від 19.08.2019, відповідно до якого «15 серпня 2019 року приблизно о 20 год. 27 хв. в м. Чернігові, поблизу будівлі за адресою: проспект Миру, 20, ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 обумовлену раніше ними суму грошових коштів у розмірі 8000 грн.».

Вказаний протокол не містить в собі відомостей, що могли б вказувати на неправомірні дії обвинуваченого, зокрема слів та виразів, натяків на отримання неправомірної вигоди, а отже доказів винуватості в інкримінованому злочині. Протокол не містить жодних додатків та даних, з якою метою ОСОБА_2 були передані обвинуваченому вказані кошти. В порушення ст. 252, ст. 104 КПК України в протоколі не відображений хід процесуальної дії.

Враховуючи, що постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 23.07.2019 № 63/159т визнана судом недопустимим доказом, протокол № 3/2-2822т від 19.08.2019 також визнається судом недопустимим доказом.

Відповідно до ст. 252 КПК України, за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки. Фіксація результатів негласних слідчих (розшукових) дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом (ст.ст. 103-107 КПК України).

Із переглянутих в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що вони є вибірковими, розпочаті не з місця, де був виданий технічний засіб, отже ОСОБА_2 на власний розсуд визначав, які події будуть ним фіксуватися, сам вирішував коли включати та виключати фіксацію.

Протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій не містять дослівного викладення розмов (стенограм), а лише текст, який не відповідає змісту розмов наявних у записах на -аудіо, відеофайлах, що містяться на оптичних дисках, відтворених у суді. Також у протоколах не вказані особи, які фактично проводили процесуальні дії та особи, що брали участь у проведенні заходів, не визначений їх статус, права та обов'язки, відсутні власні підписи, відомості про характеристики технічних засобів фіксації (тобто характеристики відеокамери) та носіїв інформації, які застосовувалися при проведенні НСРД (тобто карти пам'яті, флеш карти).

Аналізуючи всі вищевказані обставини у сукупності з відповідними їм нормами кримінального процесуального законодавства, суд визнає, що негласні слідчі (розшукові) дії проведені з порушенням конституційних прав і свобод людини, численними та суттєвими порушеннями вимог КПК України.

В справах Пантелеєнко проти України, Худобін проти РФ, ЄСПЛ вказав, що сторона обвинувачення зобов'язана дотримуватись матеріальних та процесуальних норм під час проведення відповідних заходів, що забезпечуватиме добросовісність дій органів державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися із клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді (ч. 3 ст. 233 КПК України).

В порушення ст. 234 КПК України обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2 проведений 16.08.2019 без надання слідчим суддею дозволу на його проведення. У прокурора були відсутні підстави для проведення обшуку без ухвали слідчого судді, адже проведений обшук не був пов'язаний із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Окрім того, відповідно до ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 19.08.2019, судом надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_2 як зазначено у протоколі обшуку.

Доводи сторони обвинувачення щодо описки в ухвалі, суд до уваги не приймає, так як в реєстрі матеріалів досудового розслідування у пункті 12 розділу I «Проведені під час досудового розслідування процесуальні дії» вказано, що 16.08.2019 обшук проведено за адресою: АДРЕСА_3.

У протоколі зазначено, що у ході обшуку виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 12300 гривень та 1 купюру номіналом 50 доларів США із серійним позначенням MF87635646A, однак у протоколі міститься зауваження адвоката наступного змісту: «При первинному огляді платяного шкафа (верхнього відділення) шафи, що розташований в залі, поруч з холодильником, оперативним працівником УСБУ нічого виявлено не було, після чого були закриті дверці верхнього відділення, але на заявку іншого оперативного працівника дверці були відкриті повторно і в правому нижньому куті шафи було виявлено купюру номіналом 50 доларів США, якої спочатку не було. Вищевикладене має міститись на відеозаписі».

При цьому, зміст дослідженого в судовому засіданні протоколу обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 в порушення вимог ст. 105 КПК України не підтверджений відеозаписом слідчої дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 107 КПК України, незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Таким чином, оскільки втрачений відеозапис, який є невід`ємною частиною цієї дії, доказ у вигляді протоколу обшуку квартири АДРЕСА_2 здобутий з процесуальними порушеннями, як і протокол обшуку в службовому кабінеті ОСОБА_4, визнаються судом недопустимими доказами.

Затримання обвинуваченого та вилучення у нього частини неправомірної вигоди відбулося також з порушеннями КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був затриманий 16.08.2019 близько 10 год. 30 хв. Однак, в протоколі затримання, наданому стороною обвинувачення, зазначені дані щодо фактичного часу затримання обвинуваченого, які не відповідають дійсності.

Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений заперечив його фактичне затримання о 22 год. 10 хв. Повідомив, що його було затримано працівниками Управління СБУ у Чернігівській області 16.08.2019 близько 10 год. 30 хв. під будівлею за адресою: м. Чернігів, вул. Красносільського, 73 а, одразу ж після того як він вийшов від лікаря-стоматолога.

Вказане також підтверджується показами свідка ОСОБА_5, яка повідомила, що 16.08.2019 на 9 год. 30 хв. до неї, як лікаря-стоматолога прийшов ОСОБА_1 Процедура надання йому послуг тривала близько 1 години, після чого ОСОБА_1 вийшов з кабінету, віддав гроші за лікування адміністратору. У подальшому до приміщення зайшли двоє людей, які представилися працівниками СБУ та попросили віддати кошти, якими ОСОБА_1 розрахувався за лікування, отримали кошти та вийшли. Відразу на вулицю вийшла і вона та побачила, як ОСОБА_1 пребував в оточенні 5 осіб, двоє з яких заходили до них в стоматологію.

Таким чином, до складання протоколу, ОСОБА_1 через підкорення наказу змушений був залишатися поряд з працівниками УСБУ у Чернігівській області близько 12 годин, у зв'язку з чим порушено його право на свободу та особисту недоторканість (ст. 12 КПК України).

За ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Відповідно до ч. 5 ст. 208 КПК України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особитого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом (ч. 4 ст. 208 КПК України).

В порушення вищевказаних норм, о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 не роз'яснено права підозрюваного відповідно до ч. 3 ст. 42 КПК України, чим порушено його право на захист. Не виконано обов'язку щодо негайного повідомлення про затримання органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, протокол затримання не складено, його копію ОСОБА_1 не вручено.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 16.08.2019, обвинувачений у добровільному порядку видав кошти, а саме: 4 купюри номіналом 200 гривень серії ТЖ 8748417, КМ 0227106, УГ 9136666, АВ 5533096. У подальшому вказані кошти оглянуті та визнані речовим доказом.

В той же час, обвинувачений повідомив, що вказані кошти добровільно не видавав. Свідок ОСОБА_6 повідомила, що 16.08.2019 обвинувачений був у клініці її чоловіка на прийомі у лікаря-стоматолога ОСОБА_5, приблизно 2 години. Після чого розрахувався зі свідком, сплатив 800 гривень купюрами по 200 гривень. У подальшому до стоматології зайшли двоє чи троє осіб, один з них пред'явив посвідчення працівника СБУ та попросив віддати кошти, якими розрахувався ОСОБА_1 повідомивши, що це необхідно в слідчих чи оперативних цілях. Вона віддала гроші, при цьому ніякі документи не складалися.

З огляду на викладене, заяву ОСОБА_1 про добровільну видачу 4 купюр номіналом 200 гривень (всього 800 гривень) серії ТЖ 8748417, КМ 0227106, УГ 9136666, АВ 5533096, суд визнає недопустимим доказом.

Окрім того, протокол огляду коштів у сумі 800 гривень датований 17 липня 2019 року, хоча вказані кошти вилучені 16 серпня 2019 року, тобто за місяць до самого вилучення цих коштів. Сторона обвинувачення зауважила, що це є описка і слід рахувати, що протокол складений 17 серпня 2019 року, проте суд вказані доводи до уваги не приймає.

Враховуючи вказане, зокрема те, що вилучення коштів у сумі 800 грн здійснено не у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законодавством, суд визнає протокол огляду речей (предметів), а саме: коштів у сумі 800 гривень недопустимим доказом.

Стороною обвинувачення у якості доказів у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого надані речові докази - грошові кошти, а саме: 1 купюру Національної валюти США номіналом 50 доларів, 30 купюр номіналом 200 гривень, які відповідно до протоколів огляду, помічення та вручення грошових коштів від 24.07.2019 та від 15.08.2019 вручалися ОСОБА_2 для підтвердження фактичних даних про вимагання у нього неправомірної вигоди слідчим ОСОБА_4

Водночас, під час вилучення вказаних коштів були допущенні суттєві порушення вимог кримінального процесуального законодавства.

Факт вилучення речових доказів, документів, цінностей та іншого майна відображається у протоколі слідчої дії . У разі надання свідком, потерпілим, обвинуваченим (підозрюваним), іншими особами, документів, цінностей або іншого майна, яке має ознаки речових доказів, складається протокол відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України (п. 5 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої та введеної в дію наказом від 27.08.2010 №51/401/649/471/23/125).

Всупереч вказаному, про вилучення грошових коштів, а саме 5200 гривень, які були начебто добровільно видані свідком ОСОБА_3 та 800 гривень, які начебто були добровільно видані обвинуваченим, протоколи не складалися.

Кошти в сумі 50 доларів США вилучені під час обшуку у квартирі свідка ОСОБА_4, відеозапис якого суду не наданий.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

За вимогами ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Також, відповідно до роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Суд зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону, проте сторона обвинувачення не надала суду достатніх, вагомих та допустимих доказів, які б у своїй сукупності доводили винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, дійшов висновку, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 369-2 КК України та виправдати через недоведеність в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.

Скасувати арешти, накладені згідно ухвал Голосіївського районного суду м. Києва від 19.08.2019.

Речові докази та документи після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон чорного кольору марки «iPhone 7» з серійним призначенням Model A 1660 FCC ID: ІНФОРМАЦІЯ_2 IC:ІНФОРМАЦІЯ_3, грошові кошти у сумі 12300 гривень, а саме: 20 купюр Національної валюти України номіналом в 500 гривень, 11 купюр Національної валюти України номіналом в 200 гривень та 1 купюру Національної валюти України номіналом 100 гривень - повернути власнику ОСОБА_4;

- матеріали кримінального провадження № 1201927010003230 та ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова Лямзіної Н.Ю., справа № 750/6213/19, провадження № 1-кс/750/4209/19 - повернути Чернігівському відділу поліції ГУНП в Чернігівській області;

- грошові кошти в кількості 50 доларів США, 800 грн та 5200 грн - повернути Управлінню Служби безпеки України в Чернігівській області;

- DVD диски - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Сапон