Рішення № 102988110, 04.02.2022, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/17916/21

н/п 2/766/4230/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Булах Є.М.,

справа №766/17916/21; н/п №2/766/4230/22

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

до

відповідача виконавчого комітету Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 04059958, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37),

предмет та підстави позову: про відшкодування шкоди, завданої скасуванням пільгового проїзду пенсіонерів на період карантину

негайно після закінчення судового розгляду по суті, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне та, -

встановив:

І. Виклад позиції позивача

04 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої скасуванням пільгового проїзду пенсіонерів на період карантину, у якому, з урахуванням заяви від 29.12.2021 року про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача на свою користь 1 615,00 грн. матеріальної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач як пенсіонер відповідно до Постанови КМУ від 17.05.1993 року №354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» має право пільгового проїзду на транспорті загального користування.

Рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради, якими позбавлено пенсіонерів пільгового проїзду, прийняті з перевищенням посадових повноважень та рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №540/1380/21 визнано незаконним.

Позивач живе на острові і в центр міста йому пішки йти більше години. За період карантину на проїзд витратив 980, 00 грн. та відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 29.12.2021 року 635,00 грн., які просить стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

ІІ. Виклад позиції відповідача

13.01.2022 року представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв`язку з необґрунтованістю, недоведеністю, невмотивованістю та безпідставністю.

По суті заперечень проти пред`явлених вимог вказав, що з доданих до матеріалів позовної заяви копій квитків не можливо встановити дату їх придбання та використання. Крім того, оплата проїзду в міському транспорті здійснювалась позивачем тільки в період законної дії зазначених в позовній заяві рішень відповідача, що ні як не порушило його прав. Також Позивачем не обґрунтовано, враховуючи суворі застереження для населення, необхідність відвідання громадського транспорту в період карантинних обмежень. Вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вину у заподіянні шкоди Відповідачем Позивачу.

ІІІ. Виклад позиції позивача у відповіді на відзив

18.01.2022 року позивач подав відповідь на відзив у якій просив позовні вимоги задовольнити. Вказав, що квитки використовував для проїзду в тролейбусах №1, 3, 4, 9, 11, які належать МКП «Херсонелектротранс» та знаходяться у віданні ВК ХМР. На даний час у жодному тролейбусі не встановлені касові апарати та якими можна було б встановити дату придбання квитка. Рішення відповідача про скасування пільгового проїзду ніколи не було законним, доказів протилежного відзив не містить.

ІV. Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.10.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 25.10.2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто разом з поданими документами особі, яка її подала.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 09.12.2021 року вказану ухвалу скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 17.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб. Одночасно, учасникам справи було направлено ухвалу суду про відкриття провадження.

29.12.2021 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та клопотання про призначення розгляду справи з участю сторін.

13.01.2022 року представник відповідача подав відзив на позов.

18.01.2022 року позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.02.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Учасники справи наданими їм правом скористалися та подали до суду заяви по суті справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 5, ч. 8 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.

12.02.2021 року виконавчий комітет Херсонської міської ради прийняв рішення №33 «Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину», пунктом 1 якого встановив, що на період дії карантину перевезення автомобільним та електричним транспортом у міському сполученні здійснювати в кількості місць для сидіння, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу і визначеній в реєстраційних документах на такий транспортний засіб.

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що на період дії карантинних обмежень, визначених пунктом 1 даного рішення, здійснювати перевезення міським електричним та автомобільним транспортом усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням усіх передбачених чинним законодавством пільг, у період часу 07:00, з 10:00 до 15:00, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №540/1380/21 визнано протиправним та нечинним пункт 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12 лютого 2021 «Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину» в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №540/1380/21 залишено без змін.

Ухвалою КАС у складі ВС від 28.12.2021 року повернуто скаржнику касаційну скаргу ВК Херсонської МР на рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2021 року у справі №540/1380/21.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2021 року ПФ України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - є пенсіонером за віком довічно.

Позивачем долучено до позову ксерокопії разових квитків «Херсонелектротранс» на проїзд у міському тролейбусі ХЕТА з застереженням «без відмітки компостера недійсний» на загальну суму 1 615,00 грн.

Квитки мають серійний номер та відображення вартості квитка - 2, 50 гривні та 5 гривень. Відсутні відомості про дату та місце їх придбання та використання.

VІ. Оцінка Суду.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Позивач, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди спричиненого останньому відповідачем в результаті незаконно прийнятого рішення, щодо встановлення пільгового проїзду окремих категорій громадян у громадському транспорті м. Херсона у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів у період карантину та просив у порядку статті 21 КАС України стягнути з відповідача на користь позивача 1615,00 грн., які останній витратив на проїзд в тролейбусі з острова до центру міста за період карантину.

Період позивачем не визначено та не зазначено у який саме час, дату та якому тролейбусі було ним здійснено поїздки.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 ЦК України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права, відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 2 Постанови Пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що за загальним правилом у деліктних правовідносинах шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, елементами якого є: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди. Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Отже, особа, яка вимагає відшкодування збитків із деліктних зобов`язань, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вину завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини.

Згідно із статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Судом встановлено, що Поставною КМ України від 17.05.1993 року №354 «Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» введено безплатний проїзд для пенсіонерів за віком на міському пасажирському транспорті загального користування (крім метрополітену і таксі) та приміських маршрутах.

Отже, позивач як пенсіонер за віком за посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 21.04.2021 року ПФ України, відповідно до означеної постанови має право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті.

У справі що розглядається рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі №540/1380/21 у розумінні ч. 4 ст. 82 ЦПК України має преюдиційне значення та встановлює незаконність та нечинність пункту 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12 лютого 2021 «Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину» в частині здійснення перевезення усіх пільгових категорій громадян, з урахуванням всіх передбачених Законом пільг, у період часу до 07:00, з 10:00 по 15:00 годин, та після 19:00 щоденно, крім вихідних днів.

Разом з тим, як викладено вище, для встановлення складу деліктного правопорушення, не достатнім є лише встановити незаконність рішення органу місцевого самоврядування, доведенню підлягає наявність шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

У відповідності до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається на кожну із сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 дійшов висновку, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить із наданих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Однак, у відповідності до ч. 1 ст. 79 ЦПК України та ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази мають відповідати ознакам достовірності, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як встановлено судом, на підтвердженя несення матеріальної шкоди позивачем надано квитки, які не мають дати їх придбання, часу використання та доказів придбання цих квитків саме позивачем. Тому, долучені до позову копії разових квитків на проїзд у міському тролейбусі ХЕТА суд оцінює критично, адже надані докази не дають змоги встановити ні дату їх використання ні особу яка їх придбала та використала.

Сам по собі факт скасування пункту 2 рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №33 від 12 лютого 2021 «Про організацію роботи міського пасажирського транспорту на період дії карантину» не є доказом заподіяння позивачу матеріальної шкоди та не встановлює доведеність усіх обов`язкових складових цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що неправомірним рішенням органу місцевого самоврядування йому завдана матеріальна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відмову у їх задоволенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

VІІ. Заходи забезпечення позову (заяви).

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

VIІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

За статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

У відповідності до ч. 7 ст. 141 ЦПК України та з урахуванням того, що суд в ході розгляду справи прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, правових підстав для стягнення судового збору з відповідача немає.

Керуючись ст. ст. 16, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 19, 76, 81, 89, 133, 178, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 353-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до виконавчого комітету Херсонської міської ради (ЄДРПОУ 04059958, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37) про відшкодування шкоди, завданої скасуванням пільгового проїзду пенсіонерів на період карантину - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Херсонського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.3 розділу XI «Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: виконавчий комітет Херсонської міської ради, ЄДРПОУ 04059958, місцезнаходження: 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 37.

Повний текст рішення складено 04.02.2022 року.

Суддя Є.М. Булах