Рішення № 10298707, 06.07.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/23906.07.10

За позовом Приватне підприємство "Гаранткомплексбуд"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Турн"

про стягнення 10 000,00 грн

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача –Златін С.В. –дов. № б/н від 10.06.2010 р.

від відповідача –не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

06.05.10 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 000,00 грн.

Позов мотивований неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №12/01/09 від 12.01.09 відповідачем в частині оплати поставленого та прийнятого товару.

17.05.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/239, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 22.06.10 о 10:10.

22.06.10 в судове засідання з'явився представник позивача, вимоги ухвали про порушення провадження у справі виконав частково, надав заяву про збільшення позовних вимог та докази направлення її відповідачу. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.10 не виконав у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 06.07.10.

Господарський суд прийняв заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій позивач просив стягнути заборгованість в розмірі 121722,63 грн.

06.07.10 в ході розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги і вказавши, що відповідач не виконав свої зобов’язання, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 121722,63 грн. боргу.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився , відзив не надав, поважних причин такої процесуальної поведінки не повідомив.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст. ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього у судовому засіданні роз’ясненні вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складений протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі 12.01.09 був укладений договір купівлі-продажу №12/01/09 відповідно до умов якого відповідач як продавець зобов’язався передати у власність відповідача як покупця товар по накладних , а останній прийняти його та оплатити з а нього грошову суму.

На виконання договору відповідач поставив позивачу бетон, що підтверджено видатковими накладними з посиланням на реквізити договору №РН151 від 24.03.09 на суму 1406,59 грн., №156 від 27.03.09 на суму 5799,96 грн. та №161 від 30.03.09 на суму 2651,36 грн.

Договір та видаткові накладні підписані представниками сторін їх підписи скріплені круглими печатками юридичних осіб.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав зобов’язання, покладені на нього договором.

Також позивач надав видаткову накладну від 31.01.09 про поставку щебня на суму 131580,54 грн. та рахунок-фактуру №СФ-1 від 31.01.09 на суму 131580,54 грн.

Видаткова накладна від 31.01.09 підписана представниками сторін їх підписи скріплені круглими печатками юридичних осіб.

Господарський суд зазначає, що Видаткова накладна від 31.01.09 не містить посилань на договір купівлі-продажу №12/01/09.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 206 Цивільного кодексу України встановлено що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 та 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позивачем надано вимогу про сплату боргу в якій викладено заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог на сум поставки бетону в розмірі 9857,91 грн. відповідно до ч.1 ст.601 ЦК України та вимогу сплатити 121722,63 грн.

Як доказ направлення вимоги позивач надав квитанції №№0826 та №0823 від 02.04.10 та опис вкладення у цінний лист від 02.04.10 в відмітками Укрпошти.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем не було порушено умови Договору щодо оплати одержаного товару, оскільки він не є покупцем за ним, а на виконання умов договору продав (поставив) товар, за який саме позивач повинен сплатити грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, беручи до уваги, що підставою позову є невиконання відповідачем договору купівлі-продажу №12/01/09 від 12.01.09 і що позивачем не подано доказів порушення відповідачем його умов в частині оплати, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову і стягнення 121722,63 грн.

При цьому господарський вважає за необхідне роз’яснити, що відповідач наділений правом звернутись із позовом про стягнення боргу за поставлений і неоплачений товар з урахуванням доказів поставки: видаткової накладної від 31.01.09 про поставку щебня на суму 131580,54 грн., рахунку-фактури №СФ-1 від 31.01.09 на суму 131580,54 грн. і вимоги про сплату боргу від 02.04.10.

Позивач подаючи позов з ціною 10000,00 грн. сплатив 102,00 грн. державного мита. В подальшому подана заява про збільшення позовних вимог до 121722,63 грн. була прийнята судом до розгляду без доказів оплати позивачем державного мита.

Згідно до п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі якщо позивач на підставі ч.4 ст.22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 36, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Гаранткомплексбуд»(04209, м.Київ, вул. Героїв Дніпра, 20 к.10, код ЄДРПОУ 13698321 несплачене із збільшеної суми державне мито в розмірі 1’115(одну тисячу сто п'ятнадцять),23 грн. на користь державного бюджету України.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя І.Д. Курдельчук