Ухвала суду № 102985176, 04.02.2022, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

04.02.2022 227/2415/21

УХВАЛА

Іменем України

04 лютого 2022 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

за участю

секретаря Сисенко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Добропільського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить стягнути з відповідача:

витрати на лікування в розмірі 14493,72 грн

витрати, пов`язані з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 9536,00 грн,

моральну шкоду в розмірі 1201,48 грн

пеню за несвоєчасну виплату страхового відшкодування в розмірі 3818,77 грн,

судові витрати.

В обґрунтування позову зазначає, що 10 лютого 2018 року трапилась ДТП, за участю автомобіля 210994-20 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який рухаючись, виїхав на зустрічну смугу та допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1 .. В результаті ДТП велосипедист отримав тілесні ушкодження. Станом на 10.02.2018 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» за полісом АК6938354. 15.01.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, але 28.05.2021 року отримав лист, в якому відповідач повідомив позивача про призупинення розгляду справи щодо прийняття рішення про виплату страхової суми через відсутність документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача і вважає, що зазначена останнім обставина не є підставою для не виплати йому страхового відшкодування, оскільки відповідно до ст.1187 ЦК України особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Просить задовольнити його позов.

Відповідач надав суду відзив, в якому заперечує проти позовних вимог та зазначає, що не відмовляв позивачу у виплаті страхового відшкодування, а лише призупинив строк здійснення виплати страхового відшкодування до отримання документу щодо встановлення винної особи в ДТП, яке набрало законної сили. Крім того відповідач вважає, що позивачем не доведено, що шкода здоров`ю потерпілого заподіяна внаслідок спірної ДТП, а витяг з ЄРДР, на думку відповідача, не є належним та допустимим доказом заподіяння позивачу шкоди здоров`ю з вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем та є прямим наслідком спірної ДТП.

Сторони в судове засідання, будучи належним чином повідомлені про дату, час судового засідання, не з`явились.

В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене суд вважав можливим розглядати справу без участі сторін.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням (вироком) в рамках кримінального провадження по якому проводиться досудове розслідування, внесеного в ЄРДР за № 12018050230000216 за ч.1 ст.286 КК України. В обгрунтування клопотання відповідач посилається на вимоги п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, а також на те, що на даний час триває досудове розслідування по даному факту ДТП, яка сталася 10.02.2018 року, в результаті якої позивач отримав тілесні ушкодження. Відповідач зазначає, що обставини наявності чи відсутності вини водія, який був учасником зазначеної ДТП, цивільна відповідальність якого застрахована відповідачем та причинно-наслідковий зв`язок між його діями під час ДТП та заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями є суттєвими обставинами для розгляду даної цивільної справи, а враховуючи те, що ці обставини є предметом доказування у кримінальному провадженні № 12018050230000216 вважає, що розгляд справи до вирішення вказаного кримінального провадження є неможливим, оскільки прийняте рішення у кримінальному провадженні, може суттєво вплинути на результат розгляду цивільної справи, тому просить зупинити провадження у справі.

Вирішуючи вказане клопотання суд виходить з такого.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Таким чином, визначаючи наявність передбаченних п.6 ч.1 ст.251ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі, суд повинен перевірити, чи в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цій справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до роз`яснень пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у п. 8 постанови від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Між тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

З наведеного вбачається, що обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

За змістом Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Дорожньо-транспортна пригода відповідно до визначення наведеного у законі це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону, забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно п. 1.4 ст. 1 Закону, особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У відповідності до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та визначені п. 35.2 цієї статті документи, а саме:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

е) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

У відповідності до п. 36.2 ст. 36 Закону, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: -у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; -у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження, відповідач фактично вказує на те, що на підставі п. п. 36.2 ст. 36 Закону, у нього на даний час відсутній обов`язок здійснювати страхове відшкодування до того часу поки по кримінальному провадженню № 12018050230000216 за ч.1 ст.286 КК України не буде прийнято рішення, яке має набрати чинності і тому він просить зупинити справу за позовом ОСОБА_1 до прийняття рішення у вказаному кримінальному провадженні.

Але суд проаналізувавши вищенаведені норми ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з такого.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач не оспорює наявності події - факту ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля 210994-20 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , у результаті якої позивачу завдані тілесні ушкодження та визнає її страховим випадком.

При цьому слід зазначити, що у даному випадку, дорожньо-транспортна пригода не розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, за фактом ДТП від 10.02.2018 року проводиться досудове розслідування за наслідками якого може бути прийнято і рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що клопотання відповідача про зупинення розгляду даної справи до прийняття рішення у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, оскільки з огляду на предмет та підстави пред`явленого позову, враховуючи аргументи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у даній справі, до розгляду кримінального провадження щодо ДТП, оскільки з`ясування обставин (фактів), які є предметом спору та мають значення для справи, на думку суду можливе в межах розгляду даної цивільної справи. Рішення за розглядом кримінального провадження в порядку КПК не можуть впливати саме на виплату відповідачем страхового відшкодування в порядку цивільного судочинства, адже зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є деліктним.

Відтак, завлене клопотання про зупинення провадження у справі, є безпідставним, суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, і задоволенню не підлягає. До того ж, на думку суду, зупинення провадження у даній справі, буде порушенням права позивачів на розумний строк розгляду їх справи відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім того, враховуючи викладені в позові та відзиві обставини, а також те, що документи які містяться у матеріалах страхової справи містять інформацію щодо предмета і підстав позову, суд, на підставі ч.7 ст.81 ЦПК України, вважає необхідним витребувати у відповідача:

копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6938354 від 20.06.2017 року,

належним чином завірену копію страхової справи за заявою ОСОБА_1 за фактом ДТП, що мала місце 10.02.2018 року за участі забезпеченого транспортного засобу автомобіля 210994-20 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (поліс № АК/6938354 від 20.06.2017 року)

інформацію чи були надані ОСОБА_1 документи (а саме копії закритих листків непрацездатності, довідка з місця роботи, з зазначенням кількості робочих днів за останні два місяці, що передують даті настання ДТП), які страхова компанія пропонувала надати останньому у листі № 355 від 30.01.2020 року, який був адресований ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.84, 81, 240,260, 251 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про зупинення цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування – відмовити.

2. Розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про стягнення страхового відшкодування – відкласти на 13 квітня 2022 року об 13.30 годину.

Про дату і час судового засідання повідомити учасників справи.

3. Витребувати у Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС»:

копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6938354 від 20.06.2017 року,

належним чином завірену копію страхової справи за заявою ОСОБА_1 за фактом ДТП, що мала місце 10.02.2018 року за участі забезпеченого транспортного засобу автомобіля 210994-20 державний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 (поліс № АК/6938354 від 20.06.2017 року)

інформацію чи були надані ОСОБА_1 документи (а саме копії закритих листків непрацездатності, довідка з місця роботи, з зазначенням кількості робочих днів за останні два місяці, що передують даті настання ДТП), які страхова компанія пропонувала надати останньому у листі № 355 від 30.01.2020 року, який був адресований ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Витребувану інформацію направити до 28 лютого 2022 року на адресу суду: вул. Банкова, 39А, м. Добропілля, Донецька область, 85004 з посиланням на номер справи № 227/2415/21.

В разі неможливості надати витребувану інформацію – повідомити про причини, які цьому перешкоджають.

Роз`яснити відповідачу, що відповідно до ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Попередити посадових осіб Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС», що за неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд може застосувати заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в дохід державного бюджету у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов`язків, встановлених цим Кодексом.

Копію ухвали направити сторонам для відома та Приватного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» для виконання п.3 цієї ухвали.

Ухвала не оскаржується.

Суддя О.В.Здоровиця