Рішення № 102982238, 04.02.2022, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1197/21

2/264/242/2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2022 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., при секретарі Глазістовій К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади м. Маріуполя. Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади м.Маріуполя від 27.10.2020 року у вказаній квартирі зареєстровані відповідачі. Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є квартиронаймачем, ОСОБА_2 - дружина квартиронаймача, ОСОБА_3 - син дружини квартиронаймача, ОСОБА_4 - донька квартиронаймача. Згідно акту обстеження житлового приміщення від 23.10.2020 року, проведеного комісією у складі головного спеціаліста відділу контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у присутності мешканця квартири НОМЕР_2 ОСОБА_7 , встановлено, що квартира НОМЕР_3 розташована на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку. Зі слів сусідів, зареєстровані у квартирі відповідачі у квартирі не проживають більше п`яти років, квартиру незаконно займає ОСОБА_8 , сусід з квартири НОМЕР_4 . За вказаною адресою мається заборгованість, а саме за даними ЖКП «КК Кальміуська» - 1107,25 грн. та КП «Комунальник» - 2906,17 грн., ККП «Маріупольтепломережа» - 24376,67 грн., КП «МВУВКГ» - 10740,90 грн. На теперішній час реєстрація відповідачів, які фактично не проживають у житловому приміщенні, перешкоджає виконавчому комітету Маріупольської міської ради, як органу, який наділений повноваженнями з управління об`єктами жилого фонду, розпорядитися жилими приміщеннями, виділивши їх у встановленому законодавством порядку, особам, які потребують поліпшення житлових умов.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву з проханням справу розглянути за його відсутністю, наполягає на задоволенні позовних вимог, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, в своїх інтересах та малолітньої дитини ОСОБА_4 надала заяву, в якій визнала позовні вимоги та не заперечувала проти їх задоволення, справу просила розглянута за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи - Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради Бартош Н.О., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та висновок про недоцільність визнання неповнолітньої дитини такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.18 Житлового кодексу України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.

Відповідно до ст.15 ЖК України виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів на території району, міста, району в місті здійснюють управління житловим фондом місцевих Рад, здійснюють контроль за використанням і схоронністю житлового фонду, приймають рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої Ради, видають ордери на жилі приміщення.

Згідно ст.30 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів міських рад належать повноваження щодо управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебуває у комунальній власності відповідних територіальних громад, розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Стаття 71 Житлового кодексу України передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст.72 ЖК України не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, є підставою для визнання осіб в судовому порядку такими, що втратили право користування ним.

Відповідно до інформаційної довідки № 229830388 від 27.10.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_5 відноситься до комунальної форми власності територіальної громади м. Маріуполя.

Відповідно до листа ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» № 75/43158 від 29.10.2020р. право власності на квартиру АДРЕСА_5 не зареєстроване.

Відповідно до довідки з реєстру територіальної громади міста Маріуполя від 27.10.2021 року у квартирі АДРЕСА_5 зареєстровані відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 - є квартиронаймачем, ОСОБА_2 - дружина квартиронаймача, ОСОБА_3 - син дружини квартиронаймача, ОСОБА_4 - донька квартиронаймача, зареєстровані у квартирі АДРЕСА_5 .

Згідно акту обстеження житлового приміщення від 23.10.2020, проведеного комісією у складі головних спеціалістів контролю за використанням активів департаменту по роботі з активами - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у присутності мешканця квартири НОМЕР_2 ОСОБА_7 , встановлено, що квартира НОМЕР_3 розташована на четвертому поверсі п`ятиповерхового будинку. Зі слів сусідів, зареєстровані у квартирі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у квартирі не проживають більше п`яти років, квартиру незаконно займає ОСОБА_8 , двері у квартиру відчинені, немає замків.

З листа № 69.23/38 від 04.01.2021 року, наданого КП «Комунальник» за квартирою АДРЕСА_5 , вбачається наявна заборгованість в сумі 2906,17 грн.

З листа № 280 від 16.11.2020 року, наданого ЖКП «КК «Кальміуська», за квартирою АДРЕСА_5 , вбачається наявна заборгованість у розмірі 1107,25 грн.

З листа № 61.3.4/1107 від 13.01.2021 року, наданого ККП «Маріупольтепломережа», за квартирою АДРЕСА_5 , вбачається наявна заборгованість у розмірі 24376,67 грн.

З листа від 06.01.2021 року, наданого КП «МВУВКГ», за квартирою АДРЕСА_5 , вбачається наявна заборгованість у розмірі 10740,90 грн.

Згідно акту про обстеження по факт проживання (не проживання) особи на території Нікольської селищної ради №21, складеного депутатом Нікольської селищної ради вбачається, що відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2016 року проживають за адресою: АДРЕСА_6 .

На теперішній час, реєстрація відповідачів, які фактично не проживають у спірному житловому приміщенні, перешкоджає виконавчому комітету Маріупольської міської ради, як органу, який наділений повноваженнями з управління об`єктами жилого фонду, розпорядитися жилими приміщеннями, виділивши їх у встановленому законодавством порядку, особам, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Згідно зі статтею 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім`ї наймача належить дружина наймача, їх діти, батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім`ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов`язані з цим правові наслідки необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи у житловому приміщенні у зв`язку з вибуттям наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК УРСР).

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Зазначені правила статей 71 та 107 ЖК Української РСР є різними за своєю правовою природою й кожна з них є окремою підставою для пред`явлення позову, оскільки перше з них регулює збереження житла за тимчасово відсутніми громадянами, а правило другої статті передбачає втрату членом сім`ї наймача права користування цим житловим приміщенням у разі його вибуття на постійне проживання в інше житлове приміщення.

Крім того, відповідно до частини другої статті 405 Цивільного кодексу України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Положення цієї статті застосовуються до правовідносини, які виникли між власниками житла (на праві приватної власності) та членами їх сім`ї.

При вирішенні спорів про виселення з наданням іншого житла або без такого при користуванні гуртожитками або квартирами, які не належать користувачеві на праві приватної власності, а також між власниками житлового приміщення (за умови наявності права приватної власності на таке жиле приміщення) з вимогами виселення осіб, які не є членами сім`ї власника, положення статті 405 ЦК України не застосовуються.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За вимогами ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користуванням житловим приміщенням.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 3 ст.29 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

На підставі того, що у відповідності до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства та ст.29 ЦК України, місцем проживання дитини є місце проживання її батьків, вирішення питання щодо користування дитиною житловим приміщенням окремо від них суперечить чинному законодавству та інтересам дитини.

В силу ст.160 СК України місце проживання дитини визначається по місто проживання батьків.

Малолітня дитина не має права вільно та самостійно обирані місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права малолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання малолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від волі дитини, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для малолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Малолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

Зазначення Органом опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради про недоцільність визнання неповнолітніх дітей, такими що втратили право користування жилим приміщенням обумовлюється метою діяльності такого органу - захистом прав, свобод і законних інтересів дітей. Одним із прав такої служби є п.5.7 Положенням про управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради №7/22-2059 від 25.10.2017 року, відповідно до якого управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради має право представляти в судах та інших органах, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності інтереси дітей, пов`язані, зокрема, із захистом житлових, прав дітей.

Надаючи висновок до суду, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради діє виключно в інтересах дітей та дотримання такої позиції відповідає завданню цієї служби.

Аналіз цивільного та житлового законодавства дає підстави вважати, що неповнолітня дитина не може бути самостійним відповідачем за позовом про визнання її такою, що втратила права користування житлом, та зберігає або втрачає таке право автоматично разом з батьками.

Інтереси дітей не порушуються з огляду на те, що вони в спірній квартирі не проживають, а залишення неповнолітніх дітей зареєстрованими в спірній квартирі суперечитиме ст.9 Конвенції про права дитини та ст.160 СК України.

У відповідності до ч.ч. 5, 6 ст.19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд звертає увагу на те, що вищевказаний висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради взагалі не обґрунтований жодними фактичними обставинами справи або обставинами, які Орган встановив під час складання висновку. Загальне посилання на захист житлових прав дитини не є належним обґрунтуванням висновку.

Крім того, суд зазначає, що ні Конституція України, ні Конвенція про права дитини, ні Цивільний кодекс України (зокрема, статті 316, 317, 319, 321 вказаного Кодексу), ні Сімейний кодекс України, ні Житловий кодекс УРСР, ні Закон України «Про охорону дитинства», ні Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» не встановлюють особливостей позбавлення дитини права користування житлом, яке вона набула як член сім`ї власника житла. Вказане право за своєю правовою природою є правом користування чужим майном і позбавлення цього права відбувається в порядку статей 316, 317, 319, 321 ЦК незалежно від віку особи.

Оскільки судом встановлено, що відповідачі не проживають у квартирі АДРЕСА_5 , за відсутності будь-яких домовленостей із представником власника та законних підстав на збереження за ними житла, ніяких обов`язків щодо утримання квартири не несуть, що перешкоджає позивачеві у здійсненні прав щодо майна, а також враховуючи думку відповідачів, які визнали позов, мають постійне проживання в с. Нікольське Маріупольського району Донецької області, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Пунктом 1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн., тому суд вважає необхідним стягнути на користь позивача вказану суму судового збору з відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283, ст.ст.15, 18, 71, 72 ЖК України, Законами України «Про місцеве самоврядування», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконавчого комітету Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5 .

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Н. В. Литвиненко