Рішення № 102981919, 03.02.2022, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року м. Черкаси справа № 925/1644/21

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився (заява про розгляд без участі);

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комплекс "Промліс" (м. Краматорськ, Донецька область) до фізичної особи - підприємця Баглай Олександра Володимировича ( м. Черкаси) про стягнення 35 394,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 35 394,71 грн. з яких: 23 000,00 грн. основний борг, 1 450,63 грн. 3 % річних, 3 155,59 грн. інфляційних втрат, 2 953,94 грн. пені та 4 834,55 грн. штрафу на підставі договору № 181119Б від 18.11.2019, укладеного між сторонами у справі.

Справа розглядається у спрощеному позовному провадженні зі строком розгляду до 02 лютого 2022.

Представники сторін в засідання жодного разу не з`явилися, явка обов`язковою не визнавалася.

Позивач позовні вимоги підтримує і просить суд їх задовольнити.

Відповідач запропонував до укладення мирову угоду (а.с. 79), однак позивач повідомив суд поясненням від 27.01.2022 про відхилення такої пропозиції відповідача і просить позов задовольнити.

Клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді було залишено без задоволення, оскільки воно було подано після початку розгляду справи по суті.

Відповідач заявою від 20.01.22 просить застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог, якщо судом буде встановлено пропуск позивачем строку позовної давності.

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 18.11.2019 між сторонами було укладено Договір купівлі-продажу лісоматеріалів № 181119Б (а.с. 20), за умовами якого відповідач, як Продавець, зобов`язався поставити на користь позивача, як Покупця, лісоматеріали дубові, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити даний товар.

Сторонами погоджено, що товарна позиція по лісоматеріалах, їх кількість, ціна умови, строки та місце поставки визначаються у Заявці/Специфікації до цього договору.

Загальна вартість лісоматеріалів, що підлягають поставці за Договором визначається сумою всіх поставок за цим Договором (розділ І Договору).

У відповідності до розділу 3 Договору відповідач повинен поставити позивачу лісоматеріали на склад Покупця за адресою Донецька область, м. Краматорськ, вул. Шадринська, 13 в строки та по цінах, які вказані у Заявці до цього Договору, що є його невід`ємною частиною (п. 3.1.).

Згідно розділу 5 Договору ціна узгоджується сторонами у Заявці/Специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору і ціна може змінюватися за домовленістю сторін.

Розрахунки за договором здійснюються шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок відповідача згідно наданого для оплати позивачу рахунку-фактури (п. 5.2 Договору).

Сторонами погоджено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020 або до повного виконання зобов`язань сторонами в частині фінансових зобов`язань (п. 7.1. Договору).

Строк дії договору автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію за 30 календарних днів до закінчення його строку.

Суду не надано доказів, що Договір між сторонами було визнано недійсним чи розірвано.

Укладений сторонами договір за своїм правовим змістом є договором поставки та відповідає положенням ст. 712 ГПК України.

Даною нормою передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору сторонами було узгоджено Заявку на поставку лісоматеріалів (а.с. 23) на суму 169 243,50 грн. (пиломатеріали дубові обрізні 50х25/105х320-2520).

Відповідач направив позивачу рахунок № 21 від 18.11.2019 (а.с. 24) на сплату 169243,50 грн. коштів за пиломатеріали дубові обрізні, який позивачем оплачено повністю платіжним дорученням № 3376 від 19.11.2019 року (а.с. 25).

За умовами узгодженої Заявки сторонами на поставку лісоматеріалів (а.с. 23) строк поставки товару визначено до 22 листопада 2019.

Заперечень проти неотримання від позивача всієї суми коштів за лісоматеріали в сумі 169 243,50 грн. і не поставку цього товару в повному обсязі до 22 листопада 2019 року відповідачем суду не подано.

За доводами позивача, за накладною № 21 від 19.11.2019 відповідач передав позивачу лісоматеріали дубові обрізні лише на суму 142865,66 грн., не поставивши таким чином товар на суму 26 377,84 грн. (169243,50 - 142865,66).

В подальшому, 18.09.2020 відповідач повернув позивачу 3 377,84 грн. (квитанція а.с. 66) і залишок боргу таким чином за відповідачем рахується в сумі 23 000,00 грн. як кошти, на які не було поставлено товар.

Отже, Відповідач в узгоджений строк до 22.11.2019 не виконав умови договору в повному розмірі, не передав позивачу повністю оплачений ним товар і не повернув в залишку кошти, які отримав за товар на суму 23000,00 грн., чим порушив права позивача та спричинив спір.

Стаття 193 Господарського Кодексу України та ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачають, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

За правилами ст. 662. 663, 664 ЦК України Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Статтею 665 ЦК України визначено правові наслідки відмови продавця передати товар. Так, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У розділі 6 Договору сторонами визначено, що у випадку недопоставки лісоматеріалів у визначений договором обсягах, прострочення терміну поставки лісоматеріалів, зазначених у Заявці, більше трьох календарних днів від дати вказаної у заявці, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від вартості недопоставлених лісоматеріалів (п. 6.1.).

У разі отримання попередньої повної оплати лісоматеріалів і непостачання або постачання не в повному обсязі, Продавець при неможливості виконати зобов`язання, має повернути в триденний термін грошові кошти покупцю на першу вимогу і в повному обсязі. При неповерненні суми боргу понад три дні, продавець повинен повернути покупцю на його письмову вимогу суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неповерненої суми за кожен день прострочення (п. 6.2.).

За доводами позивача, ним було направлено відповідачу:

- вимогу від 25.11.2019 № 25-11/01 (а.с. 28) про повернення суми отриманої передоплати 26 377,84 грн., яку було направлено електронною поштою та отримано відповідачем 25.11.2019 (а.с. 30);

- вимогу від 14.09.2020 № 14/09-01 (а.с. 29) про повернення суми передоплати в розмірі 26 377,84 грн., яку було направлено електронною поштою та отримано відповідачем 14.09.2020 (а.с. 30);

- вимогу № 30/06-01 від 30.06.2021 про повернення суми отриманої передоплати в розмірі 23000,00 грн. (а.с. 32), яку було направлено поштовим зв`язком 02.07.2021 (а.с. 34-36).

Відповідач в залишку кошти за непоставлений товар не повернув, з чого і виник спір.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частинами другою та четвертою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі № 910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 9 липня 2018 року у справі № 903/647/17 та від 8 серпня 2018 року у справі № 908/1843/17.

Позивач просить стягнути з відповідача 2953,94 грн. пені за період з 28.11.2019 по 27.05.2020 з урахуванням часткового повернення коштів відповідачем на користь позивача в сумі 3377,84 грн. та 4834,55 грн. штрафу (розрахунок а.с. 18-19).

Розрахунок пені є вірним.

За умовами ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 року - платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок штрафу зроблено неправильно, виходячи з такого:

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже штраф розраховується як одноразове стягнення, а пеня - за кожний день прострочення і тому лише при розрахунку пені застосовується поділ на 365 днів і множення на кількість днів прострочення.

Тому за належним розрахунком штраф становить лише 2637,78 грн. (26377,84 х 10%).

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1450,36 грн. як 3% річних від простроченої до повернення суми боргу за період з 28.11.2019 по 22.11.2021 з урахуванням часткового повернення боргу та 3155,59 грн. інфляційних за період з 28.11.2019 по 15.11.2021 (а.с. 15-17).

Розрахунок 3% річних та інфляційних зроблено позивачем вірно та у відповідності до обставин справи.

У відповідача немає заперечень проти математичних розрахунків позовних вимог, доказів сплати коштів за позовними вимогами в справу не подано.

З цих підстав до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 23000,00 грн. залишку основного боргу, 2953,94 грн. пені, 1450,63 грн. як 3 % річних, 3155,59 грн. інфляційних втрат та 2637,78 грн. штрафу на підставі договору № 181119Б від 18.11.2019, укладеного між сторонами у справі. Строк позовної давності за вимогами позивача судом не встановлено. Правову підставу позову доведено зібраними у справі доказами.

В частині решти вимог по штрафу у позові слід відмовити через неправильні розрахунки.

На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник через неправильні дії відповідача у справі, то з нього на користь позивача слід стягнути 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору повністю.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Баглай Олександра Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комплекс "Промліс" (ідентифікаційний код 34456341, м. Краматорськ, Донецька область, вул. Шадринська, 13) --- 23000,00 грн. залишку основного боргу, 1 450,63 грн. як 3 % річних, 3 155,59 грн. інфляційних втрат, 2 953,94 грн. пені, 2637,78 грн. штрафу на підставі договору № 181119Б від 18.11.2019 року та 2270,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2022

Суддя Н.М. Спаських