Рішення № 102981906, 03.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2022Справа № 910/14539/21

За позовомФермерське господарство "Колос"до Акціонерного товариства "Українська залізниця" третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс"простягнення 574 352,44 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Фермерське господарство "Колос" (далі також - позивач) з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача шкоду у сумі 574 352,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неправомірного запровадження відповідачем послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" позивачу завдано шкоду у сумі 574 352,44 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Зокрема, заявлене позивачем у письмових поясненнях клопотання про залучення третіх осіб - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс".

27.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс" подано письмові пояснення, в яких третя особа зазначає, що внаслідок вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено рішенням Антимонопольного комітету України № 470-р від 06.08.2020 позивач поніс необґрунтовані витрати на оплату послуги з "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням".

09.11.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що між відповідачем та позивачем не існували договірні відносини стосовно послуги з "Подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням", а тому, на думку відповідача, позивач не вправі вимагати відшкодування подвійної шкоди внаслідок запровадження такої послуги.

16.11.2021 позивач через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що спір у даній справі виник не у зв`язку з неналежним виконанням стороною договірних зобов`язань, а у зв`язку з вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, внаслідок чого позивачу заподіяно шкоду.

29.11.2021 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав заперечення на відповідь на відзив, згідно яких заперечує проти доводів позивача викладених в обґрунтування позовних вимог.

06.12.2021 позивач подав письмові пояснення на підтримання своє позиції.

06.12.2021 третя особа подала додаткові письмові пояснення з додатковими доказами, зокрема надано копію договору укладеного між третьою особою та відповідачем щодо надання послуг.

20.12.2021 та 28.12.2021 позивач подав додаткові письмі пояснення на позовну заяву.

22.12.2021 третя особа подала додаткові пояснення з доказами, а саме переліками.

11.01.2022 та 24.01.2022 відповідач подав письмові пояснення згідно яких останній заперечує проти позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Крім того, відповідачем під час розгляду справи в спрощеному провадженні, заявлено клопотання про розгляд справи у загальному провадженні від 09.11.2021 та витребування у позивача додаткових доказів.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 4 ст. 247 ГПК України визначено, у яких випадках та які категорії справ не можуть розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Малозначні справи розглядаються тільки у порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом ч. 7 ст. 250 ГПК України якщо справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження, то правила цієї статті щодо розгляду заперечень відповідача з приводу розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, не застосовуються.

Як вбачається із матеріалів справи, у даному випадку ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, категорія даної справи не належить до справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження та є справою незначної складності, а тому її розгляд має здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження, тому клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження (як спрощеного так і загального) учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У клопотанні про витребування доказів, відповідач просить суд витребувати докази, які можуть містити інформацію про відшкодування витрат позивачу третіми особами послуг по перевезенню вантажу залізничним транспортом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що відповідь на адвокатський запит отримана відповідачем.

Враховуючи те, що за змістом указаних приписів закону відповідач має право (і суд надає йому таку можливість) реалізувати всі свої процесуальні права та добросовісно виконати свої обов`язки, передбачені законом з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, обставини, які можуть бути встановлені витребовуваними доказами не стосуються предмета спору, тому клопотання відповідача про витребування доказів є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України» від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

У той же час судові рішення мають бути вмотивованими. "Належна вмотивованість є обов`язковою вимогою, якою не можна нехтувати в інтересах швидкого розгляду справи",- зазначено в висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, - належна вмотивованість потребує, щоб судді мали достатньо часу на підготовку рішень.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Предметом позову по даній справі є стягнення шкоди відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції, що встановлено в рішенні Антимонопольного комітету України від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19, яким встановлено факт порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості та прийняття АМКУ рішення від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19.

За твердженням Позивача, внаслідок вчинення Відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції з Подачі й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням та встановленні її вартості в розмірі 170,38грн. за 1 вагон/1 кілометр без ПДВ, ФГ "Колос" понесені необґрунтовані витрати в сумі 287 056,22грн. (з ПДВ).

Проте, як зазначає Позивач, відповідно до ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ФГ "Колос" має право на відшкодування шкоди у подвійному розмірі.

Позивач є вантажовласником вантажу, який перевозився АТ "Українська залізниця", та кінцевим споживачем.

Фермерське господарство "Колос" (Позивач) є сільськогосподарським виробником та при продажу своєї продукції він користується послугами АТ"Українська залізниця". Перевезення сільськогосподарської продукції, яка відправляється Позивачем здійснювалась на станції Закомельська Південної залізниці.

Послуги АТ "Українська залізниця" позивач отримує через Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕМ - Транс", з яким у нього укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2901 від 29.01.2019.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Спір у даній справі № 910/14539/21 виник у зв`язку з вчиненням відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та необґрунтованого запровадження з 01.03.2019 р послуги , внаслідок чого (вчиненого порушення) позивачу було заподіяно шкоду. Отже, правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про захист економічної конкуренції", який є спеціальним та регулює, зокрема, відшкодування шкоди особам, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1,2, 5,10,12,18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Суду доведено, що 29.01.2019 між позивачем та ТОВ "ЕМ - Транс" (третя особа) був укладений Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 2901 (згідно якого через третю особу позивач сплачував кошти за спірну послугу).

Для надання послуг Клієнту - Позивач, ТОВ "ЕМ - Транс" 07.02.2018 уклали з AT "Українська залізниця" Договір про надання послуг з AT "Українська залізниця" №07415/ЦТЛ-2018.

Додаткова угода №3/П3 до Договору про надання послуг №07415/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018 була підписана між ТОВ "ЕМ - Транс" та AT "Українська залізниця" 01.03.2019. Саме згідно цієї додаткової угоди розділ 2 Договору доповнено п.2.1.20 "Компенсувати Перевізнику витрати, пов`язані з подачею й збиранням вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, а також робіт пов`язаних з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за ставкою встановленою у Додатку 1 до цього Договору. Оплата здійснюється за найкоротшу відстань до однієї із сусідніх станцій відкритої для ватажних операцій: Малодіяльні вантажна станція навантаження/вивантаження (станція надання послуг) Закомельська/Савинці. Відстань подачі або забирання - 13 км. Ціна за одиницю після коригування становить 170,38 грн. за 1 вагон/1 кілометр".

Про введення послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням ТОВ "ЕМ - Транс" (третя особа) повідомила позивача також 01.03.2019 року листом 0103-1 від 01.03.2019 p., копія якого міститься в матеріалах справи, отже відповідач має бути ознайомлений зі змістом даного документу.

При цьому, суд зауважує, що Контракт № 19022019 між ФГ "Колос" та GLOBUS AGRO CORN LIMITED укладено 19.02.2019 р. на умовах поставки СРТ (перевезення оплачено до) - до дати, коли ФГ "Колос" стало відомо про введення послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Більше того, зважаючи на дату такого контракту, умови контракту та ціна продукції була визначена між ФГ "Колос" та GLOBUS AGRO CORN LIMITED також до введення спірної послуги відповідача.

Як стверджує позивач, укладанню контракту передували переговори сторін, які були проведені восени 2018 року. GLOBUS AGRO CORN LIMITED за результатами переговорів направив позивачу листа від 07.11.2018 року, в якому він повідомив про готовність укладання контракту на поставку пшениці за ціною 3000 грн за 1 тону на умовах СРТ.

Підтвердженням продажу пшениці за контрактом № 19022019 від 19.02.2019 на умовах СРТ також є митна декларація № UA504120/2019/103029 в графі 20 яких зазначено умови поставки, а в графі 44 (подані документи) під кодами 4103 та 4104 зазначені контракт № 19022019 від 19.02.2019 та специфікація № 1 від 19.02.2019 р.

Відповідно до матеріалів справи, після укладання контракту ФГ "Колос" повідомило GLOBUS AGRO CORN LIMITED про підвищення вартості послуг AT "Українська залізниця" в зв`язку з введенням послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Разом з тим, Листом від 04.03.2019 p. GLOBUS AGRO CORN LIMITED підтвердило готовність виконання укладеного контракту на умовах, які визначені контрактом та не погодило підвищення вартості продукції зазначивши в листі, що "умови поставки СРТ передбачають, що витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення зобов`язаний оплатити продавець. Збільшення вартості послуг перевізника не може бути підставою для зміни ціни продукції за укладеним контрактом і є виключно витратами ФГ "Колос" як продавця за контрактом.

Суд зауважує, що копія контракту № 19022019 від 19.02.2019, специфікації № 1 від 19.02.2019 р. наявні в матеріалах справи, а отже, суд доходить висновку що відповідач, ознайомлений зі змістом вказаних документів та обізнаний про не справляння позивачем плати за спірну послугу з третіх осіб (не включення її вартості до вартості товару).

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до міжнародних правил Інкотермс 2010 термін СРТ означає, що продавець передає товар перевізнику або іншій особі, номінований продавцем, у узгодженому місці (якщо таке місце узгоджено сторонами). Продавець зобов`язаний укласти договір перевезення та нести витрати на перевезення, необхідні для доставки товару в узгоджене місце призначення.

Умови СРТ виключають включення вартості доставки товару до місця призначення до вартості товару. Це додаткові витрати продавця.

Так, у справі № 910/14539/21 встановлюються конкретні умови поставки товару позивачем GLOBUS AGRO CORN LIMITED за укладеним контрактом № 19022019 від 19.02.2019, який був відправлений за накладними № 43848290 від 01.03.2019, № 43865146 від 03.03.2019, № 43868926 від 03.03.2019, № 43882406 від 04.03.2019, № 43885342 від 05.03.2019, № 43888734 від 05.03.2019, № 43897420 від 06.03.2019, № 43902071 від 06.03.2019, № 43907930 від 07.03.2019, № 43911171 від 07.03.2019 № 43913961 від 07.03.2019, № 43933308 від 09.03.2019, № 43943778 від 10.03.2019, № 43947472 від 11.03.2019, № 43952597 від 11.03.2019 та понесення позивачем необґрунтованих витрат як кінцевим споживачем послуги відповідача послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

За встановлених обставин, на переконання суду, подане до суду відповідачем в якості доказу пояснення ФГ "Колос", яке подавалось ним до АМКУ не є доказом включення до ціни проданого товару вартості послуги з подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням.

Суду доведено, а матеріалами справи підтверджено, а саме відповідно до переліків 20190302 від 02.03.2019, № 20190308 від 08.03.2019 філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ "Українська залізниця" позивачем проведено списання з рахунку ТОВ "ЕМ - Транс" зі спеціальним режимом використання через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень вартість послуги "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею навантаженням і вивантаженням" вагонів.

Згідно з актами № ОУ-0000077 від 19.03.2019, № ОУ-0000078 від 19.03.2019, № ОУ - 0000079 від 19.03.2019, № ОУ-0000091 від 27.03.2019, які складені Товариством з обмежено відповідальністю "ЕМ - Транс" та Фермерським господарством "Колос" загальна вартість наданих транспортно-експедиційних послуг по перевезенню пшениці становить 1 353 913,74 грн. з ПДВ, зокрема, включено вартість за послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні вантажні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням - 239 213,52 без ПДВ 20 %.

Таким чином, загальна вартість за послугу "за подачу й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльній станції, для виконання комерційних операцій, для виконання комерційних операцій, а також робіт, пов`язаних з прийманням, видачею навантаженням і вивантаженням" становить 287 056,22 грн. з ПДВ.

Суд зауважує, що 19.02.2019 отримання позивачем коштів від покупця за реалізовану за контрактом № 19022019 від 19.02.2019 не доводить про включення витрат позивача на оплату послуги за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням за вагони в сумі 287 056,22 грн., в т.ч. ПДВ до вартості продукції.

При цьому, факт сплати позивачем та отримання відповідачем коштів у розмірі 287 056,22 грн., в т.ч. ПДВ за отриману послугу "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" відповідачем визнається.

Суд критично оцінює посилання відповідача, на національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", оскільки таке є недоречним у даних правовідносинах, оскільки норми цього Національного положення (стандарту) застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб.

Суд констатує, факт вчинення відповідачем порушення, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки таке встановлено Антимонопольним комітетом України у рішенні від 06.08.2020 № 470-р у справі № 130-26.13/102-19.

Вказаним рішенням АМКУ визнано, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків. Визнано дії Акціонерного товариства "Українська залізниця", які полягають у визначенні малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України, що призвело до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання (споживачів послуг АТ "Українська залізниця"), яке було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку. Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" припинити порушення, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення. За порушення, зазначене в пункті 2 рішення, на Акціонерне товариство "Українська залізниця" накладено штраф у розмірі 18 282 400, 00 грн.

Більше того, не погоджуючись з даним рішенням АМК України, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Антимонопольного комітету України про визнання частково недійсним Рішення №470-р від 06.08.2020.

Разом з тим, судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва №910/15766/20 від 27.01.2021, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у позові відмовлено.

Таким чином, відповідно до положень ч. 2 ст. 242, ч. 1 ст. 284 ГПК України рішення у справі №910/15766/20 набрало законної сили 25.05.2021.

Варто зазначити, що в рішенні Господарського суду міста Києва №910/15766/20, зокрема, встановлено, що вказані дії перевізника створюють для суб`єктів господарювання, які уклали відповідні типові договори й користуються послугами AT "Українська залізниця" з перевезення вантажів, різні умови, оскільки суб`єкти господарювання, які здійснюють приймання/відправлення вантажів зі станцій, які визначені малодіяльними, змушені укладати додаткові угоди до договорів та сплачувати різну вартість за фактично одну послугу - приймання/відправлення вантажів. Суб`єкти господарювання, які використовують малодіяльні станції, також сплачують різну вартість послуги залежно від відстані такої станції до найближчої немалодіяльної. Суб`єкти господарювання, які мають можливість сформувати маршрутну відправку, не сплачують вартість послуги, на відміну від тих, які не мають такої можливості.

Отже, Комітет дійшов висновку, що дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й збирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку.

За результатом дослідження наявних у матеріалах справи доказів, доводів і тверджень учасників справи, суд дійшов висновку про те, що при прийнятті рішення №470-р від 06.08.2020 Антимонопольний комітет України повно з`ясував обставини, які мають значення для справи; встановлені Комітетом обставини являються доведеними і підтверджені належними і допустимими доказами; висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам справи; при прийнятті рішення відсутні порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.10.2021 касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у справі № 910/15766/20 - без змін.

В п. 16, 17 даної постанови Верховним Судом зазначено, що Суди попередніх інстанцій, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, встановивши, що АТ "Українська залізниця" протягом 2018 року - 31 березня 2020 року займало монопольне становище на ринку перевезення вантажів залізничним транспортом у межах території України із часткою 100 відсотків; дії АТ "Українська залізниця" щодо визнання малодіяльних вантажних станцій і запровадження послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановлення її вартості, призводять до ущемлення інтересів суб`єктів господарювання, яке було б неможливим за умови існування конкуренції на ринку; недоведення АТ "Українська залізниця" наявності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним Рішення АМК, - дійшли й висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

При визначенні факту понесення збитків позивачем внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідачем, також, застосовуються інші норми законодавства - ЦК України та ГК України.

Так, положеннями ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Законом щодо окремих видів господарських зобов`язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Суду доведено, факт завдання позивачу шкоди та наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- Протиправна поведінка заподіювана шкоди (займання монопольного становища та порушення акціонерним товариством "Українська залізниця" законодавства про захист економічної конкуренції - визначення малодіяльних вантажних станцій і запровадженні послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості, встановлено Рішенням АМКУ від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19).

- Наявність шкоди (безпідставне справлення з позивача 287 056,22 грн. з ПДВ плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням).

- Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (визначення відповідачем малодіяльних вантажних станцій і запровадженні на них послуги "Подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням" та встановленні її вартості внаслідок зловживанням монопольним становищем та справляння цієї плати), встановлені у рішенні АМКУ від 06.08.2020 року у справі № 130-26.13/102-19.

- Вина заподіювана шкоди (презумпція вини особи, яка допустила порушення).

Так, статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування. Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

Отже, в результаті вчинення відповідачем порушення, передбаченого частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суду доведено, та матеріалами справи підтверджено, що позивачу було завдано шкоди, яка полягає у тому, що за період з 01.03.2019 по 30.03.2019 р. відповідачем було безпідставно справлено з позивача плату за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням в сумі 287 056,22 грн.

В розумінні статей 224 та 225 ГК України понесені ФГ "Колос" витрати, які полягали у безпідставному справленні з позивача 287 056,22 грн. плати за подачу й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на малодіяльні станції, для виконання комерційних операцій, а також роботи пов`язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням) є збитками (нанесена відповідачем шкода).

Суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні твердження відповідача, викладені в відзиві на позовну заяву, що витрати здійснені позивачем включено у вартість реалізованої ним продукції, з огляду на те, що такі висновки відповідача повністю спростовуються матеріалами справи.

Суд критично оцінює наданий відповідачем висновок експертів у галузі права, оскільки, наданий висновок виходить за межі, визначені ч. 1 ст. 108 ГПК України, не стосується питання застосування аналогії закону, аналогії права чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Експерти у галузі права Берзін П.С. та Птащенка Д.С. не є спеціалістами у сфері господарського права чи процесу, а спеціалізуються у сфері кримінально - виконавчого права. Щодо Птащенка Д.С. відповідачем не додано жодних документів, які б підтверджували кваліфікацію (диплом доктора наук, кандидата наук, доктора філософії).

Таким чином, Відповідач не надав суду доказів (у розумінні статті 76 ГПК України), які б спростовували доводи позивача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки, відповідачем вчинено порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 Закону і позивачем доведена та встановлена судом наявність всіх складових елементів для відшкодування шкоди з відповідача, суд прийшов до висновку, що Позивач правомірно розраховує шкоду у подвійному розмірі завданої шкоди.

З огляду на арифметичну помилку в розрахунку позивача, судом здійснено власний розрахунок такої шкоди, а саме: 287 056,22 грн. х 2= 574 112,44 грн., який і підлягає стягненню з відповідача. З цих підстав позов задовольняється частково.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення № 396 від 27.08.2021 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8615,28 грн.

Випискою підтверджено зарахування судового збору у вказаному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фермерського господарства "Колос" задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Фермерського господарства "Колос" (64343, Харківська область, Ізюмський район, с. Топольське, код ЄДР 14281058) майнову шкоду у розмірі 574 112 (п`ятсот сімдесят чотири тисячі сто дванадцять) грн. 44 коп. та судовий збір 8 529 (вісім тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 13 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя І.І. Борисенко