Рішення № 102981901, 04.02.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2022Справа № 910/17683/21

Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/17683/21

За позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (проїзд Індустріальний, буд. 1, м. Авдіївка, Ясинуватський район, Донецька область, 86065)

До Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815)

Про стягнення 11 582, 92 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач або акціонерне товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Укрзалізниця") про стягнення 11 582, 92 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у серпні 2021 року позивач замовляв перевезення вантажу за накладними №50111178, № 49750888, 49758949, 49750912, 49750896 у відповідача відповідно до договору перевезення вантажів залізничним транспортом, проте, як зазначає позивач, вантаж прибув на станцію призначення із затримкою.

Таким чином, у відповідача перед позивачем виник борг за невчасну доставку вантажу. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача штраф у загальному розмірі 11 582, 92 грн за прострочення терміну доставки вантажу. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу).

Ухвалою від 08.11.2021 року суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків оформлення позовної заяви з моменту отримання ухвали. 22.11.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви, позивачем усунуто недоліки, визначені ухвалою від 08.11.2021 про залишення позовної заяви без руху.

29.11.2021 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/17683/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив зменшити розмір штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 10% від суми позову 11 582,92 грн - 1158,29 грн., в зв`язку з скрутним матеріальним становищем та епідемією COVID-19. 16.12.2021 від відповідача надійшла заява про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу до 20% від суми позову - 2 316,584 грн., в якій відповідач навів додаткові обґрунтування для зменшення розміру штрафую

21.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просив задовольнити позовні вимоги в розмірі 11 582,92 грн., посилаючись на те, що через обставини, що склалися, а саме окупацію частини України та епідемію, він також зазначає збитків, а тому несвоєчасна доставка вантажу впливає на його діяльність.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Між позивачем, Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", (вантажоодержувач) та відповідачем, Акціонерним товариством «Українська залізниця», (перевізник) було укладено договір перевезення у спрощеній формі (надалі - Договір). Предметом договору є здійснення доставки вантажів (сировина для металургійного виробництва) на підставі залізничних накладних.

У серпні 2021 Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажних вагонів (власності) оренди по залізничним накладним № 50111178, № 49750888, №49758949, № 49750912, № 49750896, де вантажовідправник - Приватне акціонерне товариство «МК «Азовсталь», а отримувач вантажів - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод".

Як зазначає позивач, вагони по залізничним накладним № 50111178, № 49750888, №49758949, № 49750912, № 49750896 були відправлені зі станції Сартана Донецької залізниці та прибули на станцію Авдіївка з порушенням терміну доставки, що підтверджено штемпелем станції призначення в графі 51 залізничної накладної. Відстань перевезення зазначена у графі 30 залізничної накладної

За прострочення термінів доставки вантажу відповідачем, позивачем, у відповідності до Статуту залізниць України та Правил обчислення термінів доставки вантажу, було нараховано штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 11 592,82 грн, який позивач просить стягнути в судовому порядку.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 11 592,82 грн., у зв`язку з прострочення доставки вантажу відповідачем.

III. Доводи позивача у справі.

Так, згідно з доводами позивача викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив:

1. Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 11592,82 грн. за несвоєчасну доставку вантажу згідно зазначених залізничних накладних та витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

2. Як вказав позивач відповідач допустив прострочення відповідачем термінів доставки вантажів, внаслідок чого у позивача виникло право на притягнення відповідача до передбаченої нормативно-правовими актами, зокрема Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Мінтранспорту України від 21.11.2000 за № 644 (далі по тексту Правила доставки вантажу), відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

3. Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач у заяві про зменшення штрафу, не спростовує той факт, що з його боку мале місце порушення термінів доставки вантажу та просить зменшити суму штрафу, у зв`язку з ускладненим фінансовим станом AT «Укрзалізниця».

Водночас, позивач також просить суд звернути увагу на те, що м. Авдіївка знаходиться в безпосередній близькості від лінії зіткнення, і відповідач здійснює свою діяльність при форс-мажорних обставинах, у зв`язку з цим, господарська діяльність підприємства була порушена. Також підприємство дуже часто знаходилось без стабільного електропостачання, під постійними обстрілами. Ці обставини унеможливлюють нормальне функціонування підприємства, яке, в свою чергу, ускладнюється відсутністю сировини для виробництва та порожніх вагонів через несвоєчасне виконання залізницею своїх зобов`язань за договором перевезення.

Також позивач зазначив, що після початку ведення бойових дій на території м. Авдіївка, підприємству довелося зіткнутися з відсутністю половини замовлень на продукцію, що спричинило зупинку ряду основних цехів. І до теперішнього часу позивач зазнає гостру нестачу сировини для виробництва продукції, що може привести до повної зупинки підприємства, а тому, на підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 11 582,92 грн та судові витрати.

IV. Заперечення відповідача у справі.

1. В свою чергу відповідач, подаючи до суду відзив та клопотання про зменшення штрафних санкцій, визнає прострочення доставки вантажу, однак просить суд зменшити розмір штрафу до 20% від обґрунтованої ціни позову в розмірі 2 316,584 грн, таким чином застосувавши право суду, передбачене ст. 233 ГК України, оскільки, штраф, у розмірі заявленому позивачем є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та нанесе суттєву шкоду бюджету об`єкта державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, при цьому, збитки, завдані позивачу діями відповідача відсутні, а збитковість відповідача підтверджується поданою проміжною скороченою консолідованою фінансовою звітністю з офіційного сайту АТ «Укрзалізниця» результати станом на липень 2021 року.

Аналогічної правової позиції притримується ВС у постанові КГС ВС від 04.02.2019 у справі № 918/116/19 та у постанові ВП ВС від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

2. За твердженням відповідача, позивача обслуговує регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка знаходиться за адресою: 84404, Донецька обл. Лиман, вул. Привокзальна, тобто практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, яке ускладнює транспортне сполучення в межах відповідної філії.

3. Крім того, нормальній діяльності відповідача перешкоджають обмеження, встановлені, в зв`язку з поширенням коронавірусу COVID-19, оскільки обсяг перевезень впав, що негативно впливає на фінансову спроможність АТ "Укрзалізниця".

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення штрафу у загальному розмірі 11 582,92 грн. за несвоєчасну доставку вантажу, згідно зазначених залізничних накладних та витрат зі сплати судового збору та на професійну правничу допомогу.

Отже, на переконання суду, для вирішення справи по суті, суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи мало місце прийняття відповідачем до перевезення вагонів за відповідними накладними;

- чи мало місце порушення відповідачем з доставки перевізником вантажоодержувачу вантажу у визначені нормативно-правовими актами строків;

- чи наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу згідно Правил обчислення термінів доставки вантажу, якими передбачається стягнення штрафу, в разі прострочення строків доставки вантажу;

- чи наявні/відсутні підстави для зменшення суми штрафу за клопотанням відповідача у справі.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На підставі вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладено у спрощений спосіб договір перевезення вантажу на підставі складених залізничних накладних, а відтак, вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що залізниця -відокремлений підрозділ акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", який здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні залізничної мережі. Обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначається Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут).

У відповідності до п. 2 Статуту, Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (п. 3 Статуту).

Згідно з п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Відповідно до п. 41 Статуту, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України), у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на число місяць" (пункт 2.1. Правил).

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення перевезення вантажу, а також обставини поставки визнаються самими сторонами (зокрема, відповідач частково погоджується з нарахуванням штрафу у заяві про зменшення штрафних санкцій та відзиві).

Сам факт затримки вантажу підтверджується відповідними календарними штемпелями видачі вантажу на залізничних накладних, наявних в матеріалах справи, та також не заперечується сторонами

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

У відповідності до п. 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні. Аналогічна позиція викладена у Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012.

Згідно пункту 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 644 - оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або не загального користування.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем здійснено перевезення та доставку вантажу до станції призначення позивача з порушенням, встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів та розрахунку нарахованого штрафу, суд дійшов висновку, що позивачем у зв`язку із простроченням відповідачем строків доставки вагонів, визначених Правилами обчислення термінів доставки вантажів, вірно нараховано штраф у розмірі 11 582,92 грн.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами, підтверджується факт здійснення перевезення вантажу, одержувачем якого визначено позивача, тобто Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", а також обставини поставки з порушенянм строку визнаються самими сторонами, зокрема, відповідачем у відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, відповідач в заяві про зменшення штрафних санкцій, де свою вину щодо несвоєчасної доставки відповідач не спростовує та визнає, о просить зменшити розмір штрафу до 20%, оскільки у нього були поважні причини для пропуску строку доставки вантажу, визначеного нормативно-правовими актами.

Відповідач, обґрунтовуючи необхідність зменшення штрафних санкцій в заяві про зменшення штрафних санкцій вказує, що практично вся залізнична мережа регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» знаходиться в зоні проведення АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення, таким чином порушення термінів доставки вантажу мало місце з поважних та незалежних від перевізника причин. Крім того, позивач в позовній заяві не зазначає про завдання йому збитків, у зв`язку з порушенням термінів доставки вантажу залізницею. Відповідачем також подано проміжну скорочену консолідовану фінансову звітність станом на липень 2021, яка свідчить про збитковість діяльності відповідача.

Розглянувши вказану заяву про зменшення розміру штрафних санкцій, суд визнає її частково обгрунтованою.

В силу ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 905/2009/17, від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19.

За таких обставин, суд вказує, що зменшення суми штрафних санкцій є правом, а не обов`язком суду, що відповідає приписам ст. 233 ГК України. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип верховенство права (п.1 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості - основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною - тобто достатньо прозорою і передбачуваною - методологією тлумачення (п. 54 Доповіді схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні 25- 26.03.2011 № 512/2009).

З вищенаведеного можливо зробити висновок, що під час вирішення питання про зменшення неустойки за неналежне виконання зобов`язань, суд повинен дослідити усі обставини виконання зобов`язання, врахувати при цьому інтереси кожної зі сторін та винятковість випадку порушення зобов`язання. Відтак, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Суд зазначає про різницю в наслідках знаходження на території, на якій здійснювалася антитерористична операція, між відповідачем та позивачем в силу діяльності, яку здійснює відповідач (перевезення, поміж іншого послуги з перевезення надаються іншим підприємствам) та позивача (виробництво), оскільки діяльність залізниці обмежена в силу територіального розташування та наявність зобов`язань перед іншими контрагентами. До того ж, доказів понесення реальних збитків в розумінні ст. 76, 77, 79, 80, 269 ГПК України, позивачем до матеріалів справи не додано.

Отже, з огляду на збитковість діяльності відповідача, розповсюдження на території України коронавірусної епідемії, проведення антитерористичної операції на території України та окупації частини території країни, однак з урахуванням і інтересів позивача у справі, на діяльність якого також впливають вказані вище фактори, суд, користуючись наданим суду законодавством розсудом, з урахуванням обставин конкретної справи зменшує розмір штрафу на 50%.

За таких обставин, враховуючи очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми санкції у вигляді штрафу з реальним майновим становищем відповідача та обставинами, що склалися щодо проведення АТО, об`єктивним утрудненням доставки вантажів певною територією України, не наданням доказів понесення позивачем майнових втрат, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає справедливим обмежити розмір штрафу та задовольнити заяву відповідача про зменшення суми штрафу, зменшити штраф, що підлягає стягненню з відповідача до 50 % від заявленої суми.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 5796,41 грн, що складає 50% від заявленої суми штрафу.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1985,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До позовної заяви позивачем було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, згідно якого вбачається, що позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 2270,00 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги в орієнтовному розмірі 1985,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

До матеріалів справи позивачем було долучено копію додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) №11/10/46 від 05.10.2018, який укладений з Адвокатським об`єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога", копію Акту №11/10/46 приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2021 до договору №320/18Ю від 19.03.2018.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, оскільки, пунктом 3.1 додаткової угоди до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) встановлено, що оплата послуг здійснюється протягом п`яти календарних днів після підписання сторонами Акту надання послуг (Акту прийому-передачі наданих послуг) і отримання Клієнтом рахунків від Адвокатського об`єднання.

З долученого до позову Акту №1 приймання-передачі наданих послуг від 05.10.2021 року вбачається, що він підписаний Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем ще в жовтні 2021 року, натомість, в матеріалах справи відсутнє підтвердження сплати витрат на професійну правничу допомогу, розмір якої складає 1985,00 грн., хоча виходячи зі змісту додаткової угоди до договору та поданих документів, такі витрати мали бути фактично сплачені до подання позову у справі 02.11.2021 року, а саме позивач мав опалити понесені витрати на правову допомогу до 11.10.2021 року, а отже позивач не тільки міг, а й був зобов`язаний подати такі докази фактичного понесення витрат на правову допомогу разом з позовною заявою, однак в порушення вимог статті 80 ГПК України відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу не були подані до суду не тільки з позовною заявою, а й протягом строку розгляду справи.

Також в матеріалах справи відсутній договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018, а наявна лише додаткова угода до нього №11/10/46 від 05.10.2021, з чого суд не може дійти однозначного висновку чи діє означений договір станом на дату ухвалення рішення у справі № 910/17683/21.

Отже, на момент подання позовної заяви до суду строк оплати послуг Адвокатського об`єднання настав, однак до позовної заяви не долучено доказів оплати понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу (відсутнє платіжне доручення тощо чи докази зарахування таких коштів на рахунок адвокатського об`єднання). Крім того, в матеріалах справи відсутній договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018 укладений між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» та позивачем.

З огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу, вимоги позивача в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1985,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а отже покладаються на позивача.

У відповідності до п. 9 статті 129 ГПК України, оскільки спір виник через порушення строків поставки саме відповідачем, а також враховуючи, що штраф було зменшено судом на підставі статей 233 ГК та 551 ЦК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 11592,82 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (проїзд Індустріальний, буд. 1, м. Авдіївка, Ясинуватський район, Донецька область, 86065) 5796 (п`ять тисяч сімсот дев`яноста шість) грн 41 коп. - штрафу, а також 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. - судового збору.

3. В задоволенні позову щодо стягнення 5796,41 грн. штрафу - відмовити, в зв`язку зі зменшенням штрафу на 50% судом, а також відмовити в стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких