Рішення № 102979637, 25.01.2022, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2767/21

Провадження № 2-а/591/10/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, 3-ї особи: Начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби в Сумській області Тищенко Валентина Вікторівна

про скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 117 від 01 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності -

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області №117 від 01.03.2021року про накладення адміністративного стягнення, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП та накладено на продавця ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 204 грн., а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП; стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (40021, м. Суми, вул. Гамалія, 25, код ЄДРПОУ 40356714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до оскаржуваної постанови її визнано винною у порушені регламентованих режимів проведення поточного прибирання і дезінфекції приміщення та обладнання, у порушені правил використання ЗІЗ, чим порушила наступні санітарні норми, зокрема: ст.ст. 7, 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; ст.ст. 10, 33, 34 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; постанову головного державного санітарного лікаря України від 06.06.2020року № 34. Вважає, що вказані норми закону адресовані виключно підприємствам, установам і організаціям та їх власникам, які саме і зобов`язані забезпечувати необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами, своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. Позивачка не є власником центрального ринку та торгової точки, а тому обов`язки визначені вказаними норми закону не розповсюджуються на неї.

Як встановлено протоколом про адміністративне правопорушення від 28.02.2021року та актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту від 28.02.2021року, що в магазині відсутні засоби дезінфекції, а тому Позивачка не мала можливості робити поточні дезінфекційні заходи через відсутність таких засобів, обов`язок забезпечення якими покладається на власника торгової точки, але ніяк не на Позивачку.

Протоколом про адміністративне правопорушення від 28.02.2021 року встановлено, що мінімагазин ФОП ОСОБА_2 на центральному ринку, АДРЕСА_2 - відсутній запас нових ЗІЗ, не створені умови для зберігання використаних ЗІЗ, відсутній деззасоби, несвоєчасно ведеться журнал проведення поточного прибирання. Вказані порушення Позивачка не вчиняла, оскільки не є власником міні магазину та не здійснює підприємницьку діяльність. Відповідно не зобов`язана створювати умови для зберігання використаних ЗІЗ, придбавати деззасоби, поповнювати запас масок в магазині. Вказаний обов`язок покладений виключно на адміністрацію ринку та суб`єкта господарювання.

Вказане підтверджує й акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту від 28.02.2021року, яким встановлено, що у мінімагазині ФОП ОСОБА_2 відсутні запаси нових ЗІЗ, не створені умови для зберігання використаних ЗІЗ, відсутні засоби дезінфекції, не ведеться журнал поточного прибирання.

Вказаним приписом запропоновано ФОП ОСОБА_2 негайно забезпечити дотримання профілактичних та протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19 та негайно вжити заходи щодо усунення недоліків, виявлених під час перевірки.

За таких підстав, Відповідач визнав винною її, а недоліки зобов`язав усунути ФОП ОСОБА_2 , що ще раз підтверджує той факт, що всі порушення не були допущені Позивачкою, а саме субєктом господарювання були допущені.

Пунктом 18 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв`язків і торгівлі 30.11.1999 року №918 та погодженого Міністерством праці та соціальної політики України визначено завдання та обов`язки продавця непродовольчих товарів, якими є обслуговування покупців, показує товари, демонструє їх в дії, консультує щодо конструктивних особливостей окремих видів товарів, їх призначення, властивостей, якості, правил догляду за ними, цін, стану моди поточного сезону. Здійснює відмірювання, зважування, підрахування вартості покупки, зчитує сканером штрихкодові позначки товару, відбиває вартість покупки на електронному контрольно-касовому апараті (ЕККА) (або перевіряє реквізити поданого чека), видає покупку. Готує товар до продажу, розпаковує, розглядає зовнішній вигляд виробу, комплектує, перевіряє експлуатаційні властивості.

З іншими посадовими інструкціями (обов`язками) щодо прибирання магазину Позивачка не ознайомлена, вони їй не були доведені. В коло обов`язків Позивачки не входить прибирання магазину. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

В оскаржуваній постанові Відповідач дійшов висновку, що Позивачка є продавцем та працює у ФОП ОСОБА_2 , але жодних доказів матеріали справи про це не містять, не доведено, що Позивачка перебуває у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 ..

Також Позивачка вважає, що Відповідач не встановив місце вчинення адміністративного правопорушення та не вказав конкретну торгову точку чи магазин, а обмежився лише територією центрального ринку м. Суми, яка займає 5 гектарів з конкретним визначенням торгових місць та магазинів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 26.05.2015року № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015 з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

При розгляді справи Відповідач не з`ясував вказані обставини, не становив наявність обставини, що пом`якшують відповідальність та не обґрунтував чому наклав максимальне стягнення на Позивачку, яке передбачене ст. 42 КУпАП.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно позивачки складений 28.02.2021року в неділю у вихідний день, а справу розглянуто на наступний день 01.03.2021року о 10-00 год. Позивачка не мала можливості ознайомитися з усіма матеріалам справи, зокрема з записом відео, який зазначений додатком до протоколу.

Таким чином Відповідач порушив право на захист та не надав Позивачці достатнього часу на захист своїх прав, чим порушив висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015р. № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015.

Відповідачем подано відзив на позов, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав та зазначив, що порушення санітарних норм допущене саме Позивачкою, що в її обов`язки входить забезпечувати торгове місце запасами нових ЗІЗ, створювати умови для зберігання використаних ЗІЗ, забезпечувати деззасобами, вести журнал проведення поточного прибирання.Відповідач надав до суду копію трудового договору та відомість, які підтверджують, що Позивачка перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 , Позивачка сплатила штраф та поставила підпис у протоколі, а тому її вина доведена в повному обсязі у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП.

Позивачка ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив та пояснила, що посилання Відповідача на те, що підпис Позивачки у протоколі та сплата нею штрафу є визнанням нею вини та доказом вини є помилковим. Так, Постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а встановлено що суди помилково дійшли висновку про те, що підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положенням ст. 71 КАС щодо обов`язку саме відповідача доводити правомірність свого рішення.

Відповідно до пункту 8 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», які затверджені Постановою МОЗ України № 17 від 09.05.2020року, суб`єкт господарської діяльності повинен забезпечити:

- постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах (за їх наявності). Використання багаторазових рушників заборонено;

- інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування в закладі та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах;

- вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше, ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни;

- централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією;

- обмеження масових зборів працівників в закритих приміщеннях;

- тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет та хронічні захворювання легень).

Відповідно до пункту 9 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», які затверджені Постановою МОЗ України № 17 від 09.05.2020 року, працівники повинні:

-регулярно мити руки з милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 3 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо;

-утримуватись від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань - кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо;

-самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

За таких підстав Позивач не може підлягати відповідальності за відсутність дезінфекційного засобу та не проведення поточної дезінфекції. Такі обов`язки покладено виключно на суб`єкта господарювання.

Відповідач про вказані рекомендації, які затверджені Міністерством охорони здоров`я взагалі не згадав у відзиві на позов, а виклав свою суб`єктивну думку, яка не ґрунтується на вимогах закону.

Позивачка у відповіді на відзив зазначила, що до суду Відповідач надав трудовий договір між ФОП ОСОБА_2 і Позивачкою та відомості про нарахування заробітної плати, але на час ознайомлення з матеріалами справи вказані документи були відсутні. Крім того, вказані документи як додатки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені, вони до протоколу не додавались. В протоколі мається запис про те, що до нього долучений тільки акт обстеження та запис відеофіксації. Відповідач з вказаними документами Позивачку не ознайомлював. Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи. Якщо б Відповідач вилучав такі документи, то прийняв би відповідне рішення стосовно них, а він цього не зробив.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник в судовому засіданні позов підтримали повністю, просять суд позов задоволити. Позивачка ОСОБА_3 була допитана в якості свідка і пояснила суду, що вона працювала в якості продавця-консультанта, а не прибиральницею у ФОП ОСОБА_2 , а тому в її професійні обов`язки не входило прибирання приміщення, а всіма засобами повинен був забезпечувати магазин власник, а не вона продавець-консультант.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю, просить суд в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали даної справи, вважає, що адміністративний позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Судом при розгляді справи встановлено, що 28.02.2021року Відповідач склав стосовно Позивачки протокол про адміністративне правопорушення, яким встановив, що у мінімагазині ФОП ОСОБА_2 на центральному ринку, АДРЕСА_2 - відсутній запас нових ЗІЗ, не створені умови для зберігання використаних ЗІЗ, відсутній деззасоби, несвоєчасно ведеться журнал проведення поточного прибирання.

28.02.2021року Відповідач склав акт санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту, яким встановив, що у мінімагазині ФОП ОСОБА_2 відсутні запаси нових ЗІЗ, не створені умови для зберігання використаних ЗІЗ, відсутні засоби дезінфекції, не ведеться журнал поточного прибирання. Вказаним приписом запропоновано ФОП ОСОБА_2 негайно забезпечити дотримання профілактичних та протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19 та негайно вжити заходи щодо усунення недоліків, виявлених під час перевірки.

Вказаним приписом запропоновано ФОП ОСОБА_2 негайно забезпечити дотримання профілактичних та протиепідемічних заходів щодо запобігання поширенню COVID-19 та негайно вжити заходи щодо усунення недоліків, виявлених під час перевірки.

Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 117 від 01.03.2021року про накладення адміністративного стягнення визнано винною ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП та накладено на продавця ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 204 грн..

Відповідно до оскаржуваної постанови Позивачка винна у порушені регламентованих режимів проведення поточного прибирання і дезінфекції приміщення та обладнання, у порушені правил використання ЗІЗ, чим порушила наступні санітарні норми, зокрема: ст.ст. 7, 30 Закону України «про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; ст.ст. 10, 33, 34 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; постанови головного державного санітарного лікаря України від 06.06.2020року № 34.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи і організації зобов`язані:

-за пропозиціями посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби розробляти і здійснювати санітарні та протиепідемічні заходи;

-у випадках, передбачених санітарними нормами, забезпечувати лабораторний контроль за виконанням вимог цих норм щодо безпеки використання (зберігання, транспортування тощо) шкідливих для здоров`я речовин та матеріалів, утворюваних внаслідок їх діяльності викидів, скидів, відходів та факторів, а також готової продукції;

-на вимогу посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби надавати безоплатнозразки використовуваних сировини і матеріалів, а також продукції, що випускається чи реалізується, для проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи;

-виконувати розпорядження і вказівки посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби при здійсненні ними державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

-усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я;

-негайно інформувати органи державної санітарно-епідеміологічної служби про надзвичайні події і ситуації, що становлять загрозу здоров`ю населення, санітарному та епідемічному благополуччю;

-відшкодовувати у встановленому порядку працівникам і громадянам шкоду, завдану їх здоров`ю внаслідок порушення санітарного законодавства.

Власники підприємств, установ і організацій та уповноважені ними органи зобов`язані забезпечувати їх необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами.

Вказана норма закону адресована виключно підприємствам, установам і організаціям та їх власникам, які зобов`язані забезпечувати необхідними для розробки та здійснення санітарних та протиепідемічних (профілактичних) заходів санітарними нормами. Позивачка не є власником центрального ринку та торгової точки, а тому обов`язки визначені вказаною нормою закону не розповсюджуються на неї. В матеріалах справ відсутні докази того, що Позивачка є власником магазину чи посадовою особою суб`єкту господарювання, який здійснює торгівельну діяльність.

Відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» Кабінет Міністрів України відповідно до закону встановлює карантинно-обмежувальні заходи на території виникнення і поширення інфекційних хвороб та уражень людей:

-У разі виникнення чи загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень населення органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об`єктах особливі умови та режими праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.

-Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів.

У разі загрози виникнення або поширення особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або радіаційних уражень відповідними головними державними санітарними лікарями на окремих територіях можуть запроваджуватися позачергові профілактичні щеплення, інші санітарні заходи відповідно до закону.

Знову ж таки, вказана норма закону адресована виключно органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, які саме і зобов`язані забезпечувати своєчасне проведення масових профілактичних щеплень, дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних, інших необхідних санітарних і протиепідемічних заходів. Позивачка не є власником центрального ринку та торгової точки, а тому обов`язки визначені вказаною нормою закону не розповсюджуються на неї. В матеріалах справ відсутні докази того, що Позивачка є власником магазину чи посадовою особою суб`єкту господарювання, який здійснює торгівельну діяльність.

Відповідно до вимог ст. 10 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» основними принципами профілактики інфекційних хвороб є:

визнання захисту населення від інфекційних хвороб одним із пріоритетних напрямів діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

-дотримання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм при здійсненні будь-яких видів діяльності;

-комплексність проведення профілактичних, протиепідемічних, соціальних і освітніх заходів, обов`язковість їх фінансування;

-безоплатність надання медичної допомоги особам, хворим на інфекційні хвороби, у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та в державних наукових установах;

-соціальний захист осіб, які хворіють на інфекційні хвороби чи є бактеріоносіями;

-державна підтримка відповідних наукових розробок і вітчизняних виробників медичних імунобіологічних препаратів, лікарських і дезінфекційних засобів та виробів медичного призначення, що застосовуються для профілактики, діагностики та лікування інфекційних хвороб.

Відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» дезінфекційні заходи поділяються на такі види: профілактичні дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться у жилих, виробничих, навчальних, санітарно-побутових та інших приміщеннях, будівлях і спорудах, на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, в інших можливих місцях розмноження переносників збудників інфекційних хвороб. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться не рідше двох разів на рік - навесні та восени. Профілактичні дезінфекційні заходи проводяться органами державної санітарно-епідеміологічної служби, а також суб`єктами підприємницької діяльності на підставі відповідних договорів з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами; поточні дезінфекційні заходи - заходи, що систематично проводяться у закладах охорони здоров`я, на об`єктах громадського харчування та на підприємствах харчової промисловості, у приміщеннях масового перебування людей (підприємства побутового обслуговування населення, навчальні та культурно-освітні заклади тощо), а також у жилих приміщеннях під час перебування в них інфекційних хворих чи бактеріоносіїв. Поточні дезінфекційні заходи проводяться по декілька разів на день залежно від епідемічної ситуації. Поточні дезінфекційні заходи проводяться працівниками відповідних підприємств, установ, організацій, а в жилих приміщеннях - хворими на інфекційні хвороби, бактеріоносіями, членами їх сімей тощо; Заключні дезінфекційні заходи - заходи, що проводяться в осередку інфекційної хвороби після видалення з нього джерела інфекції. Заключні дезінфекційні заходи проводяться органами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Як встановлено протоколом про адміністративне правопорушення від 28.02.2021року та актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту від 28.02.2021року, що відсутні засоби дезінфекції, а тому Позивачка не мала можливості робити поточні дезінфекційні заходи через відсутність таких засобів, обов`язок забезпечення якими покладається на власника торгової точки, але ніяк не на неї.

Постановою головного санітарного лікаря України від 06.06.2020року № 34 затверджено тимчасові рекомендації щодо організації проти епідеміологічних заходів з торгівлі на ринках на період карантину, про порушення яких в протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначено.

Відповідно до пункту 8 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», які затверджені Постановою МОЗ України № 17 від 09.05.2020р., суб`єкт господарської діяльності повинен забезпечити : постійну наявність рідкого мила, антисептиків та паперових рушників в санвузлах (за їх наявності). Використання багаторазових рушників заборонено; інформування клієнтів щодо встановлених обмежень та умов обслуговування в закладі та на офіційних сторінках в мережі Інтернет та соціальних мережах; вологе прибирання виробничих приміщень та поверхонь, місць контакту рук працівників і відвідувачів (ручки дверей, місця сидіння, раковини, столи тощо з використанням миючих та дезінфекційних (в кінці зміни) засобів не рідше, ніж кожні 2 години, перед відкриттям та після закінчення робочого дня/зміни; централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами з подальшою утилізацією; обмеження масових зборів працівників в закритих приміщеннях; тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику (особи, які досягли 60-річного віку, особи, які мають хронічні захворювання, що пригнічують імунітет та хронічні захворювання легень).

Відповідно до пункту 9 «Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», які затверджені Постановою МОЗ України №17 від 09.05.2020року, працівники повинні: регулярно мити руки з милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 3 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо; утримуватись від контактів з особами, що мають симптоми респіраторних захворювань - кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо; самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

За таких підстав Позивач не може підлягати відповідальності за відсутність дезінфекційного засобу та не проведення поточної дезінфекції. Такі обов`язки покладено на виключно на суб`єкта господарювання.

До суду Відповідач надав належним чином не засвідчену копію трудового договору між ФОП ОСОБА_2 та Позивачкою та копію відомості про нарахування заробітної плати. Копії вказаних документів як додатки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені, вони до протоколу не додавались. В протоколі мається запис про те, що до нього долучений тільки акт обстеження та запис відеофіксації. Відповідач з вказаними документами Позивачку не ознайомлював, оскільки вони не долучені до протоколу. Відповідно до вимог ст. 283 КУпАП постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи. Якщо б Відповідач вилучав такі документи, то прийняв би відповідне рішення стосовно них, а він цього не зробив. Відповідач не надав докази коли, де, від кого та при яких обставинах були витребувані копії трудовий договору та відомість нарахування заробітної плати.

Також Відповідач не встановив місце вчинення адміністративного правопорушення з конкретним визначенням торгової точки, а обмежився лише територією центрального ринку, яка займає 5 гектарів. У протоколі про вчинення адміністративного правопорушення Відповідач зазначив центральний ринок вул. Засумська навіть без зазначення міста.

Також матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт реєстрації ОСОБА_2 фізичною особою - підприємцем та інших доказів, які б надавали право ОСОБА_2 здійснювати господарську діяльність, зокрема торгівельну на території Центрального ринку м. Суми (договори оренди, дозволи тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення стосовно Позивачки складений 28.02.2021року в неділю у вихідний день, а справу розглянуто на наступний день 01.03.2021року о 10-00 год. За таких підстав, Позивачка не мала можливості ознайомитися з усіма матеріалам справи, зокрема з записом відео, який зазначений додатком до протоколу.

Таким чином, Відповідач порушив право на захист та не надав Позивачці достатнього часу на захист своїх прав, чим порушив висновки викладені у рішенні Конституційного Суду України від 26.05.2015року № 5-рп/2015 у справі № 1-11/2015.

Крім цього, відповідно до вимог ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Відповідач 28.02.2021року в неділю у вихідний день зазначив у протоколі про місце, дату та час розгляду справи, а справу розглянув на наступний день 01.03.2021року о 10-00 год., чим порушив вимоги ст. 277-2 КУпАП.

Посилання Відповідача на те, що підпис Позички у протоколі та сплата нею штрафу є визнанням нею вини та доказом її вини є помилковим та не заслуговує на увагу.

Так, Постановою Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі № 757/2757/16-а встановлено що суди помилково дійшли висновку про те, що підпис на постанові у справі про адміністративне правопорушення та сплата штрафу означає згоду позивача з тим, що він вчинив адміністративне правопорушення. Такий висновок суперечить положенням ст. 71 КАС щодо обов`язку саме Відповідача доводити правомірність свого рішення.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 23-рп/2010 від 22.10.2010року зазначає, що конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: права і свободи людини і громадянина, закріплені в Конституції України, не є вичерпними; конституційні права і свободи не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь; конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ст. 279 КУпАП посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган посадова особа виносить постанову по справі.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Отже, вчинення правопорушення, за яке особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності має бути підтверджено доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

З урахування наведеного, суд вважає за необхідне позов задоволити.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області, 3-ї особи: Начальник управління державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Держпродспоживслужби в Сумській області Тищенко Валентина Вікторівна про скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області № 117 від 01 березня 2021року про притягнення до адміністративної відповідальності - задоволити.

Скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області №117 від 01 березня 2021року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 42 КУаП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 204 грн. на ОСОБА_1 .

Провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 42 КУпАП.

Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Сумській області (40021, м. Суми, вул. Гамалія, 25, код ЄДРПОУ 40356714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 454 грн..

Рішення суду може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04 лютого 2022 року.

СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО