Рішення № 102979250, 02.02.2022, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/6763/21

пр.№ 2-др/464/1/22

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2022 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Коваль М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву представника позивача – адвоката Стефановича Михайла Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21.12.2021 позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено, вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді інженера-технолога ІІІ категорії Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» та стягнути із відповідача в користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.08.2021 по 21.12.2021 в сумі 53 311 грн. 73 коп. Окрім цього, вирішено стягнути із відповідача в дохід держави 908 грн. судового збору.

30.12.2021 представник позивача подав заяву про ухвалення у даній справі додаткового рішення, а саме просив вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн.

У судове засідання учасники справи не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце розгляду заяв про ухвалення додаткового рішення.

Від позивача ОСОБА_1 02.02.2022 надійшла заява про розгляд заяви у його відсутності, просив таку задовольнити.

Від представника відповідача ОСОБА_2 31.01.2022 надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якій останній просив зменшити такі витрати на 50%, покликаючись на те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищеним та не відповідає складності справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників справи, у відповідності до ч. 3 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.

Дослідивши матеріали заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.

В ході розгляду даної цивільної справи представником позивача – адвокатом Стефановичем Ю.М. заявлено про понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, після ухвалення рішення у даній справі, 30.12.2021 представником позивача подано заяву про відшкодування судових витрат, а саме за професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 000 грн.

До поданої представником позивача заяви долучено документи, які підтверджують наявність у позивача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів. рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Із урахуванням наведених норм та викладених обставин, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення у цивільній справі щодо розподілу судових витрат, оскільки судом у рішенні від 21.12.2021 не вирішено дане питання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Зважаючи на наведені норми процесуального закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Данілов проти України»).

Аналогічні висновки містяться у додатковій постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17.

Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі №826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Встановлено, що правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Стефановичем Ю.М. (ордер на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 №1084117 від 29.10.2021, виданий Громадським професійним об`єднанням адвокатів Личаківського району м.Львова «Палата адвокатів») на підставі угоди від 25.10.2021.

До поданої заяви про понесені витрати на правничу допомогу, представник позивача подав суду акт про надані послуги згідно договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.10.2021 від 28.12.2021 та угоду від 25.10.2021.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що розмір гонорару в сумі 5 000 грн., який передбачений у п.4 договору, має необґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, заяви представника позивача про неспівмірність таких витрат, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 000 грн., які можна вважати необхідними і неминучими для відповідача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 264, 265, 270 ЦПК України,

у х в а л и в:

ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Стягнути із Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Львівський бронетанковий завод», код ЄДРПОУ 07985602, м.Львів, вул.Стрийська, 73.

Суддя Д.Ю. Теслюк