Ухвала суду № 102979026, 04.02.2022, Городоцький районний суд Львівської області

441/2658/21

1-кп/441/101/2022

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого

04.02.2022 Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої, судді - Ференц О.І.

з участю секретаря судових засідань - Пеленської Х.О.,

розглянувши у присутності прокурора Савчишина А.І., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Слутого Я.О. та потерпілої ОСОБА_2 під час судового розгляду у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та клопотання захисника Слутого Я.О. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Городоцького районного суду Львівської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Оскільки термін перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою закінчується 12.02.2022, а розгляд даної кримінальної справи триває, прокурором внесено клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання прокурор мотивує тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років з позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 10 років, що само по собі може бути підставою та мотивом для втечі обвинуваченого. Крім того ОСОБА_1 може незаконно впливати на експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження показань з показаннями вказаних осіб, а такі особи ще не допитані судом, надані ж ними показання під час досудового розслідування не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 .. Відтак жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належне виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, зазначених вище.

ОСОБА_1 та його захисник Слутий Я.О. заперечують проти задоволення клопотання та продовження терміну перебування обвинуваченого під вартою. Згідно поданого адвокатом Слутим Я.О. заперечення на клопотання, в ході досудового розслідування не здобуто достатньої кількості належних і допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Жоден із ризиків, які наведені прокурором, не має підтвердження, ОСОБА_1 має міцні соціальні зв`язки, оскільки є одруженим, має двоє дітей, постійне місце роботи, законних підстав вважати, що він буде переховуватися від суду, немає, оскільки поведінка ОСОБА_1 свідчить про зворотне, всі докази уже зібрані, відтак він також не зможе знищити, сховати або спотворити будь-що із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин справи, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити дане ОСОБА_1 також не збирається і протилежному немає жодних доказів. Просить обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби, щоб ОСОБА_1 мав можливість працювати, утримувати свою сім`ю та поступово відшкодовувати потерпілій шкоду. Крім того стан здоров”я ОСОБА_1 погіршився, його оглянув лікар, проте обвинувачений повинен бути оглянутий в стаціонарі, чого не можна забезпечити в умовах перебування під вартою.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягає на продовженні строку тримання під вартою обвинуваченого.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід продовжити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження утримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.

Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування щодо ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які встановлені ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу, не зменшились.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.

У своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд доходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винним: (санкція ч.3 ст.286-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від 5 до 10 років); можливість впливати на експертів, які ще не допитувалися в судовому засіданні, клопотання про допит одного з них судом задоволено. Покликання адвоката Слутого Я.О. на відсутність складу злочину в діях обвинуваченого не може братися судом до уваги при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, оскільки свої висновки з даного питання суд буде виносити в нарадчій кімнаті під час постановлення вироку за результатами розгляду даного кримінального провадження Покликання на погіршення стану здоров”я обвинуваченого не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зі слів адвоката Назара М.М. оглядав лікар в установі попереднього утримання.

Відповідно до п.4 ч.4 ст.183 КПК України суд має право при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів та не вбачає підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який та визначення застави з врахуванням вимог ч.4 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.

Враховуючи викладене, керуючись ст.331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою – задоволити.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Слутого Я.О., про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на нічний домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому та жителю АДРЕСА_1 , терміном на 60 днів, тобто до 04 квітня 2022 року включно без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити начальнику державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».

В судовому засіданні за клопотанням захисника Чернянського Р.І. та представника потерпілої Козій І.Ю. оголосити перерву до 10.00 год. 02.03.2022.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий Ференц О.І.