Рішення № 102978730, 31.01.2022, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/4310/21

Провадження №: 2/332/552/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2022 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа – Запорізька міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – Запорізька міська рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи вимоги тим, що позивачу ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про придбання майна з електронних торгів від 07.10.2021 року зареєстрованого в реєстрі з № 2380 належить на праві приватної власності майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 . За зазначеною адресою залишився зареєстрованим колишній власник ОСОБА_2 , який не проживає за місцем реєстрації без поважних причин близько 5 років. Реєстрація відповідача в належному позивачу житлі порушує його права щодо вільного розпорядження своєю власністю, тому позивач просить визнати ОСОБА_2 , таким що втратив право користування квартирою розташованою за адресою: АДРЕСА_4 .

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач, належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі, питання щодо задоволення позовних вимог залишили на розсуд суду.

У зв`язку із неявкою всіх учасників процесу фіксування судового засідання технічного засобу не здійснювалось.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивачів, суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Суд, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи надані докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про придбання майна з електронних торгів від 07.10.2021 року зареєстрованого в реєстрі з № 2380 належить на праві приватної власності майно, а саме: квартира АДРЕСА_3 . Відповідно до копії свідоцтва про придбання майна з електронних трогів від 07.10.2021 року, спірна квартира раніше належала гр. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №6650 від 19.12.2006 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Задачиною Н.В. (а.с.9).

Право власності ОСОБА_3 на вищевказану квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 278561067 від 07.10.2021 року (а.с. 30).

Наявність зареєстрованого відповідача в належній ОСОБА_3 квартирі створює йому перешкоди у здійсненні ним права власності.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Конституцією України та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені в статті 383 Цивільного кодексу України та статті 150 Житлового кодексу України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, зокрема про позбавлення права власності на житлове приміщення або користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо. Відповідно до змісту зазначеної норми права, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов`язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, виселення із займаного приміщення та інше).

Відповідно до п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07 лютого 2014 року, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК України) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства: статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР, статті 405 ЦК України, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про виселення; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Таким чином, судом встановлено, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 04.02.2022.

Суддя Р.В.Сінєльнік