Вирок № 102978569, 04.02.2022, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3956/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.02.2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бенца К.К.,

при секретарі судового засідання Луцак В.Я.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/3956/20, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070170001499 від 23.12.2019 р. про обвинувачення,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мукачева Закарпатської області, громадянина України, українця, одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Левкулич О.І.

сторона захисту :

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого Товт М.М.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 перебуваючи у селі Кінчеш Ужгородського р-ну Закарпатської області, придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи транспортний засіб, а саме легковий автомобіль марки «Опель» («Opel») моделі «Вектра» («Vectra») з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_2 », та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу з серійним номером « НОМЕР_3 », яке видане ТСЦ 4644, згідно з яким вказаний автомобіль належить ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

22 грудня 2019 року о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи вказаним вище легковим автомобілем, рухався по проїзній частині автомобільної дороги по вулиці Шевченка в селі Минай Ужгородського району Закарпатської області, де відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений інспектором Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_3 у зв`язку з порушеннями пп. «а» п. 31.4.3 Правил дорожнього руху України.

На вимогу ОСОБА_3 пред`явити для перевірки документи, які водій

технічного транспортного засобу повинен мати при собі відповідно до п. 2.1

ПДР України, ОСОБА_1 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з метою подальшого використання транспортного засобу без державної реєстрації в сервісних центрах МВС України, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на використання завідомо

підробленого документа, надав ОСОБА_3 для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером « НОМЕР_3 », яке видане ТСЦ 4644, тобто використав, достеменно знаючи, що вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що перебуває в офіційному обігу на території України, тобто є підробленим документом.

Згідно з висновком експерта № 4/92 від 13 березня 2020 року бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером « НОМЕР_3 » виконаний струменевим способом друку за допомогою знакодрукувальної техніки із струменевим принципом формування зображення, характерним для струменевих принтерів чи копіювальної техніки. Бланк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером « НОМЕР_3 », виданий на ім`я ОСОБА_2 , за способом виготовлення не відповідає встановленому зразку аналогічного бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що

перебуває в офіційному обігу на території України.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились у використанні завідомо підробленого документа, ОСОБА_1 вчинив суспільно-небезпечне діяння передбачене ч. 4 ст. 358 КК України.

До суду надійшов обвинувальний акт разом з угодою про визнання винуватості укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 у присутності захисника обвинуваченого Товт М.М. про визнання винуватості від 26.03.2020 року, яку прокурор просив затвердити, з додержанням наступних умов.

На підставі наведеного, суд розглянув справу відповідно положень ст. ст. 469 ч.4, 472, 473, ч.4 ст.474 КПК України.

Зі змісту угоди вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Згідно з даними угоди прокурор Левкулич О.І. та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_1 зобов`язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України; виконати покарання передбачене угодою.

Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч.4 ст.358 КК України у вигляді штрафу розміром 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_1 згідний. Наслідки укладення та затвердження означеної угоди, згідно ст.ст. 473, 394, 424, 474, 476 КПК України та ст.389-1 КК України оговорені сторонами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що права, надані йому законом у зв`язку з укладенням угоди про визнання винуватості він повністю розуміє; з наслідками укладення та затвердження угоди про визнання винуватості обізнаний; характер обвинувачення та її суть зрозумілі; обраний вид покарання, який застосовується до нього у разі затвердження угоди, із ним узгоджено та є цілком зрозумілим; свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України визнав повністю. Окрім того, ОСОБА_1 підтвердив суду, що угода про визнання винуватості від 26.03.2020 року укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та просив її затвердити.

В судовому засіданні прокурор та захисник також висловили думку про затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд не вправі перевіряти фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, оскільки не здійснює оцінку доказів у кримінальному провадженні під час проведення судового засідання, виходячи з того, що межі розгляду встановлюються лише змістом угоди про визнання вини.

Судом на виконання вимог ст.474 КПК України сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_1 не встановлено. В судовому засіданні суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди і, що угода про визнання винуватості від 26.03.2020 року не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 за ч.4 ст.358 КК України на час розгляду справи, є кримінальним проступком.

При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості від 26.03.2020 року вимогам ст.ст.469, 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього кодексу, зокрема щодо змісту та порядку укладення угоди, а також щодо узгодженої між сторонами міри покарання, яка відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб. Не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

При укладенні угоди враховано наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно ч. 3 ст. 474 КПК України, якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно ст.65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угодою.

За таких обставин суд приходить до переконання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, а обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити вид і міру покарання відповідно до угоди про визнання винуватості від 26 березня 2020 року, укладеної між прокурором у кримінальному провадженні Левкулич О.І. та обвинуваченим ОСОБА_1 у присутності захисника обвинуваченого Товт М.М.

Цивільний позов у кримінальному провадженні - не заявлено.

Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.

Питання про судові витрати судом вирішується відповідно до ст. 124 КПК України.

У відповідності до ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.

Запобіжний захід, відносно ОСОБА_1 не обирався.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,370,374,376,395, 469, 472 - 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Угоду про визнання винуватості від 26 березня 2020 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та прокурором Ужгородської окружної прокуратури Левкулич О.І. у присутності захисника обвинуваченого Товт М.М. - затвердити.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до відповідальності, встановленої законом.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 - не обирати.

Речові докази по справі:

-легковий автомобіль марки «Опель» («Opel») моделі «Вектра» («Vectra») з державним номерним знаком « НОМЕР_1 », з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_4 » - залишити в розпорядженні ОСОБА_1

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з серійним номером « НОМЕР_3 » - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати за проведення технічної експертизи документа у розмірі 942,06 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України в Закарпатській апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Бенца К.К.