Рішення № 102978158, 04.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 947/1155/20

Провадження № 2/522/1480/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання – Семешиної Л.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м.Одеси, 21.01.2020 року надійшов позов ОСОБА_1 , пред`явлений до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Згідно обґрунтувань позову, на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.1999 року та ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2002 року вона, ОСОБА_1 , стала власником квартири АДРЕСА_1 , де постійно проживає разом із донькою ОСОБА_5 . Між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 06.11.2014 року було укладено договір позики на суму 235 850, 86 грн., що за курсом НБУ становило 16 900 дол. США, строком до 06.01.2015 року. У забезпечення зобов`язань за позикою вона, ОСОБА_1 , уклала з ОСОБА_3 договір іпотеки та передала в іпотеку відповідачу вказану трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Позивачка посилалась на те, що відповідачка ОСОБА_3 скористалась скрутним становищем позивача, ввела її в оману щодо строків виконання договору в частині повернення грошових коштів, що призвело до укладення договору позики на вкрай невигідних для позивача умовах. У зв`язку з тим, що вона, ОСОБА_1 , порушила умови повернення позики, відповідачка ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу іпотечної квартири на користь своєї невістки – ОСОБА_4 . Вказувала, що у ході розгляду Приморським районним судом м. Одеси її позову про визнання частково недійсним договору позики, недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна, 05 серпня 2016 року вона, ОСОБА_1 , отримала від приватного нотаріуса ОМНО Сегеченко І.М. заяву про звіт ОСОБА_3 про розподіл коштів від продажу предмету іпотеки, складений 07 жовтня 2015 року. Згідно зазначеного розподілу коштів, станом на 07.10.2015 року, залишок від продажу належної позивачу квартири склав 97 149, 63 грн., які між тим їй до теперішнього часу не були передані.

Стверджувала, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 року, було відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 ОСОБА_7 , приватний нотаріус ОМНО Главацький В.А., про визнання частково недійсним договору позики, недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна (предмета іпотеки). За викладеного, позивачка вважає, що з відповідачів підлягає стягненню кошти у розмірі 97 149. 63 грн. як залишок від реалізованої квартири.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 03.02.2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

У порядку авторозподілу головуючим суддею по справі було визначено Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 16.03.2020 року справу провадження по справі відкрито та справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання.

Згідно уточнених позовних вимог від 16.04.2020 року (а.с.58-61), ОСОБА_1 просила стягнути із відповідачів грошові кошти у розмірі 97 149, 63 грн. як залишок коштів, отриманих від реалізації іпотечної квартири, з урахуванням 3% річних за період із 05.08.2016 року по 21.01.2020 року у розмірі 10 491, 69 грн. та інфляційних витрат з травня 2017 року по квітень 2018 року у розмірі 107 827,11 грн.. Загальна сума коштів, яку позивачка просила стягнути становила 215 468, 43 грн..

Протокольно 16.04.2020 року суд роз`яснив позивачу необхідність доплати судового збору за уточненні позовні вимоги від 16.04.2020 року та роз`яснив, що після цього буде вирішено питання про прийняття уточнень до розгляду. Розгляду справи було відкладено на 15.06.2020 року.

У підготовче засідання 15.06.20 року сторони не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Ухвалою суду від 15.06.2020 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до розгляду по суті на 10.09.2020 року.

Розгляд справи 10.09.2020 року був відкладений через неявку відповідачів; 12.11.2020 року – через неявку всіх учасників процес за клопотанням позивача; 27.01.2021 року – за клопотанням позивача з наданням строку на мирне врегулювання спору; 27.04.2021 року – через неявку сторін, 02.06.2021 року – через відсутні в приміщенні суду світла.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою сторін за клопотанням позивача (31.08.2021 року, 12.10.2021 року, 01.12.2021 року).

У судове засідання 27.01.2021 року позивачка не з`явилась, була сповіщена про час та місце розгляду справи належним чином. Заявила до суду клопотання про відкладення з посиланням на хворобу, між тим належних та допустимих доказів цього не надала.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце слухання справи повідомлялись судом відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, причини своєї неявки суду не сповістили, у встановлений судом строк відзиву на позов не надали.

Згідно з п.п.6,7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Згідно ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зважаючи на належне сповіщення сторін, строку розгляду справи та достатність матеріалів справи, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

На вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення, тобто 04.02.2022 року.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов про стягнення заборгованості, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд вбачає, що вимоги протокольної ухвали від 16.04.2020 року щодо доплати судового збору за збільшенні позовні вимоги від 16.04.2020 року позивачем не виконанні, а отже суд вирішує спір за первісним позовом ОСОБА_1 ..

За розглядом справи судом встановлено, що відповідно до договору позики грошей від 06.11.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Главацьким В.А. за р. № 1751, ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 235 850,86 грн., що в еквіваленті по курсу НБУ на дату укладання цього договору склали 16900,00 дол. США, строком до 06.01.2015 року.

У подальшому, 10.11.2014 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в якості забезпечення виконання договору позики був укладений договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 . Заставна вартість була визначена у сумі 1 128 161 грн..

У зв`язку з невиконанням позичальником своїх зобов`язань 08 вересня 2015 року ОСОБА_3 як іпотекодержатель уклала з метою задоволення вимог продавця, забезпечених з іпотечним договором на підставі застереження про задоволення вимог іпотеко держателя з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу предмету іпотеки – квартири АДРЕСА_1 , за ціну, визначену звітом про незалежну оцінку ТОВ «УКРПРОФІ» від 15.05.2015 в розмірі 985 750 грн. (договір посвідчено приватним нотаріусом ОМНО Сегеченко І.М. за реєстровим №1400).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2017 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 16.12.2019 року (справа №522/17661/16), було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , пред`явленого до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 ОСОБА_7 , приватний нотаріус ОМНО Главацький В.А., про визнання частково недійсним договору позики, недійсними договорів іпотеки та купівлі-продажу нерухомого майна (предмета іпотеки) (а.с.14-22).

Судами обох інстанції за розглядом даної справи було встановлено, що 07.10.2015 року приватним нотаріусом Сегеченко І.М. було направлено на адресу позивача заяву ОСОБА_6 , що діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності від імені ОСОБА_3 , яка містить звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки за договором іпотеки від 10.11.2014 року та про необхідність повідомити реквізити рахунку позивача, на який має бути перерахований залишок від продажу предмета іпотеки після задоволення вимог ОСОБА_3 , що становить 97149,63 грн..

Зазначене визнається позивачем та є безпосередньою однією з обставин даного позову.

Згідно заяви ОСОБА_6 , який діяв від імені ОСОБА_3 , від 07.10.2015 року (а.с.6-8), за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки шляхом досудового врегулювання, ОСОБА_3 задовольнила свої вимоги за договором позики та відшкодувати збитки та витрати, викликані порушенням договору позики та пов`язані з реалізацією предмету іпотеки, а саме:

-Сума позики – 235 850, 86 грн.;

-Пеня у розмірі 1% від простроченої суми за кожен день прострочення за період із 17.01.2015 року по 07.08.2015 року у сумі 551 889 грн.;

-Збитки від інфляції у розмірі 90 061.37 грн.

-Витрати, викликані порушення договору позики та пов`язані з реалізацією предмета іпотеки, а саме: повідомлення боржника-іпотекодавця про усунення порушення договору позики та наміру звернути стягнення на предмет іпотеки – 800 грн.; посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки – 10 000 грн.;

-Загальна сума вимог ОСОБА_3 , задоволених за рахунок іпотеки, склала 888 600,37 грн..

Згідно даної заяви від 07.10.2015 року, залишок від продажу предмету іпотеки після задоволення вимог ОСОБА_3 склала 97 149, 63 грн..

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

За змістом ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За правилом ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За правилом ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п. 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у випадку, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов`язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону.

Відповідно до правила ч.ч.6, 7 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Розподіл коштів від продажу предмета іпотеки між іпотекодержателем та іншими особами, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, здійснюється відповідно до встановленого пріоритету та розміру цих прав чи вимог. Решта виручки повертається іпотекодавцю.

Між тим, як встановлено судом та не спростовано відповідачами, залишок коштів від реалізації предмета іпотеки у сумі 97 149, 63 грн. до теперішнього часу не був перерахований позивачу. Проте на думку суду стягнення коштів на користь підлягає за рахунок ОСОБА_3 , оскільки на іншу відповідачку ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) такий обов`язок не покладається.

За викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог ОСОБА_1 та вважає за можливе їх задовольнити.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Отже, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору по 485, 75 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 3, 11, 15-16, 509, 525, 526, 530, 536, 546, 549, 610-612, 625-626, 629, 638, 639, 640, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 43, 64, 76, 81, 89, 95, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) кошти у сумі 97 149, 63 грн. (дев`яносто сім тисяч сто сорок дев`ять гривень 63 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у рівних частках із кожного судовий збір по 970,50 грн. (чотириста вісімдесят п`ять гривень 75 копійок).

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04.02.2022 року.

Суддя Л.В. Домусчі